Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №420/15260/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15260/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Кіровоградській області, Головне управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – третя особа, ГУПФУ в Херсонській області), в якому просить:

визнати протиправним рішення ГУПФУ в Кіровоградській області від 10.04.2026 № 213050046709 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо незарахування періодів роботи (служби) з 01.02.2018 по 25.02.2018, з 13.05.2018 по 25.08.2018, з 09.09.2018 по 08.11.2018, з 18.11.2018 по 06.01.2019, з 11.01.2019 по 07.03.2019, з 22.03.2019 по 22.04.2019, з 27.06.2019 по 14.08.2019, щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 22.02.1994 по 02.05.1994, щодо незарахування періоду роботи з 04.07.2001 по 02.11.2001.

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди навчання з 22.02.1994 по 02.05.1994, період роботи з 04.07.2001 по 02.11.2001 роки згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1989.

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди служби з 01.02.2018 по 25.02.2018, з 13.05.2018 по 25.08.2018, з 09.09.2018 по 08.11.2018, з 18.11.2018 по 06.01.2019, з 11.01.2019 по 07.03.2019, з 22.03.2019 по 22.04.2019, з 27.06.2019 по 14.08.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області протиправно відмовило позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На думку позивача, відповідач безпідставно не зарахував до його страхового стажу період навчання в учбово-курсовому комбінаті Корпорації «Укрстройматериалов» з 22.02.1994 по 29.06.1994 та період роботи слюсарем-монтажником у «Фірма Крок ЛТД» з 04.07.2001 по 02.11.2001. Позивач наголошує, що надані ним документи, зокрема трудова книжка НОМЕР_2 від 21.07.1989, диплом НОМЕР_3 від 27.06.1989 та відомості з Реєстру застрахованих осіб, у своїй сукупності є належними й достатніми доказами для підтвердження вказаних періодів навчання та роботи. Несплата страхових внесків роботодавцем, за наявності офіційних записів у трудовій книжці, не може бути підставою для позбавлення застрахованої особи права на пенсійне забезпечення.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідач протиправно не визнав його право на призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій з огляду на формальні розбіжності у написанні його імені у довідках військової частини НОМЕР_4 №817 від 28.06.2018 («Євгений») та №1384 від 12.09.2019 («Євген»). Позивач вказує, що його особа повністю встановлена та підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , військовим квитком НОМЕР_6 від 11.10.1989 та ідентичністю реєстраційного номера облікової картки платника податків на всіх документах. На думку позивача, надмірний формалізм пенсійного органу порушує його конституційне право на соціальний захист, у зв`язку з чим він просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.04.2026 №213050046709, зобов`язати зарахувати спірні періоди навчання, роботи, служби до страхового стажу та призначити дострокову пенсію за віком з дати звернення.

Ухвалою від 01.06.2026 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також вищенаведеною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду засвідчені належним чином копії матеріалів, які містяться в пенсійній справі позивача, або документів, на підставі яких прийнято рішення від 10.04.2026 №213050046709 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком.

18.06.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.06.2026) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Відповідач зазначив, що рішення від 10.04.2026 №213050046709 про відмову у призначені позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач вказав, що страховий стаж позивача, обчислений за даними системи персоніфікованого обліку та наданих документів, становить 27 років 10 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення вказаного виду пенсії.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наголосив, що спірний період навчання з 22.02.1994 не зараховано до страхового стажу через порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, а саме у зв`язку з відсутністю посилання на номер і дату наказу про зарахування на навчання, дати закінчення навчання та відомостей про присвоєння кваліфікації. Період роботи у «Фірма Крок ЛТД» з 04.07.2001 по 02.11.2001 не підлягає зарахуванню через те, що в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків роботодавцем, а у графі 3 розділу «Відомості про роботу» трудової книжки не зазначено повне найменування підприємства при прийнятті на роботу. Окрім того, відповідач зауважив, що позивач не має права на дострокову пенсію за віком як військовослужбовець, який брав участь у бойових діях, оскільки в довідках військової частини НОМЕР_4 №817 від 28.06.2018 та №1384 від 12.09.2019 зазначені імена « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 » відповідно, що не відповідає його паспортним даним (« ОСОБА_2 »). Відповідач вважає, що встановлення факту приналежності цих документів позивачу має вирішуватися виключно в судовому порядку в рамках цивільного судочинства, а не в адміністративному суді.

Окрім цього, відповідач заявив процесуальне клопотання про залучення до справи ГУ ПФУ в Херсонській області в якості співвідповідача, оскільки у разі задоволення позову позивач перебуватиме на обліку та отримуватиме виплати за місцем свого проживання. З огляду на викладене, відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 08.09.2026 прийнято відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та залучити до матеріалів справи.

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в якості співвідповідача у справі залишено без задоволення.

Також вищенаведеною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

22.09.2026 третьою особою - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області подано до суду пояснення.

У своїх поясненнях третя особа повністю підтримала позицію відповідача та просила суд відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.

Щодо проходження позивачем військової служби (служби в особливий період), третя особа зазначила, що довідки військової частини НОМЕР_4 №817 від 28.06.2018 та №1384 від 12.09.2019 дійсно містять розбіжності у написанні імені позивача (« ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 » замість паспортного « ОСОБА_2 »). ГУ ПФУ в Херсонській області наголосило, що листом-роз`ясненням №2100-0303-8/15097 від 14.04.2026 офіційно поінформувало позивача про можливість зарахування цих періодів до стажу у разі надання оновлених довідок із правильним зазначенням його анкетних даних. Проте позивач виправлених документів до пенсійного органу не надав, що унеможливлює підтвердження його безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.

Стосовно незарахованих періодів стажу за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 21.07.1989 третя особа вказала:

за періодом навчання з 22.02.1994 - записи №9 та №10 трудової книжки внесені з порушенням Інструкції №58, оскільки в них відсутні посилання на дату й номер наказу про зарахування на навчання, немає дати закінчення навчання та відомостей про присвоєння кваліфікації;

за періодом роботи з 04.07.2001 по 02.11.2001 - у графі 3 розділу «Відомості про роботу» при прийнятті на роботу не зазначено повне найменування підприємства, що є порушенням вимог пункту 2.14 Інструкції №58. Окрім того, за цей період у Реєстрі застрахованих осіб повністю відсутня обов`язкова інформація про нарахування та сплату страхових внесків роботодавцем, що відповідно до Закону №1058-IV виключає можливість зарахування вказаного проміжку часу до страхового стажу особи.

На підставі викладеного, третя особа зазначила, що відповідач діяв законно та обґрунтовано, а позовні вимоги позивача є безпідставними.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 02 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 , якому 12 березня 2026 року виповнилось 55 років, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності органом, уповноваженим розглядати вказану заяву, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

За наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийнято рішення №213050046709 від 10 квітня 2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії, становить 27 років 10 місяців 10 днів. Підставою для відмови у призначенні дострокової пенсії за віком стало незарахування до страхового стажу позивача таких періодів:

період навчання з 22.02.1994 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 21.07.1989 року, оскільки, на думку відповідача, у трудовій книжці відсутній наказ (його дата та номер) про зарахування на навчання, дата закінчення навчання, а також відомості про присвоєння кваліфікації;

період роботи з 04.07.2001 року по 02.11.2001 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату роботодавцем («Фірма Крок ЛТД») страхових внесків;

періоди проходження служби (участі в АТО/ООС), оскільки відповідач дійшов висновку, що зазначене в довідці від 28.06.2018 року №817 ім`я « ОСОБА_2 » та в довідці від 12.09.2019 року №1384 ім`я « ОСОБА_2 » не відповідають його паспортним даним - « ОСОБА_2 ».

Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 9 Закону 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частин з 1 по 3 статті 26 Закону 1058-IV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відповідно до частин 4, 5 статті 26 Закону 1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

Водночас, пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, за вказаною нормою право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, - за умови досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Позивачу на час звернення до відповідача з заявою вже виповнилось 55 років.

Згідно із виданим Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_7 посвідченням серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

За змістом виданої військовою частиною НОМЕР_7 «Довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення раціональної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення» від 12.09.2019 №1384, прапорщик ОСОБА_1 дійсно в період з 01.02.2018 року по 25.02.2018 року приймав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, а з 13.05.2018 року по 25.08.2018 року, з 09.09.2018 року по 08.11.2018 року, з 18.11.2019 року по 06.01.2019 року, з 11.01.2019 року по 07.03.2019 року, з 22.03.2019 року по 22.04.2019 року, з 27.06.2019 року по 14.08.2019 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національно безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів ( АДРЕСА_1 ).

Як видно з «Довідки про безпосередню участь особи в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації» від 28.06.2018 №817, яка видана військовою частиною НОМЕР_7 прапорщику ОСОБА_1 , він дійсно в період з 13.05.2018 безпосередньо приймає участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Оскільки позивачу до часу звернення до відповідача виповнилось повних 55 років та він є учасником бойових дій, то в разі наявності страхового стажу 25 років він набуває право на пенсію за віком.

Згідно частин 1 та 2 статті 24 Закону 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу зараховується період вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, на підставі рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, яке набрало законної сили, та за який роботодавець сплатив страхові внески в розмірі, передбаченому абзацом першим цієї частини.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону 1058-IV установлений припис про те, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон 1058-IV набрав чинності 01.01.2004.

Згідно з приписами статті 62 раніше діючогоЗакону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки аби відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, надання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.

Постановою Держкомпраці СРСР 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Отже, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Судом встановлено, що рішення про відмову у призначенні пенсії № 213050046709 від 10.04.2026 року прийнято у зв`язку з відсутністю підстави внесення запису про зарахування на навчання (наказу, його номера та дати), дати закінчення навчання та відомостей про присвоєння кваліфікації за періодом з 22.02.1994 року; відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків роботодавцем за періодом роботи з 04.07.2001 по 02.11.2001 року; а також з підстав того, що зазначене в довідці від 28.06.2018 року № 817 ім`я «Євгений» та в довідці від 12.09.2019 року № 1384 ім`я «Євген» не відповідають паспортним даним позивача - « ОСОБА_2 ».

Суд зазначає, що з наданих документів достатньо підтверджують спірні періоди стажу позивача записи трудової книжки, а також інші суміжні оцифровані документи.

Також суд вказує, що стаж позивача у період навчання з 22.02.1994 по 29.06.1994 підтверджується Витягом з Реєстру застрахованих осіб (РЗО) та індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), у змісті яких під №11 та №13 пенсійним органом оцифровано відомості про початок навчання 22.02.1994 року та його закінчення 29.06.1994 із присвоєнням 2 розряду на підставі Приказу № 2-13 від 29.06.1994. Крім того, у матеріалах справи міститься оригінал Диплома Б № 011116 від 27.06.1989, яким позивачу раніше вже було присвоєно кваліфікацію помічника майстра, що вказує на відсутність розбіжностей з даними первинних документів. Тотожність позивача у довідках про участь у бойових діях повністю підтверджується Військовим квитком НОМЕР_6 , записи на сторінці 18 якого повністю збігаються з періодами служби вказаними у довідках, а також ідентичністю реєстраційного номера облікової картки платника податків НОМЕР_8 на всіх документах.

Суд зазначає, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок та сплати страхових внесків роботодавцем, не може нести відповідальність за неправильність, неточність, неповноту внесених до його трудової книжки відомостей або за неналежне виконання страхувальником («Фірма Крок ЛТД») обов`язків щодо сплати зборів, а тому, виправлення, неточності або відсутність даних про сплату внесків не можуть бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки або військово-облікових документів та довідок, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки, незарахування стажу через несплату внесків роботодавцем або через технічні описки у написанні імені в довідках про участь у бойових діях.

Досліджуючи підстави незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби та безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, суд зазначає таке.

Основними правовстановлюючими документами, що підтверджують спеціальний статус позивача та право на призначення дострокової пенсії за віком, є:

довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони № 1384 від 12.09.2019 , видана Командиром військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України, згідно з якою позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів у Донецькій та Луганській областях (с. Водяне, с. Опитне, с. Галицинівка) у періоди: з 01.02.2018 по 25.02.2018, з 13.05.2018 по 25.08.2018, з 09.09.2018 по 08.11.2018, з 18.11.2018 по 06.01.2019, з 11.01.2019 по 07.03.2019, з 22.03.2019 по 22.04.2019, з 27.06.2019 по 14.08.2019;

довідка про безпосередню участь особи в АТО/ООС № 817 від 28.06.2018, видана Командиром військової частини НОМЕР_9 , що підтверджує аналогічні обставини служби.

Підставою для незарахування вказаних періодів відповідачем та підтримання цієї позиції третьою особою став той факт, що у довідці №817 ім`я позивача вказано як « ОСОБА_2 », а у довідці №1384 - « ОСОБА_2 », що, на думку пенсійного органу, не відповідає його паспортним даним - « ОСОБА_2 ».

Суд вважає такі висновки відповідача проявом надмірного формалізму, який нівелює сутність конституційного права на соціальний захист особи, яка захищала суверенітет України. При дослідженні вказаних довідок судом встановлено, що вони містять ідентичний та унікальний індивідуальний реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) позивача — НОМЕР_8 , а також серію та номер його паспорта НОМЕР_10 , що повністю виключає можливість приналежності цих документів іншій особі.

Окрім цього, тотожність особи та факт проходження служби в особливий період повністю підтверджуються Військовим квитком позивача НОМЕР_6 від 11.10.1989. На сторінці 18 вказаного військового квитка містяться офіційні, завірені гербовою печаткою записи про зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_4 та звільнення в запас із чітким посиланням на дати та номери наказів, які повністю, день у день, збігаються з хронологією та номерами наказів Генерального штабу ЗСУ та Командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що слугували підставою для видачі оскаржуваних довідок.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів. Оскільки відповідач мав у розпорядженні військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 та дані системи персоніфікованого обліку, де відображено проходження військової служби позивачем, він мав усі правові підстави для оцінки документів у їх сукупності та зарахування періодів служби до страхового стажу. Технічні помилки, допущені при транслітерації чи написанні імені позивача уповноваженими особами військової частини, за умови повної ідентифікації особи за цифровим кодом РНОКПП та суміжними військовими документами, не можуть перекладати тягар доказування на позивача та позбавляти його гарантованого державою права на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Тобто, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, від фінансової дисципліни підприємства «Фірма Крок ЛТД» як страхувальника, чи від правильності заповнення анкетних даних уповноваженими особами військової частини НОМЕР_4 . На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та офіційних довідках про безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив у призначенні дострокової пенсії за віком.

Як встановив суд, позивач відповідав усім законодавчо визначеним вимогам, дотримання яких надає йому право на призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, станом на час звернення до пенсійного органу - 02 квітня 2026 року. На момент подачі заяви ОСОБА_1 досяг 55-річного віку (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), мав особливий статус, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_11 від 01 квітня 2019 року, та володів необхідним страховим стажем (більше ніж 25 років для чоловіків), який за розрахунком самого відповідача становив 27 років 10 місяців 10 днів.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень протиправного рішення про відмову в призначенні пенсії за наявності для цього повних законодавчих підстав, а також у безпідставному незарахуванні до його страхового стажу окремих періодів навчання, роботи та проходження військової служби.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 213050046709 від 10 квітня 2026 року є протиправним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позаяк суд визнав протиправним вищевказане рішення у зв`язку з безпідставним неврахуванням окремих періодів навчання, роботи та проходження військової служби, то позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати такі періоди до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV – також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до приписів частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Основні принципи адміністративного судочинства визначені статтею 9 КАС України, відповідно до умов частини другої якої, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні спору визначено статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 10 частини другої якої, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У цій справі позовну заяву подано на захист невизнаного відповідачем права позивача на призначення дострокової пенсії за віком.

В ході судового розгляду установлено протиправність неврахування відповідачем до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV окремих періодів навчання, роботи та проходження військової служби, а також рішення відповідача про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком.

Усі заявлені позивачем позовні вимоги – про визнання протиправним рішення та зобов`язання зарахувати періоди навчання, роботи та проходження військової служби до страхового стажу – визнані судом обґрунтованими і задоволені.

Однак задоволення цих вимог саме по собі не призведе до повного та ефективного захисту права позивача на призначення дострокової пенсії за віком, оскільки не покладає на відповідача обов`язку призначити таку пенсію позивачу.

Тому суд вбачає наявність підстав для виходу за межі позовних вимог з метою забезпечення ефективного і повного захисту права позивача, протиправність порушення якого відповідачем установлена судом.

У зв`язку з цим суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача також має бути зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області після зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 22.02.1994 по 02.05.1994, періоду роботи з 04.07.2001 по 02.11.2001 та періодів військової служби (безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації) з 01.02.2018 по 25.02.2018, з 13.05.2018 по 25.08.2018, з 09.09.2018 по 08.11.2018, з 18.11.2018 по 06.01.2019, з 11.01.2019 по 07.03.2019, з 22.03.2019 по 22.04.2019, з 27.06.2019 по 14.08.2019, також призначити йому дострокову пенсію за віком – як наслідок визнання протиправним і скасування рішення про відмову у призначенні пенсії.

Вихід суду за межі позовних вимог та обрання додаткового способу захисту прав позивача у вигляді покладення на відповідача обов`язку вчинити дію конкретного змісту, - не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Верховний Суд послідовно дотримується підходу, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У постанові від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а, правовідносини у якій є близькими до тих, що склалися у розглядуваній справі, Верховний Суд висловив правову позицію, згідно із якою повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки цього органу - призначити пенсію, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

У цьому спірному випадку повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

За наведеного правового регулювання та обставин розглядуваної справи суд уважає, що в цьому випадку немає підстав розуміти повноваження відповідача як дискреційні, тобто такі, що передбачають наявність у нього вибору рішення чи дії серед кількох варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 досяг пільгового пенсійного віку (55 років) ІНФОРМАЦІЯ_3 . Із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як учасник бойових дій позивач звернувся 02 квітня 2026 року, тобто у строк, що не перевищує три місяці з дня досягнення ним відповідного віку. Зважаючи на те, що на момент звернення позивач мав визначений законодавством необхідний страховий стаж (що підтверджено розрахунком самого пенсійного органу), дострокова пенсія за віком мала бути призначена йому з 13 березня 2026 року (дня, наступного за днем досягнення пільгового пенсійного віку).

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.04.2026 № 213050046709 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо незарахування періодів роботи (служби) з 01.02.2018 по 25.02.2018, з 13.05.2018 по 25.08.2018, з 09.09.2018 по 08.11.2018, з 18.11.2018 по 06.01.2019, з 11.01.2019 по 07.03.2019, з 22.03.2019 по 22.04.2019, з 27.06.2019 по 14.08.2019, щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 22.02.1994 по 02.05.1994, щодо незарахування періоду роботи з 04.07.2001 по 02.11.2001 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 20632802) зарахувати до страхового стажу періоди навчання з 22.02.1994 по 02.05.1994, період роботи з 04.07.2001 по 02.11.2001 роки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 20632802) зарахувати до страхового стажу періоди служби з 01.02.2018 по 25.02.2018, з 13.05.2018 по 25.08.2018, з 09.09.2018 по 08.11.2018, з 18.11.2018 по 06.01.2019, з 11.01.2019 по 07.03.2019, з 22.03.2019 по 22.04.2019, з 27.06.2019 по 14.08.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 20632802) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13 березня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний