Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №199/10261/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/10261/25

(2/199/844/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 03.05.2024 р. між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір №8671951, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом, комісії та інших платежів і можливих штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплата комісії і процентів мали бути здійснені відповідачем до 28.04.2025 р., однак відповідачем зазначені зобов`язання виконані не були. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок позичальника відповідно до умов п. 2.1 кредитного договору. Кредитний договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Відповідач зі свого боку умов кредитного договору не виконав.

24.09.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та позивачем був укладений договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 8671951 від 03.05.2024 р., який був укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8671951 від 03.05.2024 р. було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 р.; сума заборгованості відповідача становить 35 738,61 грн. відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 р., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5 400,00 грн., прострочена заборгованість за сумою процентів – 24 815,91 грн., прострочена заборгованість за комісією – 527,28 грн.

Відповідачу було направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23927656/7 від 09.06.2025 р., однак заборгованість у добровільному порядку погашена не була.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, що 03.05.2024 р. між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір №8671951, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався надати відповідачу кредит у розмірі 6 000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та інших платежів і можливих штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж щодо повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем до 28.04.2025 р., однак останнім зазначені зобов`язання виконані не були. Згідно з п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок позичальника.

На підтвердження факту надання кредиту та перерахування коштів позивачем надано платіжне доручення № 130036156 від 03.05.2024 року, згідно з яким ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у платіжній системі VISA (картка/рахунок № НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 6 000,00 грн. із призначенням платежу: «Кошти згідно договору 8671951».

Відповідно до умов кредитного договору, між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 р. Відповідно до умов зазначеного договору відбулося відступлення права вимоги, у тому числі й за кредитним договором № 8671951 від 03.05.2024 р., укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Окрім цього, зазначено, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8671951 від 03.05.2024 р. були передані позивачу від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно з договором відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 р. Сума заборгованості відповідача становить 35 738,61 грн., відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 р. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5 400,00 грн., прострочена заборгованість за сумою процентів становить 24 815,91 грн., прострочена заборгованість за комісією становить 527,28 грн.

Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23927656/7 від 09.06.2025 р., втім заборгованість не погашена.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, та регулюються ч.ч. 1, 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, ч. 1 ст. 638, ст. 526, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 633, ст. 634, ст. 1056-1, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049 ЦК України.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку первинний кредитор).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження факту надання кредиту та перерахування коштів позивачем надано платіжне доручення № 130036156 від 03.05.2024 року, згідно з яким ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у платіжній системі VISA (картка/рахунок № НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 6 000,00 грн. із призначенням платежу: «Кошти згідно договору 8671951».

Суд позбавлений можливості встановити дану обставину через відсутність доказів перерахування грошових коштів у спосіб, вказаний позивачем, зокрема відкриття саме відповідачем в цій банківській установі рахунку, який обслуговується карткою НОМЕР_2 .

Виписки по рахунку суду не надано.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом користування відповідачем грошовими коштами та наявної заборгованості.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунку позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Обов`язок доказування позивачем не виконаний: наданий позивачем доказ не підтверджує обставини видачі позики на умовах фінансового кредиту та його розміру, а також заборгованість, на що посилається позивач у позовній заяві.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достатності та достовірності кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Дата виготовлення повного судового рішення 07.10.2026 р.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї