Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №400/8856/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р.№ 400/8856/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «XL-ГРУПП», вул. Ковальська, 194А,м. Миколаїв,54034,

до відповідачаПівденної митниці, вул. Маріупольська, 57А,м. Миколаїв,54017,

провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2025 року № UA504170/2025/000003/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації від 18.02.2025 року № UA504170/2025/000023,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «XL- ГРУПП» (далі - позивач) до Миколаївської митниці (далі - відповідач) з вимогами:

визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товарів № UA504170/2025/000003/2 від 18.02.2025 року;

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці № UA504170/2025/000023 від 18.02.2025 року

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення товару до Миколаївської митниці уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію № 25UA504170000634U7 від 17.02.2025. Стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, а подані документи не містять розбіжностей. Проте, митний орган зазначені документи не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товарів, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного. Вважає, що відповідач не мав правових підстав для коригування митної вартості товарів.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити у повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що при митному оформлені для підтвердження числових значень митної вартості Позивачем надано договір транспортного експедирування від 21.05.2024 № 2105/24/01 (далі – договір № 2105/24/01, укладений між ТОВ «XL-ГРУПП» та ТОВ «Клевер Тім», довідку про транспортні витрати «CLEVER TEAV від 11.02.2025 № 1101/04». Договір № 2105/24/01 наданий не в повному обсязі, відсутня Заявка, передбачена пунктом 1.2 цього договору, яка містить відповідно до розділу 3 «Порядок розрахунку» цього договору, крім інших відомостей, розмір винагороди Експедитора, що є обов`язковою при обчисленні митної вартості. На момент митного оформлення були відсутні первинні документи. Позивачем не підтверджені фактичні витрати шляхом надання первинних документів (інвойсів про оплату транспортних витрат, експедиторської винагороди; банківських документів про оплату; акту виконаних робіт), які наявні на момент подання Позовної заяви. Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 53 Кодексу додатковим документом для підтвердження митної вартості є висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, які надані не були. При цьому, іншими митницями було здійснено митне оформлення аналогічного товару, що класифікується за кодом 4011209000, які ввезенні на митну територію України майже в тих же обсягах, умовах поставки і в максимально наближений до митного оформлення час, за рівнем – 192,70 дол/шт (МД №UA100110/2025/520870 від 28.01.2025, №UA204150/2024/003754 від 27.11.2024). Відповідно до цих відомостей митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.02.2025 №UA504170/2025/000003/2.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 21.10.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 змінено найменування сторони Миколаївську митницю на Південну митницю.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 суд витребував від Південної митниці копію митної декларації № 25UA504170000634U7, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «XL-ГРУПП» 17.02.2025, а також копії доданих до декларації документів.

Вимоги ухвали від 02.09.2026 відповідачем виконано.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем як покупцем та SHANDONG LANMAI TYRE CO., LTD (Китайська народна республіка) як продавцем укладено контракт № 0111/2024-1 від 01.11.2024, за мовами якого:

п. 2.1 Загальна вартість Контракту складається із сум всіх інвойсів по кожній поставленій партії Товару;

п. 2.2 Вартість Товару по кожній поставленій партії є кінцевою, зазначається в інвойсі (ах) та не змінюється протягом строку дії Контракту;

п. 2.3. Оплата Товару здійснюється Покупцем банківським переказом в доларах США на підставі інвойса виставленого Продавцем на кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в розмірах та на умовах визначених в інвойсі;

п. 2.6 Валютою даного Контракту є долари США;

п. 3.2 Порт загрузки зазначається в інвойсі;

п. 3.3 Товар поставляється на умовах додатково погоджених Сторонами в кожному конкретному випадку і зазначаються в інвойсі. Для тлумачення термінів використовуються Міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС – 2020;

п. 4.1 Продавець зобов`язаний відвантажити Товар в експортній упаковці, яка забезпечує збереження Товару від будь-яких пошкоджень в процесі транспортування і навантажувально-розвантажувальних робіт (За виключенням форс-мажорних обставин такої як потрапляння води в судно);

п. 4.3 Усі витрати пов`язані з пакуванням і фабричним маркуванням несе Продавець;

п. 10.1 Даний Контракт вступає в силу з моменту його підписання і обміну сканкопіями. Контракт діє 3 (три) роки з дати його підписання.

02 листопада 2024 року сторони узгодили Інвойс № HR-Y002 від 02.11.2024 відповідно до якого узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 204 штук, загальна вартість товару на умовах FOB з Циндао КИТАЙ до Констанца, РУМУНІЯ становить 25 248,00 Доларів США.

17.02.2025 позивачем як імпортером складено та подано митну декларацію № 25UA504170000634U7 щодо товарів, отриманих за контрактом № 0111/2024-1 від 01.11.2024, а саме: шини пневматичні гумові нові для автобусів та вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121: 315/70r22.5-20pr h801 -20шт, 385/65r22.5-20pr h101- 164шт 315/80r22.5-20pr h801 -20 шт. без пакування, навалом.

З наданого відповідачем на виконання ухвали про витребування доказів листа позивача № 02/25 від 18.02.2025 вбачається, що Південна митниця направляла позивачу запит, на який було надано додаткові документи.

Отже, на час прийняття рішення про випуск товарів Південна митниця мала такі документи щодо поставки: Сертифікат відповідності (Cerficate of conformity) UA.PN.191.4102-24 віл 27.12.2024; -- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 31.10.2024; - Рахунок-фактура (Commercial invoice) HR-Y002 від 31.10.2024; - Коносамент (Bill of lading) № S0124110586 від 02.12.2024; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 10001 від 10.02.2025; - Банківський платіжний документ, що стосується товару № 241114/000631703 від 14.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару № 241119/000632105 від 19.11.2024; - Довідка про транспортні витрати від 11.02.2025 за вих. № 1104/04 складена ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ»; - Контракт на поставку товару № 0111/2024-1 від 01.11.2024 - Договір про надання послуг з митного брокера № 08/03 від 08.03.2023; Договір про перевезення № 01/01/22 від 01.01.2022; Договір № 210524/01 транспортного експедування від 21.05.2024; Договір транспортного експедирування № UA00066724 від 01.01.2021; Договір № UA00197606 га перевезення зовнішньоторгівельних вантажів від 01.01.2021.

Митна вартість товарів, зазначених в митній декларації ТОВ «XL-ГРУПП», була визначена за першим (основним) методом, до її складу віднесено вартість товару за інвойсом.

18.02.2025 митний орган виніс рішення про коригування митної вартості товару №UA504170/2025/000003/2 і картку відмови y митному оформленні товару №UA504170/2025/000023.

Митна вартість товару «Шини пневматичні гумові нові для автобусів та вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121: 315/70r22.5-20pr h801 -20шт, 385/65r22.5-20pr h101- 164шт 315/80r22.5-20pr h801 -20 шт. без пакування, навалом» була збільшена з 31669,00 USD до 39310,80 USD. Відповідно збільшений розмір мита та ПДВ.

Як вбачається з відомостей, що викладені в оскаржуваному рішенні, митна вартість імпортованого товару визначена митним органом за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Причиною коригування зазначено: документи подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необхідні для перевірки числового значення заявленої митної вартості, а також відомості про вартість страхування (передбаченого п.2.2.2 договору №2105/24/01 транспортного експедирування від 21.05.24), страхові документи, передбачені п.8 ч.2 ст. 53 та, відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. У поданих документах містяться розбіжності (пакувальний лист від 31.10.2024 № б/н та інвойс від 31.10.2024 № НН-У002 посилаються на контракт від 31.10.2024 № 0111/2024-1 при цьому дата контракте є 01.11.2024, а наданий інвойс не може бути виданий раніше контракту на відповідну поставку товару. Також в наданому інвойсі від 31.10.2024 № НН-У002 відсутні відомості щодо країни походження та відомості щодо умов оплати товару на які посилається п.2.3 контракту 01.11.2024 № 0111/2024). В комерційній пропозиції б/н відсутня дата, та взагалі відсутнє посилання на будь який контракт та період дії пропозиції. Також в комерційній пропозиції вартість одиниці виробу товару, яка зазначена в калькуляції, відповідає вартості товару за одиницю, яка зазначена у комерційному інвойсі від 31.10.2024 № НН-У002, при цьому не враховано забезпечення прибутку.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару і карткою відмови y митному оформленні товару позивач звернувся до суду.

V. Джерела права і оцінка, здійснена судом

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами 1 і 2 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач у спірних рішеннях посилається, зокрема, на розбіжності у поданих позвиачем документах, а саме в інвойсі № HR-Y002 та пакувальному листі зазначена дата « 31.10.2024», разом з тим контракт, який передбачав поставку, і вочевидь, мав передувати поставці, складанню інвойсу і пакувального листа містить дату « 01.11.2024».

Позивач стверджує, що 18.02.2025 ним подано до митного органу лист від контрагента SHANDONG LANMAI TYRE CO., LTD б/н від 18.02.2025, яким останній підтвердив, що припустився технічної помилки під час оформлення документів, а саме невірно зазначив дати контракту у інвойсі № HR-Y002 і пакувальному листі.

В матеріалах справи є цей лист, а також скориговані постачальником товарів пакувальний лист і інвойс № HR-Y002, якими зазначені невідповідності усунено. Відповідачем твердження позивача про отримання митним органом цих документів не спростовано.

Також, суд враховує, що платіжні документи від 14.11.2024 та від 19.11.2024 на здійснення позивачем оплати на користь постачальника містять посилання на інвойс № HR-Y002 та договір № 0111/2024, що свідчить про те, що інвойс № HR-Y002 складний саме за договором № 0111/2024

Відтак, суд вважає, що на момент прийняття спірного рішення розбіжностей між інвойсом, пакувальним листом і договором, які були б належною підставою для коригування митної вартості не було в наявності.

Також, в скоригованому інвойсі містяться посилання на порядок розрахунків, встановлений договором, а також країну походження товару, що свідчить про необґрунтованість висновку митного органу про відсутність такого посилання.

Здійснені позивачем на користь контрагента платежі за товар, на підтвердження яких митниці було надано відповідні банківські виписки за 14.11.2024, 19.11.2024 з посиланням на інвойс і договір, свідчать про те, що розрахунки здійснювались відповідно до порядку, встановленому інвойсом № HR-Y002.

Що стосується відсутності на час митного оформлення відомостей про вартість страхування (передбаченого п.2.2.2 договору №2105/24/01 транспортного експедирування від 21.05.24), страхових документів, передбачених п.8 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України як підстави для коригування митної вартості суд зазначає таке.

Позивач відсутність страхових документи, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, пояснює тим, що страхування не здійснювалось і це підтверджується довідкою про транспортні витрати № 1101/04 від 11.02.2025 декларанта. Судом встановлено, що в митній декларації позивачем вказано умови 9базис) поставки: FOB Qingdao (Китай).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (базис FOB), продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. При цьому базис поставки FOB не покладає на сторони обов`язку щодо обов`язкового страхування товару.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості додаються витрати на страхування лише за умови, якщо такі витрати фактично понесені покупцем та не включені до ціни товару.

Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України прямо передбачено обов`язок подання страхових документів виключно у разі, якщо товар застраховано.

Оскільки за даним зовнішньоекономічним контрактом страхування товару покупцем не здійснювалося, відповідні витрати є відсутніми (дорівнюють 0), а отже, вимога митного органу щодо надання підтверджуючих документів про витрати на страхування є безпідставною та такою, що суперечить вимогам ст. 53, 58 МК України.

Суд відхиляє посилання відповідача, яке міститься в рішенні про коригування митної вартості, на пункт 2.2.2 договору №2105/24/01 транспортного експедирування від 21.05.24 як доказ страхування товару. Так, цим пунктом передбачено, що експедитор зобов`язався за окремим дорученням клієнта здійснювати, серед іншого, страхування вантажів. Водночас, матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався з таким дорученням до експедитора ТОВ «Клевер Тім» і останній здійснив страхування на корить позивача.

Отже, пункт 2.2.2 договору №2105/24/01 не має значення по суті спору.

Інших підстав для коригування митної вартості в спірному рішенні немає.

При цьому, суд не надає оцінку підставам для коригування, які зазначені у відзиві, проте відсутні у спірному рішенні, оскільки в межах цієї справи суд оцінює саме рішення суб`єкта владних повноважень.

Відтак, на переконання суду, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу належним чином не спростовані відповідачем,

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (й складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованих товарів є необґрунтованими, а подальше коригування їх вартості є протиправним. Належних та допустимих доказів зворотнього не надано відповідачем.

Таким чином, в вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митною декларацією, судом встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод) по митній декларації №25UA504170000634U7 від 17.02.2024, що свідчить про необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Тому рішення про коригування митної вартості товару, картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними., на думку суду, є протиправними.

VI. Висновки суду

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити їх митну вартість за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити.

У відповідності до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржених рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2024 № UA504170/2025/000003/2, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2025/000023 від 18.02.2025 року, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджується належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 6239,94 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Відповідач проти задоволення цієї вимоги заперечив з мотивів, що справа є незначної складності.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7 ст. 134 КАС України,

покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечив з огляду на їх необґрунтованість.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд звертає увагу, що він не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/WestAllianceLimited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Застосовуючи ці приписи до обставин справи і надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що дана справа не відноситься до справ значної складності; вона не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не є резонансною, чи такою, що може мати значне репутаційне значення для позивача; розгляд справи відбувався без участі сторін.

Досліджуючи акт здачі-приймання наданих послуг від 20.08.2025, суд встановив, що до переліку послуг включено лише складання позовної заяви.

В даному випадку, оцінивши складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, з огляду на подані документи, також враховуючи критерії розумності та співмірності заявленої суми фактично понесених витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу з Південної митниці в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «XL-ГРУПП» (вул. Ковальська, 194А,м. Миколаїв,54034 ЄДРПОУ 42619664) до Південної митниці (вул. Маріупольська, 57А,м. Миколаїв,54017 ЄДРПОУ 44017652) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товарів № UA504170/2025/000003/2 від 18.02.2025 року.

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці № UA504170/2025/000023 від 18.02.2025 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південної митниці (вул. Маріупольська, 57А,м. Миколаїв,54017 ЄДРПОУ 44017652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «XL-ГРУПП» (вул. Ковальська, 194А,м. Миколаїв,54034 ЄДРПОУ 42619664) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6239,94 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000.00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко