Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/12863/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12863/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 05.05.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо застосування при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 з 10.04.2026 року показника середньої заробітної плати по Україні у розмірі 7931,57 грн;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 10.04.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2023, 2024 та 2025 роки), з урахуванням раніше виплачених сум.

Стислий виклад позиції позивача.

У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та до 10.04.2026 отримувала пенсію за вислугу років, а з 10.04.2026 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вказує, що у рішенні територіального органу Пенсійного фонду України від 24.04.2026 №965150119377 про перерахунок пенсії вид перерахунку зазначено як «Перехід з виду на вид», у зв`язку з чим для обчислення її пенсії за віком відповідач застосував показник середньомісячного заробітку по Україні у розмірі 7931,57 грн.

На переконання позивача, відповідач, застосовуючи цей показник, керувався частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», помилково вважаючи призначення їй пенсії за віком переведенням з одного виду пенсії на інший, тоді як попередня пенсія за вислугу років призначалась за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відтак призначення пенсії за віком є первинним призначенням цього виду пенсії.

Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №200/7786/19-а як на зразкову справу та вважає, що відповідач був зобов`язаний застосувати показник середньої заробітної плати по Україні за 2023, 2024 та 2025 роки, а наявність чи відсутність у неї страхового стажу після 2015 року не впливає на визначення цього показника.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач з 06.02.2002 до 19.01.2015 перебувала на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з 20.01.2015 до 09.04.2026 - як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону.

Представник відповідача вказує, що 10.04.2026 позивач звернулась із заявою про переведення на інший вид пенсії, за якою здійснено переведення та перерахунок пенсії (перехід з одного виду пенсії на інший) відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дня подання заяви.

За твердженням представника відповідача, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, збільшений на коефіцієнти підвищення, визначені постановами Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №128, від 01.04.2020 №251, від 22.02.2021 №127, від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 №209, від 25.02.2026 №236, в розмірі 9992,40 грн, з посиланням на пункт 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Представник відповідача зазначає, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, пенсію по інвалідності не отримувала, тому підстав для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням на пенсію за віком, немає.

На переконання представника відповідача, пенсія за віком та пенсія за вислугу років є різновидами одного виду пенсій - трудової, переведення з одного виду пенсійних виплат на інший є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі матеріалів пенсійної справи, а визначення «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії на інший не є співставними, і «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії.

Представник відповідача наводить порядок обчислення пенсії позивача з 10.04.2026 у розмірі 3725,00 грн, зазначає, що Головне управління протиправних рішень, дій чи бездіяльності щодо позивача не допустило, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що стаття 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» містить вичерпний перелік видів пенсійних виплат у солідарній системі, пенсія за вислугу років цим Законом як окремий вид не передбачена і призначалась за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», а процедура частини третьої статті 45 Закону стосується виключно переведення між видами пенсій, які вже були призначені в межах самого Закону №1058-IV.

Позивач вважає, що посилання відповідача на застосування показника за 2014-2016 роки з подальшим множенням на коефіцієнти індексації є протиправним намаганням штучно зменшити розмір належних їй виплат.

Щодо згадки відповідача про пенсію по інвалідності позивач зазначає, що предметом оскарження є рішення та дії від квітня 2026 року щодо переходу на пенсію за віком саме з пенсії за вислугу років, яку вона безперервно отримувала з 20.01.2015 до 09.04.2026, а історичні факти отримання інших виплат до 2015 року не звільняють відповідача від обов`язку дотримуватись частини другої статті 40 Закону №1058-IV.

Позивач також посилається на постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах №560/4236/22, №420/2539/23.

Процесуальні дії у справі.

Суд ухвалою від 18.05.2026 прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи та витребував у відповідача копії матеріалів електронної пенсійної справи позивача.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у заявах по суті, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 20.01.2015 до 09.04.2026 отримувала пенсію за вислугу років.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 18.02.2015, вид пенсії позивача - «За вислугу років», з відміткою «інвалід: 3 грп. загальне захворювання».

Згідно з рішенням Каховського об`єднаного управління ПФУ від 29.04.2017 №965150119377 про призначення пенсії, шифр та вид пенсії позивача - « 201 Пенсія за вислугу років», умови призначення - «ЗУ «Про пенсійне забезпечення»», страховий стаж (повний) - 32 роки 9 місяців 24 дні, у тому числі працівника освіти та охорони здоров`я - 32 роки 0 місяців 25 днів.

Ті самі шифр та вид пенсії (« 201 Пенсія за вислугу років») і умови призначення («ЗУ «Про пенсійне забезпечення»») зазначені в рішеннях Каховського об`єднаного управління ПФУ про перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 (вид перерахунку «Осучаснення 2017-10 (масовий)»), з 22.02.2019 та з 01.05.2020 (вид перерахунку «Індексація заробітку. (масовий)»).

Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення пенсії, складеного при перерахунку з 01.10.2017, пенсію позивача обчислено із середнього заробітку за три попередні роки (за 2014-2016 роки) - 3764,40 грн, тоді як у первинному розрахунку заробітку було застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні за 2007 рік - 1197,91 грн.

У рішеннях Каховського об`єднаного управління ПФУ про перерахунок пенсії з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 (вид перерахунку «Індексація заробітку. (масовий)») шифр та вид пенсії зазначено як « 201 Пенсія за віком», умови призначення - «ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»».

Рішення про призначення позивачу пенсії по інвалідності та рішення про призначення пенсії за вислугу років з 20.01.2015 подана відповідачем копія пенсійної справи не містить.

Згідно з даними про страховий стаж за формою РС-право, сформованими при перерахунку пенсії з 10.04.2026, загальний страховий стаж позивача становить 32 роки 0 місяців 19 днів, останній період страхового стажу - з 01.11.2013 до 31.12.2014.

Позивач 10.04.2026 звернулась до відділу обслуговування громадян №11 (сервісного центру) органу Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій зазначила «Прошу пенсію: перерахувати», вид перерахунку - «перехід на інший вид пенсії», та власноруч дописала: «Прошу перевести на пенсію по віку при доцільності».

Рішенням Каховського об`єднаного управління ПФУ від 24.04.2026 №965150119377 про перерахунок пенсії (вид перерахунку «Перехід з виду на вид») позивачу з 10.04.2026 довічно визначено пенсію з шифром та видом « 101 Пенсія за віком», умови призначення - «ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», середньомісячний заробіток - 7931,57 грн, коефіцієнт стажу - 0,32000.

Відповідно до цього рішення, розмір пенсії за віком (ст.27) становить 2538,10 грн (7931,57 х 0,32000), доплата до прожиткового мінімуму - 56,90 грн, доплата за понаднормовий стаж - 50,76 грн, доплата особам, яким не виповнилось 70 років, - 1079,24 грн, розмір пенсії з надбавками - 3725,00 грн.

Згідно з розрахунком заробітку для обчислення пенсії за алгоритмом «Пенсія за віком (ЗУ №1058)», при перерахунку пенсії з 10.04.2026 відповідач застосував середній заробіток за три попередні роки (за 2014-2016 роки) - 3764,40 грн, збільшений на коефіцієнт 2,654448 (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121), що становить 9992,40 грн, врахував заробітну плату за період з 01.07.2000 до 31.12.2014, виключив 37 місяців оптимізацією в межах 10 відсотків і визначив індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації 0,79376 та середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 7931,57 грн.

Не погодившись з такими діями пенсійного органу, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: … з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; …

Згідно з абзацом другим частини 4 статті 26 Закону №1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

За змістом частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відтак, наведені приписи свідчать про те, що лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17 (провадження №11-731апп18) зазначила: «Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років визначалися Законом № 1788-XII, як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду цієї справи в судах різних інстанцій. Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-XII. При цьому ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, а тому позиція суду касаційної інстанції, що пенсія за вислугу років призначається Законом № 1058-IV, є необґрунтованою».

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №263/6611/17, в якій суд зазначив: «Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість використання відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV».

Актуальність цього підходу Верховний Суд підтвердив у постанові від 13.05.2026 у справі №420/26153/24, зазначивши: «Застосовуючи норми статей 40 та 45 Закону №1058-IV необхідно враховувати такі критерії розмежування: якщо попередній вид пенсії було призначено за Законом №1788-XII (наприклад, пенсія за вислугу років), а особа звертається за призначенням пенсії за віком за Законом №1058-IV, це є первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону; якщо ж особа змінює вид пенсії в межах Закону №1058-IV (наприклад, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком), застосовується частина третя статті 45 Закону №1058-IV із незмінністю показника середньої заробітної плати, використаного під час попереднього призначення».

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Каховського об`єднаного управління ПФУ від 24.04.2026 №965150119377 позивачу з 10.04.2026 визначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Тобто, у цьому випадку мало місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший, як зазначає відповідач.

Разом з тим, позивач до 09.04.2026 отримувала пенсію за вислугу років, умовами призначення якої в рішеннях Каховського об`єднаного управління ПФУ від 29.04.2017 про призначення пенсії та про перерахунок пенсії з 01.10.2017, 22.02.2019 і 01.05.2020 зазначено Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), який визначає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Пенсія за вислугу років не належить до видів пенсійних виплат, визначених статтею 9 Закону №1058-IV, відтак, у цьому випадку не відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону №1058-IV.

Посилання відповідача на те, що пенсію за вислугу років позивачу призначено відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, суд відхиляє. Рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років на такій підставі відповідач до суду не надав, натомість у наданих ним рішеннях від 29.04.2017, з 01.10.2017, 22.02.2019 та 01.05.2020 умовами призначення пенсії позивача зазначено Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Те, що обчислення пенсії за вислугу років здійснюється за правилами Закону №1058-IV, за висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним вище, не змінює того, що призначення пенсії за вислугу років передбачено Законом №1788-XII.

Зазначення в рішеннях Каховського об`єднаного управління ПФУ про перерахунок пенсії з 01.03.2021 до 01.03.2026 шифру та виду пенсії « 201 Пенсія за віком» та умов призначення «ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» суд не вважає доказом призначення позивачу пенсії за віком до 10.04.2026.

Ці рішення ухвалено за видом перерахунку «Індексація заробітку. (масовий)» з тим самим шифром 201, який у рішеннях до 2020 року відповідав пенсії за вислугу років. Відповідач у відзиві зазначає, що з 20.01.2015 до 09.04.2026 позивач отримувала пенсію за вислугу років, а рішенням від 24.04.2026 з 10.04.2026 здійснено перехід позивача на пенсію за віком з шифром 101.

Твердження відповідача про те, що позивач у період з 06.02.2002 до 19.01.2015 перебувала на обліку як отримувач пенсії по інвалідності, висновку суду не змінює.

Рішення про призначення позивачу пенсії по інвалідності копія пенсійної справи не містить, а сам відповідач зазначає, що позивач перейшла на пенсію за віком з пенсії за вислугу років і пенсію по інвалідності не отримувала.

Відсутність підстав для застосування абзацу третього частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, який стосується переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, не означає, що до позивача застосовується абзац другий цієї частини: частина 3 статті 45 Закону №1058-IV регулює переведення з одного виду пенсії, призначеної за цим Законом, на інший, тоді як попередній вид пенсії позивача - пенсія за вислугу років - цим Законом не передбачений.

Аргумент відповідача про те, що пенсія за віком та пенсія за вислугу років є різновидами одного виду пенсій - трудової, суд також відхиляє, оскільки статтею 9 Закону №1058-IV визначено види пенсійних виплат у солідарній системі, серед яких пенсії за вислугу років немає, і саме з цієї обставини Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові виходила, розмежовуючи призначення пенсії за віком і переведення з одного виду пенсії на інший.

За таких обставин пенсійним органом протиправно не проведено перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховано для обчислення пенсії, за 2023-2025 роки.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування при обчисленні пенсії за віком позивачу з 10.04.2026 показника середньої заробітної плати по Україні у розмірі 7931,57 грн, суд враховує, що сума 7931,57 грн, згідно з рішенням від 24.04.2026 та розрахунком заробітку для обчислення пенсії, є середньомісячним заробітком позивача для обчислення пенсії, який визначено із збільшеного на коефіцієнт показника 9992,40 грн та індивідуального коефіцієнта заробітної плати 0,79376.

Показником середньої заробітної плати, який відповідач застосував замість показника за 2023-2025 роки, є показник за 2014-2016 роки (3764,40 грн), збільшений на коефіцієнт 2,654448.

З огляду на це, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком з 10.04.2026.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків передбачених цим пунктом.

Матеріалами пенсійної справи позивача підтверджено, що позивачу визначено пенсію за віком з 10.04.2026, тобто з дня звернення із заявою від 10.04.2026, а отже саме з цієї дати позивач має право на перерахунок пенсії із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком за 2023, 2024, 2025 роки.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - при визначенні позивачу з 10.04.2026 пенсії за віком застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки замість показника за 2023-2025 роки, чим порушив право позивача, передбачене частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV, на обчислення пенсії із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, норми діючого законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд дійшов до висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню.

Доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1331,20 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 266,24 грн, він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, Херсонська обл., 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком з 10.04.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 10.04.2026 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2023, 2024 та 2025 роки), з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО