Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/9727/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9727/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 06.04.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 рр. в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 21.10.2026, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести починаючи з 21.10.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 рр. в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 05.02.2019.

За твердженням представника позивача, для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 рр., в розмірі 6188,89 гривень.

Представник позивача вказує, що з 01.05.2020 до 01.03.2026 пенсія підлягала щорічній індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими передбачався перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, із застосуванням таких коефіцієнтів збільшення: з 01.05.2020 - 1,11; з 01.03.2021 - 1,11; з 01.03.2022 - 1,14; з 01.03.2023 - 1,197; з 01.03.2024 - 1,0796; з 01.03.2025 - 1,115; з 01.03.2026 - 1,121.

На переконання представника позивача, позивачу пенсія не була належним чином проіндексована, у зв`язку з чим позивач через свого представника звернувся до відповідача з вимогою усунути порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії.

Водночас, як зазначено у позовній заяві, листом від 11.03.2026 №1500-1905-8/35475 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що позивачу були проведені перерахунки пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України про проведення індексації пенсій та Порядку №124 із застосуванням заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, збільшеної на відповідні коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Представник позивача вважає, що положення пункту 5 Порядку №124, яким визначено базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), суперечать частині другій статті 42 Закону №1058-IV, оскільки Закон і Порядок по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти. За його твердженням, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину, до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення.

Представник позивача посилається на частину третю статті 7 КАС України, постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 та постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 і зазначає, що під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

За розрахунком представника позивача, показник середньої заробітної плати за 2016-2018 рр. в розмірі 6188,89 грн після послідовного збільшення на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 станом на 01.03.2026 становить 14041,11 грн, натомість відповідач враховує показник станом на 01.10.2017 в розмірі 3764,40 грн, який після збільшення на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 станом на 01.03.2026 становить 9992,40 грн.

Протиправність дій відповідача представник позивача вбачає в тому, що він здійснював індексацію пенсії позивача у 2020-2026 роках, збільшуючи на коефіцієнти підвищення показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 в розмірі 3764,40 грн, а не станом на дату призначення пенсії позивача за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн.

Щодо виплати перерахованої пенсії у загальному порядку фінансування пенсій у солідарній системі представник позивача зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 запроваджено особливий механізм виплати пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, за яким така пенсія виплачується не в загальному порядку, встановленому Законом №1058-IV, а в межах окремо виокремлених бюджетних асигнувань, у порядку черговості, пропорційно наявному фінансуванню та з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди.

Представник позивача вказує, що у постанові Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 №127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік» у структурі видатків на виплату пенсій у солідарній системі окремо виокремлено видатки на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень - 500 млн грн та видатки на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, - 500 млн грн.

На думку представника позивача, перерахована на виконання судового рішення пенсія не є окремим видом пенсійної виплати, а Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями ані запроваджувати новий вид пенсійної виплати, ані встановлювати для нього особливий порядок фінансування та виплати. Він посилається на статтю 47 Закону №1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця, не пізніше 25 числа місяця, за який здійснюється виплата, і зазначає, що винятків для пенсій, призначених чи перерахованих на виконання судових рішень, цей Закон не містить, а виокремлення в бюджеті Пенсійного фонду України окремих статей видатків має виключно бюджетно-обліковий характер і не може змінювати зміст та обсяг суб`єктивного права особи на пенсію. Протилежний підхід, за його твердженням, означав би, що Кабінет Міністрів України шляхом щорічного бюджетного рішення може щоразу встановлювати новий спеціальний порядок виплати пенсій, перерахованих за рішеннями суду, що суперечить статті 19 Конституції України, статтям 4, 5, 47 Закону №1058-IV та принципу обов`язковості судового рішення.

Представник позивача вважає, що ця вимога не є передчасною, оскільки йдеться не про гіпотетичне порушення у майбутньому, а про вже існуючий правовий режим виплати пенсії, і спір у цій частині стосується належного способу виконання того рішення суду, яке має бути ухвалене у цій справі. Саме від цього, на його думку, залежить, чи буде право позивача реально поновлено, чи залишиться лише формально визнаним.

За твердженням представника позивача, визнання Постанови №821 протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 не забезпечує повного захисту права позивача, оскільки виокремлення відповідних видатків і їх ліміти закріплені безпосередньо у бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік, а Уряд уже розробляє новий підзаконний акт, який має замінити Постанову №821 та відтворити аналогічний механізм в іншій нормативній формі.

Представник позивача також зазначає, що Пенсійний фонд України не має дискреційних повноважень самостійно не застосовувати чинні постанови Кабінету Міністрів України та затверджений ними бюджет, тому без прямого судового припису відповідач буде зобов`язаний здійснювати виплату в режимі окремих лімітованих асигнувань, а позивач після отримання рішення про перерахунок пенсії буде змушений знову звертатися до суду з окремим позовом щодо порядку її виплати.

Представник позивача посилається на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 2 КАС України, постанови Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 і частину третю статті 7 КАС України, вважає вимогу про порядок виплати складовою ефективного способу захисту та вказує, що в аналогічних ситуаціях суди задовольняють подібні вимоги по суті (справи №320/3960/26, №320/3990/26, №320/3996/26, №320/7672/26, №320/7932/26).

Щодо строку звернення до суду представник позивача зазначає, що позивачу стало відомо про порушення відповідачем своїх прав після отримання відповіді від 11.03.2026 №1500-1905-8/35475, а порушення права позивача на індексацію пенсії носить триваючий характер, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем.

Представник позивача вказує, що з огляду на шестимісячний строк звернення до суду та дату подання позову судовому захисту підлягає перерахунок із застосуванням коефіцієнтів 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 - з 21.10.2026 та перерахунок із застосуванням коефіцієнта 1,121 - з 01.03.2026. При цьому, на його думку, резолютивна частина рішення має містити всі коефіцієнти, оскільки поточний показник середньої заробітної плати математично «включає» всі попередні коефіцієнти і без їх відображення виконання рішення буде неможливим.

Стислий виклад заперечень відповідача

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх незаконними та безпідставними.

У відзиві зазначено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком «з 05.02.2029» відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а її пенсію розраховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески «за 2016 - 2019 роки», що становить 6188,89 грн.

Відповідач зазначає, що розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески, та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

За твердженням відповідача, позивачці проведено перерахунки по індексації заробітної плати згідно з Порядком №124 з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025, з 01.03.2026, а для послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивачці в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024, 1,115 з 01.03.2025, 1,121 з 01.03.2026 відсутні законні підстави. Перерахунок, на думку відповідача, проведено згідно норм чинного законодавства.

Щодо вимоги про зобов`язання вчинити певні дії відповідач з посиланням на статтю 58 Закону №1058 вказує, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії, тому суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до його компетенції.

Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18, за якою суд не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, закріпленими частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідач також посилається на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Класс та інші проти Німеччини» та абзац другий частини четвертої статті 245 КАС України. На його думку, рішення суду про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження, а суд не може на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Відповідач також зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на цілі, визначені цим Законом, а їх використання на інші цілі забороняється, тому стягнення судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України.

З урахуванням наведеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 13.04.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними підставами для поновлення такого строку та доказів про доплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

До суду 23.04.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, додатком до якої є уточнена позовна заява. У цій заяві представник позивача зазначив, що з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду позивачем заявлено вимоги здійснення перерахунку пенсії з 21.10.2025 (що стосується непроведення індексації пенсії позивача впродовж 2020-2025 років).

Ухвалою від 30.04.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Дослідивши заяви по суті справи та наявні в матеріалах справи докази, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх належними і допустимими доказами, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 05.02.2019 отримує пенсію за віком по Списку №2 згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У листі від 11.03.2026 №1500-1905-8/35475 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що пенсію ОСОБА_1 розраховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески «за 2016 - 2019 роки», що становить 6188,89 грн.

У цьому ж листі відповідач повідомив, що ОСОБА_1 проведено перерахунки по індексації заробітної плати згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025, з 01.03.2026, а для послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024, 1,115 з 01.03.2025, 1,121 з 01.03.2026 відсутні законні підстави.

Згідно з доданими до листа протоколами перерахунку пенсії, середньомісячний заробіток позивача за перерахунком з 01.03.2025 (вид перерахунку - «Індексація заробітку. (масовий)») становить 8186,28 грн, а за перерахунком, проведеним 09.03.2026 (вид перерахунку - «Індивідуально (масовий). Індексація заробітку.»), за яким пенсію призначено з 01.03.2026, - 9967,72 грн.

У доданому до листа «Розрахунку заробітку для обчислення» у графі «Середній заробіток за 3 попередні роки» зазначено 3764,40 з приміткою «за (2016-2018 роки)», у графі «Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП» - 2.654448 з розрахунком « 1.17 * 1.11 * 1.11 * 1.14 * 1.197 * 1.0796 * 1.115 * 1.121», у графі «Збільшений на коефіцієнт показник ЗП» - 9992.40, у графі «Середньомісячний заробіток для обчислення» - 9967.72000.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою цієї статті, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп x Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом четвертим цієї ж частини передбачено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII, індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання наведених приписів Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 №124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Згідно з пунктом 2 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону №1058-IV. Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. Пунктом 4 Порядку №124 визначено також, що перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього ж пункту передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, установлені підпунктом 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 - 1,11; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 - 1,11; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 - 1,14; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 - 1,197; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 - 1,0796; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 - 1,115; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 - 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї Постанови.

Порівняння абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV та абзацу першого пункту 5 Порядку №124 показує, що ці приписи по-різному визначають показник, який збільшується на коефіцієнт: Закон вимагає збільшувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тоді як Порядок - показник, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24:

«Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення».

У цій же постанові Верховний Суд зазначив:

«З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним».

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2026 у справі №140/8002/24:

«Суд зазначає, що індексація пенсій відповідно до постанов КМУ № 127, № 118, № 168 та № 185 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації».

У цій же постанові Верховний Суд вказав:

«Тому, навіть у межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, суд зобов`язаний застосувати усі встановлені законодавством коефіцієнти індексації, починаючи з 01.03.2021, у тому числі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796, що підлягають послідовному застосуванню до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії».

Застосовуючи цей алгоритм до встановлених обставин, суд виходить з того, що пенсію позивачу призначено з 05.02.2019 за зверненням від 05.02.2019, тобто до 31.12.2019, а отже її пенсія відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №124 підлягала перерахунку в межах щорічної індексації починаючи з перерахунку 2020 року.

Показником, який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, є середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 6188,89 грн, що підтверджено листом відповідача від 11.03.2026 №1500-1905-8/35475 та визнано відповідачем у відзиві.

У листі від 11.03.2026 №1500-1905-8/35475 та у відзиві відповідач зазначає, що цей показник визначено «за 2016 - 2019 роки», тоді як позивач - що його визначено за 2016-2018 роки.

За призначенням пенсії позивач звернувся 05.02.2019, а відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що показник у розмірі 6188,89 грн є показником за 2016-2018 роки.

Отже, для забезпечення індексації пенсії позивача збільшенню на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 підлягав показник 6188,89 грн, а не показник 3764,40 грн станом на 01.10.2017.

Оскільки відповідач, як убачається з «Розрахунку заробітку для обчислення», збільшував показник 3764,40 грн, його дії щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника 6188,89 грн є протиправними.

У прохальній частині уточненої позовної заяви датою, з якої позивач просить провести перерахунок із застосуванням коефіцієнтів 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, зазначено 21.10.2026.

Водночас у розділі уточненої позовної заяви щодо строку звернення до суду представник позивача пов`язує цю дату із шестимісячним строком звернення до суду та датою подання позову, а в заяві про усунення недоліків, до якої додано уточнену позовну заяву, зазначає, що позивачем заявлено вимоги здійснення перерахунку пенсії з 21.10.2025.

Уточнену позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 21.04.2026, тобто через шість місяців після 21.10.2025.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що зазначення в прохальній частині уточненої позовної заяви 2026 року замість 2025 року є опискою, а позивач просить провести перерахунок починаючи з 21.10.2025.

Визначаючи період, з якого підлягає проведенню перерахунок, суд виходить з того, що позивач заявив вимоги за період, який починається з 21.10.2025, а позовну заяву сформовано та підписано в системі «Електронний суд» 03.04.2026.

Заявлений позивачем період перебуває в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а суд, згідно з частиною другою статті 9 КАС України, розглядає справу в межах позовних вимог.

Тому перерахунок належить провести починаючи з 21.10.2025, застосувавши при цьому послідовно всі коефіцієнти збільшення, які передували цій даті, а з 01.03.2026 - додатково коефіцієнт 1,121.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність законних підстав для послідовного збільшення показника 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення. Закон не містить приписів про існування окремого, спеціально визначеного для індексації показника середньої заробітної плати: абзац перший частини другої статті 42 Закону №1058-IV прямо називає той показник, «який враховується для обчислення пенсії», тобто показник, застосований у формулі частини другої статті 40 цього Закону при обчисленні конкретної пенсії. Уведення іншої базової величини здійснено не законом, а пунктом 5 Порядку №124, тобто підзаконним актом.

Твердження відповідача про те, що позивачці проведено перерахунки по індексації заробітної плати згідно з Порядком №124, наведеного висновку не спростовує.

За «Розрахунком заробітку для обчислення» відповідач збільшував показник 3764,40 грн, а обчислений у такий спосіб середньомісячний заробіток 9967,72 грн застосував у перерахунку пенсії з 01.03.2026 згідно з протоколом перерахунку, тобто діяв на підставі того положення Порядку №124, застосування якого Верховний Суд визнав протиправним.

Заперечення відповідача, наведені з посиланням на статтю 58 Закону №1058-IV, про те, що суд не може підміняти Пенсійний фонд або перебирати на себе його повноваження, суд відхиляє з таких мотивів.

Перерахунок пенсії для забезпечення її індексації не є дискреційним повноваженням відповідача: об`єкт збільшення визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, розмір коефіцієнтів збільшення - постановами Кабінету Міністрів України, а порядок перерахунку - Порядком №124.

Тому належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його провести перерахунок пенсії у спосіб, визначений законом.

Постанова Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18, на яку посилається відповідач, ухвалена в інших правовідносинах. У тій справі позивач оскаржував розпорядження сільського голови про преміювання, а Верховний Суд зазначив: «Преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця».

Перерахунок пенсії для забезпечення її індексації до дискреційних повноважень відповідача не належить, тому висновок, на який посилається відповідач, до спірних правовідносин не застосовується.

З цих самих мотивів висновку суду не змінюють посилання відповідача на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Класс та інші проти Німеччини», які відповідач наводить щодо дискреційних повноважень.

Абзац другий частини четвертої статті 245 КАС України, на який посилається відповідач, передбачає, що у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. У спірних правовідносинах права діяти на власний розсуд відповідач не має, тому суд цю норму не застосовує.

Заперечення відповідача про те, що рішення суду про зобов`язання призначити позивачу пенсію є формою втручання у його повноваження і що суд не може на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, предмета спору не стосуються, оскільки позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії для забезпечення її індексації, а не призначення пенсії чи обчислення стажу.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - не провів перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення її пенсії, чим порушив право позивача, передбачене частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, на індексацію пенсії.

Тому позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника 6188,89 грн на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 21.10.2025, та 1,121, починаючи з 01.03.2026, є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Обґрунтованою є і похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок пенсії.

Вирішуючи позовну вимогу про здійснення виплати пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Судовому захисту підлягає порушене право, а не таке, порушення якого є можливим у майбутньому.

Суд встановив, що перерахунок пенсії позивача у спосіб, визначений цим рішенням, відповідач ще не проводив, а тому виплата перерахованої пенсії не здійснювалась та жодного порядку такої виплати відповідач до позивача не застосовував.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що ця вимога не є передчасною, оскільки стосується вже чинного правового режиму виконання судових рішень.

Наявність нормативного регулювання сама по собі не свідчить про порушення права конкретної особи, а порушення виникає лише за умови фактичного застосування відповідного механізму до виплат позивачу, чого на час розгляду справи не відбулось.

Суд також враховує, що Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» визнано протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 та постановою Верховного Суду від 10.09.2026.

Крім того, згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» та переліком, що додається до неї, Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано такою, що втратила чинність.

Отже, підзаконний акт, застосування якого до себе позивач вважає загрозою, на час ухвалення цього рішення нечинний.

Аргументи позивача про те, що визнання Постанови №821 нечинною не забезпечує захисту її права, оскільки відповідні видатки виокремлено у бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік, а замість цієї Постанови Уряд може прийняти інший акт, суд відхиляє. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 установлено, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду.

Проте ні цей пункт, ні відповідні видатки бюджету Пенсійного фонду України відповідач до виплат позивачу не застосовував, оскільки перерахунок її пенсії на виконання рішення суду не проводився.

Оцінку правовому акту, який до позивача не застосовано, суд у цій справі не надає. Аргументи позивача про те, що перерахована на виконання судового рішення пенсія не є окремим видом пенсійної виплати, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати для неї особливий порядок фінансування та виплати і що стаття 47 Закону №1058-IV не містить винятків для таких пенсій, стосуються законності порядку виплати, який до позивача не застосовано, тому висновку про передчасність цієї вимоги не змінюють.

Не дають підстав для іншого висновку аргументи позивача про те, що вимога про порядок виплати є складовою ефективного способу захисту і що без прямого судового припису відповідач здійснюватиме виплату в режимі окремих лімітованих асигнувань.

У постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, на яку посилається позивач, Верховний Суд зазначив: «ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом».

Ці самі вимоги Верховний Суд навів у постанові від 08.02.2022 у справі №160/6762/21.

У першій із цих справ позивач оскаржував відмову органу Держгеокадастру в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у другій - рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації обтяження у вигляді арешту нерухомого майна.

В обох справах Верховний Суд захищав право, яке суб`єкт владних повноважень уже порушив.

Право позивача на виплату перерахованої пенсії відповідач на час розгляду цієї справи не порушив, тому наведений висновок, як і посилання позивача на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, не є підставою для задоволення цієї вимоги.

Рішення у справах №320/3960/26, №320/3990/26, №320/3996/26, №320/7672/26, №320/7932/26, на які посилається позивач, ухвалені Київським окружним адміністративним судом як судом першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, позовна вимога про здійснення виплати перерахованої пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Посилання відповідача на статтю 73 Закону №1058-IV суд не застосовує, оскільки ця норма визначає напрями використання коштів Пенсійного фонду України і не регулює розподіл судових витрат, який установлений статтею 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 рр. в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 21.10.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести починаючи з 21.10.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 рр. в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО