Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №175/11455/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/11455/26

Провадження № 2-а/175/106/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" жовтня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

B обгрунтування позовної заяви зазначено, що інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Сагайдачним О.О. було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 121 КУпАП, у зв`язку з чим було винесено відповідну постанову серія ЕНА №753800. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 12.07.2026 року 19:00:01, траса Київ-Харків-Довжанський, 207 км, водій керував тз, який використовується для перевезення пасажирів, без ввімкненого ближнього світла фар та без ввімкнених денних ходових вогнів, чим порушив 9.8 ПДР України ст. 121 ч 2 ПДР України при цьому в свідоцтві про реєстрацію зазначено 23 місця для сидіння, а по факту 21 місце, чим порушив 31.1 ПДР України, також у зв`язку з зміною місць для сидіння заблокований задній аварійний вихід рядом сидінь, чим порушив п. 31.4.7. г ПДР України». Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та незаконною, оскільки вона винесена без належних правових підстав. Зазначає, що, керуючи транспортним засобом Volkswagen Crafter, д.н.з НОМЕР_1 , зупинився на вимогу знака «стоп-контроль», після чого вимкнув фари та підготував документи для перевірки, при цьому інспектор підійшов до транспортного засобу вже після його зупинки та почав вказувати на відсутність ввімкненого ближнього світла фар. Також позивач заперечує факт переобладнання транспортного засобу та невідповідності кількості місць для сидіння даним реєстраційних документів. Вважає, що відповідачем не надано належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.07.2026 року, позовну заяву прийнято до розгляду, в порядку ст. 286 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи прийнято здійснювати без повідомлення (виклику) сторін.

28.07.2026 року представником Департаменту патрульної поліції було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 9.8, 31.1 та 31.4.7 (г) ПДР України. З долученого до матеріалів справи відеозапису зафіксовано, що транспортний засіб під керуванням позивача рухався поза межами населеного пункту, оскільки на території по периметру дороги не має жодних забудов. Щодо розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності зазначив, що інспектором в повній мірі було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279, 280 КУпАП, було з`ясовано чи вчинено правопорушення позивачем та чи підлягає ОСОБА_1 адміністративній відповідальності. Крім того, вказує, що зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вказаним вимогам, усі обов`язкові реквізити вказані, всі графи постанови заповнені. Постанова містить опис допущеного порушення за яким передбачено відповідальність за вказане діяння.

Не погоджуючись із відзивом, позивач подав відповідь, у якій зазначив, що наданий відповідачем відеозапис не підтверджує місце вчинення правопорушення та не містить огляду транспортного засобу, за результатами якого нібито було встановлено невідповідність кількості місць для сидіння та наявність технічних несправностей. Також позивач вказує на невідповідність відомостей, зазначених в акті відповідності технічного стану транспортного засобу, обставинам, викладеним у постанові та зафіксованим на відео. Надані відповідачем докази, на думку позивача, не підтверджують наявності інкримінованих несправностей, а тому не доводять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.

29.07.2026 року від представника Головного управління національної поліції в Полтавській області надійшли пояснення, в яких вказано, що управління патрульної поліції в Полтавській області в якому проходить службу інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону патрульної поліціїї в Полтавській області Сагайдачний О.О, який склав оскаржувану постанову входить до складу Департаменту патрульної поліції, який є окремою юридичною особою та не входить до складу Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у зв`язку з чим просив виключити ГУНП в Полтавській області з числа відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У відповідності до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №01043-00193-26 від 02.03.2026 року, складеного випробовувальною лабораторію ТОВ «Сервіс ТД» встановлено, що транспортний засіб Volkswagen Crafter, НОМЕР_2 є категорією М2, м3, після технічного контролю визнано технічним справним.

12.07.2026 року о 18 год 56 хв інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Сагайдачним О.О. було складено акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання відповідно до якого було встановлено, що у транспортному засобі Volkswagen Crafter, д.н.з НОМЕР_1 був заблокований аварійний вихід.

Згідно постанови про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.07.2026 року серії ЕНА № 7538000, інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Сагайдачним О.О. зафіксовано, що 12.07.2026 року, о 19 год. 00 хв., а/д М03, Київ-Харків-Довжанський, 207 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Crafter, номерним знаком НОМЕР_1 , поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар, а також керував транспортним засобом, який використовується для перевезення пасажирів при цьому в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено 23 місця для сидіння, а по факту було 21 місце, також у зв`язку зі зміною місць для сидіння заблокований задній аварійний вихід рядом для сидіння, чим порушив п.п. 9.8, 31.1 та 31.4.7 (г) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі і ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Відповідальність за ч. 2 ст. 121 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з п. 11 ч. 1 ст. 23 та п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мереж, та може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

У ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом було встановлено, що оскаржуваною постановою про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 2 ст. 121 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом, який використовується для перевезення пасажирів, без ввімкненого ближнього світла фар та без ввімкнених денних ходових вогнів, чим порушив 9.8 ПДР України, розбіжність у кількості посадочник місць наявних в транспортному засобі, що є порушенням п. 31.1 ПДР України, а також у зв`язку із зміною місць для сидіння було заблокований задній аварійний вихід рядом сидінь, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 121 КУпАП

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вказана постанова винесена без належної доказової бази, оскільки при розгляді адміністративної справи, посадовою особою відповідача не встановлено об`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, не підтверджено відповідними доказами наявності у діях позивача складу та події адміністративного правопорушення, а припущення посадової особи відповідача щодо невідповідності кількості місць для сидіння реєстраційним документам та розташування місць для сидіння в салоні не відповідають дійсності.

Згідно п. 9.8. Правил дорожнього руху, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях. На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Пунктом 31.1 Правил дорожнього руху встановлено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4.7 "є" Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, відсутністю таких елементів конструкції як противідкотних упорів (щонайменше два) - на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т, а також працездатного вогнегасника на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

Як доказ доведеності вини ОСОБА_1 представником Департаменту патрульної поліції було надано відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції, а також запис з зовнішньої стаціонарної камери від 12.07.2026 року, які було досліджені судом в ході розгляду даної справи.

Так, із долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамери працівника поліції судом встановлено, що на ньому зафіксовано лише розгляд справи про адміністративне правопорушення. Водночас процедура огляду транспортного засобу, а також складання акта відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання на зазначеному відеозаписі не відображені, що позбавляє суд можливості встановити наявність у діях позивача порушень вимог пунктів 31.1 та 31.4.7 «г» Правил дорожнього руху.

Крім того, суд звертає увагу, що з наданого відповідачем відеозапису із зовнішньої стаціонарної камери та фотографії «стоп-кадру» неможливо достовірно встановити та ідентифікувати державний номерний знак транспортного засобу, водієві якого працівник патрульної поліції подає сигнал про зупинку.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що надані відповідачем докази не підтверджують належним та достатнім чином факт вчинення позивачем порушень вимог пунктів 31.1, 31.4.7 «г» та 9.8 Правил дорожнього руху України, а відтак вина позивача у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень є недоведеною.

Враховуючи те, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, а відповідачем в особі Департаменту патрульної поліції не надано суду належних та допустимих доказів на спростування цих тверджень, зокрема, доказів які фіксують правопорушення, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесена інспектором поліції без додержання вимог закону та підлягає скасуванню.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а зауважив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У ході судового розгляду встановлено, що оскаржувану постанову винесено інспектором 2-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області, яке входить до складу Департаменту патрульної поліції.

Нормами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 121 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Отже, органом Національної поліції у даній справі є Департамент патрульної поліції. При цьому, ГУНП в Полтавській області та Департамент патрульної поліції є окремими юридичними особами публічного права, які не підпорядковані один одному.

За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення слід відмовити, оскільки він поданий до неналежного відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.

Таким чином, наявність усіх юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив, що жодними належними та допустимим доказами відповідачем не доведено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, що свідчить про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідачем не було доведено правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що позовна заява до Департаменту патрульної поліції є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 753800 від 12.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 665 грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ