Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/28030/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 жовтня 2026 року № 520/28030/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення безпідставно отриманих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 (правонаступника військової частини НОМЕР_4 ) 14 748 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн 60 коп. як безпідставно отриману премію за вересень 2024 року, із зарахуванням коштів на рахунок військової частини НОМЕР_1 за наступними реквізитами: отримувач військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (розпорядник бюджетних коштів), код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , рахунок отримувача НОМЕР_5 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачу безпідставно виплачено премію за вересень 2024 року в розмірі 14 748,60 грн, оскільки 05.09.2024 він перебував у стані алкогольного сп`яніння та був притягнутий до адміністративної відповідальності. У зв`язку з цим відповідач не мав права на преміювання, однак через неповідомлення командування про вказані обставини був помилково включений до списків преміювання.

Ухвалою суду від 17.11.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Копію ухвали суду та примірник позовної заяви з додатками відповідачу було направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на його адресу місця реєстрації. Разом з тим, поштове відправлення було повернуто до суду 11.12.2025 з відміткою за закінченням терміну зберігання, що підтверджується відповідною довідкою наявною в матеріалах справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №340/4259/20, від 24.11.2021 у справі №280/228/20 тощо, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 14 748,60 грн безпідставно набутих коштів, отриманих у складі грошового забезпечення за вересень 2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. 05.09.2024 щодо нього складено протокол серії ДНХ-2/7478 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, пов`язане із вживанням алкогольних напоїв під час проходження військової служби. Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.09.2024 у справі № 639/6066/24 відповідача визнано винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Водночас про складання зазначеного протоколу та притягнення його до адміністративної відповідальності відповідач безпосередньому начальникові не доповів. У зв`язку з цим за вересень 2024 року йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення, у тому числі премію, яку, за твердженням позивача, він не мав права отримувати. За даними довідки-розрахунку військової частини НОМЕР_4 від 20.07.2025, сума переплати за вересень 2024 року становить 14 748,60 грн.

Обставини безпідставного отримання коштів встановлено за результатами аудиту фінансово-господарської діяльності, проведеного представниками 2 територіального управління внутрішнього аудиту. За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_4 20.07.2025 видано наказ № 170, яким встановлено вину ОСОБА_1 у неправомірному отриманні грошових коштів без належних правових підстав.

Під час службового розслідування отримати пояснення відповідача не виявилося можливим у зв`язку із самовільним залишенням ним військової частини, що підтверджується довідкою від 08.10.2024 № 309/сзч.

23.03.2025 військова частина направила ОСОБА_1 вимогу про добровільне повернення безпідставно отриманих коштів. Згідно з матеріалами позову, відповідач кошти добровільно не повернув та будь-яких заяв чи клопотань до військової частини не подавав.

Військова частина НОМЕР_4 з 01.08.2025 ліквідована, а її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 . Підставою для цього зазначено спільну директиву Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.06.2025 № Д-321/78/дск та директиву командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10.10.2025 № Д-41/ДСК.

Відповідачем самостійно вимоги викладені позивачем у претензії виконано не було.

Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами 3-4 ст.2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі по тексту Статут ВС ЗСУ), затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (ч.4 розділу «Вступ» Статуту ВС ЗСУ).

У силу приписів статей 26, 27 розділу «Відповідальність військовослужбовців» Статуту ВС ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування регламентуються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі по тексту Дисциплінарний Статут).

Суд констатує, що дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється і на військовослужбовців Держприкордонслужби.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Частиною 1 ст.45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

Приписами статей 83, 84 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

У силу приписів статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), а також військовозобов`язаних під час проходження ними навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження ними підготовки та зборів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування визначаються Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 08.11.2021 №815 (далі по тексту Порядок №815).

Службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам (далі - шкода), проводиться з дотриманням Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та цього Порядку (п.п. 1, 2 розділу І Порядку №815).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №815 службове розслідування призначається письмовим наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Інші посадові особи можуть звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.

Згідно з п.п. 1-4 розділу IV Порядку №815 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення.

У разі потреби за мотивованим рапортом особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови комісії строк службового розслідування може бути продовжено начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив таке розслідування, або старшим начальником (командиром), але не більш як на один місяць, про що видається письмовий наказ.

Строк проведення службового розслідування не включає часу перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або часу відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Продовження строку проведення службового розслідування здійснюється посадовою особою, яка призначила службове розслідування, про що видається письмовий наказ.

Службове розслідування починається з дня, визначеного в наказі про призначення службового розслідування. Днем закінчення службового розслідування є день затвердження висновку службового розслідування начальником (командиром), який призначив службове розслідування.

Згідно з п.п. 1, 2 розділу VІ Порядку №815 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування.

У висновку службового розслідування зазначаються: посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування; установлені під час службового розслідування обставини, за яких військовослужбовцем (військовослужбовцями) учинено правопорушення, які стали підставою для призначення службового розслідування; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість); посада, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), персональні дані (дата та місце народження, освіта, період військової служби, період перебування на займаній посаді, наявність або відсутність у неї незнятих дисциплінарних стягнень), характеристика особи, яка вчинила правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли його вчиненню; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями військовослужбовця та їх наслідками; умови, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; завдана шкода та її розмір; наявність вини військовослужбовця (військовослужбовців), обставин, що її пом`якшують чи обтяжують, а також ставлення військовослужбовця (військовослужбовців) до вчиненого; відомості про залучення фахівців та дані про них (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), посада), надані ними висновки; відомості, що підтверджують чи спростовують інформацію, яка стала підставою для призначення службового розслідування; пропозиції щодо застосування до військовослужбовця (військовослужбовців) дисциплінарного стягнення, притягнення до матеріальної відповідальності, ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень (за наявності), обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, а також відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів та про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

До висновку службового розслідування додаються пояснення, акти, довідки, характеристики, копії службових карток та інші матеріали, що стосуються службового розслідування.

Відповідно до п.1, абз. 3 п.3, абз. 1 п.4, розділу VІІ Порядку №815 визначено, що за результатами розгляду висновку та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, начальник (командир) органу Держприкордонслужби затверджує висновок службового розслідування та приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

У разі доведення вини військовослужбовця в завданні шкоди державі начальник (командир) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню, а якщо шкода завдана кількома військовослужбовцями,- суми, що підлягає стягненню окремо з кожного військовослужбовця, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Якщо під час проведення службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення, учинене військовослужбовцем, містить ознаки кримінального правопорушення, начальник (командир) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ (далі по тексту Закон №160-ІХ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №160-ІХ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Визначення термінів, які вживаються у Законі №160-ІХ, приведено в частині першій статті 1 вказаного Закону, зокрема:

- матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

- пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

При цьому термін «військове майно», що застосовується в Законі №160-ІХ, вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (статті 1), а саме, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону №160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відтак, враховуючи наведене суд зауважує, що лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до частини статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Порядок проведення службового розслідування визначено положеннями статті 8 Закону № 160-ІХ.

Так, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку винної протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням чи невиконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Згідно з абз 1 ч.1 ст.10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (ст.12 Закону №160-ІХ).

Відповідно до пункту 5 розділу XVI та пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил У країни та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема, за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Як встановлено у постанові Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.09.2024 у справі № 639/6066/24, 05 вересня 2024 року о 06 годині 30 хвилин солдат ОСОБА_1 був виявлений представниками Військової служби правопорядку за адресою: АДРЕСА_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків в умовах особливого періоду. В подальшому солдата ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу АЛКОНТ-М (№00253). Результат огляду 2.25%. Відповідно до акту медичного обстеження солдат ОСОБА_1 знаходиться в нетверезому стані під час виконання службових обов`язків в умовах особливого періоду. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки зазначене правопорушення вчинив в умовах особливого періоду. За результатами судового розгляду справи Жовтневим районним судом м. Харкова ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу. Постанова оскаржена не була та набрала законної сили – 01.10.2024 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 27.08.2024 №241 ОСОБА_1 зараховано до особового складу частини та встановлено щомісячну премію у розмірі 523% від посадового окладу (посадовий оклад – 2820 грн).

Відтак, у вересні 2024 року позивачу було нараховано премію у розмірі 14748,60 грн (а.с.64).

Судом на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 20.07.2025 №170 про підсумки службового розслідування за фактом безпідставної виплати грошової винагороди та премій під час дії воєнного стану у військовій частині НОМЕР_4 встановлено, що на підставі матеріалів внутрішнього аудиту фінансово-економічної діяльності військової частини за період з 01.08.2022 по 31.10.2024, виявлено порушення під час нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової грошової винагороди та премій на загальну суму 5 996,64 тис. грн.

Службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 , не доповів безпосередньому начальникові про складання 05.09.2024 щодо нього протоколу серії ДНХ-2/7478 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-20 КУпАП. Унаслідок незазначення вказаного юридично значимого факту ОСОБА_1 було безпідставно виплачено премію за вересень 2024 року в розмірі 14 748,60 грн.

Крім того, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 08.10.2024 № 283 ОСОБА_1 визнано таким, що 07.10.2024 самовільно залишив розташування військової частини в умовах воєнного стану та без поважних причин був відсутній на місці служби. У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на місці служби та неможливістю отримати від нього пояснення службове розслідування проведено без його участі.

За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_4 вину ОСОБА_1 у неправомірному отриманні грошових коштів без належних правових підстав визнано доведеною, а його дії щодо замовчування факту складання протоколу про адміністративне правопорушення — такими, що призвели до неправомірного отримання щомісячної премії у розмірі 14 748,00 грн. На військову частину покладено обов`язок провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення з ОСОБА_1 зазначеної суми як отриманої без законних підстав.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що отримання відповідачем премії за вересень 2024 року не мало правової підстави, оскільки на момент її нарахування існувала обставина, яка відповідно до Порядку №260 виключала її виплату. Вина відповідача та причинний зв`язок між його протиправною поведінкою і виникненням шкоди підтверджуються постановою суду у справі про адміністративне правопорушення та матеріалами службового розслідування, якими встановлено, що саме неповідомлення ним командування про вчинене правопорушення зумовило безпідставне нарахування премії.

Суд також зазначає, що місце реєстрації відповідача - АДРЕСА_2 , за паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 , оформленим 16.11.1996 Ленінським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області (а.с.78), разом з тим, вимогу про добровільне відшкодування збитків позивач направив на адресу - АДРЕСА_3 (а.с.48), відповідну адресу зазначено відповідачем і в позовній заяві.

Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 08.10.2024 №283 ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення з 08.10.2024 у зв`язку з самовільним залишенням місця служби, наказ видано на підставі довідки №309/сзч від 08.10.2024 року.

Так, згідно пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 № 260 (далі – Порядок №260), військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Суд також враховує, що самовільне залишення відповідачем місця несення служби унеможливлює забезпечення позивачем можливості самостійно відшкодувати завдані збитки. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач має бажання здійснювати в добровільному порядку таке відшкодування, та звертався до позивача з відповідним рапортом.

Також суд бере до уваги положення абзаців 14-15 часини 2 статті 24 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», де зазначено, що військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували і не повернулися до військових частин (місць проходження військової служби) до моменту припинення чи скасування воєнного стану, військова служба призупиняється в порядку, встановленому цим Законом, з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану.

Військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.

Таким чином, відповідні положення виключають можливість військової частини самостійно вирахувати заподіяну особою шкоду, шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення відповідача.

З огляду на те, що сума 14 748,60 грн є надлишковою виплатою, яка відповідно до Закону №160-ІХ становить пряму дійсну шкоду, відповідач добровільно її не відшкодував, та відсутність об`єктивної можливості у позивача самостійно відшкодувати виявлену шкоду, наявні передбачені законом підстави для стягнення зазначених коштів у судовому порядку. Позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі №160/32703/24.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 (правонаступника військової частини НОМЕР_4 ) 14 748 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн 60 коп. як безпідставно отриману премію за вересень 2024 року, із зарахуванням коштів на рахунок військової частини НОМЕР_1 за наступними реквізитами: отримувач військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (розпорядник бюджетних коштів), код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , рахунок отримувача НОМЕР_5 .

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мельников Р.В.