Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №931/540/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/540/26

Провадження № 2/931/454/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання – Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и в:

09 липня 2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач ОСОБА_2 . На виконанні у Здолбунівському відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 64106189 з примусового виконання виконавчого листа/судового наказу № 562/589/20, виданого Здолбунівським районним судом Рівненської області від 08 грудня 2020 року, відповідно до якого з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 2000 грн щомісячно. Розпорядженням від 30.10.2020 визначено спосіб участі відповідача у вихованні малолітнього сина. Зазначає, що дитина проживає із нею за адресою реєстрації, перебуває повністю на її утриманні, спілкується з батьком за допомогою відеозв`язку приблизно раз на тиждень та отримує від нього подарунки двічі на рік, оскільки відповідач з 2020 року проживає та працює у Великій Британії на підставі робочої візи. Крім того, нею понесені додаткові витрати на утримання, лікування та розвиток сина за період 2025-2026, що підтверджуються документально та складаються з наступного: лікування (ендокринологія – затримка фізичного розвитку) – 13264 грн; лікування (ортодонтія та стоматологія) –11649 грн; забезпечення навчального процесу – 29877 грн.; розвиток дитини: шкільна поїздка у м. Львів з відвідуванням парку екзотичних рослин та музею науки – 2350 грн, всього 57140,00 грн. Відповідач добровільно не хоче нести додаткові витрати на утримання дитини, відтак вона змушена звернутись до суду. Враховуючи, що відповідач має стабільну зайнятість та дохід у Великій Британії, куди виїхав задовго до повномасштабного вторгнення за робочою візою, а також підтверджену листуванням фінансову спроможність (витрати на оформлення іноземного громадянства у розмірі 6000 фунтів стерлінгів), тоді як вона самостійно та в повному обсязі утримує дитину, проживаючи у сільській місцевості, вважає за необхідне визначити частку участі відповідача у додаткових витратах на дитину в розмірі 70%, що становить 39998 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 39998,00 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 10 липня 2026 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 14 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, яке відкладалося, востаннє на 08 жовтня 2026 року.

11 серпня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що не ухиляється від виконання своїх обов`язків, сумлінно сплачує аліменти та постійно бере участь у матеріальному забезпеченні сина. Крім аліментів, регулярно добровільно перераховував кошти безпосередньо дитині на банківську картку, що свідчить про постійну участь у забезпеченні потреб дитини. Позивач самостійно приймала рішення про понесення витрат, а саме про лікування, про проведення аналізів, про проходження лікувальної фізкультури, про необхідність придбання ортодонтичної пластини, про придбання планшета, про придбання електричної зубної щітки, про необхідність придбання лікарських засобів. Про всі зазначені витрати він дізнався лише після отримання копії позовної заяви. На момент подання позову відповідач не має офіційного працевлаштування та отримує нестабільний дохід, а те, що позивач намагається визначити його рівень доходу, посилаючись виключно на National Living Wage Великої Британії є помилковим, оскільки National Living Wage є мінімальною погодинною ставкою оплати праці, а не гарантованою щомісячною заробітною платою. Водночас має докази того, що позивач працювала за кордоном у Греції та отримувала дохід, однак зазначені обставини у позові не відображені. Даний факт має істотне значення для визначення реального матеріального становища кожного з батьків та розподілу додаткових витрат відповідно до вимог статті 185 СК України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

12 серпня 2026 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що додатково переказані позивачем 10333 грн охоплюють період з грудня 2024 року, а не «останній рік», як стверджує відповідач, загальний підсумок по виписці становить 2536,80 грн, всі ці кошти переказувалися особисто на дитячу банківську картку сина дрібними сумами та є звичайними кишеньковими коштами дитини, які витрачалися нею на власний розсуд на особисті дрібні потреби. Надаі відповідачем квитанції не підтвнрджують його участь у додаткових витратах. Дитина постійно проживає зі позивачем, і саме вона здійснює повсякденну турботу та приймає поточні рішення щодо лікування і навчання дитини. Відповідач мав можливість цікавитися станом здоров`я та потребами сина безпосередньо у нього. Дитині за направленням лікаря первинної ланки встановлено діагноз затримки фізичного розвитку, призначено обстеження та лікування, зокрема і курс ЛФК. Єдиною безоплатною альтернативою було проходження курсу в обласній лікарні у м. Луцьк, однак з врахуванням проїзду з місця проживання, обраний позивачем варіант був не лише зручнішим для дитини, а й суттєво економнішим. Електричну зубну щітку придбано за рекомендацією лікаря-стоматолога під час лікування карієсу. Необхідність планшета зумовлена освітнім процесом, який здійснюється з використанням електронних підручників та платформ дистанційного навчання. Первинно призначений лікарем препарат заліза спричинив у дитини побічну дію, у зв`язку з чим його заміну на «Хема-плекс» було погоджено з лікарем. Освітня поїздка організована класним керівником для всього класу, це типова витрата на розвиток дитини, яка прямо охоплюється ст. 185 СК України. Відповідач не заперечує, що з 2020 року постійно проживає та працює у Великій Британії, що підтверджує його фінансову спроможність. Твердження про роботу позивача за кордоном у Греції не підтверджене жодним доказом та стосується подій приблизно шестирічної давнини. Наразі вона проживає і працює в Україні, у сільській місцевості, і дитина перебуває на її повному утриманні, а аліменти не покривають навіть базових повсякденних потреб дитини. Просить відхилити доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 121 на звороті). Про причини неявки суд не повідомила, однак в позовній заяві просила розглядати справу без її участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу та оголошенням про виклик особи (а.с. 122 на звороті, 124).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

В судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_4 позов не визнала та заперечувала з підстав, які викладені у відзиві. Зазначила, що відповідач добровільно надає кошти на утримання сина, а додаткові витрати, які просить стягнути позивач, не є витратами в розумінні ст. 185 СК України. Відповідач вважає, що оплачував частину коштів на лікування сина. Крім того, у відповідача є донька від першого шлюбу, однак якого віку та чи сплачує він на неї аліменти – їй невідомо. Не заперечувала, що відповідач перебуває у Великій Британії, однак на час розгляду справи тимчасово втратив працездатність. Просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 05.10.2026 року на підставі ч.1 ст.244 ЦПК України судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 16:00 год 08.10.2026 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син – ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 06 травня 2026 року, з якого вбачається батько дитини – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_5 (а.с. 6).

Згідно копії виконавчого листа, виданого 08 грудня 2020 року Здолбунівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 грн, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 05 березня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 22 червня 2026 року № 23934, сформованого Здолбунівським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, аліменти стагувалися із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , починаючи із березня 2020 року, станом на 22 червня 2026 року заборгованість відсутня (а.с. 7-8).

На підтвердження факту надання фінансової допомоги поза основними аліментами відповідач надав докази про перерахування коштів безпосередньо сину ОСОБА_6 (а.с. 82-108).

Розпорядженням голови Локачинської районної державної адміністрації Волинської області В.Бакуна від 30 жовтня 2020 року № 225 дозволено батькові ОСОБА_2 приймати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 ; зустрічатись у першу і третю суботу місяця з 12:00 години до 16:00 години в присутності матері за фактичним місцем проживання дитини, при цьому надавши право змінювати порядок та час спілкування з дитиною за взаємною згодою батьків; необмежено спілкуватись з дитиною засобами зв`язку, зокрема телефонного, поштового, електронного тощо; матері повідомляти батька про стан здоров`я дитини, або інші факти, які б слугували причиною незабезпечення права батька на спілкування з дитиною; батькові повідомляти матір дитини про можливі зміни у спілкуванні (а.с. 9).

Згідно акта обстеження умов проживання від 24 червня 2026 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.06.2026 року, проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що умови проживання сім`ї задовільні, відповідають загальноприйнятим нормам, в помешканні чисто, прибрано, кімнати облаштовані необхідними меблями, побутовою технікою. Наявні необхідні комунікації (газопостачання, водопостачання, електропостачання), сім`я посністю забезпечена продуктами харчування, засобами гігієни. Малолітній ОСОБА_7 забезпечений власною кімнатою, місцем для відпочинку та навчання (а.с. 9 на звороті).

Між сторонами не досягнуто згоди щодо добровільної сплати додаткових витрат на утримання сина.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу (далі - СК) України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України). Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Положення статті 185 СК України стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2022 у справі № 761/27222/10 .

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2018 у справі № 127/16614/15-ц та від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 Верховний Суд зазначав, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами, тощо).

Системне тлумачення частини другої статті 185 СК України і статті 182 СК України дозволяє констатувати, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд повинен враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 183/1679/17, від 12.12.2019 у справі № 756/4947/17-ц, від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18 .

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватися відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частин першої-другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо вимоги позивача про стягнення додаткових витрат на оплату лікування (ендикринологія – затримка фізичного розвитку)

Відповідно до електронного направлення № 3141-0439-9672-8048 від 27.01.2025 року ОСОБА_3 направлено на консультацію до дитячого ендокринолога (а.с. 10 на звороті).

Згідно консультаційних висновків лікаря ендокринолога від 17.07.2025 року та 24.03.2026 року, ОСОБА_3 призначено повноцінне вікове харчування, ЛФК, дозовані фізичні навантаження, вись на турніку та медичні препарати (а.с. 12, 14 на звороті-15).

Таким чином, за призначенням лікаря позивачем було понесено наступні витрати, що підтверджені відповідними квитанціями про оплату: аналізи (кров, сеча, біохімія, ТТГ, фактор росту), 15.07.2025 – 2350 грн, консультація ендокринолога, 17.07.2025 – 650 грн, рентген кистей рук, 17.07.2025 – 450 грн, аналізи (вітамін Д, феритин, залізо, трансферин, В12, фолієва кислота), 02.03.2026 – 2470 грн, повторна консультація ендокринолога, 24.03.2026 – 750 грн, повторний рентген кистей рук, 24.03.2026 – 500 грн, аналіз фактору росту, 16.04.2026 – 1618 грн, курс ЛФК (10 процедур) за письмовим призначенням лікаря-ендокринолога, 01.06.2026 – 3500 грн, всього 12288 грн (а.с. 11-16)

Крім того, як зазначає позивач, за усним погодженням лікаря, замість попереднього препарату, що спричиняв побічну дію, куплено препарат заліза «Хема-плекс» вартістю 976 грн (17 на звороті). Будь-які офіційні медичні приписи чи рекомендації лікаря щодо цього препарату відсутні, а посилання на «усне погодження» не є належним доказом. Таким чином, витрати на препарат заліза «Хема-плекс» вартістю 976 грн стягненню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення додаткових витрат на оплату вартості ортодонтії та стоматології.

Згідно довідки лікаря ортодонта від 26 червня 2026 року, у ОСОБА_3 під час обстеження встановлено аномалію прикусу, рекомендовано провести ортодонтичне лікування, а саме виготовлення та встановлення знімного ортодонтичного апарата Шварца на верхню щелепу, через 2-3 місяці виготовлення та встановлення знімного апарата Шварца на нижню щелепу; регулярне спостереження у лікаря-ортодонта та проведення контрольних оглядів відповідно до графіка лікування (а.с. 18 на звороті).

Таким чином, позивач понесла витрати на ортодонтичне лікування дитини на загальну суму 8350 грн. Зокрема, 23.06.2026 - КТ щелепи – 400 грн та панорамний знімок – 400 грн, 25.06.2026 року за консультацію лікаря, знімок та завдаток було сплачено 2050 грн, а 26.06.2026 року за виготовлення ортодонтичної пластини – 5500 грн. Ці витрати є необхідними, пов`язані з фізіологічною потребою встановлення ортодонтичної пластини, яка потребує контролю та обслуговування, що вимагає додаткових витрат.

Позивачка також зазначає про витрати на лікування карієсу молочних та постійних зубів в сумі 1400 грн, однак із наданої квитанції від 15.06.2026 вбачається лише оплата за надання послуги з накладання фотополімерної пломби та анастезії. Рекомендацій лікаря щодо лікування зубів дитині немає, а тому встановити кому надавались дані послуги не вбачається можливим.

Витрати на придбання електричної зубної щітки вартістю 1899 грн також не підлягають стягненню. Твердження позивача про те, що щітка була рекомендована стоматологом, не підтверджено жодним письмовим медичним висновком чи рецептом. Крім того, цей предмет є засобом звичайної повсякденної гігієни, а не обов`язковим лікувальним апаратом.

Разом з тим, відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутність необхідності у проведеному лікуванні, а надані відповідачем квитанції не підтверджують його участі у додаткових витратах на лікування дитини.

Щодо вимоги позивача про стягнення додаткових витрат для забезпечення навчального процесу.

Згідно довідки ОЗЗСО «Локачинський ліцей» від 15 червня 2026 року № 100, ОСОБА_3 , учень 7 класу, навчається в ОЗЗСО «Локачинський ліцей» з 01 липня 2020 року безперервно, освітній процес у закладі освіти здійснюється, зокрема, з використанням електронних підручників, платформ для організації дистанційного навчання та потребує використання гаджетів для підготовки до навчальних занять (а.с. 10).

Для забезпечення навчального процесу позивачем було куплено планшет вартістю 21999 грн, для нього захисну плівку вартістю 667 грн та захисний чохол – вартістю 495 грн, стіл для навчання – 2297 грн, крісло для занять – 4419 грн, що підтверджується квитанціями (а.с. 20-21).

Проте, об`єктивною та невідкладною необхідністю для організації навчання є виключно планшет. Витрати на решту придбаних товарів (меблі та аксесуари) не були зумовлені особливими обставинами, а тому не підлягають обов`язковому стягненню.

Позивачем також було понесено витрати в розмірі 2350 грн на оплату освітньої поїздки до м. Львова, організованої класним керівником (а.с. 21 на звороті-22). Однак, вказана поїздка мала ініціативний та факультативний характер, а участь у ній була виключно добровільним рішенням позивача, що не зумовлене жодною об`єктивною необхідністю.

Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають лише ті витрати, які є реальною необхідністю та підтверджені належними та допустими доказами в сумі 42637 грн. (12288 грн+8350 грн+21999 грн)

Суд зауважує, що несення додаткових витрат на дітей є обов`язком обох батьків, та повинні ділитися між ними порівну.

У позовній заяві позивач просила визначити частку участі відповідача у додаткових витратах на дитину в розмірі 70%, враховуючи, що відповідач має стабільну зайнятість та дохід у Великій Британії, тоді як вона самостійно та в повному обсязі утримує дитину, проживаючи у сільській місцевості.

Водночас в ході розгляду справи ні позивачем, ні відповідачем не доведено існування обставин, що мають істотне значення, які би могли враховуватися при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Тому, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 50% понесених нею додаткових витрат на особливі потреби дитини, що становить 21319 грн.

Таким чином, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд враховує те, що відповідач не довів належними доказами неможливість участі в матеріальному забезпеченні свого сина, зокрема, й сплачувати додаткові витрати, з огляду на його позицію, суд вважає розмір заявлених вимог позивача щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину в розмірі 21319 грн. достатніми, співмірними та такими, що не є обтяжливими і надмірними для відповідача.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 53,3% (21319х100:39998), тому з врахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та подала позовну заяву в електронній формі, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 567,6 гривень.

На підставі ст. ст. 180, 185 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 142, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесені додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 21319 (двадцять одна тисяча триста дев`ятнадцять) грн. 00 коп

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 08.10.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко