Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №520/9090/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

08 жовтня 2026 р. справа № 520/9090/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (просп. Гагаріна, буд. 22, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 03115293) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Регіон-Авто" (вул. Тероборонівська, буд. 6А, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ 38879291), Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений слон 7" (вул. Бойків Яр, буд. 4А, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 38502690) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), викладене у листі №86/2.31/15-26 від 06.01.2026, що факт неможливості надання послуг автостанцією ТОВ "ТРАНС-РЕГІОН АВТО" вважається спростованим;

- зобов`язати Державну службу з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) повторно здійснити перевірку правильності та повноти поданих ТОВ "ТРАНС-РЕГІОН-АВТО" відомостей про автостанцію зазначену в Переліку на підставі одержаної інформації від Позивача у листі №185 від 27.11.2025 про неможливість надання послуг автостанцією, враховуючи правову позицію, викладену в судовому рішенні по справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу під час укладання на виконання вимог ст. 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" договору з автомобільним перевізником ТОВ "Зелений Слон 7", який став переможцем на виставленому на конкурс маршруті Київ-Харків (рейси 905/906), що пролягає через автостанцію позивача та на якому йому надано дозвіл на здійснення таких перевезень, з інформації розміщеної на офіційному сайті відповідача за посиланням https://services.dsbt.gov.ua/bus-stations стало відомо, що ТОВ "Зелений Слон 7" здійснює перевезення пасажирів не за маршрутом з автостанції позивача, а з автостанції власника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕГІОН-АВТО", яку відповідачем в порушення законодавства внесено до Переліку автостанцій, який відповідно до п. 45-1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №103, ведеться відповідачем. Так, відповідно до приписів пунктів 112 – 112-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 18.02.1997 №176, надання послуг автостанцією на автобусних маршрутах здійснюється за умови включення відомостей про неї до Переліку. Для внесення відомостей про автостанцію до Переліку власником автостанції відповідно до абз. 1-15 п.112-1 Правил №176 подаються відповідачу відповідні відомості. 26 та 27.11.2025 позивач отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно речових прав власника та інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, де розташована автостанція власника, з яких стало відомо, про надання власником відповідачу для включення відомостей до Переліку недостовірної інформації, що унеможливлює надання послуг автостанцією. 27.11.2025 позивач в порядку, визначеному абз. 31, 33 п.112-1 Правил №176, звернувся до відповідача та повідомив відомості, які свідчать про неможливість надання послуг автостанцією ТОВ "ТРАНС-РЕГІОН-АВТО". 19.01.2026 позивачем отримано рішення відповідача, викладене у листі №86/2.31/15-26 від 06.01.2026, що факт неможливості надання послуг автостанцією власника вважається спростованим. З даним рішенням позивач не погоджується та вважає його протиправним з огляду на те, що відповідач, керуючись нормами права, зазначеними у абзаці шістнадцятому та тридцять третьому пункту 112-1 Правил №176, здійснюючи перевірку на підставі відомостей від позивача про надання відповідачу ТОВ "ТРАНС-РЕГІОН-АВТО" для внесення відомостей про автостанцію до Переліку недостовірних відомостей про місце розташування автостанції на земельній ділянці за кадастровим номером 6310137200:15:001:0002 для надання послуг автостанцією без реєстрації речових прав за наданим власником автостанції реєстраційним номером об`єкту речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які свідчать про неможливість надання послуг автостанцією, ігноруючи надані позивачем та отримані під час перевірки від власника автостанції документи, а також відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинив протиправні дії шляхом направлення позивачу 06.01.2026 листа №86/2.31/15-26, в якому виклав недостовірну інформацією, що надані власником автостанції документи спростовують факт неможливості надання послуг автостанцією "Привокзальна", що розташована по вул. Євгена Котляра, 11, м. Харків, яка належить власнику та керуючись абзацами 16 та 33 пункту 112-1 Правил №176 фактично прийняв рішення, викладене у листі, що факт неможливості надання послуг автостанцією вважається спростованим, яке безпосередньо впливає на права та обов`язки позивача.

Державною службою України з безпеки на транспорті надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідач виконав покладений на нього обов`язок щодо перевірки правильності та повноти відомостей. Будь-яке додаткове витребування документів або проведення експертизи правовстановлюючих документів (понад звірку номерів у реєстрах) вважалось б перевищенням повноважень та порушенням встановленої Кабінетом Міністрів України процедури ведення Переліку автостанцій. Позиція відповідача ґрунтується на тому, що контроль посадових осіб при веденні Переліку автостанцій є обмеженим за своєю суттю. Згідно з листом-роз`ясненням Міністерства розвитку громад та територій України від 16.09.2025 №23690/40/10-25, такий контроль полягає виключно в порівнянні наданих власником автостанції реєстраційних номерів із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Під час опрацювання відомостей щодо АС "Привокзальна" посадовими особами відповідача здійснено таку звірку та підтверджено наявність вказаних номерів у державному реєстрі. Будь-які розбіжності між поданими цифрами та даними реєстру були відсутні, що згідно з абзацом 16 пункту 112-1 Правил №176 є достатньою підставою для визнання відомостей достовірними. Чинне законодавство, зокрема Правила №176, не наділяє Укртрансбезпеку повноваженнями здійснювати правову оцінку титулу власності, перевіряти легітимність підстав набуття прав, наявність чи відсутність сервітутів, а також аналізувати договори оренди землі по суті. Укртрансбезпека не є органом державної реєстрації речових прав або органом державного контролю за використанням та охороною земель. Процедура, визначена пунктом 112-1 Правил №176, спрямована на систематизацію інформації про мережу автостанцій, а не на розгляд земельних чи майнових питань. Здійснення Укртрансбезпекою перевірки прав власності або цільового призначення землі за відсутності норми права у Правилах №176 було б порушенням статті 19 Конституції України. Оскільки орган діяв у спосіб, визначений спеціальною нормою, його дії є повністю правомірними. Таким чином, контроль Укртрансбезпеки за достовірністю відомостей закінчується на етапі підтвердження існування відповідного реєстраційного номера в державному реєстрі. Вимоги позивача щодо проведення аналізу правового режиму земельних ділянок виходять за межі компетенції відповідача та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Питання перевірки цільового призначення земель, дотримання земельного режиму згідно із земельним законодавством належать до виключної компетенції органів Держгеокадастру та органів місцевого самоврядування, а не Укртрансбезпеки. Відповідач не має законних інструментів для правової оцінки використання землі за кодами Класифікатора видів цільового призначення. Згідно з пунктом 112-1 Правил №176 для Укртрансбезпеки визначальним фактором для внесення або виключення відомостей про автостанцію з Переліку автостанцій є виключно формальна відповідність поданих власником відомостей даним державних реєстрів. За приписами Правил №176 відомості можуть бути змінені або виключені лише у разі виявлення технічної недостовірності (невідповідності цифр у реєстрах) або письмового підтвердження неможливості надання послуг безпосередньо від власника автостанції. Оскільки власник АС "Привокзальна" документально спростував факт неможливості надання послуг, у відповідача не було правових підстав для задоволення претензій позивача.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив на тому, що відповідач всупереч п. 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого, постановою КМУ від 11.02.2015 №103, та п. 112, п. 112-1 Правил №176 прийняв протиправне рішення, викладене у листі №86/2.3.1/15-26 від 06.01.2026, що факт неможливості надання послуг автостанцією власника вважається спростованим, оскільки при порівнянні поданих власником автостанції відомостей про місце розташування автостанції на земельній ділянці для надання послуг автостанцією, такі відомості вочевидь не відповідали відомостям, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку за кадастровим номером 6310137200:15:001:0002. На думку позивача, відповідач не надав до суду жодного доказу, на підставі якого відповідач при здійсненні перевірки відомостей про нерухоме майно та земельні ділянки власника автостанції у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дійшов висновку про те, що факт неможливості надання послуг автостанцією власника вважається спростованим, а також не надав жодних доказів щодо відсутності або неможливості перевірки його посадовими особами відомостей про нерухоме майно та земельні ділянки власника автостанції у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо наданих власником автостанції відомостей для внесення відомостей про автостанцію до Переліку про земельну ділянку, саме як визначено в абзаці 14 пункту 112-1 Правил №176, яка надається згідно до законодавства України саме для надання послуг автостанцією. Твердження відповідача, що для перевірки достатньо лише співставлення цифр, без належності даних цифр земельній ділянці для надання послуг автостанцією, суперечить суті норм, викладених у підпункті 6-1 пункту 2, пункті 112, абзаці 14 пункту 112-1 Правил №176 та у ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статтях 3, 21, 211, 125, 126 та 143 Земельного кодексу України. Вказане свідчить, що відповідач, викладаючи у листі №86/2.3.1/15-26 від 06.01.2026 рішення про спростування факту неможливості надання послуг автостанцією, не діяв відповідно до п. 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого, постановою КМУ від 11.02.2015 №103.

Третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Регіон-Авто" подані пояснення щодо позову або відзиву, в яких представник просить суд у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" до Державної служби України з безпеки на транспорті відмовити в повному обсязі. ТОВ "Транс-Регіон-Авто" вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач оскаржує рішення Укртрансбезпеки, викладене у листі №86/2.3.1/15-26 від 06.01.2026, яке є актом індивідуальної дії, прийнятим щодо ТОВ "Транс-Регіон-Авто". Дане рішення не створює для позивача жодних юридичних обов`язків. Бажання позивача обслуговувати перевізників (зокрема ТОВ "Зелений слон 7") на своїх терміналах є суто економічним інтересом (отримання прибутку), а не юридичним правом. Відповідачем на виконання приписів підпункту 45-1 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, у порядку, передбаченому пунктом 112-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, внесено до Переліку автостанцій, розміщеному на своєму офіційному веб-сайті, автостанцію "Привокзальна", розташовану по вул. Євгена Котляра, 11 у м. Харкові. Власником автостанції "Привокзальна" є ТОВ "Транс-Регіон-Авто". Після направлення скарги позивача на адресу Укртрансбезпеки, ТОВ "Транс-Регіон-Авто", реалізуючи своє право на повторне подання відомостей згідно з абзацом 20 пункту 112-1 Правил №176, внесено через "Електронний кабінет" оновлені дані, зокрема, уточнений реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна та у відповідь на відповідний запит Укртрансбезпеки надано документальне спростування припущень щодо припинення діяльності. Згідно з абзацом 27 пункту 112-1 Правил №176, оскільки факт неможливості надання послуг був офіційно спростований власником, такий факт не може вважатися встановленим, що стало законною підставою для повторного внесення відомостей до Переліку автостанцій. Таким чином, включення автостанції до Переліку було не суб`єктивним рішенням посадових осіб Укртрансбезпеки, а виконанням вимог закону щодо відновлення права суб`єкта господарювання після усунення недоліків або надання доказів працездатності об`єкта. Отже, відповідач діяв у межах повноважень, визначених п. 112-1 Правил №176, Законом України "Про автомобільний транспорт" та ст. 19 Конституції України.

Третя особа ТОВ "Зелений слон 7" правом подати, з урахуванням та у відповідності до вимог ст. 165 КАС України, пояснень щодо позову або відзиву не скористалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Укртрансбезпекою на виконання приписів підпункту 45-1 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, у порядку, передбаченому пунктом 112-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, внесено до Переліку автостанцій, розміщеному на своєму офіційному веб-сайті, автостанцію "Привокзальна", розташовану по вул. Євгена Котляра, 11 у м. Харкові, власником якої є ТОВ "Транс-Регіон-Авто".

04.02.2025 АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" звернулось до Укртрансбезпеки із листом №16, в якому повідомило про ймовірну невідповідність відомостей про автостанцію "Привокзальна", зазначених у Переліку автостанцій, посилаючись на відсутність у власника - ТОВ "Транс-Регіон-Авто" належним чином оформлених речових прав на земельну ділянку, що унеможливлює надання послуг автостанцією.

Керуючись абзацом 33 пункту 112-1 Правил №176, Укртрансбезпека листом від 12.02.2025 №1419/2.3.1/14-25 направила запит власнику автостанції "Привокзальна" - ТОВ "Транс-Регіон-Авто" для спростування факту неможливості надання послуг автостанцією, в якому просила надати Витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема земельних ділянок, для надання послуг автостанцією.

Листами від 11.03.2025 вих. №7/3 та від 10.04.2025 вих. №9/04 ТОВ "Транс-Регіон-Авто" надало Укртрансбезпеці письмові пояснення.

Оскільки у встановлений законом 30-денний строк ТОВ "Транс-Регіон-Авто" надало лише письмові пояснення без долучення підтверджуючих документів, Укртрансбезпекою прийнято рішення про зміну статусу автостанції "Привокзальна".

Листом від 15.04.2025 №3446/2.3.1/15-25 Укртрансбезпеки поінформовано АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" про встановлення факту неможливості надання послуг автостанцією "Привокзальна".

17.04.2025 ТОВ "Транс-Регіон-Авто" надіслало Укртрансбезпеці лист за вих. №10 щодо підтвердження відомостей про автостанцію, в якому повідомило про помилкове направлення листа вих. №9/04 від 10.04.2025 до Укртрансбезпеки без додавання необхідних документів. Також, зазначено, що ТОВ "Транс-Регіон-Авто" є власником приміщень за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 11, на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна №512, укладеного 21.02.2014, засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Янона О.С., що використовуються для надання послуг АС "Привокзальна". Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 298092663101, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ТОВ "Транс-Регіон-Авто" користується земельною ділянкою для обслуговування АС "Привокзальна" у м. Харків, вул. Євгена Котляра, 11, на підставі Договору про встановлення земельного сервітуту №1 від 19.03.2015, укладеного з АТ "Українська Залізниця". Таким чином, ТОВ "Транс-Регіон-Авто" спростовує факт неможливості надання послуг АС "Привокзальна" та підтверджує факт, що АС "Привокзальна" надає автостанційні послуги пасажирам та перевізникам в порядку та умовах, визначених чинним законодавством України. У зв`язку із викладеним, просить розглянути документи, що додаються, та змінити статус АС "Привокзальна" на "Надає послуги".

На підтвердження інформації, повідомленої у листі, ТОВ "Транс-Регіон-Авто" надало до Укртрансбезпеки Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 11; Договір про встановлення земельного сервітуту №1 від 19.03.2015, укладеного з ДП "Південна залізниця", щодо земельної ділянки площею 0,2807 за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 11; Додаткову угоду №3 від 17.07.2018 до Договору про встановлення земельного сервітуту №1 від 19.03.2015.

Листом від 16.10.2026 вих. №7/10 ТОВ "Транс-Регіон-Авто" надіслало до Укртрансбезпеки Договір від 12.05.2015 про тимчасове користування земельною ділянкою площею 0,2807 за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 11, для обслуговування будівлі автостанції "Привокзальна", укладений між ДП "Південна залізниця" та ТОВ "Транс-Регіон-Авто".

За результатом розгляду листа ТОВ "Транс-Регіон-Авто" від 16.10.2026 вих. №7/10, Укртрансбезпеки у зв`язку з неможливістю перевірки шляхом порівняння поданих відомостей та відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, листом від 31.10.2025 №9351/2.3.1/15-25 повідомило ТОВ "Транс-Регіон-Авто" про відсутність підстав для зміни статусу АТ "Привокзальна".

Надалі ТОВ "Транс-Регіон-Авто", реалізуючи своє право на повторне подання відомостей згідно з абзацом 20 пункту 112-1 Правил №176, внесло через Електронний кабінет послуг оновлені дані, зокрема, уточнений реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, а саме 298092663101.

Також, листом від 23.12.2025 вих. №9/12 ТОВ "Транс-Регіон-Авто" повідомило Укртрансбезпеку, що Товариство користується земельною ділянкою для обслуговування АС "Привокзальна" у м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 11, на підставі Договору про тимчасове користування земельною ділянкою від 12.05.2015 для обслуговування АС "Привокзальна" у м. Харків (вул. Євгена Котляра, 11), згідно якого та у відповідності до п. 1.2, його термін діє до моменту державної реєстрації Договору про встановлення земельного сервітуту. На цей час Товариство знаходиться в процесі оформлення з АТ "Укрзалізниця" державної реєстрації права земельного сервітуту на вказану земельну ділянку та зобов`язується надати офіційне підтвердження після належного оформлення цього права.

Посадовими особами Укртрансбезпеки здійснено автоматизоване співставлення вказаних відомостей із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим було верифіковано їх достовірність та наявність у базі даних. На підставі успішного результату перевірки статус АС "Привокзальна" у Переліку автостанцій було змінено на "Послуги надає".

За результатами розгляду повторної скарги АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" від 27.11.2025 №185, Укртрансбезпека листом від 06.01.2026 №86/2.3.1/15-26 повідомила позивача про те, що оскільки відомості про об`єкт нерухомості офіційно підтверджені даними з державного реєстру, факт неможливості надання послуг вважається спростованим. При цьому відповідач наголосив, що згідно з роз`ясненням Міністерства розвитку громад та територій України від 16.09.2025 №23690/40/10-25, повноваження Укртрансбезпеки обмежуються перевіркою коректності реєстраційних номерів шляхом їх зіставлення з реєстрами та не включають правовий аналіз титулу власності чи цільового призначення землі.

Вважаючи протиправним рішення Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), викладене у листі №86/2.31/15-26 від 06.01.2026, про те, що факт неможливості надання послуг автостанцією ТОВ "Транс-Регіон-Авто" вважається спростованим, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є:

1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та з питань безпеки на наземному транспорті під час здійснення мультимодальних перевезень;

2) внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та з питань безпеки на наземному транспорті під час здійснення мультимодальних перевезень;

3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та державного нагляду (контролю) з питань безпеки рухомого складу під час здійснення мультимодальних перевезень на території України;

4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань веде перелік автостанцій та розміщує зазначений перелік на своєму офіційному веб-сайті (підпункт 45-1 пункту 5 Положення №103).

Відповідно до пункту 7 Положення №103, Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; отримувати інформацію з державних електронних інформаційних ресурсів, у тому числі з реєстру товарно-транспортних накладних.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону №2344-III).

В статті 1 Закону №2344-III наведено визначення автостанції - споруди або комплексу будівель, споруд, стоянок та під`їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів.

Відповідно до статті 4 Закону №2344-III автомобільний транспорт використовує землі транспорту та інші землі відповідно до земельного законодавства.

Статтею 5 Закону №2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно зі статтею 32 Закону №2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Положеннями статті 36 Закону №2344-III встановлено, що автостанції надають пасажирам послуги, пов`язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов`язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

До обов`язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам, належать: продаж квитків; користування приміщеннями для чекання поїздки, облаштованими місцями для сидіння; можливість користування громадськими вбиральнями; інформування щодо розкладу руху автобусів та вартості поїздки.

До обов`язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків; організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ; інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.

За надання обов`язкових послуг автостанцій з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка.

Послуги автостанцій, крім послуг кімнати матері і дитини, пасажирам надаються за плату.

Власники автостанцій несуть відповідальність за якість та безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами визначають Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (далі - Правила №176).

Пунктом 2 Правил №176 визначені наступні терміни:

6-1) власник автостанції - суб`єкт господарювання, який здійснює надання послуг автостанцією та якому належать на праві власності споруди або комплекс будівель, споруд (їх частин), стоянок та під`їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів, або який має на них інші речові права;

11-1) неможливість надання послуг автостанцією - наявність обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання автостанцією своїх обов`язків, включаючи, але не обмежуючись технічними несправностями автостанції, відсутністю необхідної інфраструктури, надзвичайними ситуаціями, рішеннями органів державної влади або місцевого самоврядування, а також іншими обставинами, які не залежать від волі власника автостанції та перешкоджають прийняттю та/або відправленню та/або управлінню рухом автобусів та/або обслуговуванню пасажирів;

14-1) перелік автостанцій (далі - перелік) - відомості про автостанції та їх власників, які функціонують (надають послуги) відповідно до вимог законодавства для забезпечення прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах.

Організація роботи автостанцій визначена у розділі V Правил №176.

Відповідно до пункту 111 Правил №176 рішення про відкриття автостанції приймається її власником з обов`язковим інформуванням органу місцевого самоврядування, на території якого розташовується автостанція.

Рішення про закриття автостанції приймається її власником з обов`язковим інформуванням органу місцевого самоврядування, на території якого розташовується автостанція, автомобільних перевізників, з якими укладено договір, відповідних організаторів перевезень та Укртрансбезпеки, не пізніше ніж за два місяці до дати закриття такої автостанції.

Організація роботи автостанції покладається на її власника.

Положеннями пункту 112 Правил №176 встановлено, що функціонування автостанції можливе у разі її відповідності вимогам статей 1, 28, 32, 36 Закону України "Про автомобільний транспорт" та цих Правил.

Функціонування автостанції на автобусних маршрутах здійснюється за умови включення відомостей про неї до переліку.

У разі виключення автостанції з переліку власник автостанції повідомляє автомобільним перевізникам про це не пізніше трьох календарних днів з дня виключення. Автомобільний перевізник звертається до організатора перевезень з метою внесення зміни у розкладу руху не пізніше 30 календарних днів з дати виключення автостанції з переліку.

Ненадання послуг автостанцією протягом шести місяців з дати внесення відповідного запису до переліку є підставою для виключення автостанції з переліку.

Забезпечення ведення переліку здійснюється Укртрансбезпекою.

Порядок внесення, зміни та виключення відомостей про автостанції з Переліку регламентований приписами пункту 112-1 Правил №176.

Для внесення відомостей про автостанцію до переліку власник автостанції з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, на безоплатній основі подає в електронній формі або з використанням технічних засобів електронних комунікацій до Укртрансбезпеки такі відомості:

для юридичних осіб - ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса місця проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

найменування власника автостанції;

місцезнаходження власника автостанції;

місце розташування автостанції;

номер телефона, адреса електронної пошти власника автостанції;

кількість платформ для прибуття, відправлення автобусів та посадки і висадки пасажирів;

кількість місць для відстою автобусів;

наявність приміщень для очікування, облаштованих місцями для сидіння;

наявність громадських вбиралень;

кількість квиткових кас;

кількість штатних одиниць для забезпечення автостанційної діяльності;

графік роботи автостанції;

реєстраційний номер щонайменше одного об`єкта нерухомого майна, що використовується для надання послуг автостанцією, право власності чи інше речове право на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

проект договору, укладення якого передбачено законом, щодо надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів, з умовами щодо вартості послуг та порядку їх надання.

Укртрансбезпека протягом 10 робочих днів з дня надходження відомостей перевіряє їх щодо правильності та повноти подання з урахуванням вимог цього пункту, а також їх достовірність у межах, в яких її можна перевірити шляхом порівняння поданих відомостей і відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і перевіряє у власника автостанції наявність державної реєстрації відповідного права власності чи іншого речового права на об`єкт нерухомого майна, що використовується для надання послуг автостанцією, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Організатор перевезень на підставі звернень фізичних та юридичних осіб щодо ненадання та/або неякісного надання послуг автостанцією звертається до Укртрансбезпеки з метою проведення перевірки відомостей, зазначених у переліку, у порядку, передбаченому цим пунктом.

У разі подання власником автостанції неповного переліку відомостей, передбачених цим пунктом, або виявлення недостовірних відомостей Укртрансбезпека зупиняє розгляд поданих відомостей та протягом трьох робочих днів надсилає повідомлення у паперовій або електронній формі, в якому зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги цих Правил та рекомендації щодо їх усунення.

Заявник після усунення виявлених недоліків має право повторно звернутися для включення автостанції до переліку в порядку, визначеному цим пунктом.

Строк усунення недоліків не може становити більше 30 днів.

У разі неусунення недоліків в установлений строк відомості, подані власником автостанції, залишаються без розгляду. При цьому власник автостанції може повторно подати відомості для включення автостанції до переліку.

У разі усунення виявлених недоліків відомості вважаються поданими в день їх первинного подання. При цьому строк розгляду відомостей продовжується на строк, протягом якого розгляд відомостей було залишено без руху.

Укртрансбезпека оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті перелік і забезпечує до нього відкритий та безоплатний доступ.

Підставою для внесення змін у відомості про автостанцію в переліку є:

звернення власника автостанції;

виявлення факту недостовірності відомостей, зазначених в переліку;

неможливість надання послуг автостанцією.

Підставою для виключення відомостей про автостанцію з переліку є:

звернення власника автостанції;

інформація про смерть (для фізичної особи - підприємця);

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця).

Виявлення факту недостовірності відомостей про автостанцію, зазначених в переліку, здійснюється посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі відомостей з державних реєстрів, систем та баз даних та одержаної інформації, офіційних документів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Факт неможливості надання послуг автостанцією підтверджується письмово власником автостанції.

У разі надходження до Укртрансбезпеки відомостей, які свідчать про неможливість надання послуг автостанцією, від суб`єкта, відмінного від власника автостанції, Укртрансбезпека надсилає у паперовій або електронній формі запит власнику автостанції для підтвердження або документального спростування факту неможливості надання послуг автостанцією. У разі коли власник автостанції протягом 30 календарних днів з дня вручення запиту Укртрансбезпеки не спростував факт неможливості надання послуг автостанцією, такий факт вважається встановленим.

Днем вручення власнику автостанції запиту Укртрансбезпеки вважається:

день отримання рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю;

день, в який оператор поштового зв`язку зафіксував відмову від отримання рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю;

день, в який оператор поштового зв`язку зафіксував відсутність адресата за адресою місцезнаходження;

день отримання Укртрансбезпекою поверненого рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення;

день відправлення запиту на адресу електронної пошти власника автостанції. Якщо запит надіслано на адресу електронної пошти власника автостанції пізніше 17 години, запит вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення.

Укртрансбезпека не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання відомостей розміщує їх в переліку.

У разі виявлення недостовірних відомостей у переліку, внесених власником автостанції, Укртрансбезпека зазначає у відомостях про таку автостанцію - "Послуги не надає".

У разі зазначення у переліку у відомостях про автостанцію - "Послуги не надає" внесення зазначеної автостанції в розклади руху під час відкриття автобусних маршрутів загального користування чи внесення змін до них не допускається.

Суд зазначає, що на виконання вимог пункту 112-1 Правил №176 та для забезпечення заявницького принципу Укртрансбезпекою розроблено та впроваджено Електронний кабінет послуг за посиланням https://services.dsbt.gov.ua/login для подання в електронній формі відомостей про автостанцію для внесення її до переліку, шляхом заповнення відповідних граф.

З поданими власником автостанції відомостями та проєктом договору можна ознайомитися за посиланням https://services.dsbt.gov.ua/bus-stations. У полі "Пошуковий запит" передбачено формування запиту за назвою або місцезнаходженням автостанції.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до вимог пункту 112-1 Правил №176 процедура перевірки відомостей про АС "Привокзальна" була проведена відповідачем у встановлений законодавством термін та включала такі етапи:

1. Перевірка повноти поданого пакета даних, а саме: посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено, що власником автостанції надано вичерпний перелік відомостей, передбачений абзацами 2-15 пункту 112-1 Правил №176;

2. Верифікація реєстраційних номерів нерухомості, а саме: власником автостанції у відповідній графі було зазначено реєстраційні номери об`єктів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що стосуються будівель автостанції та, зокрема, земельних ділянок, необхідних для надання послуг;

3. Співставлення з державними реєстрами, а саме: у межах повноважень, визначених абзацом 16 пункту 112-1 Правил №176, відповідач здійснив порівняння поданих реєстраційних номерів із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За результатами співставлення встановлено повну ідентичність наданих власником номерів тим відомостям, що містяться в державному реєстрі;

4. Оцінка правильності подання, а саме: перевірка підтвердила, що всі цифрові коди об`єктів нерухомості, зокрема земельну ділянку, вказані коректно, без технічних помилок, що дозволило однозначно ідентифікувати об`єкти в системі державної реєстрації;

5. Відсутність підстав для зупинення розгляду, а саме: оскільки в ході перевірки не було виявлено ані неповного переліку даних, ані технічної недостовірності (розбіжності з номерами в реєстрах), в Укртрансбезпеки були відсутні правові підстави для застосування процедури зупинення розгляду, передбаченої абзацом 17 пункту 112-1 Правил №176.

Отже, відповідач виконав покладений на нього обов`язок щодо перевірки правильності та повноти відомостей.

Судом враховується, що відповідно листа-роз`яснення Міністерства розвитку громад та територій України від 16.09.2025 №23690/40/10-25 щодо дій посадових осіб Укртрансбезпеки у разі відсутності або неможливості перевірки відомостей про нерухоме майно та земельні ділянки власників автостанцій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, положення пункту 112-1 Правил №176 чітко розмежовує перевірку правильності та повноти подання реєстраційних номерів (тобто коректного зазначення власником автостанції усіх необхідних цифр реєстраційного номера кожного об`єкта нерухомого майна, зокрема земельної ділянки) та перевірку Укртрансбезпекою їх достовірності, яка полягає у співставленні поданих власником автостанції цифр реєстраційних номерів із цифрами відповідних номерів і перевірці їх наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказаним листом наголошено, що Правила №176 не містять положень щодо перевірки Укртрансбезпекою прав власності на такі об`єкти нерухомого майна, контроль органу здійснюється виключно у межах встановлених законом повноважень та обмежується оцінкою правильності, повноти та достовірності поданих відомостей шляхом їх співставлення з відомостями, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без обмеження правових наслідків, визначених чинним законодавством.

Судом встановлено, що під час опрацювання відомостей щодо АС "Привокзальна" посадовими особами Укртрансбезпеки здійснено звірку цифр реєстраційних номерів із цифрами відповідних номерів та підтверджено їх наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд наголошує на тому, що чинне законодавство, зокрема Правила №176, не наділяє Укртрансбезпеку повноваженнями здійснювати правову оцінку титулу власності, перевіряти легітимність підстав набуття прав, наявність чи відсутність сервітутів, а також аналізувати договори оренди землі по суті. Питання перевірки цільового призначення земель, дотримання земельного режиму згідно із земельним законодавством належать до виключної компетенції органів Держгеокадастру та органів місцевого самоврядування.

Процедура, визначена пунктом 112-1 Правил №176, спрямована на систематизацію інформації про мережу автостанцій, а не на розгляд земельних чи майнових питань.

Визначальним фактором для внесення або виключення відомостей про автостанцію з Переліку автостанцій є виключно формальна відповідність поданих власником відомостей даним державних реєстрів. Контроль Укртрансбезпеки за достовірністю відомостей закінчується на етапі підтвердження існування відповідного реєстраційного номера в державному реєстрі.

Після направлення скарги позивача на адресу Укртрансбезпеки, ТОВ "Транс-Регіон-Авто", реалізуючи своє право на повторне подання відомостей згідно з абзацом 20 пункту 112-1 Правил №176, було внесено через "Електронний кабінет" оновлені дані, зокрема уточнений реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна та у відповідь на відповідний запит Укртрансбезпеки надано документальне спростування факту неможливості надання послуг автостанцією "Привокзальна".

Будь-які розбіжності між поданими ТОВ "Транс-Регіон-Авто" цифрами реєстраційних номерів щодо будівель автостанції, земельної ділянки та даними реєстру відповідачем не встановлено, що згідно з абзацом 16 пункту 112-1 Правил №176 є достатньою підставою для визнання відомостей достовірними.

Судом таких розбіжностей під час розгляду справи також встановлено не було.

Оскільки факт неможливості надання послуг був офіційно спростований власником, такий факт не може вважатися встановленим, що стало законною підставою для визнання Укртрансбезпекою спростованим факту неможливості надання послуг автостанцією ТОВ "Транс-Регіон-Авто" та, як наслідок, для повторного внесення відомостей про АС "Привокзальна" до Переліку автостанцій.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що Укртрансбезпека в ході розгляду звернень позивача та ухваленні рішення про встановлення спростованим факту неможливості надання послуг автостанцією ТОВ "Транс-Регіон-Авто", викладеного у листі від 06.01.2026 №86/2.31/15-26, діяла виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III та Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176.

З огляду на правомірність рішення Укртрансбезпеки, викладеного у листі №86/2.31/15-26 від 06.01.2026 про те, що факт неможливості надання послуг автостанцією ТОВ "Транс-Регіон-Авто" вважається спростованим, похідні позовні вимоги про зобов`язання Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) повторно здійснити перевірку правильності та повноти поданих ТОВ "Транс-Регіон-Авто" відомостей про автостанцію, зазначену в Переліку, на підставі одержаної інформації від позивача у листі №185 від 27.11.2025 про неможливість надання послуг автостанцією, враховуючи правову позицію, викладену в судовому рішенні по справі, задоволенню також не підлягають.

При вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відповідно до приписів ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (просп. Гагаріна, буд. 22, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 03115293) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Регіон-Авто" (вул. Тероборонівська, буд. 6А, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ 38879291), Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений слон 7" (вул. Бойків Яр, буд. 4А, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 38502690) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.