Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №932/1792/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

ЄУН 932/1792/26

Провадження №2/932/534/26

РІШЕННЯ

іменем України

05.10.2026 місто Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого – судді Салькової В.С., за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання таким, що втратив право користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру №53 від 04.01.1979. Разом з нею в квартирі зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , який є її сином.

Син проживав з нею до 2006 року, потім виїхав та більше не мешкав у квартирі. Рішенням суду в 2017 році сина було визнано таким, що втратив право користування квартирою, за її позовом, та він був знятий з реєстраційного обліку.

Однак у 2021 році син звернувся до неї з проханням допомогти у заміні паспорту, для чого була необхідна реєстрація місця проживання, на що вона погодилася та він знов став прописаним у квартирі. Після отримання нового паспорту він знову виїхав з квартири та з того часу там не з`являвся.

Зв`язку з сином вона не підтримує, його місцезнаходження та номер телефону їй невідомі. Він ніколи не брав участі в утриманні житла, не сплачував комунальні послуги, не цікавився станом квартири, там немає його особистих речей. Нарахування за нього комунальних послуг створює для неї надмірний фінансовий тягар, оскільки вона є пенсіонером, перенесла тяжке захворювання та потребує значних коштів на лікування.

Просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрите загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 25.06.2026 закрите підготовче провадження з призначенням справи до розгляду по суті на 27.07.2026, задоволене клопотання позивача про виклик та допит свідків.

Позивач зазначила в позові про розгляд справи за її відсутності.

Через неявку відповідача та представника третьої особи розгляд справи відкладався на 25.09.2026.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом неодноразово в порядку, передбаченому ЦПК України. Відзиву, будь-яких заяв або клопотань відповідач суду не прямував, про свою позицію у справі не повідомив.

Третя особа правом подати письмові пояснення (заперечення) щодо позовних вимог не скористалася, представника для участі в судовому засіданні не спрямувала.

В судовому засіданні 25.09.2026 у зв`язку із повторною неявкою відповідача, який повідомлявся належним чином про час та місце судового розгляду, врахувавши відсутність відомостей про його позицію у справі, неподання ними відзиву та відсутність згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, судом постановлено розглядати дану справу на підставі наявних в ній доказів.

25.09.2026 судом допитані свідки та досліджені матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення з його проголошенням в судовому засіданні 05.10.2026.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 04.01.1979 ОСОБА_1 виконкомом Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська виданий ордер на право зайняття квартири АДРЕСА_1 (наразі – Дніпрі) родиною з шести осіб.

Станом на 20.10.2025 у вказаній квартирі зареєстроване місце проживання позивача з 1979 року, її доньки ОСОБА_3 з 1996 року, онука ОСОБА_4 з 2005 року та сина ОСОБА_2 – з 06.07.2021.

Актом від 05.02.2026 КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради підтверджено, що ОСОБА_2 не мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , з 2021 року і по теперішній час.

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто є особою похилого віку.

Допитані судом свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є сестрою, сином та невісткою позивача відповідно, окремо один від одного підтвердили, що ОСОБА_2 не мешкає у квартирі дуже давно, років 20, у 2021 році з`явився та попросив матір його прописати, наче, для заміни паспорту громадянина України, вона погодилася, а він потім уїхав та не виписався з квартири, та з 2021 року його місцезнаходження невідоме, з матір`ю він не спілкується. Його речей у квартирі немає, витрати на утримання житла він не несе, а позивач, яка дуже хворіє, не може сплачувати за нього комунальні послуги через брак коштів.

Вирішуючи справу, суд виходить з того, що положеннями ст.47 Конституції України та ст.9 ЖК України гарантоване право громадянина на житло, відповідно до якого ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням не інакше, як на підставі і у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За змістом ч.2 ст.109 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Виходячи з вказаних положень закону, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням, у випадку, коли вона була відсутня в ньому понад шести місяців без поважних причин, або якщо вона вибула на постійне місце проживання в інше жиле приміщення.

Суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_2 у квартирі позивача не мешкає понад строк, визначений статтею 71 ЖК України, що підтверджене відповідним актом та показами свідків.

Ураховуючи, що відповідач квартирою не користується, заяву про збереження за ним цього житла понад строки, визначені статтею 71 ЖК України, не подавав, суд вважає, що це свідчить про наявність підстав для його визнання таким, що втратив право користування квартирою.

Таким чином, вимоги позивача є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню судом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,12,13,81,263-265,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код за ЄДРПОУ 40392181) про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 05.10.2026.

Суддя: В.С. Салькова