Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №500/3621/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3621/26

07 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо перерахунку пенсії і трудового стажу;

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок розміру пенсії і трудового стажу;

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області перерахувати розмір пенсії позивача з урахуванням всього страхового стажу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 1,115 та після перерахунку здійснювати виплату пенсії в розмірі не менше 16015,94 грн.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області, отримує пенсію в розмірі 12856,00 грн. На підставі даних з трудової книжки, відомостей про отриману заробітну плату з архівних довідок, інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивачем здійснено автоматичний перерахунок з допомогою електронної програми «Пенсійні розрахунки», що показав результат: стаж роботи 46 років 10 місяців 17 днів і розмір пенсії 16015,94 грн. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії, проте йому було відмовлено. Позивач вважає відмову відповідача у перерахунку пенсії протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків у спосіб, визначений в ухвалі.

На виконання вимог ухвали судді про залишення позовної заяви без руху позивачем подано до суду позовну заяву з власним письмовим підтвердженням про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав та документ про сплату судового збору у розмірі 1329,20 грн. Водночас позивачем не конкретизовано та залишено без змін позовні вимоги, надано пояснення в цій частині.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

ГУ ПФУ в Тернопільській області у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що позивачу з 26.06.2019 виплачується пенсія за віком на пільгових умовах як особі, що має стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці по Списку №2 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на день призначення пенсії), після досягнення 55 років. Страховий стаж становив 45 років 03 місяці 28 днів (враховано по 29.02.2024). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. При обчисленні страхового стажу враховано всі періоди роботи за наданими позивачем документами та даними персоніфікованого обліку. Під час уточнення показників середньої заробітної плати з 01.04.2026 перераховано пенсію позивача, виходячи з стажу для визначення права для призначення пенсії 47 років 03 місяці 28 днів. Пенсія перерахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства. У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком, яка була призначена згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах з 20.01.2015, що підтверджується розрахунком з пенсійної справи позивача (а.с.163).

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою від 22.01.2026, в якій просив:

здійснити перерахунок страхового стажу;

у випадку незарахування певного періоду страхового стажу, надати обґрунтовані роз`яснення та вказати період стажу, який не зарахований для обчислення пенсії;

перерахувати розмір пенсії з урахуванням всього страхового стажу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,115 та після перерахунку здійснювати виплату пенсії в розмірі не менше 16015,94 грн (а.с.110-115).

На це звернення, зареєстроване 29.01.2026 за №5046/С-1900-25, ГУ ПФУ в Тернопільській області листом від 12.02.2026 №1820-1583/Ю-02/8-1900/26 повідомило ОСОБА_1 , що йому з 26.06.2019 (в дійсності з 20.01.2015) виплачується пенсія за віком на пільгових умовах як особі, що має стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці по Списку №2 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на день призначення пенсії), після досягнення 55 років.

Страховий стаж становить 45 років 03 місяці 28 днів (враховано по 29.02.2024).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду з 01.01.2024 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Зазначено, що при обчисленні страхового стажу враховано всі періоди роботи за наданими позивачем документами та даними персоніфікованого обліку. Інших підстав для перерахунку пенсії на даний час немає.

Пенсія перерахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства (а.с.162).

Не погодившись з відмовою ГУ ПФУ в Тернопільській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 з 20.01.2015.

При обчисленні стажу позивачу враховано всі періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.07.1979, який на момент звернення позивач за його перерахунком становив 45 років 03 місяці 28 днів (враховано по 29.02.2024).

При цьому з 01.04.2026 пенсію позивача перераховано, виходячи зі стажу 47 років 03 місяці 28 днів (враховано по 28.02.2026).

Вказані обставини підтверджуються розрахунком стажу позивача (форма РС-право), долученого відповідачем до матеріалів справи (а.с.163).

Натомість позивач в заяві від 22.01.2026 вказує про наявність страхового стажу в розмірі 46 років 10 місяців 17 днів (тобто менше ніж визначив відповідач) з посиланням на навчання з 01.09.1977 по 28.04.1980 та роботу помічником машиніста з 17.07.1979 по 01.11.1979.

Суд зазначає, що за приписами частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи, що вказані періоди трудової діяльності позивача частково співпадають (накладаються), відповідачем підставно такі зараховано в одинарному розмірі наступним чином: з 01.09.1977 по 16.07.1979 навчання (1 рік 10 місяців 16 днів), з 17.07.1979 по 01.11.1979 робота із шкідливими і важкими умовами праці по Списку №2 (3 місяці 15 днів) та з 02.11.1979 по 27.04.1980 навчання (5 місяців 26 днів).

У спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача в частині обчислення його страхового стажу. Відтак суд не вбачає правових підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 .

Що стосується перерахунку розміру пенсії позивача, то слід зазначити наступне.

Частиною першої статті 27 Закону України №1058-IV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

При цьому, частиною першої статті 28 Закону №1058-IV обумовлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії регламентований статтею 40 Закону № 1058-IV. Так, згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Таким чином, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

При цьому 11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, яким, зокрема, доповнено розділ Прикінцевих положень Закону №1058-IV пунктами 4-3,4-4 та 4-7.

Згідно з пунктом 4-3 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

З матеріалів справи видно, що при перерахунку розміру пенсії позивача пенсійним органом був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки, який склав 3764,40 грн.

В свою чергу, позивач як в позовній заяві, так і в зверненні до пенсійного органу просить про перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у розмірі 1,115.

Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі – Постанова №209) з 1 березня 2025 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 (пункт 1).

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови №209 установлено з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення:

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, - 1,046;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,0345;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,023.

Перерахунок пенсій відповідно до цього підпункту проводиться із збереженням щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” і підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році”, в межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час подальших перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

З матеріалів справи видно, що для забезпечення індексації пенсії відповідач щороку з 01.03.2019 проводив перерахунок раніше призначеної позивачу пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2014-2016 роки і становить 3764,40 грн, на коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в тому числі передбаченого Постановою № 209 у розмірі 1,115, про що свідчить розрахунок заробітку для обчислення пенсії позивача, відповідно до якого коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати становить 2,654448 (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121), (а.с.164-167).

Отож, встановлені судом обставини справи про те, що позивачу проведено перерахунки пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,121, а також на коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025, для чого брався показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, спростовують позицію позивача, що відповідачем не проведена індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Щодо посилання позивача на зроблений ним перерахунок пенсії за допомогою тестової електронної програми "Пенсійні розрахунки", відповідно до якого розмір його пенсії має становити 16015,94 грн, то такий не свідчить про неправильність розрахунку пенсії, проведеного відповідачем.

Ознайомившись з таким розрахунком з тестової електронної програми "Пенсійні розрахунки", суд зауважує, що внесенні позивачем до нього показники (параметри) для розрахунку пенсії не відповідають обставинам справи, а тому такий розрахунок не є коректним. Так датою звернення за пенсією вказано 10.2022, показник середньої заробітної плати взятий за 2021-2023 роки, тоді як позивачу пенсія призначена у віці 55 років на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 з 20.01.2015, і правильним показником середньої заробітна плати є показник за 2014-2016 роки.

На обґрунтування помилкового застосування позивачем показника середньої заробітної плати (за 2021-2023 роки) суд звертає увагу на постанову від 22.10.2024 у справі №300/5450/23, в якій судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 334/917/17, від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а, та інших, у яких викладено правовий висновок про наявність в осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, та сформувала наступні:

1) статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;

2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому особи, які отримують таку пенсію не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення ними пенсійного віку.

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, суд зазначає, що особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, визначених статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.

Тобто в даному випадку відсутні підстави для врахування іншого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, позивач в своєму розрахунку пенсії помилково застосовує такий за 2021-2023 роки.

Стосовно долучених до позовної заяви довідок про заробітну плату за періоди роботи 1979, 1982-1997 років, то при використанні відповідного алгоритму обрано найбільш оптимальний варіант заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 , про що свідчать надані суду розрахунки (а.с.164-167). При цьому суд зауважує, що позивач і сам у тестовій електронній програмі "Пенсійні розрахунки" не використовує заробітну плату за періоди роботи 1979, 1982-1997 років, проводячи свій альтернативний розрахунок пенсії.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що за результатами розгляду справи не встановлено страхового стажу, який би не був зарахований при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , підстав для розрахунку пенсії з іншого показника середньої заробітної плати немає, також відповідач проводив для забезпечення індексації пенсії перерахунок раніше призначеної позивачу пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, на відповідні коефіцієнти, відповідач обрав для перерахунку пенсії заробіток за період, що є найбільш оптимальним.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким мають відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вважає, що такі дотримані, ГУ ПФУ в Тернопільській області діяло на підставі та у спосіб, що визначені законами України, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

У зв`язку з відмовою у позові відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246, 255, 258, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 07 жовтня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.