Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №164/2132/24 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа №: 164/2132/24

п/с: 2/164/136/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Шумік О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення коштів на загальну суму 40 000 доларів США, відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1 000 000 гривень та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення коштів на загальну суму 40 000 доларів США та відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1 000 000 гривень. Свої вимоги обґрунтував тим, що в період з листопада 2022 року по травень 2023 року він позичав ОСОБА_5 грошові кошти у іноземній валюті. Станом на початок літа 2023 року сума боргу становила 30 000 доларів США. ОСОБА_5 добровільно борг не повернув та свої зобов`язання перед позивачем не виконав, почав уникати зустрічей з ОСОБА_1 та відповідати на його телефонні дзвінки. Позивачу стало відомо, що ОСОБА_5 проходить військову службу в ЗСУ. 7 серпня 2023 року ОСОБА_5 у військовій частині, де проходив службу, написав позивачу розписку, в якій підтвердив отримання від ОСОБА_1 коштів на суму 30 000 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 загинув. Його брат ОСОБА_6 в кінці жовтня 2023 року сам знайшов позивача, домовився з ним про зустріч, під час якої сфотографував розписку, написану ОСОБА_5 7 серпня 2023 року у військовій частині. В подальшому, ОСОБА_6 повідомив, що його батьки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 визнали, що розписка написана їх сином ОСОБА_5 , який загинув, та бажають зустрітися з ОСОБА_1 . Під час зустрічі в кінці жовтня 2023 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 визнали грошові зобов?язання сина ОСОБА_7 , запевнили позивача, що повернуть кошти, які йому заборгував ОСОБА_5 , якщо ОСОБА_1 посприяє їм у отриманні необхідних документів для одержання грошової допомоги, що виплачується при загибелі військовослужбовця, а також йому компенсують понесені в зв?язку з цим витрати. 28 листопада 2023 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 був укладений договір щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави, відповідно до якого вони визнали грошові зобов`язання сина ОСОБА_7 , зобов`язувалися після отримання грошової допомоги, що виплачується при загибелі військовослужбовця, протягом трьох днів повернути ОСОБА_1 борг їх сина ОСОБА_5 згідно розписки від 7 серпня 2023 року, а позивач зобов`язувався вжити всіх необхідних та достатніх заходів на території України з метою отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошової допомоги від держави на суму 15 000 000 гривень. 25 червня 2024 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 отримали частину грошової допомоги в розмірі 3 000 000 гривень (перший транш). На початку липня 2024 року відповідачі повідомили позивачу, що вони не будуть повертати йому борг сина ОСОБА_7 . В зв?язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов?язань за договором від 28 листопада 2023 року щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави позивачу завдано моральної шкоди, яку ОСОБА_1 оцінює на суму 1 000 000 гривень. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 борг на суму 30 000 доларів США, 10 000 доларів США витрат, понесених позивачем для отримання грошової допомоги, що виплачується при загибелі військовослужбовця, а також моральну шкоду на суму 1 000 000 гривень, перерахувавши вказані кошти на користь НОМЕР_1 окремої механізованої бригади ЗСУ (р/р НОМЕР_2 ).

20 листопада 2024 року представником відповідачів ОСОБА_4 було подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечили, вважають їх необґрунтованими, а тому в їх задоволенні просили відмовити.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 4 листопада 2025 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення коштів на загальну суму 40 000 доларів США, відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1 000 000 гривень і об`єднано їх в одне провадження.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в поданій до суду зустрічній позовній заяві свої вимоги обґрунтували тим, що 28 листопада 2023 року між ними та ОСОБА_1 було укладено договір щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави. Даний договір було укладено за ініціативою ОСОБА_1 , який скористався тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебували у тяжкому психологічному стані після загибелі їх сина ОСОБА_5 , та шляхом обману змусив їх підписати даний договір без реального розуміння його змісту та правових наслідків для ОСОБА_2 , ОСОБА_3 внаслідок його укладення, що є підставою для визнання судом договору недійсним. В договорі від 28 листопада 2023 року відсутнє посилання на розписку та розмір боргу, який визнається ОСОБА_2 , ОСОБА_3 при укладенні договору. Розписка від 7 серпня 2023 року у вказаному договорі не зазначена. ОСОБА_1 не подано будь-яких доказів, що ним вчинялися якісь дії чи заходи на виконання п. 2 укладеного договору, що є умовою виникнення у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зобов?язань згідно п. 3 укладеного договору. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на виконання умов договору на ім?я ОСОБА_1 не оформлялися жодні довіреності, а без них він не міг вчиняти будь-яких дій на виконання умов договору. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стверджують, що їм не відомо про отримання коштів в борг їх сином ОСОБА_5 в ОСОБА_1 , розписка від 7 серпня 2023 року написана почерком, який явно відрізняється від почерку їх сина ОСОБА_5 , а підпис у розписці схожий, але не належить їх сину. Зі змісту розписки від 7 серпня 2023 року вбачається, що розписка не містить інформації про отримання ОСОБА_5 коштів в борг, а також даних про особу, яка надала кошти, зокрема ОСОБА_1 , строк повернення боргу та кому мають бути повернені кошти. Посилаючись на зазначені обставини, просили суд визнати недійсним договір від 28 листопада 2023 року щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3

25 листопада 2025 року позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 було подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, в якому ОСОБА_1 проти задоволення вказаних позовних вимог заперечив, вважає їх необґрунтованими, а тому в задоволенні зустрічного позову просив відмовити за безпідставністю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду позовній заяві, просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 борг на суму 30 000 доларів США, 10 000 доларів США витрат, понесених позивачем для отримання грошової допомоги, що виплачується при загибелі військовослужбовця, а також моральну шкоду на суму 1 000 000 гривень, перерахувавши вказані кошти на користь НОМЕР_1 окремої механізованої бригади ЗСУ (р/р НОМЕР_2 ). Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним ОСОБА_1 заперечив, вважає їх необґрунтованими, а тому в їх задоволенні просив відмовити за безпідставністю.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів на загальну суму 40 000 доларів США та відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1 000 000 гривень не визнали, вважають їх необґрунтованими, а тому в їх задоволенні просили відмовити. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним підтримали у повному обсязі з підстав, викладених в поданій до суду зустрічній позовній заяві, просили визнати недійсним договір від 28 листопада 2023 року щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів на загальну суму 40 000 доларів США, відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1 000 000 гривень, а також в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов?язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В судовому засіданні встановлено, що 28 листопада 2023 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 був укладений договір щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави, відповідно до якого ОСОБА_3 , ОСОБА_2 визнали грошові зобов`язання сина ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язувалися після отримання грошової допомоги, що виплачується при загибелі військовослужбовця, протягом трьох днів повернути ОСОБА_1 у повному обсязі борг їх сина ОСОБА_5 згідно розписки, написаної власноручно ОСОБА_5 під час проходження військової служби, а позивач ОСОБА_1 зобов`язувався вжити всіх необхідних та достатніх заходів на території України з метою отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виплати грошової допомоги від держави на суму 15 000 000 гривень. Зазначені обставини підтвердив позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, а також це встановлено з дослідженого в ході розгляду справи договору щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави від 28 листопада 2023 року.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 підтвердили, що 28 листопада 2023 року ними дійсно на прохання позивача ОСОБА_1 , який їх запевнив, що допоможе отримати виплату грошової допомоги від держави на суму 15 000 000 гривень, в приміщенні кафе в м. Луцьк було підписано договір щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави. Даний договір ними був підписаний без ознайомлення з його змістом. Будь-якої розписки про отримання їх сином ОСОБА_5 коштів від позивача ОСОБА_1 , в тому числі розписки від 7 серпня 2023 року, ОСОБА_1 їм 28 листопада 2023 року не показував. Особисто ОСОБА_3 , ОСОБА_2 будь-яких коштів в ОСОБА_1 не позичали, про отримання від ОСОБА_1 коштів в борг син ОСОБА_5 їм не повідомляв.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який працює у спорткомплексі „Олімпія” та являється тренером ОСОБА_1 , підтвердив, що йому зі слів позивача відомо, що ОСОБА_5 , який раніше працював водієм у спорткомплексі „ ОСОБА_9 ”, йому не повернув кошти на загальну суму 30 000 доларів США. ОСОБА_5 також у 2023 році позичив у ОСОБА_8 кошти на суму 2 700 доларів США, які не повернув. Позичаючи кошти, ОСОБА_5 сказав ОСОБА_8 , що винен ОСОБА_1 30 000 доларів США, а тому не може в нього взяти ще кошти в борг.

Свідок ОСОБА_10 , який як фізична особа-підприємець надає правову допомогу ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_5 неодноразово брав кошти в борг у позивача ОСОБА_1 . На прохання ОСОБА_1 кілька разів ОСОБА_10 телефонував до ОСОБА_5 з приводу повернення боргу. ОСОБА_5 запевняв, що кошти ОСОБА_1 він обов?язково поверне, але ухилявся від повернення боргу. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що той, дізнавшись про перебування ОСОБА_5 на військовій службі, їздив до нього у військову частину, де ОСОБА_5 написав йому розписку про повернення коштів. Дану розписку позивач ОСОБА_10 не показував, її зміст йому не відомий. В листопаді 2023 року ОСОБА_10 дізнався від ОСОБА_1 , що ОСОБА_5 загинув. До позивача звернувся брат ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , який показував батькам копію розписки, отриманої в ОСОБА_1 , після чого підтвердив, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнали, що ця розписка була написана їх сином ОСОБА_7 . Через деякий час до ОСОБА_1 приїжджали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які 28 листопада 2023 року підписали договір щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави, а також посвідчили у приватного нотаріуса ОСОБА_11 довіреності, якими уповноважили ОСОБА_10 представляти їх інтереси для отримання грошової допомоги, що виплачується при загибелі військовослужбовця. ОСОБА_10 кілька разів їздив в селище Маневичі у ІНФОРМАЦІЯ_3 , звертався із запитами у вказаний РТЦК та СП, у військову частину, де ОСОБА_5 проходив військову службу, але це не дало результатів. Тоді ОСОБА_1 його запевнив, що необхідні документи будуть оформлені, він особисто за все домовиться. Як пізніше ОСОБА_10 стало відомо, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали грошову допомогу, що виплачується при загибелі військовослужбовця, але повертати ОСОБА_1 борг сина ОСОБА_7 відмовилися.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем ОСОБА_1 в поданій до суду позовній заяві не наведено та в судовому засіданні відповідно до ст. 81 ЦПК України не подано суду будь-яких належних доказів, що ним вчинялися дії чи заходи з метою отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виплати грошової допомоги від держави на суму 15 000 000 гривень, а також були понесені витрати на суму 10 000 доларів США для отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказаної грошової допомоги.

Суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1 000 000 гривень до задоволення не підлягають, оскільки вимоги ст.ст. 23, 1167 ЦК України щодо стягнення моральної (немайнової) шкоди застосовуються лише до деліктних позадоговірних правовідносин.

При вирішенні вимог первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів на загальну суму 40 000 доларів США, відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1 000 000 гривень суд бере до уваги, що вимоги ОСОБА_1 фактично ґрунтуються на договорі щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави від 28 листопада 2023 року, однак у вказаному договорі відсутнє посилання на розписку ОСОБА_5 від 7 серпня 2023 року, а також про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошових зобов`язань сина ОСОБА_5 на суму 30 000 доларів США. Вказані обставини заперечуються відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що в період з листопада 2022 року по травень 2023 року він неодноразово давав ОСОБА_5 грошові кошти у іноземній валюті. Станом на початок літа 2023 року сума боргу становила 30 000 доларів США. Договори позики, розписки про отримання ОСОБА_5 коштів як позики в момент передачі коштів не оформлялись, представити такі документи позивач суду не може.

При вирішенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним суд бере до уваги, що позивачами та їх представником в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами, що договір щодо спільних дій по захисту прав на отримання виплат від держави був підписаний ОСОБА_2 , ОСОБА_3 28 листопада 2023 року, коли вони перебували у тяжкому психологічному стані після загибелі їх сина ОСОБА_5 , не повністю усвідомлюючи свої дії, а також, що ОСОБА_1 шляхом обману змусив їх підписати даний договір без реального розуміння його змісту та правових наслідків для ОСОБА_2 , ОСОБА_3 внаслідок його укладення. Будь-яких належних доказів відповідно до ст. 81 ЦПК України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , їх представником ОСОБА_4 для підтвердження вказаних обставин суду не представлено.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи обставини, встановлені в ході розгляду справи, недоведеність заявлених позовних вимог первісного позову та зустрічного позову, суд вважає, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення коштів на загальну суму 40 000 доларів США, відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1 000 000 гривень, а також в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 11, 15-16, 202-203, 212, 215, 229-230, 233, 236, 509, 526, 530, 612, 626, 628-629, 638, 1046, 1051 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення коштів на загальну суму 40 000 доларів США, відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1 000 000 гривень відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 7 жовтня 2026 року.

Суддя районного суду О.В. Невар