Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №440/9629/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/9629/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області, які виразилися у повідомленні листом від 25 червня 2026 р. за № 20630/6/16-31-24-08-09, яким відмовлено в списанні недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску, що виникли у ОСОБА_1 за період з 01.10.2013 р. до 01.12.2020 р;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області вчинити дії щодо списання недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску, що виникли у ОСОБА_1 за період з 01.10.2013 р. до 01.12.2020 р. у розмірі 49637,98 грн;

- визнати протиправними та скасувати вимогу:

від 05.02.2024 № Ф-1090-1631, складену відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 57778,21 грн.

від 02.04.2026 № Ф-1090-1631, складену відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 53442,66 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У період з 31.08.2026 по 30.09.2026 суддя Костенко Г.В. перебувала у відпустці.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 08 червня 2026 р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДПС у Полтавській області із заявою про списання недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску відповідно до п. 915 прикінцеві та перехідні положень Закону № 2464-VI. У заяві зазначила, що з 2021 по 2023 рр. фактичну діяльність не здійснював. Звітність по ЄСВ за період 2014- 2021 рр. подана до податкового органу в повному обсязі.

У листі 20630/6/16-31-24-08-09 від 25.06.2026 ГУ ДПС в Полтавській області зазначило, що підстави для списання боргу з єдиного внеску відсутні.

Позивач зазначає, що у проміжок часу з 23.04.2014 (початок спірного періоду) по 30.07.2021 (дата первинного припинення ФОП) фактично частково скористався наданим йому п.9-3 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI правом, за місцезнаходженням на тимчасово окупованій території не виконувати в повному обсязі обов`язки, визначені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а саме в частині сплати єдиного внеску, при цьому обов`язок щодо нарахування та обчислення єдиного внеску в зазначений період нею виконувався.

Таким чином, вважає спірні вимоги від від 05.02.2024 № Ф-1090-1631 та від від 02.04.2026 № Ф-1090-1631 про сплату боргу (недоїмки) такими, що суперечать п.9-3, п. 9-21, п. 9-22 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI.

Позиція відповідача

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з огляду на наступне.

08.06.2026 ФОП ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДПС у Полтавській області з заявою про списання заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на виконання вимог

передбачених Законом України від 04 грудня 2020 року № 1072-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» (далі – Закон № 1072) за період з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року.

Законом № 1072 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 915, який набув чинності з 04.12.2020, а саме: «Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше».

А отже ФОП ОСОБА_1 необхідно було звернутися з заявою про списання недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску відповідно до пункту 915 Закону № 2464 до ГУ ДПС у Луганській області.

Отже, фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 не дотримано умови передбачені пунктом 915 Закону № 2464 відповідно до вимог передбачених Законом № 1072 подана заява від 08.06.2026 залишена без розгляду, тому що подана після граничного терміну подання (тобто до 01.03.2021) та суми недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, не підлягають списанню. У ГУ ДПС у Полтавській області відсутня інформація щодо подання заяв про списання заборгованості по сплаті єдиного внеску за період з 01.04.2014 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 по 01.12.2020 ФОП ОСОБА_2 , в зв`язку з тим що до 30.07.2021 року платник перебував на обліку в ГУ ДПС у Луганській області.

З огляду на викладене, дії Головного управління ДПС в Полтавській області з нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за спірний період у розмірі мінімального страхового внеску за період, коли Законом №2464 було встановлено обов`язок сплати фізичними особами - підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від здійснення господарської діяльності та фактичного отримання доходу від їх діяльності, є правомірними.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З досліджених матеріалів справи та доводів сторін судом встановлено, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку в ГУ ДПС у Луганській області (Лисичанська ДПІ) як фізична особа – підприємець з 28.04.2000 року по 30.07.2021 року.

З 01.01.2012 року по 31.12.2016 року ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування (1 група), з 01.01.2017 року по 30.07.2021 року перебувала на загальній системі оподаткування.

30.07.2021 платник податків прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями, визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Абзацом третім частини 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (п.8 ст.9 Закону № 2464).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.

Станом на 30.07.2021 року згідно інтегрованої картки платника (далі – ІКП) по єдиному внеску, рахувалася заборгованість в сумі 57778,21 грн., яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань (аб. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464), а саме: станом на 01.10.2013 рахувалася заборгованість в сумі 1025,39 грн. (інформація передана Пенсійним фондом України); по строку сплати 21.01.2014, в сумі 1218,67 грн., за 4 квартал 2013 року; 10.02.2014 проведені нарахування в сумі 3582,09 грн. (за 1-3 квартали 2013 року), згідно поданого Додатку 5 за 2013 рік; по строку сплати 22.04.2014, в сумі 1267,95 грн., за 1 квартал 2014 року; по строку сплати 21.07.2014, в сумі 1267,95 грн., за 2 квартал 2014 року; по строку сплати 20.10.2014, в сумі 1267,95 грн., за 3 квартал 2014 року; по строку сплати 20.01.2015, в сумі 1267,95 грн., за 4 квартал 2014 року; по строку сплати 20.04.2015, в сумі 1267,95 грн., за 1 квартал 2015 року; по строку сплати 20.07.2015, в сумі 1267,95 грн., за 2 квартал 2015 року; по строку сплати 19.10.2015, в сумі 1323,47 грн., за 3 квартал 2015 року; по строку сплати 19.01.2016, в сумі 1434,51 грн., за 4 квартал 2015 року; по строку сплати 19.04.2016, в сумі 909,48 грн., за 1 квартал 2016 року; по строку сплати 19.07.2016, в сумі 941,16 грн., за 2 квартал 2016 року; по строку сплати 19.10.2016, в сумі 957,00 грн., за 3 квартал 2016 року; по строку сплати 19.01.2017, в сумі 990,00 грн., за 4 квартал 2016 року; по строку сплати 09.02.2018, в сумі 8448,00 грн., за 2017 рік; по строку сплати 19.04.2018, в сумі 2457,18 грн., за 1 квартал 2018 року; по строку сплати 19.07.2018, в сумі 2457,18 грн., за 2 квартал 2018 року; по строку сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн., за 3 квартал 2018 року; по строку сплати 21.01.2019, в сумі 2457,18 грн., за 4 квартал 2018 року; по строку сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн., за 1 квартал 2019 року; по строку сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн., за 2 квартал 2019 року; по строку сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18грн., за 3 квартал 2019 року; по строку сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18грн., за 4 квартал 2019 року; по строку сплати 21.04.2020, в сумі 2078,12 грн., за січень - лютий 2020 року; по строку сплати 20.07.2020 в сумі 1039,06 грн., за червень 2020 року; по строку сплати 19.10.2020, в сумі 3178,12 грн., за 3 квартал 2020 року; по строку сплати 19.01.2021, в сумі 2200,00 грн., за жовтень - листопад 2020 року.

Відповідно до п. 16 ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені по єдиному внеску не застосовуються.

Відповідно до п. 4 ст. 6 Закону № 2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалась нею як фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України 02.06.2023 року відбулася повторна державна реєстрація підприємницької діяльності, про що до ЄДР внесено запис за № 2009950000000003459 та ОСОБА_1 взято на облік в Головному управлінні ДПС у Полтавській області (Кременчуцька ДПІ) як платника податків. З моменту реєстрації по даний час платник податків перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності

В зв`язку з новою реєстрацією ФОП ОСОБА_1 інтегрована картка платника податків по єдиному внеску (технологічний код 71040000) була передана з ГУ ДПС у Луганській області (Лисичанська ДПІ) на облік до ГУ ДПС у Полтавській області (Кременчуцька ДПІ).

Станом на 02.06.2023 згідно ІКП по єдиному внеску (технологічний код 71040000) у ФОП ОСОБА_1 рахувалася заборгованість в сумі 57778,21 грн., яка виникла за період перебування на обліку в Луганській області (Лисичанська ДПІ).

Згідно інтегрованої картки платника по єдиному внеску платником самостійно сплачувався єдиний внесок за поточний період, а саме: 17.05.2024 зараховано сплату в сумі 334,55 грн., яка стягнута з платника відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці в межах виконавчого провадження; 20.02.2025 зараховано сплату в сумі 41,91 грн., яка стягнута з платника відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці в межах виконавчого провадження; 18.04.2025 сплачено – 5280,00 грн.; 16.05.2025 сплачено – 1760,00 грн.; 17.06.2025 сплачено – 1760,00 грн.; 16.07.2025 сплачено – 1760,00 грн.; 19.08.2025 сплачено – 1760,00 грн.; 19.09.2025 сплачено – 1760,00 грн.; 29.09.2025 зараховано сплату в сумі 12,07 грн., яка стягнута з платника відділом державної виконавчої служби у місті Кременчуці в межах виконавчого провадження; 16.10.2025 сплачено – 1760,00 грн.; 18.11.2025 сплачено – 1760,00 грн.; 17.12.2025 сплачено – 1760,00 грн.; 12.01.2026 сплачено – 1902,34 грн.; 18.02.2026 сплачено – 1902,34 грн.; 11.03.2026 нараховано 21120,00 грн., згідно поданої податкової декларації з додатком 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2025 рік від 10.02.2026, реєстраційний номер 9436446018; 19.03.2026 сплачено – 1902,34 грн.; 17.04.2026 сплачено – 1902,34 грн.; 18.05.2026 сплачено – 1902,34 грн.; 16.06.2026 сплачено – 1902,34 грн.; 16.07.2026 сплачено – 1902,34 гривень.

Враховуючи те, що єдиний внесок сплачено несвоєчасно, борг погашається в порядку календарної черговості, в зв`язку з чим в автоматичному режимі нараховується штрафна санкція та пеня на підставі дії Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 449 від 20.04.2015 року:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи до 31 грудня 2014 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу, нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Станом на 23.07.2026 у ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість по єдиному внеску, від здійснення підприємницької діяльності (технологічний код 71040000) в сумі 45833,30 грн., без урахування штрафної санкції та пені.

08.06.2026 ФОП ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Полтавській області з заявою про списання заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на виконання вимог передбачених Законом України від 04 грудня 2020 року № 1072-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» (далі – Закон № 1072) за період з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року.

Законом № 1072 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 915, який набув чинності з 04.12.2020, а саме: «Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше».

ОСОБА_1 необхідно було звернутися з заявою про списання недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску відповідно до пункту 915 Закону № 2464 до ГУ ДПС у Луганській області.

ГУ ДПС в Полтавській області сформовані вимоги від 05.02.2024 № Ф-1090-1631 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 57778,21 грн. та від 02.04.2026 № Ф-1090-1631 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 53442,66 грн нарахований за даними телекомунікаційних систем ДПС відповідно до статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом цього позову є рішення Головного управління ДПС в Полтавській області вимоги від 05.02.2024 № Ф-1090-1631 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 57778,21 грн. та від 02.04.2026 № Ф-1090-1631 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 53442,66 грн, а тому суд має надати оцінку на предмет правомірності таких рішень контролюючого органу та безпосередньо наявності підстав для їх формування.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі – Закон №2464-VI у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Отже, з викладеного слідує, що єдиний соціальний внесок є обов`язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами.

Згідно частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1).

У частині 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункт 1), подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VI обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.

Приписами частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI).

Під мінімальним страховим внеском Закон №2464-VI розуміє суму єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1), тоді як під максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску розуміється максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частина 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

З 01 січня 2017 року до 01 січня 2021 року, незалежно від обраної системи оподаткування, фізичні особи підприємці за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу зобов`язані були сплачувати єдиний внесок у сумі, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Розмір мінімального страхового внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску - 22 відсотки.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від здійснення господарської діяльності та фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З 01 січня 2021 року для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування і якими не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, скасовано обов`язкову сплату єдиного внеску у розмірі мінімального страхового внеску.

У межах спірних правовідносин система оподаткування, на якій перебував позивач, не впливає на розмір єдиного внеску, який нарахований у розмірі мінімального страхового внеску за 2017 рік, І-IV квартали 2018 року, І-IV квартали 2019 року, І-ІІІ квартали 2020 року, коли Законом №2464 було встановлено обов`язок сплати фізичними особами - підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від здійснення господарської діяльності та фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина 8 статті 9 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною 10 статті 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються: фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону № 2464-VI).

Також суд зазначає, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону №2464-VI).

Згідно частини 11 статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 Податкового кодексу України.

Як передбачено пунктом 1.6.3.3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 року № 470, вимоги та рішення щодо єдиного внеску приймаються податковими органами відповідно до статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” у порядку та терміни, визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 затверджено Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – Інструкція №449).

У відповідності до пункту 1 розділу VII Інструкції року № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

У відповідності до пункту 5 розділу VII Інструкції № 449, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені:

- документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати- звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску (з додатним значенням);

- вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком;

- рішення суду.

У відповідності до пункту 7 розділу VII Інструкції № 449, Рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа податкового органу.

З аналізу викладеного вбачається, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірах визначених Законом, а на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу. При цьому розрахунок фінансової санкції за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Водночас, визначальним для прийняття контролюючим органом рішення про застосування штрафу та нарахування пені є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Так, згідно доводів позовної заяви позивач зазначає, що у проміжок часу з 23.04.2014 (початок спірного періоду) по 20.06.2022 (дата первинного припинення ФОП) він частково скористався наданим йому п.9-3 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2464-VI правом, за місцезнаходженням на тимчасово окупованій території не виконувати в повному обсязі обов`язки, визначені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а саме в частині сплати єдиного внеску.

Відтак вважає, що факт його перебування у наведений період на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на тимчасово окупованій території є підставою для незастосування до нього заходів впливу та стягнень за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Окрім цього, зазначає, що у проміжку з 21.06.2022 по 09.02.2023 (кінцева дата спірного періоду) відповідно до п. 9-21 та п. 9-22 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464-VI за період з початку дії воєнного стану на території України по 01.08.2023 він мав право щодо незастосування до нього, як платника єдиного внеску штрафних санкцій та пені.

Оцінивши вказані доводи позивача та дослідивши наявні матеріали справи суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464-VI та доповнено його розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу”.

Згідно з пунктом 2 Закону України “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці” від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважати пунктом 9-4.

Отже, з аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а, постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/137/19, від 08.10.2019 у справі №805/2437/16-а, від 18.02.2020 у справі №812/339/16 і надалі залишалася незмінною.

Водночас Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2024, справа №360/4568/20 зазначив:

«З аналізу наведених правових норм та з урахуванням безпосередньо пункту 9-3 (у подальшому пункту 9-4) розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, вбачається, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Тобто пункт 9-3 (у подальшому пункту 9-4) розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на певний період дає можливість (дозволяє) не виконувати обов`язки, визначені у частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VІ, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Таким чином, пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, яким була передбачена можливість тимчасово не виконувати обов`язки, визначені у частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, зокрема щодо сплати єдиного внеску, та який був підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, з 13.02.2020 втратив чинність.

Подальшого врегулювання законодавцем особливостей адміністрування єдиного соціального внеску для відповідних платників податків передбачено не було, що є наслідком поширення дії норм Закону № 2464-VI в загальному порядку, в тому числі і щодо заходів впливу та стягнення передбачених статтею 25 цього Закону.

Відповідно, з 13.02.2020 платники єдиного внеску зобов`язані виконувати в повному обсязі обов`язки покладені на них нормами Закону № 2464-VI, зокрема статтею 6, в тому числі і щодо сплати ЄСВ, а контролюючі органи зобов`язані вчиняти дії (виконувати обов`язки в межах визначених нормами вказаного Закону), зокрема і щодо направлення вимоги про сплату недоїмки у разі її наявності.

Отже, позивач фактично частково скористався наданим йому правом в період проведення АТО не виконувати в повному обсязі обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, а саме в частині сплати єдиного внеску, при цьому обов`язок щодо нарахування та обчислення єдиного внеску позивачем в зазначений період виконувався в повному обсязі.

З урахуванням того, що 13.02.2020 пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI втратив чинність, у позивача поновився обов`язок і щодо сплати самостійно нарахованого ним єдиного податку.

При цьому Суд зазначає, що жодних дій з боку позивача в межах спірних правовідносин щодо визнання та списання боргу як безнадійного не проводилось.

Також з 13.02.2020 у зв`язку з втратою чинності пунктом 9-4 Закону №2464-VI у контролюючого органу поновився і обов`язок щодо застосування заходів стягнення, що передбачені статтею 25 Закону №2464-VI….

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 360/1594/20 та від 17.11.2021 у справі №200/2618/20-а та формулює такий висновок.

Наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який утворився внаслідок самостійного нарахування та обчислення такого внеску у період з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року (включно), після набрання чинності абзацом п`ятим підпункту «у» пункту 83 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 14.01.2020 №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», яким пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було виключено, надає право контролюючому органу формувати та направляти вимогу про сплату боргу (недоїмки) за вказаний період, відповідно до положень статті 25 Закону № 2464-VI».

Отже, підсумовуючи наведене слід прийти до висновку, що Верховний Суд у справах, що пов`язані з правозастосуванням норми пункту 9-3 (у подальшому пункту 9-4) розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, зокрема в №360/1546/19, №812/339/16, №805/2437/16-а та в інших, також постійно наголошував на тому, що Закон №2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а дає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Водночас суд звертає увагу, що з 13.02.2020 у зв`язку з втратою чинності пунктом 9-4 Закону №2464-VI у контролюючого органу поновився і обов`язок щодо застосування заходів стягнення, що передбачені статтею 25 Закону №2464-VI, а серед них застосування штрафних санкцій, пені, формування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Повертаючись до цих правовідносин, слід зазначити, що ОСОБА_2 перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція (м. Луганськ, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) та від 02.12.2015 № 1275-р (чинне)), а тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону №2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Водночас з 13.02.2020 у зв`язку з втратою чинності пунктом 9-4 Закону №2464-VI у відповідача поновився і обов`язок щодо застосування заходів стягнення, які передбачені статтею 25 Закону №2464-VI, а серед них застосування штрафних санкцій, пені, формування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Підсумовуючи наведене слід прийти до висновку, що ОСОБА_2 як платник єдиного внеску, який перебував на обліку в податковому органі, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, був звільнений від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на підставі п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону в період з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно.

Однак, внаслідок втрати чинності нормою п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2464 з 13.02.2020 позивач зобов`язаний був виконувати обов`язки платника єдиного внеску, визначені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, в тому числі обов`язок щодо сплати цього внеску.

На час формування ГУ ДПС в Полтавській області оскаржуваних рішень, Закону №2464 не містив положень, які б звільняли позивача від виконання обов`язку щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Включення до вимоги недоїмки зі сплати єдиного внеску, що виникла за період з 21.07.2021 року по 19.01.2021 року, є правомірним, оскільки впродовж вказаного періоду Закон №2464 не скасовував обов`язків платника єдиного внеску, а лише надав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Щодо доводів позивача стосовно незастосування до нього штрафних санкцій та пені за порушення у період дії воєнного стану (п. 9-21, п. 9-22 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2464), суд зазначає наступне.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану” від 15.03.2022 №2120-IX до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2464 внесено зміни, зокрема доповнено пунктами 9-21 та 9-22.

Відповідно до п. 9-21 розділу VIII Закону №2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України до 01 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

Відповідно до п. 9-22 розділу VIII Закону №2464-VI тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України до 01 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Відповідно до Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, воєнний стан на території України введено з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Кінцева дата спірного періоду у цій справі – 09 лютого 2023 року – повністю охоплюється мораторійним періодом (24.02.2022 – 31.07.2023), встановленим п.п. 9-21 та 9-22 розділу VIII Закону №2464-VI.

Разом з тим, суд зауважує, що спірні рішення ГУ ДПС в Полтавській області вимоги від 05.02.2024 № Ф-1090-1631 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 57778,21 грн. та від 02.04.2026 № Ф-1090-1631 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 53442,66 грн. прийняті вже після закінчення мораторійного періоду (після 01.08.2023), а відтак формально видане у час, коли контролюючий орган вже мав право застосовувати санкції. Дія п.п. 9-21 та 9-22 Закону №2464 пов`язана з часом вчинення порушення, а не з часом прийняття рішення про застосування санкцій: за змістом п. 9-21, санкції не застосовуються за порушення, вчинені у мораторійний період; за змістом п. 9-22, пеня за мораторійний період підлягає списанню.

Водночас суд звертає увагу на те, що якщо заборгованість з ЄСВ утворилась до введення воєнного стану, то на суму такого старого боргу пеня продовжує нараховуватися.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, наведені зміни до Закону №2464, які встановлюють мораторій на нарахування пені, діють з моменту набрання ними чинності і припиняється з втратою ними чинності.

Дослідженням матеріалів справи, зокрема розрахунку штрафної санкції, інтегрованої картки, встановлено, що пеня позивачеві нарахована за період до введення воєнного стану за несплату ним єдиного внеску, який нарахований у розмірі мінімального страхового внеску за 2017 рік, І-ІV квартали 2018 року, І-ІV квартали 2019 року, І-ІІІ квартали 2020 року, коли Законом № 2464 було встановлено обов`язок сплати фізичними особами - підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від здійснення господарської діяльності та фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Щодо списання недоїмки, то суд звертає увагу на те, що позивач не звертався до податкового органу з заявою про списання недоїмки за період з 21.07.2014 року до 19.01.2021 року в порядку, передбаченому пунктом 9-15 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 (до 01.03.2021), та відповідно рішення податкового органу про списання суми недоїмки за спірний період, не приймалося.

За таких обставин, суд вважає, що за відсутності добровільної сплати позивачем суми недоїмки та рішення податкового органу про списання суми недоїмки за спірний період, дії Головного управління ДПС в Полтавській області з обліку недоїмки ОСОБА_1 в суму 57778,21 грн. та в суму 53442,66 грн за платежем «Єдиний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадить незалежну професійну діяльність» є правомірними.

Таким чином, у спірних правовідносинах ГУ ДПС в Полтавській області діяло в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені Законом №2464, а рішення суб`єкта владних повноважень відповідають критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних позивачем вимог про сплату боргу (недоїмки), а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Оскільки у цій справі судом відмовлено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

Керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяГ.В. Костенко