Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/25289/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 18 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячних складових грошового забезпечення доплачених 22.06.2026 на виконання судових рішень у справі №420/35428/25;

- зобов`язати НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів на суми щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення були фактично доплачені 22.06.2026 у складі загальної суми 247 110,59 грн, за весь час затримки виплати кожної відповідної щомісячної суми до дня її фактичної виплати 22.06.2026, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання судових рішень у справі №420/35428/25 Відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення Позивача за період з 30.01.2020 року по 01.05.2023 року. Платіжною інструкцією від 22.06.2026 року №3988 Позивачу перераховано 247 110,59 грн, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків і зборів. Факт, дата, сума та підстава виплати прямо підтверджені листом Відповідача від 10.07.2026 року №09/8502-26-Вих. Разом із заборгованістю Відповідач не нарахував і не виплатив компенсацію втрати частини доходів. 02.07.2026 року представником Позивача до Відповідача подано адвокатський запит №220/07, у якому, серед іншого, порушено питання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів та надання документів про проведений розрахунок. Листом від 10.07.2026 року №09/8502-26-Вих Відповідач повідомив, що не вбачає підстав для виплати компенсації.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.08.2026 5 виконання судового рішення. Таким чином, за наявності визначених Законом № 2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума, підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-43цс14.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

31 серпня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

04 вересня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Станом на 08 жовтня року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 (далі - Позивач) у період з 15.07.2019 року по 12.07.2025 року проходив військову службу у НОМЕР_2 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_1 ).

З 12.07.2025 року Позивача виключено зі списків особового складу цієї частини, однак з військової служби його не звільнено. Позивач і надалі проходить військову службу.

У період з 30.01.2020 року по 01.05.2023 року Відповідач нараховував та виплачував Позивачу грошове забезпечення у заниженому розмірі, без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

17.10.2025 року Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання такої бездіяльності протиправною, зобов`язання провести перерахунок і виплату грошового забезпечення та виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 року у справі №420/35428/25 позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Відповідача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 01.05.2023 року та зобов`язав провести відповідний перерахунок і виплату.

У частині вимоги про компенсацію втрати частини доходів суд зазначив: «Нарахування та виплата на користь позивача спірного грошового забезпечення ще не відбулось… Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації буде порушене відповідачем, задоволення позову у цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє». Саме з цих підстав у задоволенні цієї вимоги було відмовлено як передчасної.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 року рішення суду першої інстанції переглянуто та змінено. Після апеляційного перегляду рішення набрало законної сили. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

На виконання судових рішень у справі №420/35428/25 Відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення Позивача за період з 30.01.2020 року по 01.05.2023 року.

Платіжною інструкцією від 22.06.2026 року №3988 Позивачу перераховано 247 110,59 грн, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків і зборів. Факт, дата, сума та підстава виплати прямо підтверджені листом Відповідача від 10.07.2026 року №09/8502-26-Вих.

Разом із заборгованістю Відповідач не нарахував і не виплатив компенсацію втрати частини доходів.

02.07.2026 року представником Позивача до Відповідача подано адвокатський запит №220/07, у якому, серед іншого, порушено питання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів та надання документів про проведений розрахунок.

Листом від 10.07.2026 року №09/8502-26-Вих Відповідач повідомив, що не вбачає підстав для виплати компенсації.

Позивач вважає, що набув права на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Згідно з статтями 1- 3 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Виходячи з наведеного, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячних складових грошового забезпечення, виплачених 22.06.2026 року на виконання судових рішень у справі №420/35428/25.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів на суми щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були фактично виплачені 22.06.2026 року у складі загальної суми 247 110,59 грн, за весь час затримки виплати кожної відповідної щомісячної суми до дня її фактичної виплати - 22.06.2026 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладені обставини, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячних складових грошового забезпечення, виплачених 22.06.2026 року на виконання судових рішень у справі №420/35428/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів на суми щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були фактично виплачені 22.06.2026 року у складі загальної суми 247 110,59 грн, за весь час затримки виплати кожної відповідної щомісячної суми до дня її фактичної виплати - 22.06.2026 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя С.О. Cтефанов