Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №211/9693/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/9693/26

Провадження № 2/211/6817/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Сарат Н.О.,

за участю секретаря судового засідання – Зоріної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 та просять стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 72971853 від 18 листопада 2022 року в розмірі 15000,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідно до прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Ураховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 18.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі — Первісний кредитор) та Відповідачем було укладено договір позики № 72971853 (далі — Договір) на умовах повернення позики наприкінці визначеного Договором строку.

Договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційнокомунікаційної системи Первісного кредитора. Умовами Договору передбачено надання Позики в безготівковій формі, її повернення у визначеному Договором порядку та сплату процентів як плати за користування коштами. Сума Позики, строк користування, процентна ставка, порядок повернення, загальна вартість та спосіб електронного підписання відображені в Договорі та додатках до нього. Відомості, відображені у Договорі та документах, сформованих під час його укладення, свідчать, що під час оформлення Позики Відповідач пройшов передбачену інформаційнокомунікаційною системою процедуру реєстрації, ідентифікації та верифікації, зазначив персональні й контактні дані, а також реквізити банківського рахунку та електронного платіжного засобу для отримання коштів. Волевиявлення Відповідача на укладення Договору на суму 3 750,00 грн підтверджено використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Qghn8n414N. Відомості про застосований одноразовий ідентифікатор, сторони Договору, його істотні умови, дату й час електронного підписання відображені безпосередньо у Договорі. На виконання Договору Первісний кредитор надав Відповідачу Позику в розмірі 3 750,00 грн шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Відповідача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Згідно із частиною 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 та Витягу з Реєстру прав вимог № 11/04/23 від 11 квітня 2023 року. У реєстрі право вимоги за договором позики № 72971853 індивідуалізовано під порядковим номером 2178 із зазначенням даних Відповідача та складових заборгованості.

Згідно з пунктом 2.1.3 договору факторингу № 033-030423 право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог. Установлений пунктом 4.2 цього договору строк оплати визначає порядок взаєморозрахунків між його сторонами та не встановлює оплату як відкладальну умову переходу права вимоги. Платіжна інструкція підтверджує фактичне виконання грошового зобов`язання за договором факторингу.

ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № 27/04/26-02 від 27.04.2026 та Реєстру прав вимоги № 27/04/26_2. У Реєстрі право вимоги щодо Відповідача зазначено під порядковим номером 1143. Оплатність операції підтверджується платіжною інструкцією, а факт оформлення передачі документації засвідчено Актом приймання-передачі Документації за договором факторингу № 27/04/26-02 від 27.04.2026. Згідно з пунктом 3.1.3 договору факторингу № 27/04/26-02 право вимоги перейшло до Позивача з моменту підписання договору та Реєстру прав вимоги. Акт прийманняпередачі Документації засвідчує оформлення передачі документації відповідно до цього договору і не є окремою підставою переходу права вимоги

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Загальна сума заборгованості за договором позики № 72971853 становить 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), з яких: — 3 750,00 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) — основна сума боргу, тобто неповернута сума Позики; — 11 250,00 грн (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок) — проценти за користування Позикою, нараховані відповідно до умов Договору.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву до суду та доказів на його підтвердження, не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, були дотримані критерії розумності їх вартості, тому стягненню підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору у розмірі 2662,40 грн., сплаченого при подачі позовної заяви, оскільки позов підлягає задоволенню, суд з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.

Витрати позивача на відправлення документів відповідачу відшкодуванню не підлягають, оскільки суду не надано доказів обов?язковості понесення ним таких витрат, у відповідності до вимог ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за договором позики № 72971853 від 18.11.2022 у розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), яка складається з: 3 750,00 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) основної суми боргу та 11 250,00 грн (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок) процентів за користування Позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу в сумі 9000 ( дев`ять тисяч ) гривень 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. О. Сарат