Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №166/1451/19 — Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/1451/19

провадження № 1-кп/166/2/26

категорія: 279

ВИРОК

іменем України

08 жовтня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016030000000059, відомості про яке внесено до ЄРДР 07 квітня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Млиново Ратнівського району Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кортеліси Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_3 , громадянина України, одруженого, непрацюючого, особи з інвалідністю, несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Височно Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_4 , громадянина України, одруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,

установив:

05 квітня 2016 року ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, за попередньою домовленістю з невстановленими громадянами України та громадянами Республіки Білорусії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 організували незаконне, поза встановленими пунктами пропуску, переправлення громадянки України ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) в Республіку Білорусь у зв`язку з тим, що в останньої в документі для перетину державного кордону України наявна відмітка про заборону в`їзду на територію Республіки Білорусь.

05 квітня 2016 року ОСОБА_4 вступив в злочинну змову з громадянами Республіки Білорусь ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , з якими дійшов згоди про те, що він на території Ратнівського району Волинської області за попередньою домовленістю з іншими невстановленими особами, здійснить супровід ОСОБА_12 до державного кордону України, де після незаконного перетину, поза встановленими пунктами пропуску, на території Республіки Білорусь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , сприяючи незаконній міграції, зустрінуть останню на кордоні та супроводять її по території Білорусії. Для координації та розподілу злочинних обов`язків між учасниками угрупування використовувались засоби стільникового зв`язку.

Цього ж дня, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, разом невстановленою особою, перебуваючи на зупинці громадського транспорту в населеному пункті Доманове Ратнівського району Волинської області зустріли ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), яка прибула до вказаного обумовленого місця громадським транспортом (автобусом). Далі, пересуваючись на транспортному засобі, транспортували ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) до державного кордону України. В подальшому, на виконання свого протиправного наміру, використовуючи радіостанції марки «Роджер» на частоті №3, для підтримання зв`язку на державному кордоні з громадянами Білорусії, ОСОБА_4 пішою ходою заздалегідь обумовленим маршрутом, вживаючи заходи конспірації та уникнення викриття при вчиненні кримінального правопорушення, супроводжували останню до лісового масиву поза встановленими пунктами пропуску до державного кордону України в напрямку Млиново (Україна) - Бірки (Республіка Білорусь). Близько 18 години 30 хвилин в районі прикордонного знака, який визначає перебіг державного кордону безпосередньо на місцевості №0268Д ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) незаконно перетнула державний кордон України та була переміщена на територію Малоритського району Брестської області Республіки Білорусь.

ОСОБА_4 передав ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) для подальшого її супроводу на території Республіки Білорусь громадянам Білорусії ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .. Вказані громадяни, виконуючи взяті на себе злочинні зобов`язання, в пішому порядку супроводжували ОСОБА_12 по території Малоритського району Республіки Білорусь до автомобіля «Ауді 80», реєстраційний знак НОМЕР_1 , належному ОСОБА_11 , який знаходився в прикордонній смузі, після чого на вказаному транспортному засобі доставили останню за адресою, а саме: АДРЕСА_5 , де знаходився належний ОСОБА_10 автомобіль «Ауді А6» реєстраційий знак НОМЕР_2 , на якому перемістили останню на перетин автодоріг М-12 «Кобрин-кордон України (Мокрани)» та Р-17 «Брест-кордон України (Олтуш)», де її залишили, виконавши взяті на себе перед ОСОБА_4 злочинні зобов`язання щодо транспортування, переміщення та доставки ОСОБА_12 по території Республіки Білорусь.

Він же, в період з 25 по 28 січня 2017 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, повторно, за попередньою домовленістю з невстановленими особами, а також із громадянами Республіки Білорусь ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 організували незаконне, поза встановленими пунктами пропуску, переправлення громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 з Республіки Білорусь в Україну.

У вказаний період часу ОСОБА_4 вступив в злочинну змову з громадянами України, щодо яких суд розглядає обвинувальний акт, та громадянами Республіки Білорусії ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , з якими дійшов згоди про те, що ОСОБА_10 на території Республіки Білорусії, сприяючи незаконній міграції, на своєму автомобілі транспортує ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 до прикордонної смуги в населеному пункті Отчино Малоритського району Брестської область Республіки Білорусь, звідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14 в пішому порядку по лісовому масиву, підтримуючи злочинну домовленість, сприяючи незаконній міграції, з метою конспірації та попередження бути викритими у вчиненні кримінального правопорушення, супроводять ОСОБА_16 до державного кордону України, де після незаконного перетину, поза встановленими пунктами пропуску, на території Ратнівського району Волинської області, ОСОБА_4 , продовжуючи протиправність дій, вживаючи заходи конспірації, здійснить супровід ОСОБА_16 по території України. Для координації та розподілу злочинних обов`язків між учасниками угрупування використовувались засоби стільникового зв`язку.

Таким чином, 27 січня 2017 року близько 20 години, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою домовленістю, виконуючи взяті на себе зобов`язання та вказівки ОСОБА_4 , біля готелю «Ювілейний», що за адресою: населений пункт Малорита, вулиця Леніна, 1, Брестська область, Республіка Білорусь, зустріли громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 , який прибув до напередодні обумовленого місця. Далі, пересуваючись на належному ОСОБА_18 автомобілі марки «Ауді А6», реєстраційний знак НОМЕР_2 , використовуючи його як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, транспортували ОСОБА_16 через населений пункт Отчино, Малоритського району до державного кордону України. В подальшому, на виконання свого протиправного наміру, громадяни Білорусії ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , використовуючи радіостанції для підтримання зв`язку на державному кордоні з ОСОБА_4 , пішою ходою супроводжували ОСОБА_16 до кордону поза встановленими пунктами пропуску в напрямку с. Доманове Ратнівського району Волинської області, де близько 00 години 30 хвилин 28 січня 2017 року в районі прикордонного знака, який визначає перебіг державного кордону безпосередньо на місцевості №0260Д, ОСОБА_16 незаконно перетнув державний кордон та перейшов на територію України, де безпосередньо одразу після незаконного переправлення на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі прикордонного знака, який визначає перебіг державного кордону безпосередньо на місцевості №0260Д, за порушення перетину державного кордону був затриманий військослужбовцями Луцького прикордонного загону відділу прикордонної служби Доманове .

Обвинувачені винуватість у скоєнні кримінальних правопорушень не визнали.

ОСОБА_4 дав показання про те, що ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 не знає, як і не знає ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , з ними ніколи не спілкувався. ОСОБА_11 , можливо, знає через конфлікт на пункті пропуску. Якими номерами телефонів користувався у 2016-2018 роках не пам`ятає, однак категорично вказав, що мав лише один номер телефону. Із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спілкувався рідко. Чому ОСОБА_10 впізнав його як ОСОБА_20 , йому невідомо. Факт здійснення дзвінків до абонентів на території Республіки Білорусь, зокрема до ОСОБА_11 , заперечив. Вважає, що ОСОБА_21 ) його обмовила, викривальні показання давала під тиском працівників поліції. Причетність до перетину кордону ОСОБА_19 заперечив. Вказав, що висновок за результатами фоноскопічної експертизи неправдивий, зразки голосу, які досліджував експерт, йому не належать, у нього зразки голосу не відбирали, розмов, зафіксованих на носіях, він не вів.

ОСОБА_6 дав показання про те, що до незаконного перетину кордону ОСОБА_16 та ОСОБА_19 він не причетний. ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 він не знає, з ними ніколи не спілкувався. Його мобільні телефони забрали під час обшуку, номери телефонів не пам`ятає. Упродовж 2016-2018 років їздив на сезонні заробітки, тому, можливо, із ОСОБА_26 та ОСОБА_5 не спілкувався, їхні номери мобільних телефонів йому не відомі. Голос на досліджених дисках із розмовами осіб йому не належить. Із ОСОБА_19 не знайомий, вважає, що вона його оговорила під тиском поліцейських та прикордонників.

ОСОБА_5 заперечив причетність до злочинів, дав показання про те, що про ОСОБА_22 , ОСОБА_25 дізнався із матеріалів кримінального провадження, з ними ніколи не спілкувався. Не пам`ятає яким номером мобільного телефону користувався в період 2016-2018 років. На вказаних у висновку експерта носіях голос йому не належить. Він із захисником звернулися із заявою до поліції про внесення відомостей до ЄРДР щодо експерта за надання неправдивого висновку. У 2020 році отримав відповідь про те, що місце перебування експерта встановити неможливо. ОСОБА_4 і ОСОБА_6 - його односельчани, з ними по телефону спілкувався рідко. Суд, заслухавши показання обвинувачених, свідків, дослідивши документи та висновки експертів, дійшов до переконання про таке.

Так, прокурор на підтвердження винуватості осіб у скоєнні кримінальних правопорушень, покликається, у тому числі, на докази отримані в порядку надання міжнародної правової допомоги.

Із матеріалів кримінального провадження суд установив, що заступник Генерального прокурора Республіки Білорусь листом від 11.04.2018 №1600-248-2018 (т.20 а.с.107) скерував заступнику Генерального прокурора України доручення прокуратури Брестської області про здійснення кримінального переслідування ОСОБА_4 та кримінальну справу №17122210243.

Із дорученням про здійснення кримінального переслідування ОСОБА_4 звернувся 02 квітня 2018 року (т.20 а.с.103-115) до компетентних органів України прокурор Брестської області Республіки Білорусь із покликанням на ст. ст. 72, 73 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993. Доручення мотивував тим, що в провадженні слідчого управління управління Слідчого комітету Республіки Білорусь перебуває кримінальна справа №17122210243 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.371-1 КК Республіки Білорусь, виділеної в окреме провадження 28 липня 2017 року із кримінальної справи №17052050003 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_27 за ч.2 ст. 371-1 КК Республіки Білорусь, за яким 05 жовтня 2017 року суд Малоритського району ухвалив обвинувальний вирок. Згідно з дорученням у ході досудового розслідування в кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_4 05 квітня 2016 року, діючи в групі за попередньою змовою з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , організував і керував діяльністю з незаконного, тобто поза встановленими пунктами пропуску, в`їзду із України в Республіку Білорусь поблизу с. Мокрани Малоритського району громадянки України ОСОБА_12 , яка до 06 січня 2017 року мала анкетні дані ОСОБА_13 . Крім цього, встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 у період часу з 25 січня 2017 року по 28 січня 2017 року, діючи в групі за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ОСОБА_17 і ОСОБА_27 , організував і керував діяльністю з незаконного, тобто поза встановленими пунктами пропуску, виїзду з Республіки Білорусь в Україну поблизу с. Отчино Малоритського району громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 .

На підставі цього доручення до ЄРДР 11 травня 2018 року внесено відомості за ч.2 ст. 332 КК України за №12018030000000162 щодо незаконного переправлення ОСОБА_13 (т.20 а.с.116), а 16 травня 2018 року за №12018030000000169 - щодо незаконного переправлення ОСОБА_16 (т.20 а.с.120), які постановою прокурора від 23.05.2018 об`єднано в одне провадження №12018030000000162 (т. 20 а.с.124). Згодом прокурор постановою від 02.10.2018 об`єднав провадження №12018030000000162 від 11.05.2018, №12018030170000239 від 24.05.2018 із провадженням №12016030000000059 від 07.04.2016 за номером останнього (т. 20 а.с.126).

Станом на дати внесення відомостей про кримінальні правопорушення у цьому провадженні міжнародно-правові відносини між Україною та Республікою Білорусь регулювалися Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (Мінська конвенція), яка ратифікована Україною 10 листопада 1994 року та набула чинності для України 14 квітня 1995 року.

Відповідно до Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2023 № 2783-IX, Мінська конвенція та Протокол до неї остаточно втратили чинність для України у відносинах з усіма її учасниками 29 грудня 2023 року.

Згідно з принципом дії процесуального закону в часі, передбаченого ст. 5 КПК України, допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Оскільки матеріали передані Генеральною прокуратурою Республіки Білорусь до Генеральної прокуратури України у 2018 році, тому їх транскордонне збирання та передача відбулися у законний спосіб, що відповідає вимогам глави 45 КПК України («Кримінальне провадження у порядку перейняття»).

Попри законність передачі матеріалів, їх використання під час судового розгляду в Україні імперативно обмежене національними кримінальними процесуальними стандартами.

Так, відповідно до ч.2 ст. 598 КПК України відомості, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження відповідним органом іншої держави на її території та згідно з її законодавством, можуть бути визнані допустимими під час судового розгляду в Україні, якщо це не порушує засад судочинства, передбачених Конституцією України та цим Кодексом, і вони не отримані з порушенням прав людини і основоположних свобод. Не потребують легалізації відомості, визнані судом допустимими.

Частина 1 ст. 23 КПК України чітко встановлює, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд повинен заслухати усно. Забороняється приймати як доказ показання, що містяться в протоколах допиту чи інших документах, окрім винятків, передбачених цим Кодексом. Норма ч. 4 ст. 95 КПК України містить положення про те, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки свідки, обвинувачені, вказані в протоколах допиту свідків, обвинувачених, складених у Республіці Білорусь, у Ратнівському районному суді Волинської області під час розгляду цього кримінального провадження не допитувалися, відтак такі протоколи, рапорти про проведення оперативних опитувань є недопустимими доказами, оскільки це суперечить такій фундаментальній засаді як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК) та праву на справедливий суд (ст. 6 ЄКПЛ - право допитати свідків, які свідчать проти особи).

За епізодом щодо незаконного переправлення через державний кордон України з України в Республіку Білорусь громадянки України ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) суд установив таке.

Згідно з повідомленням начальника Луцького прикордонного загону від 05.04.2016, адресованого першому заступнику начальника ГУНП у Волинській області, 05 квітня 2016 року о 20 год 00 хв на напрямку Сільце-Млинівське (Україна) - Ляхівці (РБ) в районі інформаційно-попереджувальних знаків №№ 1583-1585 у ході оперативно-розшукових заходів, у рамках оперативно-розшукової справи, було отримано фактичні дані щодо наміру групи осіб з числа громадян України незаконно переправити через державний кордон України до Республіки Білорусь громадянку України. Про факт скоєння правопорушення було проінформовано представників прикордонної служби Республіки Білорусь з метою виявлення та затримання громадянки України та громадянина Республіки Білорусь, який сприяв останній у подальшому переміщенні в тилові райони РБ. Причетними до злочину є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не затримувалися.

У витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» (т. 3, а.с. 54-56) наявні відомості про в`їзд на територію України громадянки України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 03 квітня 2016 року та 01 грудня 2016 року, без фіксації даних про її виїзд з України в період між 03 квітня 2016 року та 01 грудня 2016 року.

Начальник Брестського РВВС 01 грудня 2016 року щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виніс постанову, згідно з якою щодо неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді депортації із забороною в`їзду в Республіку Білорусь строком на один рік.

Щодо ОСОБА_13 01 грудня 2016 року на пункті пропуску «Пулемець» складено протокол про адмінправопорушення ПнРУ №301357 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (т.20 а.с.150), за спробу незаконного перетину державного кордону 01 грудня 2016 року о 21 год 30 хв за недійсним паспортом громадянина України для виїзду за кордон, термін дії якого закінчився 09 листопада 2016 року.

З огляду на заборону в`їзду на територію Республіки Білорусь ОСОБА_13 змінила прізвище та ім`я на ОСОБА_28 . Зміна імені з « ОСОБА_13 », ІНФОРМАЦІЯ_5 , на « ОСОБА_12 » стверджується свідоцтвом про зміну імені НОМЕР_3 , виданим Ратнівським РВ ДРАЦС Головного теруправління юстиції у Волинській області 06 січня 2017 року.

Згідно з витягом із бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» (т. 3 а.с.57) станом на 02.11.2017, із України 19 січня 2017 року виїхала громадянка України ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наявні відомості про подальший рух в Україну та з України із січня по березень 2017 року, та останні відомості про виїзд із України в Республіку Білорусь 25 березня 2017 року.

Згідно із наданим білоруською стороною висновком експерта від 23.05.2017 №21.11-7/839 відбитки пальців і відтиски долоней рук на дактилокарті на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і відповідні відбитки пальців рук та зображення відтисків долонь рук на дактилокарті на ім`я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишені однією і тією ж особою.

У період перебування ОСОБА_13 на території України ще до зміни нею прізвища та імені у межах кримінального провадження №120160000000059 від 07.04.16 слідчий СУ ГУНП у Волинській області провів із ОСОБА_13 слідчу дію - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (протокол від 02.12.2016, т. 2 а.с. 214-217), в ході якої остання в присутності понятих впізнала ОСОБА_4 як особу на ім`я ОСОБА_29 , яка допомогла їй перейти до Республіки Білорусь та згодом передала йому плату за допомогу в сумі 300 доларів США.

Аналогічна слідча дія - пред`явлення для впізнання за фотографіями (протокол від 06.06.2017, т. 4 а.с.115-117), була проведена органом досудового розслідування Республіки Білорусь 06 червня 2017 року із ОСОБА_12 , яка за фотографіями впізнала ОСОБА_4 як чоловіка, якого бачила один раз, коли він забирав її із зупинки, згодом коли вона перебувала на його прибудинковій території, а також коли він вів її лісом до державного кордону Республіки Білорусь з Україною.

Таким чином, свідку ОСОБА_13 ( ОСОБА_12 ) фотокартки однієї й тієї ж особи - ОСОБА_4 пред`являлася двічі, що за правилами ч. 1 ст. 228 КПК України заборонено, оскільки будь-який попередній показ або повторне демонстрування обличчя особи свідку до чи під час слідчих дій є штучним підказуванням, що спотворює результати та порушує право на справедливий суд. Відтак наданий білоруською стороною протокол пред`явлення для впізнання за фотографіями від 06.06.2017 (т. 4 а.с. 115-117) суд визнає недопустимим доказом.

Згідно з наданим білоруською стороною протоколом пред`явлення для впізнання від 06.06.2017 (т. 4 а.с. 118-119) ОСОБА_12 у присутності понятих упізнала ОСОБА_11 як чоловіка, якого бачила один раз, коли він вийшов із лісу зі сторони Республіки Білорусь до державного кордону, спілкувався із ОСОБА_29 у момент передачі нею останньому 300 доларів США.

Відповідно до протоколу пред`явлення для впізнання від 06.06.2017 (т. 4 а.с. 121-122) ОСОБА_12 у присутності понятих упізнала ОСОБА_10 як чоловіка, якого бачила один раз, але тривалий час, коли він спільно з іншим молодим чоловіком вийшли із лісу до державного кордону зі сторони Республіки Білорусь. Також цей чоловік керував автомобілем темно-сірого кольору і підвозив її до Малоритського перехрестя.

Суд, з огляду на те, що подія із незаконного переправлення ОСОБА_13 ( ОСОБА_12 ) мала місце в денну пору доби, осіб, яких вона впізнавала, вона бачила, хоч і один раз, однак тривалий час, сумнівів у достовірності та допустимості вказаних доказів, здобутих у законний спосіб, не має.

У ході перевірки показань на місці, що зафіксовано наданим білоруською стороною протоколом від 29.06.2017 (т. 4 а.с.128-138), ОСОБА_12 пояснила, що в квітні 2016 року вона звернулася по мобільному телефону до незнайомого їй мужчини ( ОСОБА_30 ) з проханням допомогти незаконно перетнути державний кордон України з Республікою Білорусь, на що він погодився, але повідомив, що за допомогу їй треба буде заплатити 300 доларів США. Зустрівшись 05 квітня 2016 року з мужчиною (ОСОБА_92), останній провів її територією України до державного кордону з Республікою Білорусь, після чого її на території Республіки Білорусь зустріли двоє хлопців ( ОСОБА_31 ). Далі свідок розповіла про обставини переміщення територією Республіки Білорусь, які вказаного кримінального провадження не стосуються. У ході перевірки показань свідок указала на місце на місцевості, куди її підвів ОСОБА_4 та де вона перейшла через канал, після чого вона і двоє хлопців (ОСОБА_93 і ОСОБА_22) прослідували в ліс.

Згідно з наданим білоруською стороною протоколом перевірки показань на місці від 29.06.17 (т. 4 139-151), підозрюваний ОСОБА_11 повідомив про те, що ОСОБА_32 05 квітня 2016 року зателефонував йому й запропонував допомогти в незаконному переміщенні через державний кордон України з РБ невідомої жінки за винагороду в 100 доларів США кожному, на що вони погодилися. Того ж дня він і ОСОБА_10 прибули до державного кордону, де, йшовши лісом, зв`язувалися із ОСОБА_33 радіостанцією, якою ОСОБА_34 вказував маршрут руху. На кордоні біля каналу бачив ОСОБА_35 із невідомою жінкою, яка перейшла через канал. Згідно з цим же протоколом ОСОБА_11 прибув із правоохоронцями до лінії кордону, де вказав на місце поблизу прикордонного знака № НОМЕР_4 , де бачив ОСОБА_35 і жінку.

Із протоколу перевірки показань на місці від 29.06.17, наданого білоруською стороною (т. 4 а.с.152-162), вбачається, що ОСОБА_10 вказав, що 05 квітня 2016 року ОСОБА_11 повідомив його про прохання ОСОБА_35 посприяти в незаконному переміщенні через кордон жінки за грошову винагороду, яку він підведе до кордону. Цього ж дня він і ОСОБА_11 забрали від кордону жінку й провели її на територію Республіки Білорусь.

Оцінюючи протоколи перевірки показань на місці із ОСОБА_12 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , що фактично за КПК України є слідчим експериментом, суд констатує, що протокол слідчого експерименту в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є самостійним процесуальним джерелом доказів - документом. Оскільки під час цієї слідчої дії свідок та підозрювані в білоруській справі, не лише повідомили про обставини події, а указали на місце, де ОСОБА_12 перетнула кордон України з Республікою Білорусь, відтворили маршрут руху по території РБ, тому суд указані докази кладе в основу вироку

У ході огляду мобільного телефона ОСОБА_11 марки «Nokia RM-1035» (наданий білоруською стороною протокол від 11.07.2017, т. 16, а.с.19) виявлено фотографію ОСОБА_4 , що свідчить про знайомство останніх.

Суд шляхом аналізу наданих прокурором ухвал слідчих суддів апеляційного суду Волинської області від 15.04.16 №№552т, 553т, від 16.08.16 №№1239т, 1240т, від 24.06.16 №№927т, 928т, від 29.01.18 №175т, від 03.04.18 №771т, від 20.06.17 №1613т, від 29.01.18 №176т, від 03.04.18 №770т (т. 20) установив, що щодо ОСОБА_4 дозвіл на зняття інформації з телекомунікаційних мереж надавався із абонентських номерів НОМЕР_81, НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 .

На виконання постанови слідчого від 05.07.2019 (т.21, а.с. 58-61) про призначення судової експертизи відеозвукозапису експерт Львівського НДІСЕ склав висновок №3531-3534, 3536-3539 (т.21, а.с. 155-164).

Відповідно до цього висновку (відповідь на пит.2) у звукозаписах розмов на наданому на дослідження CD-R диску №133 у файлах за 05 квітня 2016 року зафіксоване усне мовлення ОСОБА_4 , текстовий зміст якого відповідає викладеному в протоколі за результатами оперативно-технічного заходу від 29.05.2016 №51/1415 (т. 2 а.с.66). При цьому ОСОБА_4 у цих розмовах використовував номер НОМЕР_24.

Згідно з аудіозаписом та вказаним вище протоколом у цих файлах міститься інформація про розмови за 05 квітня 2016 року. Цього дня о 13 год 43 хв до ОСОБА_4 на номер НОМЕР_10 зателефонувала особа жіночої статі з номера НОМЕР_11 , й вони домовилися про те, вона приїде до с. Млинове, де ОСОБА_4 її зустріне, при цьому останній повідомив, що «я дві (митниці) зроблю, не треба українську проходити, … то велика процедура, серйозна, там треба буде 2 км пройти пішки», запитав «чи йтимете зі мною по сухому», на що особа жіночої статі погодилася. Далі ОСОБА_4 указав: «Це 300 доларів, за менше навіть говорити не хочу. Так то 400, але я бачу, Ви така людина, це процедура серйозна, якщо вас устраює, то через годину я Вас забираю і все буде добре». Інший абонент ще раз підтвердила свою згоду.

Указаний у відповіді на питання №2 висновку експерта аудіозапис стосується розмови, що мала місце 05 квітня 2016 року о 13 год 51 хв 44 с, в якій ОСОБА_4 із номера НОМЕР_10 телефонує до абонента із номером НОМЕР_12 , якого згідно із звукозаписом на диску №133т називає «ОСОБА_52» (хоча у протоколі такий текст відсутній). ОСОБА_4 просить абонента відійти в сторону, щоб ніхто не чув, що він йому казатиме. Каже, що є «баба, дає 300, ну по 150, вона українка», «через час вона буде в мене, куди її підвезти». На питання ОСОБА_4 чи забере він її, абонент відповідає, що не знає, подумає і набере.

Проте, незважаючи на належність вказаного доказу щодо події кримінального правопорушення, його допустимість повністю нівелюється відсутністю в матеріалах справи ухвали слідчого судді апеляційного суду Волинської області від 23.02.2016 №185 цт про дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_4 із абонентського номера НОМЕР_10 , про яку йдеться у протоколі за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 29.05.2016 № 51/1417 (т.2 а.с. 45-66).

Відповідно до ст. 263 КПК України зняття інформації з електронних комунікаційних мереж є різновидом втручання у приватне спілкування, що проводиться без відома осіб, які використовують засоби електронних комунікацій (телекомунікацій) для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можливо встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Згідно із ст.ст. 86, 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Такі докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, і на них не може посилатися суд при ухваленні вироку.

Згідно із ст. 31Конституції України кожному гарантується право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. Будь-яке втручання з боку держави має здійснюватися згідно із законом та бути необхідним у демократичному суспільстві, зокрема, для запобігання злочинам.

Сторона захисту під час судового розгляду наголошувала на відсутності в матеріалах кримінального провадження вказаної ухвали слідчого судді, однак прокурор на підтвердження законності проведення негласного оперативного заходу такої ухвали суду не надав. Відтак захист був позбавлений можливості перевірити, чи законно було розпочато таємне прослуховування, який строк дії ухвали, щодо якого саме номера телефону чи особи було надано дозвіл. Указане порушення є істотним порушенням права на захист та принципу рівності сторін, що відповідає практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 14.02.2023 в справі №234/5598/19.

Із цих же підстав недопустимим є протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 31.05.2016 щодо ОСОБА_4 за номером НОМЕР_10 (т.2. а.с.67-74), оскільки сторона обвинувачення вказаної у протоколі ухвали слідчого судді апеляційного суду Волинської області для перевірки законності проведення згаданих негласних оперативних заходів не надала.

Інші надані прокурором протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зокрема від 14.06.2016 щодо ОСОБА_4 за номером НОМЕР_10 (т.2 а.с. 105-120), від 02.12.2016 щодо ОСОБА_4 за номером НОМЕР_10 (т.2 а.с.167-197), незважаючи на наявність у матеріалах ухвал слідчих суддів апеляційного суду Волинської області від 15.04.2016 № 553т, від 16.08.2016 №1239т про санкціонування таких заходів, є неналежними доказами, оскільки події злочину 05 квітня 2016 року не стосуються.

Під час розслідування кримінальної справи №17052050003 старший слідчий СУ УСК Республіки Білорусь по Брестській області ОСОБА_36 відносно ОСОБА_4 виніс постанову про притягнення як обвинуваченого за ч.2 ст. 371-1 КК Республіки Білорусь (організація незаконної міграції групою осіб за попередньою змовою) та в цей же день заступник прокурора Брестської області ОСОБА_37 санкціонував обрання міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою. Згодом, як вказувалося вище, кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 передано для перейняття в порядку міжнародного співробітництва до Генеральної прокуратури України.

Суд Малоритського району Брестської області Республіки Білорусь вироком від 05.10.2017, який набрав законної сили 24.11.2017 (т.18 а.с.161-167), визнав винуватим ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 371-1 КК Республіки Білорусь (організація незаконної міграції групою осіб за попередньою змовою) за таких обставин.

ОСОБА_10 , діючи у групі за попередньою змовою з іншою особою, кримінальне провадження щодо якої виділено в окреме провадження, 05 квітня 2016 року сприяли діяльності іншої особи - громадянина України, кримінальне провадження щодо якого виділено в окреме провадження, щодо незаконного, тобто поза встановленими пунктами пропуску, в`їзду до Республіки Білорусь з території України громадянки України ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), за таких обставин. Так, інша особа - громадянин України 05 квітня 2016 року з метою організації незаконного переміщення з України до Республіки Білорусь громадянки ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) за грошову винагороду, тобто діючи з корисливих мотивів, визначив місце та час перетину нею українсько-білоруського державного кордону, підшукав осіб для надання сприяння у супроводженні останньої територією України до кордону з Республікою Білорусь, а також осіб для її супроводження після перетину кордону територією Республіки Білорусь. У зазначений день інша особа - громадянин України вступив у злочинну змову з громадянами Республіки Білорусь: ОСОБА_10 та іншою особою, з якими досяг домовленості про те, що інша особа - громадянин України територією Ратнівського району Волинської області супроводить ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) до державного кордону України з Республікою Білорусь, де після незаконного перетину нею кордону на території Республіки Білорусь (ділянка місцевості поблизу с. Мокрани Малоритського району Брестської області) ОСОБА_10 та інша особа, сприяючи діяльності з незаконної міграції, зустрінуть її та від кордону супроводять далі вглиб території Республіки Білорусь, тобто вони діяли групою осіб за попередньою змовою. За вчинення зазначених дій ОСОБА_10 та інша особа мали намір отримати від іншої особи - громадянина України грошову винагороду, тобто вони діяли з корисливих мотивів. У подальшому, того ж дня у денний час, інша особа - громадянин України, реалізуючи злочинний умисел, керуючи діяльністю з незаконної міграції ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), спільно з невстановленими особами, перебуваючи на території Ратнівського району Волинської області України, рухаючись автомобілем марки «Мерседес-Бенц» із невстановленим реєстраційним знаком, який використовувався як засіб вчинення злочину, доставив ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) на ділянку місцевості поблизу Державного кордону України з Республікою Білорусь, після чого спільно з невстановленими особами пішки супроводив її до кордону. У цей час ОСОБА_10 та інша особа, на виконання злочинної домовленості з іншою особою - громадянином України, перебуваючи на території Республіки Білорусь, на автомобілі іншої особи «Ауді 80», реєстраційний знак НОМЕР_1 , який використовувався як засіб вчинення злочину, із с. Мокрани Малоритського району прибули до прикордонної смуги, звідки пішки направилися до Державного кордону Республіки Білорусь з Україною. Під час руху до кордону ОСОБА_18 та інша особа підтримували зв`язок з іншою особою - громадянином України, який перебував на території України поблизу кордону, за допомогою радіостанцій, що використовувалися як засоби вчинення злочину, при цьому інша особа - громадянин України координував маршрут руху вищезазначених осіб до передбачуваного місця перетину кордону ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ). Підійшовши до ліії Державного кордону України з Республікою Білорусь, приблизно о 18 годині 30 хвилин інша особа - громадянин України незаконно перевів ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) через кордон у районі прикордонного знака НОМЕР_4 , поблизу якого на території Малоритського району Брестської області Республіки Білорусь останню зустріли ОСОБА_18 та інша особа, а інша особа - громадянин України повернувся назад на територію України. У подальшому ОСОБА_18 та інша особа, на виконання злочинної домовленості з іншою особою - громадянином України, супроводили ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) пішки територією Малоритського району до автомобіля «Ауді 80», реєстраційний знак НОМЕР_1 , після чого на зазначеному автомобілі доставили її до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , звідки надалі автомобілем ОСОБА_18 «Ауді А6», реєстраційний знак НОМЕР_2 , який використовувався як засіб вчинення злочину, доставили зазначену іноземну громадянку до перехрестя автомобільних доріг М-12 «Кобрин - кордон України (Мокрани)» та Р-17 «Брест - кордон України (Олтуш)», де висадили останню, а самі поїхали в напрямку м. Малорита.

У кримінальному процесуальному праві України вирок суду в іншій справі щодо співучасників не має наперед встановленої (преюдиціальної) сили для доказування винуватості особи, яка не мала статусу обвинуваченого у справі, в якій ухвалено вирок. Так, Верховний Суд у постанові від 30.07.2024 у справі №552/6085/23 дійшов висновку про те, що вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї з декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження стосовно інших осіб та не є доказом винуватості цих осіб.

Згідно з усталеною практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, такий вирок є допустимим доказом лише в частині підтвердження самого факту існування такого судового рішення та засудження певних осіб. Такий вирок є недопустимим у частині встановлення вини, правової оцінки дій, кваліфікації кримінального правопорушення особи, справа щодо якої розглядається натепер. Оскільки ОСОБА_4 не був стороною у справі, в якій ухвалено вирок судом Малоритського району Брестської області Республіки Білорусь, не міг захищатися, подавати докази чи оскаржувати вирок, його прізвище у вироку не згадується, його особу з тексту вироку неможливо ідентифікувати, відтак цей вирок не може утворювати щодо нього жодних фактів. Інакше це суперечило б принципу презумпції невинуватості та порушувало б основоположне право ОСОБА_4 на справедливий суд. Із цих підстав суд визнає недопустимими надані прокурором протокол судового засідання та вирок указаного білоруського суду в частині зафіксованих у них показань учасників, які повідомляли про роль ОСОБА_4 у скоєнні злочинів.

ОСОБА_4 згідно з обвинувальним актом звинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину з корисливих мотивів.

Корисливий мотив - це внутрішнє прагнення особи отримати матеріальну вигоду, прибуток або уникнути витрат за допомогою протиправних дій. Оскільки мотив є елементом свідомості (суб`єктивної сторони), його наявність підлягає встановленню через аналіз об`єктивної поведінки обвинуваченого.

Про корисливий мотив серед доказів, які суд визнав допустимими, йдеться у протоколі пред`явлення ОСОБА_13 ОСОБА_4 для впізнання та наданих білоруською стороною протоколах перевірки показань ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ОСОБА_11 , ОСОБА_10 на місці, де ОСОБА_12 вказує на домовленість зі сплати ОСОБА_26 за надану послугу 300 доларів США, а ОСОБА_11 і ОСОБА_10 - отримання від нього 100 доларів США.

Суд, оцінюючи вказані докази на підтвердження корисливого мотиву, дійшов такого висновку.

Згідно з ст. 228 КПК України метою впізнання є виключно встановлення того, чи впізнає свідок особу за її зовнішніми ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України мета слідчого експерименту - перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для кримінального провадження, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події.

На переконання суду, доказом на підтвердження факту отримання коштів за вчинене діяння, не можуть бути протоколи вказаних слідчих дій. Так, неможливо перевірити експериментальним шляхом або відтворити у формі досліду на місцевості факт передачі грошових коштів. Фіксація в протоколі впізнання обставин фінансових розрахунків виходить за межі мети цієї слідчої дії.

Повідомлення свідком, іншими підозрюваними про передання коштів під час впізнання та експерименту, на думку суду, є прихованим допитом в цій частині, що за правилами ч. 4 ст. 95 КПК України забороняє суду обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому.

Верховний Суд дотримується сталої практики, (зокрема, у постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 14 вересня 2020 року у справі № 740/4648/18), чітко розмежовуючи вербальні показання та результати експерименту. Якщо протокол слідчого експерименту не містить відтворення дій чи дослідів, а складається виключно з викладу усних пояснень особи, такий протокол втрачає ознаки самостійного доказу - документа і прирівнюється до недопустимих у суді показань, наданих слідчому.

Розмови обвинуваченого ОСОБА_4 з особою на ім`я ОСОБА_38 про вартість послуги із переправлення через державний кордон (300 доларів США) зафіксовані в протоколі зняття інформації з телекомунікаційних мереж. Однак, оскільки така дія проведена за відсутності ухвали слідчого судді апеляційного суду, аудіозапис із цією розмовою є недопустимим доказом.

Суд за клопотанням захисника ОСОБА_7 уживав заходів для виклику свідка - громадянки України ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) для її допиту в суді, однак неодноразово повістки про її виклик за відомою суду адресою її місця проживання повернуто без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за місцем проживання.

За відсутності судових показань свідків про передачу коштів та інших доказів такої передачі (мічених купюр, банківських переказів, протоколу легальної НСРД тощо), суд констатує, що корисливий мотив обвинувачення не доведений «поза розумним сумнівом» (ст. 17 КПК). Відтак суд виключає цей мотив із обвинувачення та перекваліфіковує дії ОСОБА_4 із ч. 3 ст. 332 КК України на ч. 2 цієї ж статті.

Таким чином, суд шляхом аналізу досліджених доказів та суті обвинувачення згідно з вироком білоруського суду виключно щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 дійшов переконання про те, що вказані докази взаємоузгоджені між собою у часі та за змістом, об`єктивно відтворюють картину злочину щодо незаконного переправлення через державний кордон України з Республікою Білорусь ОСОБА_13 ( ОСОБА_12 ) за попередньою змовою групою осіб та винуватість у цьому ОСОБА_4 .

За епізодом щодо незаконного переправлення через державний кордон України з Республіки Білорусь в Україну громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 суд установив таке.

Згідно з протоколом робочої зустрічі від 28.01.2017, наданим білоруською стороною, між прикордонним Уповноваженим Республіки Білорусь і прикордонним Уповноваженим України проведено зустріч, під час якої українська сторона повідомила білоруську сторону про затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 28 січня 2017 року о 00 год 50 хв за українським часом в районі прикордонного знака НОМЕР_13 . Сторони домовилися про передання ОСОБА_16 білоруській стороні, що згідно з актом приймання-передання від 28.01.2017 відбулося 28 січня 2017 року о 00 год 30 хв за українським часом.

Як вбачається із наданого білоруською стороною протоколом про адміністративне затримання від 28.01.2017 (т.4 а.с.28) ОСОБА_16 о 18 год 30 хв 28 січня 2017 року затриманий на автодорожньому пункті пропуску «Мокрани» військової частини НОМЕР_14 (переданий прикордонною службою України) за умисне незаконне порушення державного кордону із Республіки Білорусь в Україну.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30.01.2017, наданим білоруською стороною, ОСОБА_16 , громадянин Російської Федерації, визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.23.30 КпАП Республіки Білорусь, а саме у незаконному перетині державного кордону Республіки Білорусь. У протоколі вказано осіб, які супроводжували ОСОБА_16 до державного кордону 27 січня 2017 року, - ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 (керував автомобілем марки "Ауді А6").

ОСОБА_15 та ОСОБА_17 згідно із постановами т.в.о.начальника відділу прикордонної служби «Малорита» від 31.01.2017 (т. 4 а.с.37-42) визнані винуватими у тому, що вони сприяли громадянину Російської федерації ОСОБА_16 в порушенні прикордонного режиму, зокрема, серед іншого, з метою супроводу останнього прослідували в прикордонну смугу в район урочища «Чепелятуха» до державного кордону Республіки Білорусь з Україною, де залишили ОСОБА_16 біля прикордонного знака № НОМЕР_13 , а самі повернулися в тил Республіки Білорусь, де о 04 год 50 хв 28 січня 2017 року в 1500 м від прикордонного знака № НОМЕР_15 були затримані прикордонним нарядом «Тривожна група».

Під час особистого обшуку ОСОБА_14 28 січня 2017 року згідно з протоколом від 28.01.17, наданим білоруською стороною (т.6 а.с.61), вилучено телефон марки «МТС», ІМЕІ НОМЕР_16 . У ході огляду цього мобільного телефона згідно з протоколом від 29.01.2017 (т. 6, а.с.91-94) у телефонній книзі наявний запис « ОСОБА_39 НОМЕР_17 ». Згідно з цим же протоколом під час огляду меню з`єднань абонентів установлено наявність без вказівки на тривалість розмов вихідних викликів до абонента «ОСОБА_39» з номером НОМЕР_17 , а саме 27.01.2017 о 15 год 26 хв, 15:27, 15:29, 15:34, 15:38, 15:47, 18:36, 18:37, вхідних викликів від абонента «ОСОБА_39» о 21:09, 21:13, 22:21, а також пропущених викликів від абонента «ОСОБА_39» 28.01.2017 о 06:40, 07:39. Крім цього, в розділі «Повідомлення» вказані номери абонентів, які не могли з`єднатися з абонентом телефона марки «МТС», ІМЕІ НОМЕР_16 , зокрема абонент НОМЕР_17 не зміг з`єднатися 27 січня 2017 року о 21:45, 22:27, 22:41, а також 28 січня 2017 року о 02:48.

Згідно з протоколом пред`явлення для впізнання від 03.02.2017 (т. 4 а.с.43, 217), наданим білоруською стороною, підозрюваний ОСОБА_10 у присутності понятих упізнав за фототаблицями ОСОБА_35 як особу на ім`я « ОСОБА_40 » з ймовірними прізвищем « ОСОБА_41 », який дзвонив йому на мобільний телефон 26, 27 і 28 січня 2017 року і пропонував за грошову винагороду довести до лінії Державного кордону Республіки Білорусь з Україною, з його слів, громадянина України.

Відповідно до протоколу огляду предметів від 29.04.2017 (т. 4 а.с. 57-62), наданого білоруською стороною, у ході огляду інформації товариства «Мобільні ТелеСистеми» установлено, що на абонентський номер НОМЕР_18 , який зареєстровано на ОСОБА_10 (т. 4 а.с. 53), здійснено дзвінки із абонентського номера НОМЕР_19 , зокрема 25 січня 2017 року о 14:33, 27 січня 2017 року вісім дзвінків - о 19:27, 19:48, 20:07, 21:07, 21:27, 21:36, 21:40, 21:56; та 28 січня 2017 року п`ять дзвінків - о 02:33, 02:52, 09:26, 21:58, 22:05.

Відповідно до протоколу огляду предметів від 29.04.2017 (т. 4 а.с. 67-70), наданого білоруською стороною, оглянуто інформацію товариства «Мобільні ТелеСистеми» та встановлено, що 27 січня 2017 року на абонентський номер НОМЕР_20 , який зареєстровано на ОСОБА_14 (т.4 а.с.63), здійснено три дзвінки із абонентського номера НОМЕР_19 , а саме о 21:09, 21:13, 22:21.

Як вбачається із вказаних протоколів, ОСОБА_10 та ОСОБА_14 27 січня 2017 року активно спілкувалися між собою: у період із 09:32 до 22:49 (за білоруським часом, що в зимню пору випереджає український час на одну годину) зафіксовано 21 дзвінок.

Таким чином, підтвердженим є факт активної телефонної комунікації ОСОБА_4 з ОСОБА_10 та ОСОБА_14 у вечірню пору 27 січня 2017 року, тобто у період переміщення ОСОБА_16 до лінії державного кордону. З цих підстав суд погоджується з доводами прокурора про віддання переваги у спілкуванні ОСОБА_14 з ОСОБА_33 та ОСОБА_10 з одночасним ігноруванням численних дзвінків у цей же період від особи, яка підписана як « ОСОБА_42 ».

Згідно з наданим білоруською стороною протоколом перевірки показань на місці від 14.04.2017 (т. 4, а.с.92-96) підозрюваний ОСОБА_10 в присутності понятих пояснив, що йому 26 січня 2017 року на мобільний телефон подзвонив його знайомий громадянин України ОСОБА_29 . У телефонній розмові ОСОБА_29 йому ( ОСОБА_10 ) запропонував перевести одну особу, але він ( ОСОБА_22 ) відмовився. Проте цього ж дня він ( ОСОБА_22 ) розповів ОСОБА_14 про цю пропозицію ОСОБА_29 , а також про те, що за це перетинання через кордон ОСОБА_29 заплатить 150 доларів США. На цю пропозицію ОСОБА_14 погодився. Увечері цього ж дня ОСОБА_29 ще раз подзвонив йому на мобільний телефон і звернувся з аналогічним проханням. Цього разу він ( ОСОБА_22 ) відповів, що він особисто не піде, але цього громадянина через кордон проведене ОСОБА_14 , на що ОСОБА_29 погодився. Згодом 27 січня 2017 року він ( ОСОБА_22 ) ще один раз розповів ОСОБА_14 про цей перетин, під час розмови був присутній ОСОБА_15 , який погодився перевести особу через кордон за грошову винагороду. Із готелю «Ювілейний» у м. Малорита на належному ОСОБА_22 автомобілі «Ауді А6» сріблястого кольору він, ОСОБА_15 і ОСОБА_10 забрали раніше незнайомого чоловіка, як пізніше з`ясувалося ОСОБА_43 , і поїхали в напрямку кордону. Під`їхавши до прикордонного знака на початку прикордонної смуги, ОСОБА_10 передав ОСОБА_14 радіостанцію, за допомогою якої він повинен був зв`язуватися із ОСОБА_29 , розвернув автомобіль і поїхав в напрямку с. Отчино, а ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 пішки прослідували в прикордонну смугу. Як вбачається із протоколу, ОСОБА_10 на місцевості вказав маршрут руху від готелю до місця в прикордонній смузі, де він висадив ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_44 .

Підозрюваний ОСОБА_15 під час перевірки показань на місці 14.04.2017 (наданий білоруською стороною протокол від 14.07.2017, т.4 а.с.97-103) повідомив аналогічні обставини, що й ОСОБА_10 . Додатково вказав, що він, ОСОБА_14 і ОСОБА_45 пішки прослідували в прикордонну смугу, дійшовши до шлагбаума, повернули вправо і почали рух у лісі. ОСОБА_14 зв`язувався по радіостанції із ОСОБА_29 , який повідомляв напрямок руху. Згодом вони заблудилися, але пізніше вийшли до кордону, пройшли до прикордонного знака. Через деякий час їх освітили ліхтарем українські прикордонники, тому він і ОСОБА_14 побігли назад вглиб території Республіки Білорусь, а ОСОБА_45 залишився стояти на місці. Як вбачається із протоколу підозрюваний ОСОБА_15 указав на місце, де забрали ОСОБА_16 , маршрут руху в прикордонній смузі, зокрема після шлагбаума, в напрямку до кордону України.

Згідно з наданим білоруською стороною протоколом перевірки показань на місці від 14.04.2017 (т. 4, а.с.85-91) підозрюваний ОСОБА_14 у присутності понятих повідомив про те, що від ОСОБА_10 він 26 січня 2017 року дізнався, що знайомий останнього на ім`я ОСОБА_29 пропонував за винагороду надати допомогу громадянину російської федерації в незаконному переміщенні через державний кордон Республіки Білорусь із Україною. На пропозицію ОСОБА_10 він і ОСОБА_15 погодилися. Із готелю «Ювілейний» у м. Малорита на належному ОСОБА_22 автомобілі «Ауді А6» сріблястого кольору він, ОСОБА_15 і ОСОБА_10 забрали раніше незнайомого чоловіка, як пізніше з`ясувалося ОСОБА_43, і поїхали в напрямку кордону. Біля знака про початок прикордонної смуги він, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 пішки рушили до лінії кордону, при цьому він неодноразово зв`язувався по радіостанції із ОСОБА_29 , який вказував на маршрут руху. Біля прикордонного знака їх освітили українські прикордонники. Він і ОСОБА_15 побігли назад, ОСОБА_16 залишився стояти на місці. Повідомлені обставини ОСОБА_17 відтворив на місці, вказавши на готель, де забрали ОСОБА_16 , маршрут руху, зокрема на місце, яким рухалися прикордонною смугою, у тому числі за шлагбаумом, в напрямку до кордону України.

Оцінюючи протоколи перевірки показань на місці із ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_46 , що фактично за КПК України є слідчим експериментом, суд констатує, що протокол слідчого експерименту в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є самостійним процесуальним джерелом доказів - документом. Оскільки під час цієї слідчої дії підозрювані в білоруській справі не лише повідомили про обставини події, а указали на місце на кордоні, куди привели ОСОБА_16 , відтворили маршрут руху по території РБ, тому суд указані докази кладе в основу вироку.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.04.2017 (т. 4 а.с.80) під час огляду місця незаконного перетину ОСОБА_16 державного кордону Республіки Білорусь із Україною в прикордонній смузі в районі прикордонного знака № НОМЕР_13 установлено, що на ділянці, що оглядається, наявна розорана смуга місцевості шириною 3 м, за якою по краю меліоративного каналу проходить державний кордон Республіки Білорусь з Україною, який на час огляду повністю заповнений водою.

Доводи захисту із покликанням на цей протокол про те, що ОСОБА_16 лінії державного кордону не перетнув, що виключає в діях обвинувачених склад злочину, передбаченого ст. 332 КК України, є безпідставними, оскільки відповідно до сталої судової практики Верховного Суду для кваліфікації дій за ст. 332 КК України як закінченого злочину сам факт фізичного перетину кордону особою, яку переправляли, не є обов`язковим. Кримінальна відповідальність настає за вчинення дій, спрямованих на організацію, керівництво або сприяння (порадами, вказівками, наданням засобів чи усуненням перешкод) такому переправленню.

Згідно з вироком суду Малоритського району Брестської області Республіки Білорусь від 05.10.2017, який набрав законної сили 24.11.2017 (т.18 а.с.161-167), ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 визнані винуватими у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 371-1 Кримінального кодексу Республіки Білорусь, за таких обставин.

ОСОБА_10 , діючи повторно, ОСОБА_17 , ОСОБА_15 групою осіб за попередньою змовою у період з 25 по 28 січня 2017 року сприяли діяльності іншої особи - громадянина України щодо незаконного, тобто поза встановленими пунктами пропуску, виїзду з Республіки Білорусь на територію України громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 , за таких обставин. Так, інша особа - громадянин України у період з 25 по 26 січня 2017 року з метою організації незаконного переміщення з Республіки Білорусь в Україну ОСОБА_16 за грошову винагороду, тобто діючи з корисливих мотивів, визначив місце та час перетину останнім білорусько-українського державного кордону, підшукав осіб для сприяння у супроводженні зазначеного іноземного громадянина територією Республіки Білорусь до кордону з Україною. У зазначений період інша особа - громадянин України вступив у злочинну змову з громадянами Республіки Білорусь ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , з якими досяг домовленості про те, що ОСОБА_18 підвезе на своєму автомобілі ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та вищезазначеного громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 до прикордонної смуги за с. Отчино Малоритського району, звідки надалі ОСОБА_17 та ОСОБА_15 пішки супроводять ОСОБА_16 до білорусько-українського кордону, де після перетину останнім кордону його зустріне він та супроводить далі вглиб території України, тобто вони діяли групою осіб за попередньою змовою. За вчинення зазначеного сприяння діяльності з незаконної міграції ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 мали намір отримати від іншої особи - громадянина України грошову винагороду, тобто вони діяли з корисливих мотивів. Надалі 27 січня 2017 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_17 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та ОСОБА_15 , виконуючи вказівки іншої особи - громадянина України, який керував діяльністю з незаконної міграції, біля готелю «Ювілейний», розташованого за адресою: м. Малорита, вул. Леніна, 1, зустріли ОСОБА_16 , звідки автомобілем ОСОБА_10 «Ауді А6», реєстраційний знак НОМЕР_2 , який використовувався як засіб вчинення злочину, прямуючи через с. Отчино Малоритського району, доставили останнього до прикордонної смуги. Після цього ОСОБА_10 , передавши ОСОБА_17 радіостанцію для підтримання зв`язку з іншою особою - громадянином України, автомобілем направився назад у напрямку с. Отчино, а ОСОБА_17 та ОСОБА_15 супроводили ОСОБА_16 пішки до Державного кордону Республіки Білорусь з Україною. Під час руху до кордону ОСОБА_17 підтримував зв`язок з іншою особою - громадянином України, який перебував на території України поблизу кордону, за допомогою радіостанції, що використовувалася як засіб вчинення злочину, при цьому останній координував маршрут руху вищезазначених осіб до передбачуваного місця перетину кордону ОСОБА_16 . У результаті вищезазначених протиправних дій громадянин Російської Федерації ОСОБА_16 незаконно перетнув державний кордон Республіки Білорусь з Україною поблизу прикордонного знака № НОМЕР_13 , відразу після чого - приблизно о 00 годині 30 хвилин 28 січня 2017 року на території України був затриманий органами прикордонної служби зазначеної держави.

Суд не бере до уваги надані прокурором протокол судового засідання та вирок білоруського суду в частині відображення показань обвинувачених та свідків про обставини злочину з переправлення ОСОБА_16 , оскільки такий вирок преюдиційного значення щодо ОСОБА_4 не має, а свідки в Ратнівському районному суді Волинської області не допитувалися.

Щодо досліджених судом протоколів за результатами проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, суд констатує, що в наданих прокурором матеріалах провадження відсутні будь-які ухвали слідчих суддів апеляційного суду Волинської області про надання дозволу на зняття в передбачений законом період упродовж 2017 року інформації із установлених в ході досудового розслідування мобільних телефонів, якими користувався ОСОБА_47 .

З цих же підстав з огляду на недопустимість суд не бере до уваги як докази зафіксовані у протоколі від 02.11.2017 № 51/2632 відомості про розмови ОСОБА_6 , підтверджені у висновку експерта №3531-3534, 3536-3539 (т.21, а.с. 155-164), з невстановленим абонентом про викриття «Пєтьки» у Республіці Білорусь у скоєнні злочину, порушення щодо нього кримінальної справи та пропозиції не перетинати кордон із РБ під загрозою затримання.

Показання свідків ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 про документацію ними факту організації ОСОБА_4 та незаконного переправлення ним ОСОБА_16 через кордон доказової інформації не мають, оскільки про обставини злочину їм відомо із матеріалів кримінального провадження.

Однак інші досліджені докази, з огляду на їх належність і допустимість, взаємоузгодженість між собою за хронологією та змістом, суд вважає достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_4 у незаконному переправленні ОСОБА_16 через державний кордон України, організації такого переправлення та керівництві такими діями, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №166 від 23.09.2019 (т. 22 а.с.211) ОСОБА_4 у період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого правопорушення і виявляються на час проведення експертизи ознаки акцентуації характеру по емоційно нестійкому типу з періодичними розладами адаптації у вигляді тривожно-депресивних реакцій. Ступінь змін зі сторони психіки не така, що позбавляла його у вказані періоди можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру він не потребує.

Таким чином, зважаючи на доведеність винуватості ОСОБА_4 у незаконному переправленні ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_16 через державний кордон України, організації такого переправлення та керівництві такими діями, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, повторно, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 332 КК України.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він 05 квітня 2016 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, за попередньою домовленістю з громадянином України ОСОБА_4 і громадянами Республіки Білорусь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 організували незаконне, поза встановленими пунктами пропуску, переправлення громадянки України ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) в Республіку Білорусь у зв`язку з тим, що в останньої в документі для перетину державного кордону України наявна відмітка про заборону в`їзду на територію Республіки Білорусь.

05.04.2016 ОСОБА_4 вступив в злочинну змову з громадянами Республіки Білорусії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з якими дійшов згоди про те, що він на території Ратнівського району, Волинської області за попередньою домовленістю з громадянином України ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами, здійснить супровід ОСОБА_12 до державного кордону України, де після незаконного перетину, поза встановленими пунктами пропуску, на території Республіки Білорусь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , сприяючи незаконній міграції, зустрінуть останню на кордоні та супроводять її по території Білорусії. За вчинення наступних дій ОСОБА_4 обіцяв ОСОБА_10 та ОСОБА_11 грошову винагороду в сумі 150 доларів США. За вчинення наступних дій ОСОБА_12 передала ОСОБА_4 грошову винагороду як оплату за незаконний перетин кордону в загальній сумі 300 доларів США. Для координації та розподілу злочинних обов`язків між учасниками угрупування використовувались засоби стільникового зв`язку.

Цього ж дня, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, разом з ОСОБА_5 та невстановленою особою, перебуваючи на зупинці громадського транспорту в населеному пункті Доманове Ратнівського району Волинської області зустріли ОСОБА_12 , яка прибула до вказаного обумовленого місця громадським транспортом (автобусом). Далі, пересуваючись на транспортному засобі, транспортували ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) до державного кордону України. В подальшому, на виконання свого протиправного наміру, використовуючи радіостанції марки «Роджер» на частоті №3, для підтримання зв`язку на державному кордоні з громадянами Білорусії ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 пішою ходою, заздалегідь обумовленим маршрутом, вживаючи заходи конспірації та уникнення викриття при вчиненні кримінального правопорушення, супроводжували останню до лісового масиву поза встановленими пунктами пропуску до державного кордону України в напрямку Млиново (Україна) - Бірки (Республіка Білорусь). Близько 18 години 30 хвилин в районі прикордонного знака, який визначає перебіг державного кордону безпосередньо на місцевості №0268Д, ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) незаконно перетнула державний кордон України та була переміщена на територію Малоритського району Брестської області Республіки Білорусь. Далі ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 300 доларів США як оплату за незаконне переправлення через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.

Після здійснення розрахунку за незаконне переправлення, ОСОБА_4 передав ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) для подальшого її супроводу на території Республіки Білорусь громадянам Білорусії ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .. Вказані громадяни, виконуючи взяті на себе злочинні зобов`язання, в пішому порядку супроводжували ОСОБА_12 по території Малоритського району Республіки Білорусь до автомобіля «Ауді 80», реєстраційний знак НОМЕР_1 , належному ОСОБА_11 , який знаходився в прикордонній смузі, після чого на вказаному транспортному засобі доставили останню за адресою, а саме: АДРЕСА_5 , де знаходився належний ОСОБА_10 автомобіль «Ауді А6» реєстраційий знак НОМЕР_2 , на якому перемістили останню на перетин автодоріг М-12 «Кобрин-кордон України (Мокрани)» та Р-17 «Брест-кордон України (Олтуш)», де її залишили, виконавши взяті на себе перед ОСОБА_4 злочинні зобов`язання щодо транспортування, переміщення та доставки ОСОБА_12 по території Республіки Білорусь.

Так, аналізуючи отримані в порядку перейняття від Генеральної прокуратури Республіки Білорусь матеріали кримінального провадження суд установив, що в жодному із доказів у цих матеріалах не йдеться про ОСОБА_5 , на відміну від ОСОБА_4 , про що суд зробив висновок у відповідній частині вироку. Відтак вказані матеріали суд визнає неналежними доказами в частині звинувачення ОСОБА_5 .

На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у скоєнні цього злочину прокурор надав протоколи за результатами проведення негласних технічних заходів.

Суд шляхом аналізу ухвал слідчих суддів апеляційного суду Волинської області від 15.04.16 №№552т, 553т, від 16.08.16 №№1239т, 1240т, від 24.06.16 №№927т, 928т, від 20.06.17 №1613т, від 29.01.18 №175т, від 03.04.18 №771т, від 29.01.18 №176т, від 03.04.18 №770т (т. 20) установив, що дозвіл на проведення зняття інформації з телекомунікаційних мереж надавався щодо ОСОБА_5 з абонентських номерів НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_23 .

Недопустимим є протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 28.05.2016 щодо ОСОБА_5 за номером НОМЕР_82 (т. 2 а.с.86-89), оскільки сторона обвинувачення ухвали слідчого судді апеляційного суду Волинської області від 24.12.2015 №1824цт для перевірки законності проведення згаданих негласних оперативних заходів не надала.

Інші надані прокурором протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_5 , зокрема від 14.06.2016 за номером НОМЕР_25 (т.2 а.с.96-104), від 02.12.2016 за номером НОМЕР_25 (т.2 а.с.152-157), від 02.12.2016 за номером НОМЕР_83 (т.2 а.с.158-162), незважаючи на наявність у матеріалах ухвал слідчих суддів апеляційного суду Волинської області від 15.04.2016 №552т, від 16.08.2016 №1240т про санкціонування таких заходів, є неналежними доказами, оскільки події злочину 05 квітня 2016 року не стосуються.

Неналежними, бо не стосуються події злочину 05 квітня 2016 року, та недопустимими з огляду на відсутність в матеріалах провадження ухвал слідчих суддів про санкціонування втручання в спілкування є протоколи за результатами проведення оперативно-технічного заходу від 01.06.2016 щодо ОСОБА_5 за номером НОМЕР_84 (т.2 а.с.75-79), від 02.06.2016 щодо ОСОБА_5 за номером НОМЕР_25 (т. 2 а.с.80-85).

На підставі аналізу інформації, вилученої у ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «Лайфселл», за №841/18/02-2019 від 06.08.2019 (т. 21, а.с. 148-150) суд установив, що указані номери телефонів, дозвіл на зняття інформації з яких (НСРД) санкціонувався в межах цього кримінального провадження апеляційним судом Волинської області, у вилучених під час обшуків у ОСОБА_5 мобільних терміналах із відповідними ІМЕІ відсутні.

На виконання постанови слідчого від 05.07.2019 про призначення судової експертизи відеозвукозапису експерт Львівського НДІСЕ склав висновок №3531-3534, 3536-3539 (т.21, а.с. 155-164), в якому зазначив, що у звукозаписах розмов за 27 січня 2017 року (09 год 35 хв 36 с, 09 год 48 хв 19 с, 21 год 03 хв 04 с), а також за 28 січня 2017 року (01 год 24 хв 01 с) (питання у висновку №9) та у звукозаписах розмов за 27 квітня 2016 року (00 год 16 хв 04 с, 00 год 28 хв 12 с) (питання у висновку №11) усне мовлення ОСОБА_5 не зафіксоване.

Усне мовлення ОСОБА_5 згідно з висновком експерта (питання №10) зафіксоване в розмові за 02 квітня 2016 року о 15 год 10 хв 35 с, однак номер телефона ОСОБА_5 , з якого він телефонує ОСОБА_4 , у протоколі від 29.05.16 №51/1415 (т. 2 а.с.54) не зазначений. До того ж згідно з указаним протоколом зняття інформації здійснювалося із номера ОСОБА_4 НОМЕР_24 . Як установлено вище, такий протокол є недопустимим доказом з огляду на ненадання прокурором ухвали слідчого судді від 23.02.2016 №185цт, зазначеної в ньому.

Суд погоджується із доводами ОСОБА_5 та його захисника про те, що експерт у висновку №3531-3534, 3536-3539 (т.21, а.с. 155-164) на питання №10 дав помилкову відповідь, зазначаючи, що у файлі «05_04_2016__13_51_44__ Луцьк_О_357905041901850_(СБД)12216531_00.wav» (диск 133т, протокол ОТЗ від 29.05.16 №51/1415) зафіксоване усне мовлення ОСОБА_5 .

Ця ж розмова, що мала місце 05 квітня 2016 року о 13 год 51 хв 44 с, була предметом дослідження експертом, який у відповіді на питання №2 вказав, що усне мовлення у розмові належить ОСОБА_4 ( НОМЕР_10 ). Так, згідно з протоколом від 29.05.16 (т. 2 а.с.45) ОСОБА_4 із цього номера телефонує до абонента із номером НОМЕР_12 , якого згідно із звукозаписом на диску №133т називає «ОСОБА_52» (хоча у протоколі такий текст відсутній). ОСОБА_4 просить абонента відійти в сторону, щоб ніхто не чув, що він йому казатиме. Каже, що є «баба, дає 300, ну по 150, вона українка», «через час вона буде в мене, куди її підвезти». На питання ОСОБА_4 чи забере він її, абонент відповідає, що не знає, подумає і набере.

Відтак суд, безпосередньо дослідивши звукозапис та виявивши очевидну для стороннього спостерігача різницю із усним мовленням ОСОБА_5 , дослідивши зміст протоколу проведення зняття інформації, враховуючи, що жодна інформація оперативно-розшукового відділу, матеріали ОРД, НСРД не містять відомостей про належність абонентського номера НОМЕР_12 ОСОБА_5 , дійшов переконання, що цим абонентом ОСОБА_5 не є.

Таким чином, експерт не зробив жодного висновку про належність ОСОБА_5 усного мовлення в будь-якій розмові з прив`язкою до номера телефону, за яким в подальшому можливо було б відслідкувати його телефонні розмови.

Із розмови 05 квітня 2016 року о 15 год 08 хв 45 с, що була предметом дослідження експертом (питання №2 висновку), вбачається, що ОСОБА_4 телефонує до абонента із номером НОМЕР_25 (на думку прокурора, ОСОБА_5 ), якого називає ОСОБА_94, й повідомляє останньому, що «вона хотіла таксі брати, я їй кажу, щоб на пів четвертого автобусом їде, хай не спішить. Я подзвоню, то їдь до мене до хати…десь коло чотирьох…і ми їдемо в Доманове забираємо і їдемо, куди я скажу. Якщо ОСОБА_52 не захоче, то прийдеться на Тур, там де тих корів вони грузили… Кажуть, багато машин пішло на ту Малоритську комендатуру, каже - «я зараз узнаю». Я тебе наберу».

Так, суд з огляду на висновок експерта про належність усного мовлення ОСОБА_4 та узгодженості змісту вказаної розмови зі змістом попередніх розмов, погоджується, що абонентом із номером НОМЕР_10 є саме ОСОБА_4 . Однак, враховуючи категоричне заперечення обвинуваченим ОСОБА_5 належності йому усного мовлення в цій розмові, відсутність висновку експерта на підтвердження цього факту, а також з огляду на те, що під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 будь-яких даних про належність йому абонентського номера НОМЕР_25 не здобуто, суд не бере до уваги вказаний доказ на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 332 КК України.

Із цих же підстав суд не може покласти в основу обвинувачення як докази аудіозаписи та протоколи за результатами проведення ОТЗ, де абонент із номером НОМЕР_25 (на думку прокурора, ОСОБА_5 ) повідомляє абоненту із номером НОМЕР_10 про те, що вже їде на місце (о 15 год 55 хв 20 с); на питання останнього: «Приїхали?...Хутчій, вона чекає», вказує, що ще не приїхали (16 год 03 хв 47 с); обидва абоненти у розмовах між собою обговорюють напрямок руху: «Тож там між дубами є дорога. Ти геть не туди поїхав» (о 17 год 59 хв 17 с), «Ти їдь туди, де я повертав» (о 18 год 03 хв 55 с), «Ще дивляться, треба було на ту дорогу, що я повертав» (о 18 год 06 хв 26 с), на питання : « Куди мені йти як впираєшся в канал, наліво?», відповідає: «Прямо по дорозі і направо» (о 18 год 07 хв 46 с).

У ході обшуку в ОСОБА_5 згідно з протоколом від 29.05.2019 (т. 22 а.с. 93-96) вилучена рація Roger КР-14 чорного кольору із зарядним пристроєм, інших доказів на підтвердження винуватості останнього у вчиненні злочину не виявлено. Проте сама по собі рація без підтвердження іншими доказами не є достатнім доказом для висновку про його винуватість у скоєнні злочину.

Відтак будь-якими належними і допустимими доказами прокурор винуватість ОСОБА_5 в незаконному переправленні через державний кордон ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) не довів.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звинувачуються у тому, що вони в період з 25 по 28 січня 2017 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 та громадянами Республіки Білорусії ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 організували незаконне, поза встановленими пунктами пропуску, переправлення громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 з Республіки Білорусь в Україну.

У вказаний період часу ОСОБА_4 вступив в злочинну змову з громадянами України ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та громадянами Республіки Білорусь ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , з якими дійшов згоди про те, що ОСОБА_10 на території Республіки Білорусії, сприяючи незаконній міграції, на своєму автомобілі транспортує ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 до прикордонної смуги в населеному пункті Отчино Малоритського району Брестська область Республіки Білорусь, звідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14 в пішому порядку по лісовому масиву, підтримуючи злочинну домовленість, сприяючи незаконній міграції, з метою конспірації та попередження бути викритими у вчиненні кримінального правопорушення, супроводять ОСОБА_16 до державного кордону України, де після незаконного перетину, поза встановленими пунктами пропуску, на території Ратнівського району Волинської області ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , продовжуючи протиправність дій, вживаючи заходи конспірації, здійснить супровід ОСОБА_16 по території України. За вчинення таких дій ОСОБА_16 передав громадянам Білорусії грошову винагороду як оплату за незаконний перетин кордону в загальній сумі 700 доларів США. Для координації та розподілу злочинних обов`язків між учасниками угрупування використовувались засоби стільникового зв`язку.

Таким чином, 27 січня 2017 року близько 20 години, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою домовленістю, виконуючи взяті на себе зобов`язання та вказівки ОСОБА_4 , біля готелю «Ювілейний», що за адресою: населений пункт Малорита, вулиця Леніна, 1, Брестська область Республіки Білорусь, зустріли громадянина Російської Федерації ОСОБА_16 , який прибув до напередодні обумовленого місця. Далі, пересуваючись на належному ОСОБА_18 автомобілі марки «Ауді А6», реєстраційний знак НОМЕР_2 , використовуючи його як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, транспортували ОСОБА_16 через населений пункт Отчино Малоритського району до державного кордону України. В подальшому, на виконання свого протиправного наміру, громадяни Білорусії ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , використовуючи радіостанції для підтримання зв`язку на державному кордоні з ОСОБА_4 , який разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , пішою ходою супроводжували ОСОБА_16 до кордону поза встановленими пунктами пропуску в напрямку с. Доманове Ратнівського району Волинської області, де близько 00 години 30 хвилин 28 січня 2017 року в районі прикордонного знака, який визначає перебіг державного кордону безпосередньо на місцевості №0260Д, ОСОБА_16 незаконно перетнув державний кордон та перейшов на територію України, де безпосередньо одразу після незаконного переправлення, на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі прикордонного знака, який визначає перебіг державного кордону безпосередньо на місцевості №0260Д, за порушення перетину державного кордону був затриманий військослужбовцями Луцького прикордонного загону відділу прикордонної служби Доманове .

Суд, дослідивши докази, дійшов такого висновку.

Так, аналізуючи отримані в порядку перейняття від Генеральної прокуратури Республіки Білорусь матеріали кримінального провадження суд установив, що в жодному із доказів у цих матеріалах не йдеться про ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , на відміну від ОСОБА_4 , про що суд зробив висновок у відповідній частині вироку. Відтак вказані матеріали суд визнає неналежними доказами в частині звинувачення ОСОБА_6 і ОСОБА_5 .

На підтвердження винуватості ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у скоєнні цього злочину прокурор надав протоколи за результатами проведення негласних технічних заходів.

Суд шляхом аналізу ухвал слідчих суддів апеляційного суду Волинської області від 15.04.16 №№552т, 553т, від 16.08.16 №№1239т, 1240т, від 24.06.16 №№927т, 928т, від 20.06.17 №1613т, від 29.01.18 №175т, від 03.04.18 №771т, від 29.01.18 №176т, від 03.04.18 №770т (т. 20) установив, що дозвіл на проведення НСРД - зняття інформації з телекомунікаційних мереж надавався з абонентських номерів:

-щодо ОСОБА_5 - НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_23 ;

-щодо ОСОБА_6 - НОМЕР_26 , НОМЕР_27 , НОМЕР_28 .

Однак докази, отримані на підставі вказаних ухвал, події злочину 27 січня 2017 року не стосуються, й з огляду на дату постановлення таких ухвал і передбачений ними строк їх дії не можуть стосуватися. Відтак отримані в законний спосіб на їх підставі протоколи дослідження інформації й диски з аудіозаписами є неналежними доказами.

Усі інші протоколи дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, зокрема від 02.12.2016 щодо ОСОБА_5 ( НОМЕР_29 , НОМЕР_85), є неналежними, бо не стосуються події злочину, й одночасно недопустимими за відсутності в матеріалах провадження ухвали слідчого судді про санкціонування такої дії.

На підставі аналізу інформації, вилученої у ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «Лайфселл», за №841/18/02-2019 від 06.08.2019 (т. 21, а.с. 148-150) суд установив, що указані номери телефонів, дозвіл на зняття інформації з яких (НСРД) санкціонувався в межах цього кримінального провадження апеляційним судом Волинської області, у вилучених під час обшуків у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мобільних терміналах із відповідними ІМЕІ відсутні.

На виконання постанови слідчого від 05.07.2019 про призначення судової експертизи відеозвукозапису експерт Львівського НДІСЕ склав висновок №3531-3534, 3536-3539 (т.21, а.с. 155-164), в якому зазначив, що у звукозаписах розмов за 27 січня 2017 року (09 год 35 хв 36 с, 09 год 48 хв 19 с, 21 год 03 хв 04 с), а також за 28 січня 2017 року (01 год 24 хв 01 с) (питання у висновку №9) та у звукозаписах розмов за 27 квітня 2016 року (00 год 16 хв 04 с, 00 год 28 хв 12 с) (питання у висновку №11) усне мовлення ОСОБА_5 не зафіксоване.

Відповідно до висновку (відповідь на 4 питання) у звукозаписах розмов зафіксоване усне мовлення ОСОБА_6 , однак зміст цих розмов, які відбувалися 15 та 16 січня 2017 року, події кримінального правопорушення 27 січня 2017 року, не стосуються.

У цьому ж висновку (відповідь на 4 питання) у звукозаписах розмов зафіксоване усне мовлення ОСОБА_6 , який використовував номер телефону НОМЕР_26 , текстовий зміст якого відповідає викладеному в протоколі за результатами оперативно-технічного заходу від 02.11.2017 №51/2632.

Так, 27.01.2017 о 21:03 ОСОБА_6 відповів на дзвінок невстановленої особи з номером НОМЕР_30 , яка запитала про знак НОМЕР_31 , на що ОСОБА_6 відповів, що ні, «ну 2 60 на 2 61», перейти там не можна; абонент повідомляє, що «він десь заблудився», телефон у нього тягне нормально, він тут з «ОСОБА_95.»

28 січня 2017 року о 01:24 ОСОБА_6 відповів на дзвінок цього ж абонента, який повідомив, щоб ОСОБА_6 під`їжджав до шлагбаума, вони вже доходять.

Однак незважаючи на те, що вказані розмови у часі та за змістом свідчать про участь ОСОБА_6 у діях, пов`язаних із перебуванням на лінії кордону, такі докази є недопустимими, враховуючи ненадання прокурором ухвали слідчого судді на санкціонування втручання у спілкування.

У ході обшуків у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 згідно з протоколами від 29.05.2019 (т. 22 а.с. 93-96, 129-132) будь-яких доказів на підтвердження винуватості останніх у вчиненні злочину не виявлено. Вилучена у ОСОБА_5 рація Roger КР-14 чорного кольору із зарядним пристроєм сама по собі без підтвердження іншими доказами не є достатнім доказом для висновку про його винуватість у скоєнні злочину.

Відтак будь-якими належними і допустимими доказами прокурор винуватість ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в незаконному переправленні через державний кордон ОСОБА_53 не довів.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у тому, що вони 23 травня 2018 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, за попередньою домовленістю між собою та з громадянами Республіки Білорусь ОСОБА_15 і ОСОБА_54 організували незаконне, поза встановленими пунктами пропуску, переправлення громадянки Грузії ОСОБА_55 в Україну у зв`язку з тим, що в останньої в документі для перетину державного кордону наявна відмітка про заборону в`їзду на територію України.

У невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_4 вступив в злочинну змову з ОСОБА_6 , іншими невстановленими особами, а також громадянами Республіки Білорусії ОСОБА_15 , ОСОБА_54 , з якими дійшов згоди про те, що ОСОБА_15 на території Республіки Білорусь, сприяючи незаконній міграції, на своєму транспортному засобі зустріне та доставить ОСОБА_56 до прикордонної смуги в населеному пункті Отчино Малоритського району Брестської області Республіки Білорусь і в подальшому, в пішому порядку по лісовому масиву, супроводить громадянку Грузії до державного кордону України. У цей час ОСОБА_57 , підтримуючи злочинну домовленість, сприяючи незаконній міграції, з метою конспірації та попередження бути викритим у вчиненні кримінального правопорушення, слідкуватиме за маршрутами руху прикордонних нарядів на території Республіки Білорусь. Далі, після незаконного перетину кордону поза встановленими пунктами пропуску, на території Ратнівського району Волинської області ОСОБА_4 разом із невстановленими особами, продовжуючи протиправність дій, вживаючи заходи конспірації, здійснить супровід ОСОБА_55 по території України. За вчинення таких дій ОСОБА_58 передала ОСОБА_15 грошову винагороду як оплату за незаконний перетин кордону в загальній сумі 800 доларів США. Для координації та розподілу злочинних обов`язків між учасниками угрупування використовувались засоби стільникового зв`язку.

Таким чином, 23 травня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою домовленістю, виконуючи взяті на себе зобов`язання, прибули з іншими невстановленими особами до напередодні обумовленого місця в селі Кортеліси Ратнівського району Волинської області на належному ОСОБА_4 автомобілі марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний знак НОМЕР_32 , використовуючи його як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, де в подальшому вирушили до державного кордону України. Вказаний автомобіль ОСОБА_4 залишив на подвір`ї мешканця ОСОБА_59 на АДРЕСА_6 . Далі, на виконання свого протиправного наміру, ОСОБА_4 з невстановленими особами пішою ходою вирушили до лінії державного кордону, де ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , підтримуючи злочинну домовленість, сприяючи незаконній міграції, з метою конспірації та попередження бути викритими у вчиненні кримінального правопорушення зустрінуть зі сторони Республіки Білорусь громадянку Грузії ОСОБА_56 , яку незаконно переправить громадянин Республіки Білорусії ОСОБА_15 , та в подальшому, підтримуючи протиправність дій та злочинну домовленість, супроводять останню по території Ратнівського району Волинської області. У ході переправлення громадянки Грузії ОСОБА_55 , близько 00 годин 00 хвилин 24 травня 2018 року громадянин Білорусії ОСОБА_15 підвів ОСОБА_56 до кордону поза встановленими пунктами пропуску в напрямку Сільця-Млинівські (Україна) - Ляхівці (Республіка Білорусь), в районі прикордонного знака, який визначає перебіг державного кордону безпосередньо на місцевості №0270, де здійснив передачу останньої ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , під час чого були викриті працівниками відділу прикордонної служби Республіки Білорусь. Далі, заховавши ОСОБА_56 в меліоративному каналі, всі учасники злочинної групи як на території України, так і на території Республіки Білорусь, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, вдались до втечі.

Суд, дослідивши докази в цій частині обвинувачення, дійшов такого висновку.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.204-1 КУпАП (т.5 а.с.202), та протоколу про адміністративне затримання від 24.05.2018 (т. 5 а.с.209) громадянка Грузії ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , затримана складом прикордонного наряду «Прикордонний патруль» о 00 год 00 хв 24 травня 2018 року на території Млинівської сільської ради Ратнівського району Волинської області на напрямку Ляхівці (Республіка Білорусь) - Сільця Млинівські (Україна) навпроти прикордонного знака № НОМЕР_33 у 3 м від державного кордону за незаконний перетин кордону з Республіки Білорусь в Україну.

За вказане правопорушення Ратнівський районний суд Волинської області постановою від 24.05.2018 (т. 5 а.с.210) визнав ОСОБА_61 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП. Відповідно до цієї ж постанови ОСОБА_62 винуватість у скоєному визнала.

За цим фактом до ЄРДР 24 травня 2018 року за номером 12018030170000239 внесено відомості за ч. 1 ст. 332 КК України (т. 5 а.с.141).

Прикордонні уповноважені України та Республіки Білорусь 24 травня 2018 року об 11 год 40 хв за київським часом у районі прикордонного знака № НОМЕР_34 провели робочу зустріч (протокол, т. 5, а.с.171-173). У ході зустрічі встановлено, що о 00 год 00 хв 24 травня 2018 року українська сторона проінформувала білоруську сторону про затримання в районі прикордонного знака № НОМЕР_33 однієї невідомої особи за незаконний перетин державного кордону із Республіки Білорусь в Україну. О 01 год 25 хв 24 травня 2018 року білоруська сторона проінформувала українську сторону про затримання громадянина Білорусії в 500 м від державного кордону в районі знака № НОМЕР_33 . Під час зустрічі сторони здійснили спільний огляд місцевості вглиб до 100 м на території обох держав. На території Республіки Білорусь на розораній смузі місцевості шириною до 6 м, що безпосередньо прилягає до державного кордону, на відстані 30 метрів на захід від знака №0270 виявлена доріжка слідів двох осіб, що веде із території РБ в Україну. НА відстані 80 м на захід від знака № НОМЕР_33 наявна доріжка слідів однієї людини із України в РБ. При цьому перший слід доріжки слідів із РБ в Україну і доріжка слідів із України в РБ - ідентичні. Державний кордон проходить північною брівкою каналу. На державному кордоні на відстані 30 м на захід від знака № НОМЕР_33 наявне продовження доріжки слідів другого сліду, що веде в напрямку тилу України. Перша доріжка слідів веде від місця перетину державного кордону, безпосередньо по державному кордону в сторону знака №0270, яка на відстані 80 м на захід знака № НОМЕР_33 виходить на розорану смугу місцевості Республіки Білорусь та фактично її перетинає. Відповідно до цього ж протоколу робочої зустрічі на території України в меліоративному каналі, що безпосередньо прилягає до державного кордону, шириною до 8 м, глибиною до 3 м, частково заповненого водою на глибину 1,5 м: - на північній брівці каналу на відстані 30 м на схід від знака № НОМЕР_33 наявні ознаки спуску в канал однієї людини у вигляді прим`ятості трави і зміщення грунту; - на південній брівці каналу ознак перебування осіб не виявлено, оскільки особа, яка порушила державний кордон, затримана в меліоративному каналі. В ході огляду місцевості, що прилягає до каналу, виявлена доріжка слідів у вигляді прим`ятості трави, яка веде із тилу України до південної брівки каналу, де на відстані 2 м від нього наявний розворот і направлення в тил України.

Рішенням посадової особи Луцького прикордонного загону від 24.05.2018 (т. 5 а.с. 192) вирішено примусово повернути за межі України громадянку Грузії ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та зобов`язано її покинути територію України до 11 червня 2018 року. Відповідно до постанови ВПС «Доманове» від 25.05.2018 заборонено ОСОБА_19 в`їзд в Україну строком на 5 років.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 24.05.2018 (т. 5 а.с.149-150), проведеного у присутності понятих ОСОБА_63 і ОСОБА_64 , об`єктом огляду є ділянка території в межах прикордонного знака № НОМЕР_33 на державному кордоні України з Республікою Білорусь, між інформаційними знаками №1639 та №1638, неподалік с. Сільця Млинівські Ратнівського району. На схід від цієї ділянки знаходиться ПП «Доманове», на південь - с. Сільця Млинівські, на північ - Республіка Білорусь. Зліва від інформаційного знака №1638 знаходиться меліоративний канал, який пролягає до меліоративного каналу, який проходить зі сходу на захід. Через канал з лівої сторони від знака № НОМЕР_35 проходить дерев`яний місток. Місцевість за містком густо заросла травою. Справа за містком видно стежку у вигляді прим`ятої трави, яка веде до меліоративного каналу, який розділяє кордон України з Республікою Білорусь. Меліоративний канал густо зарослий насадженнями дерев, кущів. Слідів низу взуття не виявлено через густий покрив трави. В меліоративному каналі наявна вода. Обстановки за меліоративним каналом не видно через зарості дерев та кущів.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 24.05.2018 за участю ОСОБА_19 із застосуванням відеозапису (т. 20, а.с.156) останню за її проханням у зв`язку із неорієнтацією на місцевості було доставлено до прикордонного знака № НОМЕР_33 . Свідок повідомила, що в нічну пору доби з метою незаконного перетину державного кордону спільно з хлопцем на ім`я ОСОБА_65 , який її супроводжував з Республіки Білорусь в Україну поза пунктом пропуску, за грошову винагороду в сумі 800 доларів США, підійшли до меліоративного каналу, наповненого водою. Зі слів ОСОБА_66 , її мали зустріти його знайомі, які зобов`язувались перевести її через ліс до найближчого населеного пункту в Україні. Повідомила, що, підійшовши до цього каналу, почула три постріли. ОСОБА_65 , який її супроводжував, кудись зник. Вона злякалася, почала бігти і впала в меліоративний канал. Перебуваючи у воді на відстані одного метра від берега, почула розмову чоловіків. Показавши на територію України, пояснила, що на тому боці каналу на відстані 3-4 метри від себе побачила двох дорослих чоловіків, одягнених у темний одяг, міцної статури, які тихо між собою розмовляли не російською мовою, однак злякавшись світла ліхтариків, яке з`явилося збоку, вони втекли, при цьому вказала на напрямок, в якому втекли невідомі чоловіки. Установлено, що за 500 метрів від місця, де перебувала свідок, знаходиться лісосмуга, яка межує із с. Сільця Млинівські. Після втечі цих чоловіків, вона покликала прикордонників на допомогу, які допомогли їй вибратися з каналу. ОСОБА_19 вказала, що зможе впізнати чоловіків.

Свідок ОСОБА_67 , понятий під час огляду місця події та слідчого експерименту із ОСОБА_19 , дав показання про те, що влітку в післяобідню пору брав участь у слідчому експерименті з участю ОСОБА_55 , у ході якого остання на місці показувала як переходила канал по білоруській стороні. З її слів канал бул глибокий, однак при ньому ширину і глибину каналу не міряли. Казала, що під час переходу вона в канавлі загрузла, тому почала кричати. Її почули прикордонники, які витягнули її звідти. Указав, що навколо місця в каналі, де перебувала свідок, усюди росла висока трава та з обох боків кущі, висотою орієнтовно два метри, через які він би особисто нікого б не впізнав. Бачив на місці, на яке вона вказувала як на місце, звідки виходила, сліди. Із ОСОБА_68 слідчий розмовляв російською мовою, вона розуміла слідчого, він (свідок) теж її розумів. Право на захист і перекладача їй роз`яснили, остання перекладача не бажала. При цьому, про подію розповідали обоє одночасно: і ОСОБА_69 , і прикордонник.

Інший понятий ОСОБА_70 повідомив, що не пам`ятає обставин участі в слідчому експерименті із ОСОБА_19 .

Суд, оцінюючи протокол слідчого експерименту, установив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Сторона захисту як на підставу визнання слідчого експерименту недопустимим вказала на недотримання мети його проведення - відтворення показань свідка, враховуючи його проведення 24 травня 2018 року, а допит пізніше - в порядку ст. 225 КПК України 29 травня 2018 року, слідчим окремо - 19 червня 2018 року згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, дійшов такого висновку. Суд наголошує, що закон не забороняє проведення слідчого експерименту із свідком до його допиту, якщо мета цієї дії - перевірка інших відомостей, вже отриманих слідчим з інших джерел, що мало місце в цій ситуації.

У такому випадку до допиту свідок під час експерименту виступає не як особа, чиї суб`єктивні показання перевіряються, а як учасник експерименту (досліду) для встановлення об`єктивних обставин. У ході такого досліду перевіряється можливість сприйняття (експеримент на видимість/чутність), фізичні можливості або навички, відбувається реконструкція обстановки, зокрема для відтворення взаєморозташування осіб.

Однак суд, дослідивши відеозапис із слідчим експериментом, дійшов висновку, що таких дій проведено не було. Свідка привезли на місце незаконного перетину кордону в денну пору доби, натомість подія відбулася опівночі. ОСОБА_19 пройшла до місця свого перебування в каналі за слідчим, а не перед ним. Свідок рукою вказала на місце свого перебування в каналі, а також на місце перебування двох незнайомих чоловіків, на яке став статист. При цьому, на указаній свідком відстані між місцями перебування її (в каналі) і двох чоловіків (на березі на відстані 3-4 м від неї) наявні густі зарості кущів та дерев. Із участю статиста в умовах максимально наближених до дійсних (в нічну пору доби, в каналі) слідчий експеримент не проводився, відтак, не виконуючи таких дій, очевидно неможливо за вказаних природніх умов перевірити об`єктивну здатність свідка впізнати осіб. Такі умови (пора доби, місце перебування особи, яка впізнає), на переконання суду, є істотними для перевірки відомостей про злочин за допомогою свідка під час слідчого експерименту.

Суд бере до уваги і показання свідка ОСОБА_64 , понятого під час проведення слідчого експерименту, який вказав, що він би особисто за такого місця розташування двох осіб та ОСОБА_19 впізнати цих осіб не зміг. Суд звертає увагу і на протокол огляду місця події, де зафіксовано наявність густих насаджень дерев та кущів навколо меліоративного каналу.

На думку суду, такий недолік із плином часу та зміною природніх умов у місці виявлення ОСОБА_19 неможливо було б усунути навіть за умови допиту свідка ОСОБА_19 , про що в 2025 році заявляла клопотання сторона захисту і в задоволенні якого суд відмовив.

Відтак протокол слідчого експерименту суд визнає недопустимим доказом.

Із цих підстав з огляду не недоведену стороною обвинувачення об`єктивну можливість свідка упізнати осіб біля каналу, суд критично оцінює спроможність свідка ОСОБА_19 впізнати цих осіб за фотознімками.

Так, із протоколу впізнання за фотознімками із застосуванням відеозапису від 24.05.2018 (т. 20, а.с.161) ОСОБА_19 впізнала ОСОБА_6 та ОСОБА_4 як осіб, яких вона бачила на державному кордоні між Республікою Білорусь та Україною, перебуваючи у меліоративному каналі. На навідне запитання слідчого про те, що вона їх впізнала за «обличчям і тілобудовою», свідок відповідала ствердно. На категоричне уточнення слідчого російською мовою «Плотные», свідок відповіла: «Да, широкие такие». Після цього слідчий у ствердній формі сказав російською «по возрасту», на що свідок погодилася.

Таким чином, суд установив, що про ознаки осіб, яких свідок впізнала, вона вказала за вказівками слідчого.

Слідчий суддя Ратнівського районного суду Волинської області ухвалою від 29.05.2018 (т. 20 а.с.302) задовольнив клопотання слідчого про проведення допиту свідка ОСОБА_19 під час досудового розслідування в суді за правилами ст. 225 КПК України. Такий допит було проведено відповідно до ст. 225 КПК України за відсутності сторони захисту, оскільки жодній особі на той момент не було повідомлено про підозру.

У судовому засіданні під час допиту свідок ОСОБА_19 за участю прокурора та слідчого дала показання про те, що, маючи намір потрапити на територію України, вона звернулася із проханням до знайомого допомогти їй в цьому. Її до кордону з Україною підвіз чоловік на ім`я ОСОБА_65 , надалі вони рухалися в сторону державного кордону пішки. Вона почула постріли, впала в воду в меліоративному каналі, ОСОБА_65 зник. Вона дуже злякалася. Сидячи у воді, на березі побачила двох чоловіків, яких, думає, що зможе впізнати, однак за якими ознаками не вказала. Згодом з`явилося світло ліхтарів, побачивши яке, двоє чоловіків втекли. Оскільки люди з ліхтариками підійшли ближче, вона крикнула про допомогу. Її витягнули з болота і відвезли в пункт.

Такі некатегоричні показання свідка про можливість впізнання осіб, нез`ясування у неї ознак, за якими вона зможе це зробити, а також наближення до неї осіб із ліхтарями уже після втечі двох чоловіків, ще раз доводять допущені слідчим під час проведення слідчого експерименту порушення.

Відтак з огляду на встановлені обставини суд не може покласти в основу обвинувального вироку протокол слідчого експерименту із ОСОБА_19 , протокол впізнання нею ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та показання свідка в порядку ст. 225 КПК України.

Суд за клопотанням прокурора допитав як свідків правоохоронців ОСОБА_71 й ОСОБА_72 .

Свідок ОСОБА_73 дав показання про те, що він проводив оперативно-розшукові заходи, а потім супроводжував кримінальне провадження. 23 травня 2017 року в нічну пору доби він разом із ОСОБА_74 на околиці села Сільця Млинівські ніс службу в прикордонному наряді. Ніч була місячна, але було темно. Помітивши силуети трьох осіб, які рухалися від кордону, він освітив їх ліхтарем і на відстані 40 м впізнав ОСОБА_6 , ОСОБА_4 і ОСОБА_26 , однак їх через втечу не затримали. Цих осіб упізнав, вони раніше попадали в його поле зору, бо він здійснював обслуговування ділянки кордону, поблизу якої вони проживають. ОСОБА_75 затримав інший наряд на відстані 500-600 м від них. ОСОБА_69 впізнала пособників із Республіки Білорусь, вони засуджені за цей злочин. Він проводив її первинне опитування, грузинка розуміла українську мову, її сестра тривалий час жила в м. Одеса, перекладача не просила.

Свідок ОСОБА_76 ніс службу в прикордонному наряді разом із ОСОБА_77 уночі навесні 2018 року в засідці під хутором на околиці с. Сільця Млинівські не менше ніж 0,5 км до кордону. Побачив світло ракетниці на кордоні, що зазвичай роблять для освітлення місцевості. Через хвилин 20, пів години, старший наряду ОСОБА_78 , який перебував у засідці на відстані 5-10 м від нього, крикнув «Стій», освітив ліхтарем силуети, побачив зі спини троє людей, які рухалися від кордону та яких вони почали переслідувати, однак останні зникли в гущі лісу. Він казав, що це ті люди, яких вони чекали, однак попередньо інформацію про те, кого саме вони чекали, йому не повідомляли. Ще декілька годин відпрацьовували місцевість по слідах, але нікого не знайшли, бо сліди через відсутність піску в лісі швидко загубилися. Він в обличчя нікого з трьох осіб не бачив, старший наряду казав, що впізнав людей, однак він (свідок) їх не впізнав, хоча вони перебували майже поруч. Обвинувачених знає у зв`язку із участю в справі, раніше їх не знав. Відстань між ними була близько 100 метрів, з такою відстані він не міг упізнати. Йому стало відомо, що сталося незаконне переміщення особи жіночої статі через кордон.

Такі показання свідків ОСОБА_51 і ОСОБА_71 є суперечливими між собою щодо можливості впізнання осіб та їх взаєморозташування (зі спини, обличчям до них), відстані між ними, тому суд не може прийняти ці показання на підтвердження винуватості осіб.

Із цих же підстав суд не бере до уваги такий документ як службове завдання (т. 5 а.с.185-186) на виїзд на ділянку ВПС «Доманове» ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 в період із 22 год 00 хв 23 травня 2018 року по 03 год 00 хв 24 травня 2018 року із записом ОСОБА_79 про те, що близько 00 год 15 хв він виявив рух осіб від лінії державного кордону в бік населеного пункту, після його команди про зупинку ці особи вдалися до втечі, він, освітивши їх ліхтарем, упізнав ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_26 . З аналогічних підстав немає доказового значення, як такий, що походить від показань свідка ОСОБА_79 , рапорт (т. 5 а.с.196-201) про результати охорони державного кордону в цей період щодо впізнання в особах, які вдалися до втечі, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_26 .

Захисники клопотали визнати недопустимими такі докази, як протокол слідчого експерименту, протокол пред`явлення для впізнання, відеозапис із допитом свідка в порядку ст. 225 КК України, покликаючись на те, що слідчий, слідчий суддя здійснювали слідчу дію не державною мовою, а російською.

Суд установив факт використання російської мови під час комунікації зі свідком слідчим у ході слідчого експерименту, пред`явлення для впізнання, та слідчим суддею під час допиту свідка в порядку ст. 225 КПК України, що є порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України. Однак на відеозаписах слідчих дій зафіксовано, що свідок вільно володіє російською мовою, повністю розуміє суть питань, відповідає на них, не висуває претензій щодо відсутності перекладача під час пред`явлення для впізнання та слідчого експерименту. Таке порушення суд розцінює як формальне, яке не зумовило обмеження фундаментальних прав і свобод учасників провадження та не вплинуло на достовірність інформації, відтак не є підставою для визнання доказів недопустимими з цих мотивів.

Обвинувачений ОСОБА_6 надав суду вироку суду Малоритського району Брестської області від 06.04.2020 (т.5 а.с.135-138), згідно з яким ОСОБА_27 засуджений на ч. 1 ст.371-1 КК Республіки Білорусь за те, що він, в період із 21 год 31 хв 23 травня 2018 року по 00 год 15 хв 24 травня 2018 року, реалізуючи умисел на організацію незаконної міграції, перебуваючи поблизу с. Отчин Малоритського району, пересуваючись пішим ходом, керуючи діями ОСОБА_19 , особисто супроводив її в прикордонну зону, а згодом в прикордонну смугу на ділянці відповідальності 19 прикордонної застави прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_7 » військової частини НОМЕР_14 , де ОСОБА_19 в районі прикордонного знака №0270 поза встановленим пунктом пропуску незаконно перетнула державний кордон Республіки Білорусь з Україною і вибула на територію України.

Однак, враховуючи, що такий доказ - документ виготовлено в іноземній державі, відтак суд не може визнати його як доказ у цьому провадженні, оскільки він здобутий усупереч порядку, передбаченого Розділом ІХ КПК України «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження». Так, у порядку перейняття за правилами надання міжнародної правової допомоги такі матеріали за фактом незаконного переправлення ОСОБА_19 уповноваженому органу України уповноваженим органом Республіки Білорусь не передавалися, на відміну від матеріалів щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_16 .

Прокурор надав лист начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Волинської області від 16.10.2018 №14-314 вн-18 (т.20 а.с.171), згідно з яким Генеральна прокуратура України підтримала запит (т. 20 а.с.167-169) слідчого ГУНП у Волинській області про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні № 12018030170000239 від 24.05.2018, а саме про надання окремих матеріалів кримінальної справи №18052050028 відносно ОСОБА_27 та про допит свідка ОСОБА_27 . Відповідно до цього ж листа 25 вересня 2018 року матеріали запиту направлені для організації виконання до Генеральної прокуратури Республіки Білорусь. Однак доказів на підтвердження скерування уповноваженим органом Республіки Білорусь матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_27 , у тому числі протоколу його допиту, в порядку надання міжнародної правової допомоги (супровідний лист із відповідними реквізитами) прокурор не надав.

Отримання таких документів на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.08.2018 №161/11521/18 (т.5 а.с.176) суперечить визначеному Розділом ІХ КПК України порядку.

Показання свідків-правоохоронців ОСОБА_48 , ОСОБА_49 про обставини скоєння цього правопорушення суд до уваги не бере, ураховуючи, що про такі обставини їм стало відомо із досліджених протоколів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 і ОСОБА_6 прокурор надав також інші докази.

Зокрема, суд шляхом аналізу ухвал слідчих суддів апеляційного суду Волинської області від 29.01.18 №175т, 176т, від 03.04.18 №№ 770т, 771т (т. 20) установив, що дозвіл на проведення НСРД - зняття інформації з телекомунікаційних мереж надавався з абонентських номерів:

-щодо ОСОБА_4 - НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ;

-щодо ОСОБА_6 - НОМЕР_26 , НОМЕР_27 , НОМЕР_28 .

На підставі аналізу інформації, вилученої у ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «Лайфселл», за №841/18/02-2019 від 06.08.2019 (т. 21, а.с. 148-150) суд установив, що абонентський номер НОМЕР_36 використовувався в мобільному терміналі з ІМЕІ НОМЕР_37 у період часу з 11 січня 2017 року по 12 червня 2017 року, тобто задовго до події 24 травня 2018 року.

Указаний мобільний термінал з ІМЕІ НОМЕР_37 згідно з протоколом обшуку від 29.05.19, санкціонованого слідчий суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області ухвалою від 21.05.2019, вилучено за місцем проживання ОСОБА_4 .

Інші, указані в наданій мобільними операторами інформації за №841/18/02-2019 від 06.08.2019 номери телефонів, дозвіл на зняття інформації з яких (НСРД) санкціонувався в межах цього кримінального провадження апеляційним судом Волинської області, у вилучених під час обшуків у ОСОБА_4 , ОСОБА_6 мобільних терміналах із відповідними ІМЕІ відсутні.

Крім цього, у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 вилучено картки для сім-карток «Київстар» НОМЕР_6 , НОМЕР_5 , НОМЕР_7 . На зняття інформації із номера НОМЕР_7 дозвіл надав слідчий суддя апеляційного суду Волинської області (т.20).

Із протоколу дослідження інформації від 10.07.2018 (т. 20 а.с.46-94) вбачається, що абонент із номером НОМЕР_8 (згідно із санкцією апеляційного суду ОСОБА_4 ) 23 травня 2018 року о 23:31 подзвонив до абонента з номером НОМЕР_6 (картка для сім-картки з цим номером вилучена під час обшуку; номер належить дружині ОСОБА_4 . ОСОБА_82 ) й повідомив, що він втік, ОСОБА_83 теж утік, про ОСОБА_84 не знає, якщо ОСОБА_83 подзвонить і все буде нормально, щоб сказала «щоб закрив кури». Також ОСОБА_4 о 23:54 відповів на дзвінок абонента з номером НОМЕР_7 (картка для сім-картки вилучена під час обшуку), який повідомив, що він у Сільцях, йде до хати, йшов лісом, обговорюють маршрут руху, при цьому ОСОБА_4 застерігає, аби той не зайшов на Білорусію. У розмові 24 травня 2018 року о 00:38 ОСОБА_4 називає абонента із номером НОМЕР_7 сином, той його татом, повідомляє ОСОБА_4 , що доходить до таможні. У розмові 24.05.18 ОСОБА_4 із сином обговорюють версію, яку син висловить, забираючи автомобіль (треба купити меду для ОСОБА_85 ). 24 травня 2018 року о 01:26 ОСОБА_4 відповів на дзвінок дружини з номера НОМЕР_6 , яка повідомила, що все добре, «кури позакривала».24 травня 2018 року з 05:10 ОСОБА_4 з дружиною, яка перебуває на місці вилучення автомобіля, обговорюють питання, пов`язані з вилученням транспортного засобу.

На виконання постанови слідчого від 05.07.2019 про призначення судової експертизи відеозвукозапису експерт Львівського НДІСЕ склав висновок №3531-3534, 3536-3539 (т.21, а.с. 155-164). При цьому, експерт констатував належність усного мовлення ОСОБА_4 у розмовах, в яких він використовував лише телефон із номером НОМЕР_24 , однак за таким номером розмови у протоколах НСРД за 2018 рік (т. 20) не велися. Відтак, ураховуючи заперечення ОСОБА_4 належності йому усного мовлення у всіх аудіозвукозаписах, суд не може використати аудіозвукозаписи розмов з протоколів НСРД із використанням номера НОМЕР_8 , термінали, картки з яким у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 не вилучалися.

Крім цього, відповідно до висновку експерта (питання №7, друга частина питання №8) у вказаних файлах звукозаписів розмов зафіксоване усне мовлення ОСОБА_6 з номера НОМЕР_26 .

У протоколі від 10.07.18 (т. 20 а.с.40) зафіксовані розмови завуальованого змісту. Так, 23 травня 2018 року о 14:55 ОСОБА_6 відповів на дзвінок абонента НОМЕР_38 (ймовірно громадянина Республіки Білорусь), який запитав чи він ( ОСОБА_86 ) зустріне колінвал, якого передаватимуть від них, на що той повідомив ствердно; на питання ОСОБА_6 про те, чи знайшов Вайбер, сказав, що десь на днях візьме інший телефон, то буде, що свідчить про намір конспірації.

23 травня 2018 року о 22:39 ОСОБА_6 зателефонував до абонента із номером НОМЕР_38 (ймовірно громадянина Респубілки Білорусь), який повідомив у завуальованій формі про час (10:30 за українським часом), в який треба забрати «кущі полуниці ..за українські гривні.. за 10 30». Цього дня о 21:36 ОСОБА_6 відповів на дзвінок цього ж абонента, який сказав, що «там мається саджанці привезти, треба, щоб ти їхав зустрічав, казали, що може дешевше як по 10 30», на що ОСОБА_6 погодився. О 22:39 ОСОБА_6 зателефонував до цього ж абонента й запитав, чи він на місці, на що останній відповів, що «підтягуємся, йдем, мінут 10 тако» й запитав «А ти на самоє дерево підійдеш?», на що той відповів, що він якраз тут.

Загалом контекст і хронологія розмов свідчить про те, що ОСОБА_6 прибув на місце, де мав взяти участь у зустрічі, згідно з обвинуваченням, ОСОБА_19 .

Аргументи захисту про недопустимість висновку експерта з огляду на невідібрання в обвинувачених експериментальних зразків голову, а проведення експертизи за вільними зразками, отриманими в судових засіданнях під час обрання щодо них запобіжних заходів, суд вважає безпідставними. Так, згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» відібрання експериментальних зразків голосу для ототожнення особи за фізичними параметрами голосу не передбачено як обов`язкове.

Крім цього, із протоколу впізнання за фотознімками із застосуванням відеозапису від 24.05.2018 (т. 20, а.с.161) вбачається, що ОСОБА_19 впізнала ОСОБА_10 , як особу, яка супроводжувала її 23 травня 2018 року до державного кордону між Республікою Білорусь та Україною поза пунктом пропуску та провела до меліоративного каналу, якій вона передала грошові кошти 800 доларів США, та яка зникла в невідомому напрямку після трьох пострілів. Щодо можливості впізнання свідком ОСОБА_19 чоловіка на ім`я « ОСОБА_87 » у суду сумнівів не виникає, оскільки із матеріалів справи установлено, що із вказаною особою вона спілкувалася, мала об`єктивну можливість його розгледіти, бо тривалий час слідувала із ним до лінії державного кордону по території Республіки Білорусь.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 24.05.2018 (т. 5 а.с.146-148) на території подвір`я за місцем проживання ОСОБА_88 , що на АДРЕСА_6 , з письмової згоди останнього (т.5 а.с. 145) слідчий виявив і вилучив автомобіль марки «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_39 . Присутня під час огляду ОСОБА_89 надана технічний паспорт і доручення на автомобіль, пояснила, що цей транспортний засіб належить її чоловікові ОСОБА_4 . Вказала, що автомобіль перебуває на цьому подвір`ї, бо вона із сином 23 травня 2018 року їхала із с. Сільця Млинівські й в автомобілі на панелі приборів загорілася червона лампочка.

Згідно з обвинуваченням, цим автомобілем ОСОБА_4 і ОСОБА_6 прибули ближче до кордону, залишили його на території господарства ОСОБА_90 та пішки рушили до лінії державного кордону, щоб зустріти ОСОБА_19 .

Однак, ураховуючи відсутність інших доказів на підтвердження причетності обвинувачених до переправлення ОСОБА_19 , вказаний протокол огляду місця події та речовий доказ - автомобіль, аудіозаписи розмов ОСОБА_6 , на переконання суду, є недостатніми для висновку про їх винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Суд установив, що обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України щодо незаконного переправлення ОСОБА_13 ( ОСОБА_12 ) та ОСОБА_16 , а також обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 332 КК України щодо незаконного переправлення ОСОБА_16 і ОСОБА_19 не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, відтак суд дійшов висновку про недоведеність їх винуватості у висунутому їм обвинуваченні поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим останні підлягають виправданню за недоведеністю в їх діях складу вказаних кримінальних правопорушень на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Із цих же підстав з огляду на недоведеність винуватості ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, за епізодом про незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_19 , суд виключає таке звинувачення із загального звинувачення ОСОБА_4 .

Однак доведеним є звинувачення ОСОБА_4 у незаконному переправленні ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_16 через державний кордон України, організації такого переправлення та керівництві такими діями, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, повторно, що підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 332 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є закінченими тяжким злочинами, їх кількість, дані про особу винного, який суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

Пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини відсутні.

Із урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку про можливість перевиховання обвинуваченого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень виключно за умови позбавлення його волі.

Одночасно суд призначає обвинуваченому ОСОБА_4 обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права упродовж трьох років займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і організацією перевезення громадян через державний кордон України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, повертаючи речові докази обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також ОСОБА_4 , оскільки їх належність до вчиненого злочину судом не встановлена.

Ураховуючи виправдання ОСОБА_4 за епізодом щодо незаконного переправлення через державний кордон ОСОБА_19 речовий доказ автомобіль марки «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_39 , слід повернути його законному власнику (володільцю). Накладений слідчим суддею Ратнівського районного суду Волинської області ухвалою від 29.05.2018 арешт на вказаний автомобіль слід скасувати.

Витрати на залучення експерта за проведення експертизи відеозвукозапису в розмірі 11932 грн слід стягнути із обвинуваченого на користь держави.

Накладений слідчим суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області ухвалами від 13.06.19 арешт на майно обвинувачених слід скасувати.

Прокурор про обрання запобіжного заходу не клопотав.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України, та виправдати його за недоведеністю в його діях складу вказаних кримінальних правопорушень на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, та виправдати його за недоведеністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років із позбавлення права упродовж трьох років займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і організацією перевезення громадян через державний кордон України.

Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Речовий доказ - автомобіль марки «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_39 , - повернути законному власнику (володільцю).

Накладений слідчим суддею Ратнівського районного суду Волинської області ухвалою від 29.05.2018 арешт на автомобіль марки «Volkswagen Golf», р.н.з. НОМЕР_39 , скасувати.

Речові докази, які зберігаються в камері схову речових доказів ГУНП у Волинській області:

-вилучені 29 травня 2019 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон марки "Nokia" чорного кольору imei НОМЕР_40 без задньої кришки; мобільний телефон марки "Nokia 308" imei1: НОМЕР_41 , imei2 НОМЕР_42 з сім карткою оператора "Київстар"; мобільний телефон марки "Nokia" imei НОМЕР_37 з сім-карткою оператора "Київстар" НОМЕР_43 ; мобільний телефон марки "Nokia" imei НОМЕР_44 ; мобільний телефон марки "Nokia" imei НОМЕР_45 ; мобільний телефон марки "Nokia" imei 1 НОМЕР_46 , imei 2 НОМЕР_47 ; мобільний телефон марки "Prestigio" imei 1 НОМЕР_48 , imei2 НОМЕР_49 $; планшет "BRAVIS" модель "NB 85" IN 307489-17-2008; сім-картка "Київстар" НОМЕР_50 ; сім-картка "Life" без ідентифікаційних маркувань; корпус від сім-картки НОМЕР_51 ; флешка "micro SD Toshiba 8 GB", 1609RB54178; картка для сім-картки «МТС» НОМЕР_52 ; картка для сім-картки "Діджус" НОМЕР_53 ; картки для сім-карток "Київстар" НОМЕР_54 , НОМЕР_6 , НОМЕР_55 , НОМЕР_5 , НОМЕР_56 , НОМЕР_7 ; картки для сім-карт "Life" НОМЕР_57 , НОМЕР_58 , вкладиш до сім-картки на номер НОМЕР_59 ; картка для сім-картки з сім-карткою оператора МТС 89375027250004303905; корпус до мобільного телефону "Fly" imei1: НОМЕР_60 , imei2: НОМЕР_61 ; модем Білайн без маркувань; листок із зошита в клітинку із записом номерів телефонів; договір "МТС" Республіки Білорусь на імя ОСОБА_91 на 1 арк.; блокнот формату А6 з обкладинкою "Сумерки" аркуші в лінійку (10 арк) із записами; блокнот без обкладинки формату А6 з аркушами в клітинку (14 арк.) із записами; бланки контрольних талонів Волинської митниці МП "Доманово" із записами "виїзд" - 8 штук; блокнот формату А6 з твердою обкладинкою із записами; блокнот в обкладинці чорного кольору з записами; коробка до мобільного телефону "Samsung" imei1: НОМЕР_62 ; imei2: НОМЕР_63 ; коробка до мобільного телефону "Meizu M6" imei 1: НОМЕР_64 , imei2: НОМЕР_65 , - повернути ОСОБА_4 , у разі відмови від отримання - знищити;

-вилучені 29 травня 2019 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: радіостанцію марки "Roger KP-14" з зарядним пристроєм; мобільний телефон марки "Nokia 5310С-2" imei НОМЕР_66 ; пластикова картка мобільного оператора "Київстар" без сім-картки № НОМЕР_67 ; мобільний телефон марки "Nokia 1280" imei НОМЕР_68 без батареї; мобільний телефон марки "Nokia 112" з двома нерозбірливими imei, який вилучений в ОСОБА_5 з сім-карткою оператора "Київстар"; пошкоджений корпус до телефону марки "Nokia 1280" imei НОМЕР_69 ; пошкоджений корпус мобільного телефону "Nokia 5200" imei НОМЕР_70 без сім картки, - повернути ОСОБА_5 , у разі відмови від отримання - знищити;

-вилучені 29 травня 2019 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 , а саме: мобільний телефон марки "iPhone" imei НОМЕР_71 з активованою сім-карткою "Київстар" НОМЕР_72 ; мобільний телефон марки "Samsung GT S5233A" imei НОМЕР_73 ; мобільний телефон марки "Samsung GT - С3011" imei НОМЕР_74 ; мобільний телефон марки "Samsung GT - С3530" з затертим номером imei, останні цифри | НОМЕР_75 ; мобільний телефон марки "Sony Ericson+290i BD302100BV із сім-карткою "Djuice" № НОМЕР_76 ; мобільний телефон марки "Samsung D600" SNH3Y713LS13; мобільний телефон марки "Samsung GT - С3530" imei НОМЕР_77 ; мобільний телефон марки "Nokia 6020" imei НОМЕР_78 ; мобільний телефон марки "Astro A170" imei НОМЕР_79 ; корпус до сім-картки НОМЕР_80 ; записники у кількості 5 штук; 2 аркуші із записами, - повернути ОСОБА_6 , у разі відмови від отримання, - знищити;

Арешт, накладений слідчим суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області ухвалами від 13.06.19, на майно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , скасувати.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 11932 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні витрат на залучення експерта.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ратнівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Суддя Ратнівського

районного суду ОСОБА_1