Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/25283/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25283/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хурси О. О.,

при секретарі Сидоренко Ю. С.,

за участю представника позивача Кілішка М. А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Одеська виправна колонія (№ 14)» звернулась із позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, що винесені 06.08.2026 у виконавчому провадженні № 81684786 - про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» виконавчого збору у розмірі 34588 грн, - відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 34588 грн, у виконавчому провадженні № 81684932 про стягнення з Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» виконавчого збору у розмірі 34588 грн, - відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 34588 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем на підставі виконавчих документів - виконавчих листів № 420/31461/25, виданих 03.07.2026 Одеським окружним адміністративним судом, протиправно відкрито два окремі виконавчі провадження № 81684786 та № 81684932 шляхом штучного поділу судового рішення за періодами, внаслідок чого у кожному з них винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588 грн, а загальна сума стягнення необґрунтовано зросла до 69176 грн.

Відповідач у відзиві зазначив, що судове рішення у справі № 420/31461/25 має зобов`язальний характер, оскільки зобов`язує боржника вчинити певні дії без зазначення конкретних сум виплат у резолютивній частині. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішень немайнового характеру з боржника-юридичної особи стягується виконавчий збір у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, що у даному випадку становить 34588 грн. З огляду на це, державний виконавець діяв в межах повноважень у спосіб, що передбачений законодавством.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 420/31461/25 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)»: зобов`язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№ 14)» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 та зобов`язано державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 19.07.2022, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн щомісячно, що розраховується, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення державна установа «Одеська виправна колонія (№ 14)» направила розпоряднику бюджетних коштів вищого рівня листи від 05.05.2026 № 1/9/1-2818, від 10.06.2026 №1/9/1-3638 та від 03.07.2026 № 1/9/1-4187 з проханням виділити додаткові бюджетні асигнування та кошторисні призначення для виплати коштів на загальну суму 348467,2 грн.

06.08.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області відносно боржника відкрито два виконавчі провадження на підставі виконавчих листів №420/31461/25, виданих 03.07.2026 Одеським окружним адміністративним судом, виконавче провадження № 81684786 та виконавче провадження № 81684932.

Основними постановами від 06.08.2026 у межах вказаних виконавчих проваджень з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 34588 грн по кожному провадженні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом першим частини першої ст. 3 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно частини четвертої та восьмої ст. 19 Закону № 1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини четвертої ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.

З аналізу вказаних норм Закону слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 420/31461/25 зобов`язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№ 14)» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 та зобов`язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№ 14)» Міністерства юстиції України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 19.07.2022, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн щомісячно, що розраховується, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, що винесені 06.08.2026 у виконавчому провадженні № 81684932 - про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» виконавчого збору у розмірі 34588 грн та - відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 34588 грн, суд зазначає наступне.

Згідно до частин першої - четвертої ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У своїй практиці Верховний Суд уже зазначав, що за змістом ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Порядок виконання рішень немайнового характеру регулюється розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, яке підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 14.09.2022 по справі № 280/9443/21.

Як установлено судом, підставою для прийняття державним виконавцем постанов у виконавчому проваджені № 81684932 - про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» виконавчого збору у розмірі 34588 грн та - відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 34588 грн слугував виконавчий лист № 420/31461/25, виданий 03.07.2026 Одеським окружним адміністративним судом.

Суд вказує, що заявлені у справі № 420/31461/25 вимоги про зобов`язання Державну установу «Одеська виправна колонія (№ 14)» Міністерства юстиції України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 19.07.2022, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн щомісячно, що розраховується, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум є майновою вимогою, яка виникла у зв`язку із проходженням служби та виплатою грошового забезпечення. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є нарахування та виплата певної грошової суми у розмірі 4463,15 грн щомісячно на користь ОСОБА_1 , тобто зміна його майнового стану, що, в свою чергу, є благом, яке має точну грошову оцінку.

Отже, висновок державного виконавця що на його виконанні перебуває рішення немайнового характеру, є помилковим. А відтак, у даному випадку розмір виконавчого збору має обраховуватися державним виконавцем з урахуванням суми нарахованого та виплаченого стягувачу грошового забезпечення у виконавчому провадженні № 81684932.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про неправомірність постанов - про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» виконавчого збору у розмірі 34588 грн та - відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 34588 грн у виконавчому провадженні № 81684932.

Щодо визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, що винесені 06.08.2026 у виконавчому провадженні № 81684786 - про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» виконавчого збору у розмірі 34588 грн та - відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 34588 грн, суд зазначає наступне.

Судові рішення прийнято умовно поділяти на рішення майнового та немайнового характеру. Окремо можна виділити рішення зобов`язального характеру - тобто рішення, яким боржника зобов`язано вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Рішення зобов`язального характеру за своє суттю можуть бути, як немайновими, наприклад «зобов`язати боржника не чинити перешкод», або ж майновими, які зобов`язують боржника передати стягувачу грошові кошти або майно.

Суд вказує, що ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», норми якої регламентують порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, знаходиться в Розділі VIII «Виконання рішень немайнового характеру».

Тому всі рішення зобов`язального характеру повинні виконуватися згідно ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та відносяться до рішень немайнового характеру.

Таким чином, незважаючи на те, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить чіткого визначення поняття «рішення немайнового характеру», за змістом ст. 63 зазначеного закону, таким рішенням є рішення, за яким боржник зобов`язаний, зокрема, особисто вчинити певні дії.

Згідно частини другої ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, із тексту даної норми слідує те, що для її застосування державним виконавцем при обчисленні суми виконавчого збору, у виконавчому документі мають бути зазначенні або сума коштів, яка підлягає стягненню з боржника, поверненню боржником, або конкретне майно яке має бути передано стягувачу і вартість якого визначена у виконавчому документі.

Водночас, у виконавчому листі № 420/31461/25, виданому 03.07.2026 Одеським окружним адміністративним судом, зобов`язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№ 14)» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008, тобто вчинити дії, які не мають грошової оцінки. Грошова оцінка може з`явитися лише після виконання боржником дій зазначених у виконавчому документі.

При цьому, ані мотивувальна частина, а ні резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/31461/25, не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_1 за спірний в цій справі період. Тому таке судове рішення має усі ознаки рішення немайнового характеру. Той факт, що вже під час виконання рішення суду у справі державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. Більш того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплаті, не була відома ні сторонам, ні державному виконавцю.

Верховний Суд, у постанові від 28.04.2020 в справі № 480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Суд також зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визначення суми виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню та про обґрунтованість прийняття постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України від 06.08.2026 у виконавчому провадженні № 81684786 - про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» виконавчого збору у розмірі 34588 грн та - відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 34588 грн, суд зазначає наступне та відсутності підстав для її скасування.

У відповідності до вимог частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 244 - 246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 2А; ЄДРПОУ: 08564127) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; ЄДРПОУ: 45862901) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, що винесені 06.08.2026 у виконавчому провадженні № 81684932 про стягнення з Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» виконавчого збору у розмірі 34588 грн та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 34588 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 08.10.2026.

Суддя Олександр ХУРСА