Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/11095/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/11095/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неоформлення та ненадання ОСОБА_1 та Військовій частині НОМЕР_3 довідки про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (за формою, встановленою у додатку до рішення Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд) за період служби у Військовій частині НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 підготувати та надати ОСОБА_1 та Військовій частині НОМЕР_3 довідку про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (за формою, встановленою у додатку до рішення Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд) за період служби у Військовій частині НОМЕР_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неоформлення та ненадання ОСОБА_1 та Військовій частині НОМЕР_3 довідки про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (за формою, встановленою у додатку до рішення Міністра оборони України від 20.02.2025 №999(уд) за період служби у Військовій частині НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 підготувати та надати ОСОБА_1 та Військовій частині НОМЕР_3 довідку про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (за формою, встановленою у додатку до рішення Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд) за період служби у Військовій частині НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 05.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що позивач відповідає всім вимогам для отримання одноразової грошового допомоги в межах експериментального проєкту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025. З метою реалізації свого права позивач подав до Військової частини НОМЕР_3 запит, після якого командир Військової частини НОМЕР_3 неодноразово звертався із запитами до Військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з метою отримання довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин згідно з Дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд. Проте відповідач 1 відмовили у наданні такої довідки, оскільки позивач прийняти на службу 28.02.2019 та не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025. Відповідач 2 у відповідь на запит лише повідомив про те, що позивач не отримував одноразової грошової виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, однак відповідної довідки не підготував.

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що на адресу відповідача 2 надходив запит Військової частини НОМЕР_3 від 10.03.2026 Вих.№2437/135 про надання довідки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Листом від 19.03.2026 за Вих.№1012/2997 відповідач 2 скерував відповідну довідку щодо молодшого сержанта ОСОБА_1 . Також на адресу Військової частини НОМЕР_2 надходило звернення дружини ОСОБА_1 – ОСОБА_2 щодо видання довідки. Листом від 17.04.2026 Вих.№7193 Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що для виготовлення довідки необхідно надати копію військового квитка ОСОБА_1 (в попередній довідці в графі військово - обліковий документ було зазначено номер та серію паспорта ОСОБА_1 ). Інших звернень від позивача щодо надання відповідної довідки на адресу Військової частини НОМЕР_2 не надходило у зв`язку з чим підстав для виготовлення та направлення на адресу Військової частини НОМЕР_3 та позивачу були відсутні.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідачем 2 запит Військової частини НОМЕР_3 розглянуто неналежним чином та із порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також доводи відповідача 2 у відзиві є суперечливими та вважає, що лист від 17.04.2026 Військової частини НОМЕР_2 є належним та допустимим доказом, який підтверджує, що викладені у відзиві твердження щодо нібито належного виконання запиту від 19.03.2026 не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що з матеріалів справи (військовий квиток ОСОБА_1 , накази по особовому складу, контракти) беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу 28.02.2019 року (за три роки до введення воєнного стану 24.02.2022). Ця обставина прямо зафіксована: у військовому квитку; у відповідях військової частини НОМЕР_1 на запити військової частини НОМЕР_3 (вих. №1207/1/38/2533 від 14.03.2026, вих. №1207/1/38/2801 від 22.03.2026, вих. №1/38/2929 від 26.03.2026, вих. №1/38/2949 від 27.03.2026). Станом на 24.02.2022 позивач уже перебував на військовій службі. Його подальші контракти (у тому числі з Військовою частиною НОМЕР_2 у 2023 році та повернення до НОМЕР_1 ) є продовженням вже існуючих правовідносин, а не прийняттям на службу вперше під час воєнного стану. Військова частина НОМЕР_1 у листах від березня 2026 року правильно та обґрунтовано повідомила, що ОСОБА_1 не підпадає під категорію осіб, які мають право на винагороду за пунктом 4 Постанови №153, оскільки був прийнятий на службу 28.02.2019 (до воєнного стану). Обов`язок оформлювати та видавати Довідку за формою додатку до Доручення Міністра оборони України №999/уд від 20.02.2025 виникає лише щодо військовослужбовців, які відповідають усім кумулятивним умовам Постанови №153. Оскільки така відповідність відсутня, у Військової частини НОМЕР_1 немає обов`язку видавати зазначену Довідку. Право на одноразову грошову винагороду у ОСОБА_1 не виникло через невідповідність однієї з обов`язкових умов Постанови №153. Відсутність права не може бути «відновлена» шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 вчинити дії, які законодавством не передбачені для цієї категорії осіб.

Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких вказав, що відсутність військового квитка не може бути підставою для відмови відповідача 2 видати запитувану довідку. Крім цього, вказав, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що відповідачем у встановленому законом порядку вирішувалося питання щодо наявності або відсутності підстав для нарахування позивачу та виплати одноразової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025. Вказує, що реалізація позивачем права на отримання одноразової грошової винагороди виявилося неможливим не через відсутність у нього необхідних правових підстав, а внаслідок неналежного виконання відповідачами покладених на них обов`язків щодо оформлення, підтвердження та передачі документів, необхідних для встановлення юридично значущих обставин. Також зауважив, що безпосередня участь позивача у бойових діях підтверджується довідкою від 27.12.2024 №1/96/3457 та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 02.12.2024 №1/37/12823, а також наявними у Військовій частині НОМЕР_1 документами.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзивів, відповіді на відзив, додаткових пояснень, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_4 проходив військову службу: у Військовій частині НОМЕР_5 з 28.02.2019 по 31.05.2019, у Військовій частині НОМЕР_1 з 31.05.2019 по 29.09.2022, з 21.06.2023 по 27.12.2024, у Військовій частині НОМЕР_2 з 29.05.2023 по 20.06.2023 та з 25.02.2025 по 12.05.2025; у Військовій частині НОМЕР_3 з 13.05.2025.

Позивач 29.05.2023 уклав із Міністерством оборони України в особі Командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посаді осіб рядового складу.

Військовою частиною НОМЕР_3 засобами СЕДО надіслано до Військової частини НОМЕР_1 запити від 10.03.2026, 18.03.2026, 24.03.2026 щодо оформлення та надання довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин згідно з Дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд.

Листами від 14.03.2026, 22.03.2026, 26.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 засобами СЕДО повідомило Військову частину НОМЕР_3 про відсутність підстав для видачі такої довідки, оскільки молодший сержант ОСОБА_1 прийнятий на військову службу 28.02.2019 та не відповідає категорії осіб, які мають право на одноразову грошову винагороду відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Також Військовою частиною НОМЕР_3 засобами СЕДО надіслано до Військової частини НОМЕР_2 запит від 13.03.2026 щодо оформлення та надання довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин згідно з Дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд.

Листом від 19.03.2026 Військова частина НОМЕР_2 засобами СЕДО надіслало до Військової частини НОМЕР_3 довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 18.03.2026 №5878.

Також Військова частина НОМЕР_2 надіслала до Військової частини НОМЕР_3 довідку від 10.04.2026 №/6956/1 про неотримання молодшим сержантом ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Дружина позивача ОСОБА_4 31.03.2026 звернулася на гарчу лінію Міністерства оборони України щодо надання довідки про невиплату ОГД чоловіку ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Листом від 17.04.2026 Військова частина НОМЕР_2 повідомила дружину позивача, що на адресу частини надходив запит Військової частини НОМЕР_3 щодо отримання означеної довідки, проте до запиту не було долучено копії військового квитка ОСОБА_1 . Просила долучити копію військового квитка, після чого довідка буде надіслана до Військової частини НОМЕР_3 .

Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на теперішній час.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно з статтею 12 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Часткою 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Згідно з приписами статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей (абзац 1 частина 1).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі – Порядок №260, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 17 Розділу 1 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153, в редакції чинні на нас виникнення спірних правовідносин), якою погодився з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з пунктом 4 Постанови №153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Також Постановою №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі – Порядок), який визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (абзац 2 пункту 1 Порядку).

Рішенням Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд передбачено виплату одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, затвердженого Постановою, у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога); одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі - військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно- вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), Винагорода виплачується в повному обсязі.

Надалі Міністром оборони України видано Доручення №5601/уд від 26.09.2025 (далі - Доручення №5601/уд), яким командирів військових частин зобов`язано провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців (у тому числі, які після 13.02.2025 загинули (померли) або були звільнені зі служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ) та не отримали Винагороду, за результатами аналізу скласти контрольні списки; провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань; за результатами проведеної роботи здійснювати розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 10.09.2025 подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України; у разі документального підтвердження факту невиплати Винагороди військовослужбовцям за місцем фактичного проходження служби на день після набрання чинності Постановою (з 13.02.2025) по даний час, виплату провести за місцем проходження служби таких військовослужбовців станом на день видання цього доручення у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ).

Згідно з Дорученням №5601/уд документами, які підтверджують участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення бойових дій відповідно до вимог Постанови №153 визначено: 1) бойовий наказ чи бойове розпорядження; 2) журнал бойових дій, або журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення; 3) рапорт (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях в районах ведення бойових дій.

Також у Дорученні №5601/уд зазначено, що у разі документального підтвердження факту невиплати винагороди військовослужбовцям за місцем фактичного проходження служби на день після набрання чинності Постановою (з 13.02.2025) по даний час, виплату провести за місцем проходження служби таких військовослужбовців станом на день видання цього доручення у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:

- витягів з послужних списків, копій обліково-послужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170);

- копії послужної картки;

- копії документу, що підтверджує громадянство військовослужбовця;

- довідок, оформлених за формою (Додаток 1), зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;

- документального підтвердження про невиплату винагороди за всіма попередніми місцями проходження служби (після 13.02.2025) за формою, що додається (Додаток 2).

Так, Додатком 1 до Доручення №5601/уд встановлено форму довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Крім цього, у Дорученні №5601/уд наказано вважати таким, що не застосовується з 07.08.2025 доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд.

Суд зазначає, що абзац 2 та 4 пункту 4 Постанови №153, як в редакції Постанови №387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови № 942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

- приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025): до 25 років;

- факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24.02.2022, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64;

- фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

- безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025) (абаз 2 пункту 4);

- безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абзац 3 пункту 4);

- не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився (абзац 4 пункту 4).

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 та ним ініційовано процедуру вирішення питання про отримання одноразової грошової винагороди відповідно до положень Постанови №153.

Військовою частиною НОМЕР_3 здійснено заходи щодо отримання від Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 довідок про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин згідно з Дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд.

Позивач вказує, що відповідачі протиправно та безпідставно не здійснили підготовку вказаної довідки, у зв`язку із чим позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання одноразової грошової винагороди.

Однак суд зазначає, що за обставин цієї справи Військова частина НОМЕР_2 ще 19.03.2026 у відповідь на запит Військової частини НОМЕР_3 від 10.03.2026 засобами СЕДО надіслало довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

При цьому, суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_3 у запиті від 10.03.2026 просила надати довідку згідно з Дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд.

Однак як вже зазначалося Міністром оборони України видано Доручення №5601/уд від 26.09.2025, згідно з яким наказано вважати таким, що не застосовується з 07.08.2025 доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд.

Тобто, станом на день подання запиту у березні 2026 року довідки оформляються військовими частинами згідно з Дорученням №5601/уд, а не як просила Військова частина НОМЕР_3 згідно з Дорученням №999/уд.

Військова частина НОМЕР_2 у відповідь на запит оформила довідку від 18.03.2026 №5878 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин відповідно до вимог Доручення 5601/уд.

Згідно з вказаною довідкою від 18.03.2026 №5878 за час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 позивач не брав участі в бойових діях.

Окрім того, Військова частина НОМЕР_2 надала до Військової частини НОМЕР_3 довідку від 10.04.2026 №/6956/1 про неотримання молодшим сержантом ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Вказані обставини свідчать про безпідставність доводів позивача про бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неоформлення та ненадання довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Доводи позивача про те, що лист від 17.04.2026 Військової частини НОМЕР_2 є належним та допустимим доказом, який підтверджує, що викладені у відзиві твердження щодо нібито належного виконання запиту від 19.03.2026 не відповідають фактичним обставинам справи, суд оцінює критично.

Суд наголошує на тому, що за змістом частини 2 статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. З огляду на це, листи відповідача 2 у відповідь на звернення на гарчу лінію не може мати для суду наперед встановленої сили, переваги над іншими доказами, та не може бути єдиними та беззаперечним доказом бездіяльності відповідача 2.

Водночас відповідач надав до суду як і відповідь на запит Військової частини НОМЕР_3 , так і відповідь на звернення дружини позивача.

Слід звернути увагу, що запит Військової частини НОМЕР_3 до Військової частини НОМЕР_2 датований 13.03.2026 та надіслано з метою отримання довідки відповідно до Доручення №999/уд. У відповідь на який Військова частина НОМЕР_2 надіслала засобами СЕДО відповідь від 19.03.2026 та відповідну довідку.

Листом же від 17.04.2026 Військовою частиною НОМЕР_2 надавалася відповідь дружині позивача щодо питання отримання довідки про невиплату одноразової грошової винагороди відповідно Постанови №153.

Водночас отримання Військовою частиною НОМЕР_3 інформацій від Військової частини НОМЕР_2 про неотримання молодшим сержантом ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153 вказується самим же позивачем у позовній заяві та заперечувалося під час розгляду справи.

З огляду на встановлені обставини справи суд висновує про безпідставність позовних вимог позивача в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 протиправною, суд зазначає таке.

Доводи позивача в цій частині зводять до того, що відповідач 1 не надав належних доказів того, що у встановленому законом порядку відповідач 1 вирішив питання щодо наявності або відсутності підстав для нарахування позивачу та виплати одноразової грошової винагороди згідно з Постановою №153 та дослідив факти безпосередньої участі позивача у бойових діях та виконання службових обов`язків із захисту Батьківщини, бойових завдань та отримання бойового поранення.

Проте суд такі доводи позивача вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем 1 у жодній із 3-х відповідей на запити Військової частини НОМЕР_3 , як і у відзиві не заперечується факт того, що позивач брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та отримання поранення.

Натомість у відповідь на кожен запит Військової частини НОМЕР_3 відповідач 1 надав тричі відповіді, в яких вказував, що за наявними документами у Військовій частині НОМЕР_1 позивач прийнятий на військову службу 28.02.2019 і не відповідає критеріям пункту 4 Постанови №153.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач 1 вказав, що позивач не відповідає вимогам Постанови №153, оскільки станом на 24.02.2022 позивач уже перебував на військовій службі. Його подальші контракти (у тому числі з Військовою частиною НОМЕР_2 у 2023 році та повернення до НОМЕР_1 ) є продовженням вже існуючих правовідносин, а не прийняттям на службу вперше під час воєнного стану.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_4 проходив військову службу: у Військовій частині НОМЕР_5 з 28.02.2019 по 31.05.2019, у Військовій частині НОМЕР_1 з 31.05.2019 по 29.09.2022, з 21.06.2023 по 27.12.2024, у Військовій частині НОМЕР_2 з 29.05.2023 по 20.06.2023 та з 25.02.2025 по 12.05.2025; у Військовій частині НОМЕР_3 з 13.05.2025.

Також позивач 29.05.2023 уклав із Міністерством оборони України в особі Командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посаді осіб рядового складу.

Отже, позивач з 2019 року проходить службу в Збройних Силах України.

Суд зауважує, що граматичний аналіз словосполучення «у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану» однозначно свідчить про те, що віковий критерій («до 25 років») застосовується державою не абстрактно до будь-якого етапу життя особи, а пов`язаний виключно з моментом фактичного вступу особи на службу, який мав відбутись не раніше 24.02.2022.

Окрім цього, слід також звернути увагу на те, що визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Постанови №153 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану особи у віці до 25 років, а не сам по собі факт проходження служби.

Так, у випадку позивача вступ на військову службу відбувся 28.02.2019, тобто до 24.02.2022, що не відповідає умові Постанови №153.

Враховуючи встановлені обставини справи, з позиції суду, позивачем не дотримано визначених Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди.

За таких обставин у Військової частини НОМЕР_1 не було правових підстав для виготовлення довідки про довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин відповідно до вимог Доручення 5601/уд.

Отже, відповідач відмовляючи у видачі довідки діяв в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір зі сторін не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач 1: Військова частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Суддя Кравців Олег Романович