Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/28960/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28960/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місце знаходження: 65008, Одеська область, м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 22 серпня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місце знаходження: 65008, Одеська область, м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1), в якій позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ052448 від 05.08.2025 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Ухвалою від 25 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначає, що 04.07.2025 року посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки на автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса» на ділянці 452 км + 811 м було проведено перевірку транспортного засобу марки IVECO 50C17, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та яким на момент проведення перевірки керував ОСОБА_2 .

За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР041971 від 04.07.2025 року.

В акті перевірки зазначено про порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 04.07.2025 року або роздруківки режиму праці та відпочинку цифрового тахографа водія ОСОБА_2 за 04.07.2025 року, а також товарно-транспортної накладної.

Позивач зазначає, що транспортний засіб IVECO 50C17, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дійсно належить йому на праві власності, однак на момент проведення рейдової перевірки він особисто перевезення вантажу не здійснював, а транспортним засобом керував ОСОБА_2 .

На думку позивача, відповідачем неправильно визначено особу автомобільного перевізника, оскільки відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт має нести саме автомобільний перевізник, а не власник транспортного засобу лише у зв`язку з тим, що відомості про нього зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач посилається на те, що перевезення вантажу здійснювалося не ним особисто, а водієм ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вважає, що відповідач безпідставно визначив саме ОСОБА_1 суб`єктом відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області прийнято постанову № ОПШ052448 від 05.08.2025 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

З наведених підстав позивач вважає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та просить її скасувати.

До канцелярії суду 17.09.2025 року (сформовано в ЕС 16.09.2025 року) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Представник відповідача зазначає, що під час проведення рейдової перевірки 04.07.2025 року було зупинено транспортний засіб IVECO 50C17, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність, за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зокрема, під час проведення перевірки встановлено відсутність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено акт № ОАР041971 від 04.07.2025 року.

Щодо встановлення особи автомобільного перевізника представник відповідача зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Представник відповідача звертає увагу, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху, а всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія безпосередньо під час проведення перевірки. Саме на підставі документів, наявних та пред`явлених посадовим особам на місці проведення рейдової перевірки, встановлюються фактичні обставини здійснення перевезення, у тому числі особа автомобільного перевізника.

Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки в акті № ОАР041971 зафіксовано, що транспортний засіб належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 .

При цьому водієм під час проведення рейдової перевірки не було надано документів, які б свідчили про використання належного ОСОБА_1 транспортного засобу іншою особою як автомобільним перевізником.

Таким чином, на думку представника відповідача, на момент проведення рейдової перевірки посадові особи Укртрансбезпеки на підставі наявних документів та відомостей обґрунтовано встановили, що автомобільним перевізником є саме ОСОБА_1 .

З наведених підстав представник відповідача вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ052448 від 05.08.2025 року прийнята правомірно та підстави для її скасування відсутні.

Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки IVECO 50C17, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Суд встановив, що 04.07.2025 року на автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса», 452 км + 811 м, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки IVECO 50C17, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатами проведення рейдової перевірки посадовою особою відповідача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР041971 від 04.07.2025 року.

Відповідно до зазначеного акта під час перевірки встановлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність документів, визначених цією статтею, зокрема щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 04.07.2025 року або роздруківки режиму праці та відпочинку водія з цифрового тахографа за 04.07.2025 року, а також товарно-транспортної накладної.

В акті перевірки зазначено, що транспортний засіб належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 , а водієм транспортного засобу є ОСОБА_2 .

З матеріалів справи судом встановлено, що водій ОСОБА_2 з актом проведення перевірки ознайомлений, про що свідчить його підпис в акті.

Також матеріалами справи підтверджено, що Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Житнюку Віталію Олександровичу було направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 05.08.2025 року Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ052448, відповідно до якої за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до автомобільного перевізника ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

Не погоджуючись із правомірністю винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу щодо нього, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III (далі – Закон №2344-III) основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі – Порядок №1567).

Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п. 20, 21, 22 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Саме в такій послідовності цей нормативний блок викладений у наданому нами відмовному рішенні Волощука.

Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі – Інструкція №385).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Згідно з п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та своєчасне внесення до нього необхідної інформації;

має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

має при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, – штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідальність, передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III, покладається саме на автомобільного перевізника, який здійснює відповідне перевезення.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Щодо доводів позивача про те, що він не є автомобільним перевізником, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось судом, відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Отже, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, покладається саме на автомобільного перевізника, а не виключно на особу, яка є власником транспортного засобу.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу IVECO 50C17, державний номерний знак НОМЕР_2 , його власником є ОСОБА_1 .

Під час проведення рейдової перевірки в акті №ОАР041971 від 04.07.2025 року зафіксовано, що автомобільним перевізником є ОСОБА_1 . При цьому водієм транспортного засобу не було надано заперечень щодо зазначення позивача автомобільним перевізником. Такі обставини також наведені відповідачем у відзиві.

Суд звертає увагу, що під час проведення перевірки водій не повідомляв посадових осіб Укртрансбезпеки про наявність договору оренди транспортного засобу або іншого договору, який би встановлював правові підстави користування та/або розпорядження належним позивачу транспортним засобом іншою особою.

При цьому матеріали справи не містять договору оренди (найму), позички чи іншого правочину, відповідно до якого ОСОБА_1 передав належний йому транспортний засіб іншій фізичній або юридичній особі для здійснення нею перевезень як автомобільним перевізником.

Також матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що на момент проведення рейдової перевірки 04.07.2025 року автомобільним перевізником, який здійснював відповідне вантажне перевезення транспортним засобом IVECO 50C17, державний номерний знак НОМЕР_2 , була інша особа, а не позивач.

Сам по собі факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 не свідчить про набуття останнім статусу автомобільного перевізника у розумінні Закону №2344-III.

Суд зазначає, що поняття «водій» та «автомобільний перевізник» не є тотожними, а тому перебування певної особи за кермом транспортного засобу саме по собі не є достатнім доказом того, що така особа здійснює перевезення від свого імені та є автомобільним перевізником.

Суд також враховує, що у наданих під час рейдової перевірки документах не було відомостей, які б дозволяли посадовим особам відповідача встановити іншого автомобільного перевізника.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що належний йому транспортний засіб був переданий іншій особі на законних підставах та що саме така особа здійснювала відповідне перевезення як автомобільний перевізник.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи позивача про те, що він не був автомобільним перевізником під час здійснення перевезення 04.07.2025 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Окремо суд враховує, що належність транспортного засобу певній особі сама по собі не є безумовною підставою для висновку про те, що така особа у кожному випадку є автомобільним перевізником. Визначальним є встановлення особи, яка фактично здійснювала перевезення вантажу у розумінні Закону №2344-III.

Разом з тим, особа, яка заперечує свій статус автомобільного перевізника та посилається на здійснення перевезення іншою особою, повинна підтвердити відповідні обставини належними доказами, які дають можливість встановити правові підстави використання транспортного засобу іншою особою та здійснення нею перевезення.

У матеріалах цієї справи відсутні докази укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою договору оренди, найму, позички транспортного засобу чи іншого правочину, на підставі якого належний позивачу транспортний засіб IVECO 50C17, державний номерний знак НОМЕР_2 , був переданий іншій особі для здійснення нею перевезення вантажів.

Матеріали справи також не містять товарно-транспортної накладної чи іншого документа на вантаж, з якого можливо було б встановити іншу особу як автомобільного перевізника.

При цьому суд враховує, що безпосередньо під час проведення рейдової перевірки посадовими особами відповідача на підставі наявних на момент перевірки документів та відомостей в акті №ОАР041971 від 04.07.2025 року автомобільним перевізником зазначено саме ОСОБА_1 . Відзив відповідача також прямо посилається на те, що особу перевізника було встановлено за матеріалами перевірки та інформацією, наданою водієм.

Таким чином, посилання позивача виключно на ту обставину, що під час проведення перевірки транспортним засобом керував ОСОБА_2 , не спростовує висновків відповідача щодо визначення позивача автомобільним перевізником, оскільки доказів здійснення ОСОБА_2 перевезення від власного імені як автомобільним перевізником матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що обставини цієї справи відрізняються від випадків, коли власником транспортного засобу надаються належні докази передачі транспортного засобу іншому суб`єкту для здійснення перевезень. Зокрема, у наданому як приклад рішенні у справі №420/12176/23 позивач обґрунтовував передачу транспортного засобу іншій особі нотаріально посвідченим договором оренди.

Отже, сукупність установлених судом обставин не дає підстав для висновку, що на момент проведення рейдової перевірки автомобільним перевізником була інша особа, ніж позивач.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача щодо неправильного визначення відповідачем суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Щодо доводів позивача про припинення ним підприємницької діяльності суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких підприємницьку діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця припинено 30.07.2012 року.

На переконання позивача, оскільки на момент проведення рейдової перевірки та прийняття оскаржуваної постанови він не мав статусу фізичної особи-підприємця, до нього не може бути застосовано адміністративно-господарський штраф.

Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом, відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, наведене визначення автомобільного перевізника не пов`язує набуття такого статусу виключно з наявністю у фізичної особи статусу фізичної особи-підприємця.

Водночас абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III відповідальність за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 та 48 цього Закону, покладено саме на автомобільного перевізника.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для застосування відповідальності у спірних правовідносинах визначальним є встановлення того, хто здійснював відповідне перевезення як автомобільний перевізник, а не лише наявність чи відсутність у такої фізичної особи зареєстрованого статусу фізичної особи-підприємця.

Як встановлено судом вище, транспортний засіб IVECO 50C17, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить позивачу, під час рейдової перевірки автомобільним перевізником в акті №ОАР041971 зазначено саме ОСОБА_1 , при цьому належних доказів передачі транспортного засобу іншій особі та здійснення перевезення іншим автомобільним перевізником матеріали справи не містять.

Тому сама по собі обставина припинення підприємницької діяльності позивача 30.07.2012 року не спростовує встановлених під час рейдової перевірки обставин та не є достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

За таких обставин суд відхиляє відповідні доводи позивача.

Щодо встановленого під час рейдової перевірки порушення суд зазначає таке.

Як вбачається з акта проведення перевірки № ОАР041971 від 04.07.2025 року, під час здійснення вантажного перевезення у водія транспортного засобу були відсутні документи, передбачені статтею 48 Закону №2344-III, зокрема реєстраційний листок режиму праці та відпочинку (тахокарта) або роздруківка даних роботи тахографа. Відповідач у відзиві також прямо зазначає про встановлення цієї обставини під час перевірки.

При цьому матеріали справи не містять доказів, які б спростовували зафіксовані посадовими особами відповідача в акті перевірки обставини щодо відсутності зазначених документів безпосередньо на момент проведення рейдової перевірки.

Суд зазначає, що обов`язок мати при собі та пред`являти уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством для здійснення відповідного перевезення, має виконуватися саме під час здійснення такого перевезення та проведення перевірки.

Отже, встановлена під час рейдової перевірки відсутність документів, передбачених статтею 48 Закону №2344-III, утворює склад порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Суд також враховує, що позивач, заперечуючи правомірність притягнення його до відповідальності, основні доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що він не є автомобільним перевізником та що транспортним засобом на момент проведення перевірки керував ОСОБА_2 .

Водночас, як уже встановлено судом, сам факт керування транспортним засобом іншою особою не є достатнім для висновку про те, що така особа набула статусу автомобільного перевізника, а належних доказів передачі транспортного засобу іншій особі для здійснення нею перевезень як автомобільним перевізником позивачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про неправильне визначення відповідачем суб`єкта відповідальності або спростовували факт порушення вимог статті 48 Закону №2344-III, зафіксований актом № ОАР041971 від 04.07.2025 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що у відповідача були правові підстави для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ052448 від 05.08.2025 року прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому правові підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ052448 від 05.08.2025 року, натомість доводи позивача не спростовують встановлених під час рейдової перевірки обставин та не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують наведених судом висновків та не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та наведених норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що у задоволенні адміністративного позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місце знаходження: 65008, Одеська область, м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.