Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/3211/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3211/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представник Матієнко Володимир Іванович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДКС України в Одеській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

визнати бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо невиконання рішення суду по справі №420/11270/22 в термін, встановлений Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, та наданні неналежної відповіді за результатами розгляду заяви від 12.12.2025 (лист від 22.01.2026 № 16-11-11/811) протиправною;

зобов`язати відповідача виконати рішення суду: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму доплати пенсії з 01.04.2019 по 31.01.2023 у розмірі 457666 грн 38 коп. (чотириста п`ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят шість гривень 38 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є полковником ЗСУ у відставці, особою з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі № 420/11270/22 Третьою особою було проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого утворилася заборгованість із виплати пенсійних сум за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 в розмірі 457 666 грн 38 коп., яка офіційно обліковується в автоматизованих базах даних.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 420/11270/22 було змінено спосіб і порядок виконання вказаного судового рішення шляхом стягнення зазначеної суми доплати з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача.

12 грудня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області із заявою про виконання виконавчого листа. Проте відповідач у встановлений Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” тримісячний строк безспірне списання коштів не здійснив. Листом від 22.01.2026 № 16-11-11/811 відповідач надав позивачу відповідь, зазначаючи про неможливість виконання судового рішення поза межами сформованої черговості за бюджетною програмою КПКВК 3504040, посилаючись на брак відповідних асигнувань.

Позивач вважає таку тривалу пасивну поведінку відповідача протиправною, та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення й обов`язковість судового рішення, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 13.02.2026 позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою від 03.03.2026 продовжено установлений ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня отримання даної ухвали.

Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 18.03.2026 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.04.2026 (документ сформований в системі “Електронний суд” 02.04.2026) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, останній позовні вимоги не визнає.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області посилається на те, що органи Казначейства діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача наголошує, що в Головному управлінні відсутні відкриті поточні рахунки боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з яких можливо було би здійснити безспірне списання коштів на користь позивача на виконання виконавчого листа у справі № 420/11270/22, оскільки наявні рахунки типу 3556 є рахунками зі спеціальним режимом використання. У зв`язку з цим, на виконання вимог Порядку № 190, відповідачем 15.12.2025 було направлено запит-вимогу № 16-06-06/14375 до ГУ ПФУ в Одеській області щодо вжиття заходів для самостійного погашення боргу, на яку 22.12.2025 отримано відповідь про відсутність у боржника відповідних бюджетних призначень.

Відповідач вказує, що 16.01.2026 відомості про виконавчий лист позивача були внесені до АС “Є-Казна” з метою виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою”, за якою судовому рішенню присвоєно першу чергу заборгованості. Відповідач наголошує, що безспірне списання коштів здійснюється у суворому порядку черговості надходження документів. Станом на дату надання відповіді позивачу сума коштів за рішеннями суду першої черги, які надійшли раніше виконавчого листа ОСОБА_1 , складала понад 909 млн грн, а реальні операції з перерахування проводилися за документами, зареєстрованими лише протягом IV кварталу 2024 року.

Відповідач зазначає, що затримка у виплаті коштів відбувається виключно через обмеженість асигнувань, затверджених Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” за КПКВК 3504040 у сумі 100,0 млн грн на всю країну, що не дозволяє Казначейству здійснити списання у тримісячний строк. При цьому органи Казначейства постійно направляли листи до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо збільшення видатків, зокрема, листи від 29.12.2025 № 5-05-1-05/29353, від 08.01.2026 № 5-05-1-05/618, від 19.01.2026 № 5-05-1-05/1394, від 29.01.2026 № 5-05-1-05/2296, від 09.02.2026 № 5-05-1-05/3372 та від 19.02.2026 № 5-05-1-05/4580, у задоволенні яких Мінфіном було відмовлено листами від 27.01.2026 № 16110-18-5/2540 та від 26.02.2026 № 16110-18-5/5746 з посиланням на те, що в умовах дії правового режиму воєнного стану наявні фінансові ресурси держави першочергово спрямовуються на потреби оборони та відсічі збройної агресії.

Спираючись на правові висновки Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 804/3242/17, від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17 та від 24.10.2024 у справі № 120/4764/21-а, відповідач зазначає, що сам факт відсутності результату у вигляді виплати коштів протягом трьох місяців за наявності об`єктивних перешкод (дефіциту бюджету) та за умови вжиття Казначейством усіх передбачених законом процедурних дій, не є достатньою підставою для визнання бездіяльності органу Казначейства протиправною. На думку представника, виплата коштів поза чергою призведе до порушення прав інших стягувачів, які звернулися раніше.

З огляду на вищезазначені обставини, відповідач наголошує на відсутності протиправної бездіяльності чи вини з боку Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та, посилаючись на правомірність і послідовність своїх дій, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що відповідач безпідставно та протиправно намагається виправдати тривале невиконання судового рішення браком фінансування, дефіцитом бюджету та наявністю черговості виплат.

Позивач вказує, що тривалість очікування у сформованій відповідачем черзі є ілюзорною та недієвою. Аналізуючи додані до відзиву щодекадні звіти Державної казначейської служби України до Міністерства фінансів України (зокрема, листи Голови ДКСУ Тетяни Слюз за січень–березень 2026 року), позивач навів детальний математичний розрахунок, згідно з яким загальний борг держави за першою чергою виплат в АС “Є-Казна” стрімко зріс із 838,70 млн грн (станом на 29.12.2025) до 1 231,18 млн грн (станом на 23.03.2026), тоді як реальні виплати за цей же період склали лише 15,88 млн грн. Позивач зазначає, що за умов, коли борг держави перед військовими пенсіонерами та особами з інвалідністю внаслідок війни накопичується у 27,4 разb швидше, ніж здійснюються реальні виплати, а в окремі періоди лютого та березня рух черги дорівнював 0,00 грн, він - особа 1954 року народження (віком 72 роки), яка чекає на виконання рішення з 2019 року - має перспективу отримати кошти щонайменше через 10 років, що є повним нівелюванням права на судовий захист.

Позивач наголошує, що Верховний Суд неодноразово підкреслював обов`язковість виконання судових рішень в силу статті 129-1 Конституції України та статті 370 КАС України, прямо вказуючи, що брак фінансових ресурсів або внутрішні процедури розподілу коштів не можуть бути підставою для невиконання рішень суду, які набрали законної сили.

Крім того, у поданій 21.08.2026 заяві про залучення документів (вхідний № 96003/26) позивач звернув увагу суду на лист Пенсійного фонду України від 11.08.2026 № 76645-96073/С-03//8-2800/26. Відповідно до змісту цього документа, через скасування судовим рішенням у справі № 320/51895/25 урядової постанови № 821, у системі ПФУ утворився нормативно-правовий вакуум, і центральний орган фонду офіційно підтвердив, що повноваження та компетенція щодо безспірного списання нарахованих позивачу коштів у розмірі 457 666 грн 38 коп. за виконавчим листом у справі № 420/11270/22 належать виключно до юрисдикції органів Державної казначейської служби України.

З огляду на вищезазначене, позивач вважає позицію відповідача необґрунтованою та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення за наявними матеріалами.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі № 420/11270/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дiй та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо зменшення розміру пенсії (з надбавками): з 28284.41грн до 19340 грн. з 01.04.2022 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки від 24 травня 2021 року №ЮО102586, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , для обчислення пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 29 листопада 2022 року.

Виконавчий лист по адміністративній справі виданий 15 грудня 2022 року.

На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в Одеській області було проведено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 по 31.01.2023, внаслідок чого сума недоотриманої позивачем доплати до пенсії склала 457 666 грн 38 коп. Нараховані кошти були зафіксовані в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації, проте фактично позивачу не виплачувалися.

У зв`язку з тривалою невиплатою коштів gозивач звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 420/11270/22 заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/11270/22 від 27.10.2022– задоволено.

Змінено спосіб виконання рішення суду по справі № 420/4883/24 від 05.09.2024 в частині “Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки від 24 травня 2021 року №ЮО102586, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , для обчислення пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії.” на “Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), на користь ОСОБА_1 . ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), суму доплати пенсії з 01.04.2019 року по 31.01.2023 року у розмірі: 457666 грн 38 коп. (чотириста п`ятдесят сім тисяч, шістсот шістдесят шість гривень. 38 копійок.”.

12 грудня 2025 року gозивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області із заявою про прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа (з урахуванням ухвали про зміну способу і порядку виконання від 28.11.2025 року) з метою безспірного списання коштів.

На виконання вимог Порядку № 190, відповідач 15.12.2025 направив до ГУ ПФУ в Одеській області запит-вимогу № 16-06-06/14375 щодо необхідності вжиття заходів до погашення заборгованості. Листом від 22.12.2025 № 1500-0403-5/204257 третя особа повідомила відповідача, що бюджетні призначення на виплату стягнутих за рішеннями судів сум у фонду відсутні, а власні кошти мають цільове призначення і не можуть спрямовуватися на такі видатки.

16 січня 2026 року відповідач вніс відомості про виконавчий лист позивача до програмного комплексу АС “Є-Казна” для виконання за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою”, присвоївши йому 1-шу черговість заборгованості.

Листом від 22.01.2026 № 16-11-11/811 відповідач проінформував ОСОБА_1 про реєстрацію його виконавчого документа в АС “Є-Казна” за першою чергою та зазначив, що перерахування коштів буде здійснено виключно після виконання судових рішень, які надійшли до органів Казначейства раніше за сформованою черговістю, вказавши, що обсяг попереднього боргу першої черги складає понад 909 млн грн.

Крім того, з матеріалів справи (листа ГУ ДКСУ в Одеській області від 03.04.2026 № 16-11-11/4051) вбачається, що на обліку за першою чергою заборгованості в АС “Є-Казна” перебуває також другий виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 у справі № 420/5571/25 про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 доплати до пенсії в сумі 148 961 грн 80 коп..

З матеріалів справи також встановлено, що Державна казначейська служба України неодноразово зверталася до Міністерства фінансів України з листами-пропозиціями щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 у 2026 році (зокрема, листами від 29.12.2025 № 5-05-1-05/29353, від 08.01.2026 № 5-05-1-05/618, від 19.01.2026 № 5-05-1-05/1394, від 29.01.2026 № 5-05-1-05/2296, від 09.02.2026 № 5-05-1-05/3372 та від 19.02.2026 № 5-05-1-05/4580). За результатами розгляду вказаних пропозицій, Міністерство фінансів України листами від 27.01.2026 № 16110-18-5/2540 та від 26.02.2026 № 16110-18-5/5746 відмовило у збільшенні призначень, посилаючись на обмеженість ресурсів в умовах воєнного стану.

Судом також залучено до матеріалів справи лист Пенсійного фонду України від 11.08.2026 № 76645-96073/С-03//8-2800/26, з якого вбачається, що у зв`язку із визнанням у судовому порядку нечинною постанови КМУ № 821, виплата нарахованих за рішеннями судів сум військових пенсій належить виключно до компетенції органів Державної казначейської служби України.

Неможливість отримати присуджені судом кошти у встановлений законом тримісячний строк стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частини 2 статті 6 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VІІІ (із змінами), рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 25 Бюджетного кодексу України передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

За приписами підпункту 1 пункту 9 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” від 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація;

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

За змістом частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою статті 3 Закону № 4901-VI визначено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”, із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що встановлений частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. У будь-якому разі, черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак у тримісячний строк.

Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 160/6770/19 та від 21 лютого 2023 року у справі № 500/5748/21.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845, безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Пунктами 24-34 Порядку № 845 встановлено механізм безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Так, відповідно до пунктів 24, 25 вказаного Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Пунктом 26 Порядку визначено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Пунктом 28 Порядку № 845 передбачено, що орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов`язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про непроведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Разом з тим, згідно з пунктами 47, 48 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Відповідно до пункту 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Аналіз вищенаведених вимог дає підстави для висновку, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, ДКС обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2025 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області із заявою про виконання судового рішення у справі № 420/11270/22 та виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 (з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду про зміну способу і порядку виконання рішення від 28.11.2025).

Листом від 22.01.2026 за вих. № 16-11-11/811 Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повідомило позивача про те, що за результатами розгляду його заяви та надісланого відповідачем запиту-вимоги від 15.12.2025 № 16-06-06/14375, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 22.12.2025 за вих. № 1500-0403-5/204257 зазначило про відсутність у боржника будь-яких відкритих поточних рахунків для безспірного списання коштів та брак власних бюджетних призначень для самостійного погашення заборгованості з нарахованої доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 457 666,38 грн. У зв`язку з цим відповідач поінформував позивача, що 16.01.2026 відомості про вказаний виконавчий лист були внесені до прикладного програмного забезпечення АС “Є-Казна” з метою подальшого виконання за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою”, за якою судовому документу присвоєно 1-шу черговість заборгованості. Також у листі відповідач наголосив, що перерахування коштів на користь позивача буде здійснено виключно в порядку загальної черговості надходження рішень суду, оскільки станом на дату надання відповіді сума попереднього боргу першої черги, що очікує на фінансування за вказаною програмою, складає понад 909 млн грн, а поточні розрахунки проводяться за документами, зареєстрованими органами Казначейства ще протягом IV кварталу 2024 року.

В аспекті обставин цієї справи суд зазначає, що як випливає з положень частини 1 статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду КПКВК 3504040 “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою” (далі КПКВК 3504040).

Оскільки у боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства, на яких можуть обліковуватись кошти безпосередньо цього органу та з яких можливо здійснити безспірне списання коштів, то надані позивачем виконавчі документи (виконавчий лист від 15.12.2022 №420/11270/22, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі №420/11270/22), унесені відповідачем до відповідного прикладного програмного забезпечення з метою виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 і їм присвоєно 1-шу черговість заборгованості, про що було повідомлено позивача листом від 22.01.2026 за вих. № 16-11-11/811.

Доказів подальшого звернення до відповідача з метою з`ясувати стан виконання виконавчого документа до суду не надано.

Водночас, з наявних у справі доказів (листів Державної казначейської служби України щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 та відповідей Міністерства фінансів України від 27.01.2026 № 16110-18-5/2540 і від 26.02.2026 № 16110-18-5/5746) вбачається, що динаміка заборгованості за першою чергою виплат (соціальні та пенсійні виплати) стрімко погіршувалася: якщо станом на 29.12.2025 сума попереднього боргу складала 838,70 млн грн, то станом на 22.01.2026 вона перевищила 909,00 млн грн, а станом на 23.03.2026 сягнула 1 231,18 млн грн.

При цьому Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” за вказаною бюджетною програмою КПКВК 3504040 передбачено лише 100,00 млн грн на всю країну.

Отже, суд убачає, що Законом України про Державний бюджет України на 2026 рік (як і відповідними законами на попередні роки) не встановлено бюджетних призначень, достатніх для безспірного списання коштів державного бюджету за КПКВК 3504040 на виконання рішень суду.

Суд звертає увагу, що у відповідних правовідносинах Казначейство є винятково виконавцем судових рішень та має можливість самостійного списання коштів з державного бюджету лише у тому розмірі, в якому вони передбачені Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України.

Тобто, наявні у справі докази в повній мірі підтверджують, що судове рішення, ухвалене на користь позивача, не виконано у зв`язку з недостатнім бюджетним фінансуванням таких витрат, а не внаслідок бездіяльності посадових осіб ДКС.

Відтак, невиконання вищевказаного виконавчого листа №420/11270/22 пов`язано не з бездіяльністю відповідача, а з відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції відповідача.

Суд зазначає, що питання черговості виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету врегульовані виключно Порядком №845, який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері казначейського виконання судових рішень.

Положення зазначеного Порядку містять імперативні приписи щодо здійснення безспірного списання коштів виключно у порядку черговості надходження виконавчих документів (п. 3 Порядку № 845), без встановлення будь-яких винятків щодо пріоритету для окремих категорій стягувачів.

Суд зауважує, що згідно з усталеним підходом, який знайшов своє відображення у судових рішеннях суду касаційної інстанції у справах з подібним предметом спору, де стороною є органи Держказначейства, перед тим, як констатувати факт протиправної бездіяльності (протиправних дій) органа Держказначейства у правовідносинах, які виникають у зв`язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, необхідно з`ясувати, чи вжило Казначейство у межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості.

При цьому під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню.

Водночас, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів за судовим рішенням, без з`ясування усіх обставин, які це зумовили, не є достатньою підставою вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №688/4324/16-а, від 06 листопада 2019 року у справі №803/1449/16, від 29 квітня 2024 року у справі №380/4698/20, від 07 березня 2025 року у справі № 560/3831/19.

Відповідач, приймаючи заяву позивача з виконавчим документом та здійснюючи відповідні заходи, діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог Порядку №845, будь - яких порушень, бездіяльності чи невиконання відповідачем вимог законодавства судом не встановлено.

При цьому позивача повідомлено про прийняття виконавчого документу та стан його виконання листом від 22.01.2026 за вих. № 16-11-11/811, а відсутність у цьому листі інформації про конкретну дату, коли буде виконане рішення суду, не свідчить про неналежний розгляд звернення позивача, оскільки відповідач не є тим органом, який уповноважений здійснювати фінансування виконання судових рішень чи уносити зміни до закону України про державний бюджет на відповідний рік, а відтак позбавлений можливості визначити конкретну дату виконання або передбачити час надходження бюджетних коштів.

Отже, оскільки вимоги позивача пред`явлені до органу, який не є безпосереднім боржником у спірних правовідносинах, враховуючи наявність спеціальної процедури виконання вже існуючих судових рішень та відсутність належного асигнування відповідної бюджетної програми, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Отже, позовні вимоги за встановлених судом обставин є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

.