Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №199/14873/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/14873/25

(2/199/1426/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Захожа К.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 28.06.2025 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір про надання коштів у кредит № 8315956.

Згідно з умовами договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн. строком на 360 днів (з 28.06.2025 по 22.06.2026 р.) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,95 % на день, комісією за надання кредиту в розмірі 17,25 % (431,25 грн.) та неустойкою у розмірі 125 грн. за кожен день понадстрокового користування.

На виконання умов договору грошові кошти в розмірі 2 500,00 грн. були перераховані на картковий рахунок позичальника, про що позивач надає довідку про перерахування коштів та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк».

У подальшому право вимоги за вказаним договором перейшло 16.10.2025 року – від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до позивача на підставі Договору факторингу № 16/10/25.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати нарахованих платежів, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 9 617,50 грн., з яких 2 500,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 1 686,25 грн. – заборгованість за відсотками, 431,25 грн. – заборгованість за комісією та 5 000,00 грн. – заборгованість за пенею/неустойкою.

Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 28.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів у кредит № 8315956.

Згідно з умовами договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн. строком на 360 днів (з 28.06.2025 по 22.06.2026 р.) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,95 % на день, комісією за надання кредиту в розмірі 17,25 % (431,25 грн.) та неустойкою у розмірі 125 грн. за кожен день понадстрокового користування.

У подальшому право вимоги перейшло 16.10.2025 р. від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до позивача на підставі договору факторингу № 16/10/25.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати нарахованих платежів, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 9 617,50 грн., з яких 2 500,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 1 686,25 грн. – заборгованість за процентами, 431,25 грн. – заборгованість за комісією та 5 000,00 грн. – заборгованість за пенею/неустойкою.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 12.08.2026 р. № 20.1.0.0.0/7-260805/75137-БТ на ухвалу про витребування доказів від 04.08.2026 р. у справі № 199/14873/25, згідно з якою банківська картка № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_2 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Також АТ КБ «ПриватБанк» повідомило про факт зарахування відповідачу на вказаний рахунок коштів у вигляді виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 28.06.2025 р. по 01.07.2025 р., згідно з якою 28.06.2025 року було здійснено переказ коштів у сумі 2 500,00 грн.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, та регулюються ч.ч. 1, 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, ч. 1 ст. 638, ст. 526, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 633, ст. 634, ст. 1056-1, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049 ЦК України.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 12.08.2026 р. № 20.1.0.0.0/7-260805/75137-БТ на ухвалу про витребування доказів від 04.08.2026 р. у справі № 199/14873/25, згідно з якою банківська картка № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_2 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).АТ КБ «ПриватБанк» також повідомило про факт зарахування відповідачу на вказаний рахунок коштів у вигляді виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 28.06.2025 р. по 01.07.2025 р., згідно з якою 28.06.2025 року було здійснено переказ коштів у сумі 2 500,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене, наявне порушення прав позивача з боку відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з суми заборгованості у розмірі 4 186,25 грн., з яких 2 500,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 1 686,25 грн. – заборгованість за процентами,

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 5 000,00 грн., суд відмовляє в її задоволенні, враховуючи наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 5 000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позову про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 431,25 грн., то суд відмовляє в її задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчим кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Якщо в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які встановлена комісія, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (Постанова ВС від 10.01.2024 р. у справі № 727/5461/23).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У Договорі про надання коштів у кредит № 8315956 від 28.06.2025 року не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлена комісія за надання кредиту у розмірі 431,25 грн., а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. У зв`язку з цим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо розподілу судових витрат.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Як встановлено судом, на підтвердження факту надання правової допомоги надано:

-договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року;

-витяг з акту № 7ФП від 24.10.2025 р. приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 р.;

-витяг з акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 р.;

-платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги;

-ордер серії АХ № 1287257 від 03.09.2025 р.;

-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03.04.2018 р. тощо.

Разом з тим, розглядаючи надані представником позивача докази понесених витрат на правову допомогу, суд враховує правову позицію Верховного Суду і практику Європейського суду з прав людини, та доходить висновку, що розмір заявлених до стягнення витрат не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат і критерію розумності їх розміру, оскільки такі витрати не співставні з обсягом і змістом наданих послуг.

При цьому, суд дослідив питання обґрунтованості витрат та врахував, що справа також не обтяжена великою кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду, оскільки явно не потребувала значних затрат часу та зусиль професійного адвоката, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню у вказаній справі, спірні правовідносини не передбачають.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи предмет позову, обсяг роботи та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для її виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів та часткове задоволення позову, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, оцінюючи в тому числі й необхідність та розумність таких витрат, суд вважає, що заявлена сума у розмірі 4500 грн. не є співмірною, а відтак доходить висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2000 грн., що за даних обставин справи буде справедливим, розумним та співмірним відшкодуванням таких витрат.

Щодо розподілу судового збору.

Керуючись нормами ст. 133, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, а також розмір сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору (2 422,40 грн.), суд дійшов висновку про наявність підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 053,30 грн. (враховуючи наступний розрахунок: 4 186,25 грн. ? 2 422,40 грн. : 9 617,50 грн.).

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 279, 280 - 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) заборгованість у розмірі 4 186 (чотири тисячі сто вісімдесят шість) грн. 25 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) судовий збір у розмірі 1 053 (одна тисяча п`ятдесят три) грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Дата виготовлення повного судового рішення 07.10.2026 р.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї