Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/1326/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р. № 520/1326/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким призвано на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_3 , в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_3 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 , яким зараховано ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) в особі її командира прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_3 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

06.10.2026 до суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій відповідач просив:

- закрити провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України;

- у разі виснування судом відсутності підстав для закриття провадження у справі — відмовити в позові.

Ухвалою від 08.10.2026 було відмовлено у задоволенні заяви позивача про закриття провадження у справі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 22 грудня 2025 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивача доставлено 22.12.2025 о 23:04 працівником поліції, у примітці зазначено: «Очікує на ВЛК».

Направленням від 22.12.2025 №6191519 ОСОБА_1 направлено на медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 23.12.2025 №2025-1223-1648-5508-0 позивачу встановлено діагноз Z00 — загальний огляд та обстеження осіб за відсутності скарг або встановленого діагнозу, опис діагнозу — «здоровий», та визнано придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2025 №2740-МГ ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини НОМЕР_3 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2025 №2741-МГ позивача знято з військового обліку військовозобов`язаних та резервістів у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на підставі наказу від 23.12.2025 №2740-МГ.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 25.12.2025 №338 ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.12.2025 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення, призначено на посаду водія-електрика відділення підвозу 3 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_5 штурмового батальйону.

Не погоджуючись із призовом на військову службу під час мобілізації та зарахуванням до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 із 2007 року перебуває під наглядом лікаря-психіатра з клінічним діагнозом «шизофренія, параноїдна форма», неодноразово проходив лікування у спеціалізованих закладах охорони здоров`я, а під час проходження строкової військової служби у 2006 році був звільнений з військової служби за станом здоров`я. Крім того, 30.10.2023 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності на строк до 01.11.2024 на підставі діагнозу «шизофренія».

Позивач стверджував, що 22.12.2025 його примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де він утримувався до проходження військово-лікарської комісії, при цьому повістка про виклик та направлення на медичний огляд йому належним чином не вручалися.

На думку позивача, медичний огляд проведено формально та з істотним порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402. Зокрема, позивач посилався на те, що його скарги на наявність тривалого психічного захворювання не були внесені до медичної документації; передбачені лабораторні та інструментальні дослідження не проводилися; члени ВЛК не ознайомилися з медичними записами в електронній системі охорони здоров`я та не витребували медичну карту й виписки з історії хвороби; лікар-психіатр належного огляду не здійснив. У картці медичного огляду, за твердженням позивача, безпідставно зазначено, що він не перебуває на психоневрологічному обліку, а в довідці ВЛК не відображено наявних у нього захворювань.

Представник позивача вважав, що за умови належного проведення медичного огляду та врахування медичної документації ОСОБА_1 не міг бути визнаний придатним до військової служби, оскільки наявність у нього шизофренії відповідно до Розкладу хвороб є підставою для визнання непридатним до військової служби.

Заперечуючи проти позовних вимог, військова частина НОМЕР_3 зазначила, що на час прибуття позивача до військової частини постанова військово-лікарської комісії про його придатність до військової служби була чинною, у встановленому порядку не скасованою та не переглянутою.

Відповідач зазначив, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини на підставі документів про його призов і направлення до місця проходження військової служби. Командир військової частини не наділений повноваженнями повторно визначати стан здоров`я особи, переглядати постанову військово-лікарської комісії або відмовляти в зарахуванні військовослужбовця, який прибув до військової частини на підставі належно оформлених документів.

Військова частина НОМЕР_3 також зазначила, що на час подання відзиву до неї не надходили офіційні медичні документи, висновки або рекомендації закладів охорони здоров`я, які могли бути підставою для направлення позивача на повторний медичний огляд. За наявними у військовій частині відомостями позивач за медичною допомогою до медичного пункту частини не звертався та скарг на стан здоров`я у встановленому порядку не подавав.

Також військова частина посилалася на те, що процедура призову під час мобілізації є завершеною та незворотною, а зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби не відповідає суті спірних правовідносин. На думку відповідача, порушення процедури призову не є самостійною підставою для звільнення з військової служби, вичерпний перелік яких установлений статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

ІНФОРМАЦІЯ_3 у письмовій заяві суду повідомив, що після звернення позивача до суду його стан здоров`я було повторно перевірено.

З відомостей облікової картки до військового квитка вбачається, що 25.02.2026 позивача оглянуто військово-лікарською комісією КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», за результатами чого його визнано непридатним до військової служби. 26.02.2026 відповідну постанову прийнято регіональною військово-лікарською комісією.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 по особовому складу від 08.03.2026 №48-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 по стройовій частині від 11.04.2026 №107 позивача з 11.04.2026 виключено зі списків особового складу військової частини та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з даними облікової картки позивач 16.04.2026 виключений з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як визнаний непридатним до військової служби.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності й територіальної цілісності.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період і направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 цього Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Пунктом 74 Порядку №560 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що військовозобов`язаним і резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача направлено на медичний огляд направленням від 22.12.2025 №6191519, а 23.12.2025 військово-лікарською комісією прийнято постанову про його придатність до військової служби, оформлену довідкою №2025-1223-1648-5508-0.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 глави 1 розділу I Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, які приймають постанови з питань придатності до військової служби.

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 розділу II Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на підставі направлення ВЛК при ТЦК та СП лікарями, які входять до її складу.

Положення №402 передбачає заведення на кожного військовозобов`язаного картки обстеження та медичного огляду, ознайомлення залучених лікарів із медичними записами в електронній системі охорони здоров`я та медичними документами, які надає військовозобов`язаний, а також проведення необхідних лабораторних та інструментальних досліджень.

Разом із тим повноваження щодо визначення діагнозу та ступеня придатності особи до військової служби належать військово-лікарській комісії. Суд не є спеціалізованою установою у сфері військово-лікарської експертизи та не може підміняти ВЛК, самостійно встановлювати медичний діагноз, відносити виявлені захворювання до відповідної статті Розкладу хвороб або визначати ступінь придатності особи до військової служби.

Подібний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, відповідно до якого суд може перевіряти законність постанови ВЛК у межах дотримання процедури її прийняття, однак оцінка правильності медичного діагнозу та його відповідності певній статті Розкладу хвороб виходить за межі судового розгляду.

Суд зазначає, що на час видання наказу про призов постанова ВЛК від 23.12.2025 була чинною, у встановленому Положенням №402 порядку не скасованою та не переглянутою. Саме ця постанова засвідчувала придатність позивача до військової служби та становила медичну передумову прийняття наказу про його призов.

Надані позивачем медичні документи щодо лікування психічного захворювання у попередні періоди підтверджують наявність відповідного анамнезу, проте не надають суду повноважень визначити ступінь придатності позивача до військової служби станом на 23.12.2025 замість уповноваженої військово-лікарської комісії.

Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, на яку посилається позивач, підтверджувала встановлення йому ІІІ групи інвалідності на строк до 01.11.2024.

Суд також ураховує, що факт невручення позивачу окремої повістки до його фактичного прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не спростовує обставин проходження ним медичного огляду на підставі оформленого направлення та подальшого прийняття постанови ВЛК.

Крім того, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд указав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Зобов`язання військової частини звільнити особу з військової служби через порушення процедури її призову виходить за межі правовідносин щодо проведення призову та втручається в інші правовідносини, урегульовані окремими нормами права.

Судом встановлено, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2025 №2740-МГ реалізований направленням позивача до військової частини та початком проходження ним військової служби.

На час вирішення справи позивача вже звільнено з військової служби та виключено з військового обліку за станом здоров`я.

За таких обставин скасування наказу про призов не змінить актуального правового становища позивача, яке існувало до призову, та не спричинить додаткового поновлення його прав.

Позивач не навів конкретних правових наслідків, які продовжують існувати внаслідок чинності наказу №2740-МГ та можуть бути усунуті його скасуванням після припинення військової служби.

З огляду на наведене суд не встановив правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2025 №2740-МГ у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 про зарахування позивача до списків особового складу суд зазначає наступне.

За змістом пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Організація обліку особового складу у військових частинах здійснюється відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743.

Положеннями Інструкції №280 передбачено, що військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації зараховуються до списків особового складу військової частини у день прибуття. Зарахування здійснюється на підставі наказу по стройовій частині, а підставами для видання такого наказу є, зокрема, іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_3 після його призову ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлення до місця проходження військової служби.

На момент зарахування позивача до списків особового складу наказ про його призов та постанова ВЛК про придатність до військової служби були чинними.

Таким чином, наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 25.12.2025 №338 у частині зарахування позивача до списків особового складу прийнятий на підставі чинних на той час документів про його призов і направлення до місця проходження військової служби та відповідно до повноважень командира військової частини.

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 11.04.2026 №107 позивача вже виключено зі списків особового складу. Отже, оскаржуваний наказ у частині зарахування позивача до списків особового складу вичерпав свою дію.

За таких обставин позовна вимога про визнання протиправним і скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_3 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу суд зазначає таке.

Статтею 26 Закону №2232-XII установлено вичерпні підстави звільнення військовослужбовців із військової служби. Порушення процедури призову на військову службу під час мобілізації окремою підставою звільнення цією статтею не визначено.

Разом із тим стаття 26 Закону №2232-XII передбачає звільнення під час дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі постанови військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Після прийняття у лютому 2026 року відповідної постанови військово-лікарської комісії наказом командира військової частини НОМЕР_3 по особовому складу від 08.03.2026 №48-РС позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я, а наказом по стройовій частині від 11.04.2026 №107 виключено зі списків особового складу.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, з 11.04.2026 позивач військову службу у військовій частині НОМЕР_3 не проходить і у списках її особового складу не перебуває.

З огляду на приписи статті 5 КАС України, вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_3 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу також задоволенню не підлягає.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях