Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №500/1510/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1510/26

08 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії військового стану;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення, яким звільнити з лав Збройних Сил України на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії військового стану.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.04.2022 позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки, тобто до 17.04.2025.

У зв`язку із закінченням строку дії укладеного контракту та відсутністю у позивача бажання продовжувати військову службу, 25.06.2025 він звернувся до безпосереднього командира з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

З метою отримання інформації щодо результатів розгляду зазначеного рапорту в інтересах позивача 01.07.2025 адвокатом направлено запит до командування військової частини НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач, у відповіді на адвокатський запит командування військової частини фактично відмовило у його звільненні з військової служби, посилаючись на положення статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції, чинній після набрання 18.05.2024 чинності Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку".

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки, на його переконання, закінчення строку контракту, укладеного 17.04.2022 строком на три роки, є самостійною підставою для звільнення з військової служби за наявності відповідної заяви військовослужбовця про небажання продовжувати військову службу. При цьому позивач наголошує, що строк дії укладеного ним контракту закінчився 17.04.2025, тобто після набрання чинності змінами до законодавства, однак сам контракт був укладений до внесення відповідних змін.

На думку позивача, застосування відповідачем положень законодавства в новій редакції без урахування дати укладення контракту, його визначеного сторонами строку та волевиявлення позивача щодо припинення військової служби призвело до неправомірної відмови у звільненні.

Ухвалою судді від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

08.04.2026 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що пункт 2 частини восьмої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідно до якого для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки, зокрема, на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

При цьому відповідач зазначає, що аналогічне правове регулювання щодо продовження дії контракту існувало як на момент укладення позивачем контракту, так і після внесення змін до законодавства, які набрали чинності 18.05.2024. На його думку, з огляду на це закінчення визначеного у контракті трирічного строку 17.04.2025 не означало автоматичного припинення військової служби позивача. Звертає увагу на те, що пунктом 4 укладеного позивачем контракту передбачено обов`язок кожної зі сторін не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити іншу сторону про небажання укладати новий контракт. Водночас позивач звернувся з відповідним рапортом лише 25.06.2025, тобто вже після спливу визначеного контрактом строку, у зв`язку з чим, на думку відповідача, не дотримався передбаченого контрактом порядку повідомлення про небажання продовжувати військову службу.

Крім того, відповідач посилається на наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2025 № 59-РС, яким позивачу продовжено строк попереднього контракту про проходження військової служби понад встановлений строк до оголошення демобілізації на підставі пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Відтак, відповідач вважає, що після 17.04.2025 позивач продовжив проходити військову службу на законних підставах, а тому станом на дату подання рапорту 25.06.2025 правові підстави для його звільнення у зв`язку із закінченням строку служби були відсутні.

Відповідач також вказує, що посилання позивача на те, що після 18.05.2024 конкретні строки військової служби в умовах воєнного стану встановлено лише для окремих категорій військовослужбовців, не спростовує передбаченого законом механізму продовження дії контрактів військовослужбовців на період дії воєнного стану.

З огляду на наведене відповідач вважає, що на момент розгляду рапорту позивача строк його військової служби не закінчився, оскільки дію контракту було продовжено до оголошення демобілізації. Відтак, передбачена підпунктом "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" підстава для звільнення була відсутня.

Таким чином, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки, на його думку, позивач продовжує перебувати на військовій службі на законних підставах, а визначена ним підстава для звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту на момент звернення із рапортом не настала.

30.04.2026 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити та зазначив, що контракт про проходження військової служби був укладений 17.04.2022 строком на три роки, тобто до 17.04.2025, під час дії воєнного стану. На момент закінчення строку контракту та звернення позивача із рапортом воєнний стан в Україні продовжував діяти.

Позивач посилається на положення статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зазначаючи, що передбачене нею продовження дії контракту понад установлені строки не може тлумачитися як безумовне позбавлення військовослужбовця права на звільнення у випадках, прямо передбачених статтею 26 цього Закону.

На думку позивача, оскільки підпунктом "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" прямо передбачено звільнення під час дії воєнного стану у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, за умови, що військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу, він відповідає встановленим законом умовам для звільнення.

У зв`язку з цим позивач вважає, що закінчення 17.04.2025 строку укладеного ним контракту є підставою для його звільнення з військової служби, а посилання відповідача на положення статті 23 Закону як на підставу для продовження військової служби не спростовує його права на звільнення, передбаченого статтею 26 цього Закону.

06.05.2026 представник відповідача надіслав через підсистему електронний суд заперечення на відповідь на відзив, просив у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

17.04.2022 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Командира Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Пунктом 3 вказаного контракту передбачено, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

25.06.2026 позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, а саме: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, укладеного ним строком на 3 роки.

11.07.2025 листом Військової частини НОМЕР_1 позивача було повідомлено про те, що підстав для звільнення позивача з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту немає, оскільки строк його військової служби не закінчився. Водночас відповідач звернув увагу, що на момент укладення позивачем контракту підстава для звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, у пункті 3 частини п`ятої статті 26 Закону була відсутня. Крім того, у лситі зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2025 № 59-РС строк попереднього контракту позивача продовжено понад встановлений строк до оголошення демобілізації на підставі пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позивач вважає, що відповідно до підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, має право на звільнення з військової служби, а відмова у звільненні є протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу"" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону походження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Як слідує з матеріалів справи, 17.04.2022 між позивачем та Міністерством оборони України в особі Командира Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Пунктом 3 вказаного контракту передбачено, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

Строки військової служби визначені статтею 23 Закону №2232-XII.

Станом на дату укладення контракту, пункт 2 частини дев`ятої статті 23 Закону №2232-XII передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Підстави для звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.

Пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII було передбачено, що з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).

Станом на дату подання позивачем рапорту, пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII було передбачено, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

ж) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

з) у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

и) у зв`язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 цього Закону (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

і) через службову невідповідність (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

ї) у зв`язку з відмовою від проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

й) у зв`язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною сьомою статті 20-2 цього Закону (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону);

к) через службову невідповідність (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону).

Вказані зміни внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-ІХ від 11.04.2024 (далі - Закон №3633-ІХ), який набув чинності 18.05.2024.

Таким чином, пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII зазнав суттєвих змін, а саме доповнений підпунктом "ж", на підставі якого позивач просив звільнити його зі служби.

Як вже зазначалось судом, станом на дату укладення контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною дев`ятою статті 23 Закону №2232-XII, пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Зі змінами, внесеними Законом №3633-ІХ, строки військової служби під час дії особливого періоду передбачені частиною восьмою статті 23 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до цих змін, строки військової служби під час дії особливого періоду:

1) для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, крім військовослужбовців базової військової служби, військова служба продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е", "є", "ж", "з", "и" частини третьої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г", "д", "е", "є", "з", "и" частини третьої статті 26 цього Закону;

2) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

Однак, Закон №3633-ІХ не містить жодних положень стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності, зокрема й до спірних у межах даної справи.

Суд зазначає, що на момент укладання контракту діюче законодавство не передбачало можливості для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, продовження служби за новими контрактами, а містило імперативну норму, що дія контракту продовжується понад встановлені строки.

Умову підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану слід розуміти, як таку, що новий контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18.05.2024.

Дана позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі №500/5483/25.

Відтак, суд відхиляє посилання позивача на положення підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, відповідно до якого під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, який набув чинності 18.05.2024.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на постанови Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 520/17427/23 та від 15.12.2023 у справі № 160/13524/23 є помилковими.

Так, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, у справах № 520/17427/23 та № 160/13524/23 постанови Верховного Суду із зазначеними позивачем датами не приймалися. Судові рішення у цих справах, на які, очевидно, посилається позивач, ухвалені судами першої інстанції 21.09.2023 та 31.07.2023 відповідно.

Крім того, спірні правовідносини у зазначених справах не є подібними до правовідносин у цій справі. Відповідачами у справах № 520/17427/23 та № 160/13524/23 є відповідно Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а предметом спору є питання щодо бездіяльності територіальних органів Пенсійного фонду України у сфері пенсійного забезпечення.

Таким чином, наведені позивачем посилання не підтверджують існування відповідних правових висновків Верховного Суду та не можуть бути враховані судом як висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відсутні законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту, а дії відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 );

Головуючий суддя Баб`юк П.М.