Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №211/6676/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6676/26

Провадження № 2/211/5296/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 жовтня 2026 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого суддіКостенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «А-БАНК») звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 26.05.2020 ОСОБА_1 уклала з позивачем кредитний договір AN3QCT15510917564, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 100000 грн строком на 38 місяців до 25.07.2023 зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно. Кредитний договір складається з Заяви Клієнта та Графіку погашення заборгованості. Водночас, відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, у зв`язку із чим станом на 18.06.2026 у неї виникла заборгованість у розмірі 246390,52 грн, яка складається з: 97346,46 грн - заборгованість за кредитом; 149044,06 грн - заборгованість по відсоткам. Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 26.06.2026 позовну заяву було залишено без руху.

На виконання ухвали суду 01.07.2026 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 16.07.2026 було надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що в анкеті-заяві строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка не узгоджена, розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує фінансові операції. Також вважає встановлення кредитного ліміту на картці не підтверджує факту передання їй коштів. Крім того, звертає увагу на те, що встановлений в заяві строк кредитування складає 36 місяців, а не 38, як зазначено у позові. Оскільки строк кредитування був до 26.05.2023, а розрахунок здійснений станом на 18.06.2026 вважає, що позивачм пропушено строк позовноїдавності, тому просить застосувати наслідки такого пропуску та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 26.05.2020 Заяви Клієнта №AN3QCT15510917564, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорту споживчого кредиту "Швидка готівка".

Відповідно до зазначеної вище заяви клієнта сторони погодили, що ОСОБА_1 отримує від АТ "А-БАНК" кредит у розмірі 100000 грн (п. 4) строком на 36 місяців (п.5) під 75,00 % на рік (п.6), розмір щомісячного платежу складає 7114,13 грн. Перерахування коштів здійснюється на картку НОМЕР_2 , рахунок на внесення платежів - НОМЕР_3 (п. 9).

З огляду на зазначений зміст Заяви Клієнта №AN3QCT15510917564 від 26.05.2020 нею було встановлено всі істотні умови, властиві для кредитного договору: строк кредитування, розмір кредиту, відсотки, визначно картку для зарахування коштів та рахунок для погашення заборгованості, що у повній мірі спростовує твердження відповідача про відсутність таких відомостей в заяві, яка передувала пиникненню кредитних правовідносин.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Крім того, абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 851-IV) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону № 675-VIII передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 851-IV електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від АТ "А-БАНК" прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала договір (здійснила акцепт пропозиції товариства), тобто суд вважає кредитний договір укладеним між позивачем та відповідачем у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачем не спростовано презумпцію правомірності правочину та не надано будь-яких доказів того, що АТ "А-Банк" отримало персональні дані відповідача ОСОБА_1 та використало їх у власних цілях.

Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).

Щодо вимоги відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Договір між сторонами було укладено 26.05.2020 строком на 36 місяців, тобто до 26.05.2023. Загальний строк позовної давності становить 3 роки, тобто у даному випадку становив би строк зверенння до суду за загальним правилом до 26.05.2026.

Разом із цим, Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020(зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020.

«Карантинні» норми також були установлені п. 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України. Цей пункт передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який діяв на момент звернення позивача, було внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцевіта перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Таким чином, на період дії в Україні карантину та воєнного стану строки позовної давності фактично зупинялися і почали застосовуватися після виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України з 04.09.2025. Тому і для позивача трирічний строк на звернення з даним позов розпочався саме з 04.09.2025, а не з 26.05.2023.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Щодо аргументів відповідача про відсутність належних документів, які підтверджують факт отримання нею кредитних коштів, суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що сам по собі розрахунок заборгованості не є належним доказом отримання позичальником грошових коштів, разом із цим, в матеріалах справи містяться виписка по картці, якою підтверджується, що ОСОБА_1 26.05.2020 було перераховано АТ "А-БАНК" 100000 грн, які у подальшому 29.05.2020 були нею зняті у готівковій формі з картки *058.

Також факт перахування позивачем відповідачу на виконання договору №AN3QCT15510917564 від 26.05.2020 100000 грн доведено меморіальним ордером, який також є первинним бухгалтерським документом № TR.14301474.22875.69895.

З огляду на зазначене, суд також не бере до уваги аргументи відповідача про відсутність належних доказів, які б підтверджували надання їй кредитних коштів. Також суд звертає увагу, що кошти відповідачу було надано не шляхом встановлення кредитного ліміту, а шляхом разового перерахування всієї суми на зазначену нею у заяві кредитну картку.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредиторприйняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до долученого банком до позовної заяви розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №AN3QCT15510917564 від 26.05.2020 станом 18.06.2026 становить 246390,52 грн, з яких: 97346,46 грн - заборгованість за кредитом; 149044,06 грн - заборгованість по відсоткам.

Хоча у наданому розрахунку заборгованості зазначено, що він виконаний станом на 18.06.2026, але з його змісту вбачається, що нарахування заборгованості за тілом кредиту та процентами здійснювалося позивачем до 25.07.2023.

Разом із цим, суд не може погодитися з наданим розрахунком, та вважає, що доводи відповідача в частині нарахування процентів поза межами строків кредитування підлягають врахуванню.

Як раніше було встановлено судом, Заява Клієнта №AN3QCT15510917564 від 26.05.2020 передбачала, що строк кредитування становить 36 місяців, а не 38 місяців, як зазначено та розраховано позивачем. Умови заявки не містять відмостей про автоматичну пролонгацію кредитного договору, як і відсутні будь-які додаткові умови до нього. Крім того, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, яка є невід`ємною складовою кредитного договору, також розраховує графік платежів з їх щомісячним розподілом на погашення тіла кредиту та процентів, до 25.05.2023, а не до 25.07.2023.

Таким чином, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту і відсотками станом на 25.05.2023, розрахунок якої необхідно здійснити на підставі поданої банком виписки по рахунку відповідача.

Отже, надане тіло кредиту склало 100000 грн, з них відповідно до узгоджених сторонами умов на погашення заборгованості по тілу кредиту відповідач сплатила 1697,46 грн - 25.06.2020 та 956,08 грн - 24.07.2020. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту склала 100000 - 1697,46 - 956,08 = 97346,46 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відносно заборгованості за процентами суд вважає, що вони підлягають стягненню на рівні, розрахованому протягом строку кредитування, а саме до 26.05.2023, що згідно з розрахунком позивача становить - 146519, 21 грн. Суд застосовує саме наданий розрахунок позивачем, оскільки у ньому враховано суми сплачені відповідачем згідно з випискою по рахунку, крім того, контррозрахунку відповідач суду не надала.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором.

Зважаючи на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «А-БАНК» суму заборгованості за кредитним договором №AN3QCT15510917564 від 26.05.2020 у розмірі 243 865,67 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту) - 97346,46 грн, заборгованість за відсотками - 146519,21 грн, в іншій частині у задоволенні позову необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору у розмірі 3028,00 грн., сплаченого при подачі позовної заяви, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням положеньст. 141 ЦПК Українивважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати у розмірі 2926,40 грн (243 865,67 грн. (сума боргу, стягнута судом) х 2956,69 (сума судового збору,сплачена позивачем)/246390,52 грн.(сума боргу, заявлена до стягнення).

На підставі наведеного та керуючись статтями 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, зареєстроване місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро) заборгованість за кредитним договором №AN3QCT15510917564 від 26.05.2020 у розмірі 243 865 (двісті сорок три тисячі вісімсот шістдесят п`ять) гривень 67 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, зареєстроване місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро) 2926 (дві тисячі дев`ятсот двадцять шість) гривень 40 коп. судового збору.

Рішення судуможе бутиоскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 07.10.2026.

Суддя Костенко Є. К