Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №580/2576/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 580/2576/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №580/2576/26 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

16.03.2026 ОСОБА_2 , здійснюючи на підставі довіреності від 31.12.2025 №43 представництво інтересів Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 13 767,13 грн.

Мотивуючи свої вимоги, представник вказував на обставини того, що солдату ОСОБА_1 в/ч НОМЕР_2 було надміру виплачено грошове забезпечення з огляду на факт самовільного залишення ним місця проходження військової служби.

Після отримання відомостей про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 адміністративну справу №580/2576/26 передано на розгляд за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 прийнято до провадження справу №580/2576/26, а позовну заяву - залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач про факт відкриття провадження у цій справі був повідомлений належним чином, але правом на подання відзиву на позов у строк встановлений законом не скористався. До суду повернувся конверт, направлений на зареєстровану адресу відповідача, у зв`язку з неврученням з відміткою оператора поштового зв`язку "адресат відсутній".

Розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08.11.2025 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення солдатом, як це видно з витягу з наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (а.с. 8).

Відповідно до рапорту начальника першого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування капітана ОСОБА_3 від 15.02.2026 №22.3/23078/26-Вн, 14.02.2026 о 10:30 надійшла інформація від відповідального офіцера за локацією в районі н.п. Подільки Роменського району Сумської області капітана ОСОБА_4 про те, що о 10:00 год. 14.02.2026 під час ранкової перевірки особового складу у тимчасовому місці дислокації на базі центру адаптації в районі н.п. Подільки Роменського району Сумської області відповідальним офіцером за локацією капітаном ОСОБА_5 було встановлено факт відсутності інспектора прикордонної служби 2 категорії - гарнатометника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 (а.с. 9).

За даним фактом наказом начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 17.02.2026 №590-АГ з метою з`ясування причин та обставин, викладених в рапорті коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування від 15.02.2026 №22.3/23078/26-Вн щодо факту самовільного залишення тимчасового місця дислокації солдатом ОСОБА_1 було призначено службове розслідування (а.с. 10-11).

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 26.02.2026 №699-АГ "Про результати службового розслідування" (а.с. 12-13) та висновку службового розслідування від 25.02.2026 №02.9/91/26-СР (а.с. 14-18) факт самовільного залишення 14.02.2026 тимчасового місця дислокації в АДРЕСА_1 солдатом ОСОБА_1 підтверджено.

Представник позивача стверджує, що солдату ОСОБА_1 продовжувалося нарахування і виплата грошового забезпечення, хоча він був відсутній на військовій службі без поважних причин, так як нарахування і виплата грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України здійснюється в поточному місяці за поточний місяць.

Згідно з довідкою-розрахунком фінансово-економічного відділу НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 18.02.2026 №194 нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 14.02.2026 по 28.02.2026 солдата ОСОБА_1 за час його відсутності на військовій службі здійснювалась виплата грошового забезпечення у сумі 13 976,78 грн (а.с. 19).

Станом на березень 2026 року залишок коштів, які отримані солдатом ОСОБА_1 без належної на те правової підстави за час відсутності на військовій службі з 14.02.2026 – 28.02.2026, складає 13767,13 грн.

У зв`язку з цим представник позивача зазначає, що солдат ОСОБА_1 у період з 14.02.2026 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону не надходили, отже останній є недобросовісним набувачем, а тому фактично виплачені йому кошти грошового забезпечення у сумі 13 767,13 грн мають бути стягнуті з нього у судовому порядку.

З цих підстав був заявлений цей позов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовано нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів ст. 1212 глави 83 Цивільного кодексу України "Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави", особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц зазначала, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить про те, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Під час розгляду цієї справи суд з`ясував, що заявлені до стягнення кошти у сумі 13767,13 грн складаються із сум грошового забезпеченням відповідача за період з 14.02.2026 по 28.02.2026 у розмірі 13767,13 грн (а.с. 19).

Матеріалами справи підтверджується той факт, що солдат ОСОБА_1 14.02.2026 самовільно залишив тимчасовий пункт дислокації підрозділу в н.п. Подільки Роменського району Сумської області. На момент завершення службового розслідування до місця розташування підрозділів НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону не прибув.

Позивач направляв на адресу ОСОБА_1 лист від 27.02.206 №10/3838-26 про добровільне відшкодування завданої шкоди (а.с. 20-21). Проте на момент подання позову до суду військовослужбовцем не відшкодовано завдану шкоду державі у сумі 13767,13 грн

У зв`язку з цим суд визнає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що нарахування у період з 14.02.2026 по 28.02.2026 грошового забезпечення сталося внаслідок недобросовісної поведінки з боку набувача, що за приписами наведених вище норм чинного законодавства є підставою для їх стягнення з такого набувача.

Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, визначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку про те, що аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити у повному обсязі й у спосіб, обраний позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивач, суб`єкт владних повноважень, окрім витрат на сплату судового збору у розмірі 3328,00 грн інших судових витрат не поніс, а тому підстави для їх розподілу у контексті ч. 2 ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України у справі №580/2576/26 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України майнову шкоду у сумі 13767 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн 13 коп.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

СуддяЄ.Б. Супрун