Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/3544/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/3544/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 19.03.2025 №0040389-2411-1305-UA46060250000025047, винесене ГУ ДПС у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 19.03.2025 №0040391-2411-1305-UA46060250000025047, винесене ГУ ДПС у Львівській області.

Ухвалою від 06.03.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (Позивач) є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність з 2005 року за КВЕД: 31.09 Виробництво інших меблів 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (основний) 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. ОСОБА_1 належить приміщення будівлі виробничого корпусу під літерою «В-2», що по АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №2 по 9; 53 по 56, загальною площею 768,7 кв.м.

Позивач вважає протиправними ППР від 19.03.2025 №0040389-2411-1305-UA46060250000025047 та № 0040391-2411-1305 UA46060250000025047, яким позивачці визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки відповідно до підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Позивач не надав жодних доказів приналежності нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , яке належить йому на праві спільної часткової власності - до будівель промисловості. Документом підтверджуючим приналежність об`єктів нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення Класифікатора. Позивачем експертний висновок, щодо приналежності об`єктів нерухомості до певного класу будівель, до податкового органу не надавався. У свою чергу позивач не надав доказів використання об`єкта нерухомості за функціональним призначенням згідно правовстановлюючих документів. Також вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що Позивач у розумінні законодавства є товаровиробником або реально використовує ці нежитлові будівлі у своїй підприємницькій діяльності.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивачка надіслала відповідь на відзив, у якій зазначила, що позивачем здійснюється діяльність з виробництва та реалізації меблів, підтверджується поданими деклараціями, які прийняті Відповідачем, та були працевлаштовані працівники, що підтверджується і поданими звітами за попередні роки, а саме 2022,2021,2020 роки та ін. Також Позивачем не здано в оренду, лізинг чи позичку приміщення будівлі виробничого корпусу під літерою «В-2», що по АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №№2?9; 53?56, загальною площею 768,7 кв.м.До 19.03.2025 року, ГУ ДПС у Львівській області не виставлялися жодні податкові повідомлення-рішення Позивачу по майну (виробничі приміщення реєстраційний номер 27102013) - за період 2009-2022 роки, хоча в Позивача у власності дане майно, а саме виробничі приміщення реєстраційний номер 27102013 – з 2009 року.

Стверджує, що характер діяльності позивача є виробничим, пов`язаний із виготовленням меблів та їх реалізацією, що свідчить про здійснення саме промислової діяльності у розумінні податкового законодавства. Використання належних Позивачу виробничих будівель для виробництва меблів відповідає їх функціональному призначенню та вимогам законодавства. Таким чином доданими документами до позовної заяви та до відповіді на Відзив підтверджено віднесення об`єкту приміщення будівлі виробничого корпусу під літерою «В-2», що по вул.. Гайдучка С., 5 у м. Львові, а саме: приміщення №№2?9; 53?56, загальною площею 768,7 кв.м. до класу 125 НК 018:2023, їх фактичного використання у виробничій діяльності Позивача, що класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010, та відсутності передачі таких виробничих будівель у користування третім особам, наявні правові підстави для висновку про те, що вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Просить суд задовольнити позов.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 (Позивач) є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність з 2005 року за КВЕД: 31.09 Виробництво інших меблів 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (основний) 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна .

Відповідно до Інвентаризаційної справи та Технічного паспорту БТІ по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 3338456 вбачається, що ОСОБА_1 належить приміщення будівлі виробничого корпусу під літерою «В-2», що по АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №№2?9; 53?56, загальною площею 768,7 кв.м.

Відповідно до договору про поділ складських приміщень та припинення спільної часткової власності від 11 березня 2009 року, ОСОБА_1 набула право приватної власності на окремий індивідуально-визначений об`єкт нерухомості – приміщення будівлі виробничого корпусу під літерою «В-2», що по АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №№2?9; 53?56, загальною площею 768,7 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 11.03.2009 та зареєстрований в реєстрі за № 679.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів №7089684 від 11.03.2009 вбачається, що даний об`єкт нерухомого майна має реєстраційний номер 3338456, приміщення будівлі виробничого корпусу «В-2» загальною площею 2387,8 кв.м., при цьому ОСОБА_1 набула право приватної власності на окремий індивідуально-визначений об`єкт нерухомості – приміщення будівлі виробничого корпусу під літерою «В-2», що по АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №№2?9; 53?56, загальною площею 768,7 кв.м.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22541564 від 22.04.2009 ОСОБА_1 належить приміщення будівлі виробничого корпусу під літерою «В-2», що по АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №2 по 9; 53 по 56, загальною площею 768,7 кв.м. Відомості про вказаний об`єкт нерухомого майна внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, що підтверджується інформаційною довідкою № 466004138 від 27.02.2026 р., а саме Реєстраційний номер майна: 27102013; тип майна - приміщення №№2 по 9; 53 по 56 загальною площею 768,7кв.м будівлі виробничого корпусу літ. "В-2"; Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; Загальна площа (кв.м): 768,7

Отже із з 2004 року ОСОБА_1 є власником спільної часткової власності та з 11.03.2009 набула право приватної власності на окремий індивідуально-визначений об`єкт нерухомості – приміщення будівлі виробничого корпусу під літерою «В-2», що по АДРЕСА_1 , а саме: приміщення №№2?9; 53?56, загальною площею 768,7 кв.м.

19.03.2025 ГУ ДПС у Львівській області винесені податкові повідомлення - рішення форми "Ф"

- № 0040389-2411-1305-UA46060250000025047 від 19.03.2025, яким Позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 51502 грн. 90 коп.;

- № 0040391-2411-1305 UA46060250000025047 від 19.03.2025, яким Позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 54577 грн. 70 коп.

Не погодившись із цими ППР, позивачка звернулась до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що входить до складу податку на майно відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України є одним із видів місцевого податку, зі своєю специфікою нарахування, сплати, ставками і пільгами.

Підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, об`єктом такого оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктом 14.1 ст.14 ПК України, закріплені різновиди об`єкти нежитлової нерухомості що підлягають оподаткуванню серед яких будівлі та приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема будівлі промисловості.

Відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пунктом 266.5 ст.266 ПК України закріплено порядок встановлення ставок податку зокрема для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб ставки податку, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так в порядку ст.266 ПК України Ухвалою Львівської міської ради № 1075 від 08.07.2021 ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2023 - 2024 роки встановлена у розмірі 1 % мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2023 становив 6 700,00 гривень.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, до таких об`єктів віднесено будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «є»).

Отже, вказаний підпункт підлягає застосуванню за одночасного дотримання таких умов:

- наявності у платника податку у власності будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- використання таких будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 (добувна промисловість, постачання електроенергії, будівництво, тощо);

- відсутність відомостей щодо передачі власниками будівель промисловості в оренду, лізинг, позичку.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 440/359/20 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховується судом.

Отже, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

З висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 вбачається, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Щодо наявності у платника податку у власності будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, суд зазначає наступне.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 затверджено Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000.

Об`єктами класифікації в Державному класифікаторі будівель та споруд (ДК БС) є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Головне призначення повинне бути визначене таким чином:

обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;

потім будівля класифікується за методом "згори - донизу". Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі.

Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах групи.

До коду 125 «Будівлі промислові та склади» віднесено клас 1251 «Будівлі промисловості», який включає: криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.

Клас включає наступні підкласи:

1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості;

1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії;

1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості;

1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості;

1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості;

1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості;

1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості;

1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості;

1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відтак, відповідний об`єкт нерухомості повинен бути віднесений до класу 125 «Промислові та складські будівлі» за Національним класифікатором будівель і споруд НК 018:2023. Саме віднесення до цього класу свідчить про належність будівлі до категорії промислових, тобто таких, що за своїм функціональним призначенням створені для здійснення виробничої діяльності, зберігання сировини, матеріалів, готової продукції, забезпечення виробничого процесу тощо. Визначальним є технічне та функціональне призначення об`єкта, підтверджене правовстановлюючими документами та даними реєстрів.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Стосовно ж зауважень відповідача про те, що позивач не був позбавлений права звернутися до ДП ДНДІАСБ щодо видачі експертного висновку необхідно зазначити, що норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 26 червня 2025 року у справі №400/1245/23.

Відтак судом встановлено, що позивач є власником об`єктів нежитлової нерухомості, що відноситься класу до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади», що відповідає першій умові пільги.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи технічним паспортом, висновком та договором.

Щодо використання належних позивачу будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 висловив позицію щодо застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та дійшов висновку, що законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням.

У подальшому вказані висновки були застосовані Верховним Судом у постановах від 25.02.2020 у справі №0940/1708/18, від 05.03.2020 у справі №825/1625/17, від 01.04.2020 у справі №120/4261/18-а, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18, від 11.11.2020 у справі №826/6647/17, від 17.01.2024 у справі №520/2239/21, від 16.01.2025 у справі №500/4582/22.

Так, наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 прийнято та надано чинності Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, згідно розділу 1 якої Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) встановлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", С "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що належні йому на праві власності промислові будівлі використовуються позивачем для здійснення господарської діяльності 31.09 - виробництво інших меблів, що відповідає секцій С КВЕД ДК 009:2010, яка входить до переліку секцій В-F КВЕД ДК 009:2010.

Так судом встановлено, що позивачка здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець за видами КВЕД: 31.09 Виробництво інших меблів, 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (основний), 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна . Вид діяльності 31.09 Виробництво інших меблів належать до секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010, яка входить до переліку секцій B-F, прямо визначених у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України .

Позивач здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець з виробництва та реалізації меблів, у Позивача працевлаштовані працівники, що підтверджується поданими звітами, які прийняті Відповідачем. Додатково Позивачем для підтвердження здійснення господарської діяльності за адресою вул. Гайдучка С., 5 у м. Львові, а саме виробництво та реалізація меблів, надаються вибірково видаткові накладні, акти приймання-передачі товару та банківські виписки 2023-2024 роки, відповідно до яких вбачається, що Позивачем здійснюється ,у тому числі, виробництво та реалізація меблів за адресою вул. Гайдучка С., 5 у м. Львові.

Так, у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 Верховний Суд наголосив на тому, що пільга, яка є предметом розгляду в спірних правовідносинах, спрямована на стимулювання промислового використання будівель незалежно від того, чи власник сам їх використовує, чи передає іншому суб`єкту (за умови відсутності оренди, лізингу, позички).

Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.02.2020, прийнятої у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №820/3556/17. У подальшому вказані висновки були застосовані Верховним Судом у постановах від 25.02.2020 у справі №0940/1708/18; від 05.03.2020 у справі №825/1625/17, від 01.04.2020 у справі №120/4261/18-а, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18), від 11.11.2020 у справі №826/6647/17, від 17.01.2024 у справі №520/2239/21.

Відповідач не спростував факт використання промислових будівель під час виробництва та реалізації меблів, що відповідає діяльності за кодом КВЕД 31.09 (секція С). Відтак, позивачем виконана друга умова для отримання пільги.

Щодо відсутності відомостей про передачу позивачем будівель промисловості в оренду, лізинг, позичку, суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що об`єкти не здавалися в оренду, лізинг чи позичку.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором оренди орендодавець передає орендарю майно за плату на певний строк.

Натомість, в матеріалах справи відсутній договір та первинні документи, що підтверджують передачу майна в оренду. Також, в матеріалах справи відсутні докази проведення розрахунків в якості оплату за послуги оренди майна.

Отже, позивачем виконана третя умова для отримання пільги.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірних ППР та задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 19.03.2025 №0040389-2411-1305-UA46060250000025047, винесене ГУ ДПС у Львівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 19.03.2025 №0040391-2411-1305-UA46060250000025047, винесене ГУ ДПС у Львівській області.

Стягнути на користь Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) сплачений судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна