Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/5245/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/5245/26

місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» код ЄДРПОУ 20801920, адреса: 80313, Львівська обл., Львівський р-н, с.Синьковичі до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, адреса: м. Львів, вул.КостюшкаТ., буд. 1, 79000, у якій просить суд:

- визнати протиправною відмову Львівської митниці щодо нездійснення підготовки та подання висновку про повернення ТОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» (ЄДРПОУ 20801920) надміру сплачених митних платежів, яка оформлена листом №7.4-2/15-03/13/4363 від 18.02.2026;

- зобов`язати Львівську митницю підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення ТОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» (ЄДРПОУ 20801920) надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 128080,48грн ввізного мита та 25616,10грн ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримавши картку відмови від 01.05.2024 №UA209180/2024/000606, товариство здійснило імпорт на підставі МД №24UA209180031183U1 без надання преференційного режиму та з сплатою митних платежів у повному обсязі. За результатами отриманої інформації від уповноваженого митного органу Королівства Нідерландів (вх. Держмитслужби № 36590/11/15 від 17.12.2025) підтверджено достовірність та правильність видачі вказаного сертифікату EUR.1, про що інформовано Львівську митницю листом Держмитслужби від 26.12.2025 № 15/15 03-01/7/7462. Отримавши підтвердження про достовірність та правильність сертифікату EUR.1, що в свою чергу підтверджувало можливість застосування преференційного режиму при імпорті товару, позивач звернувся до Львівської митниці із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів. Проте, відповідач протиправно не підготував висновок про повернення позивачеві надмірно сплачених митних платежів в розмірі 128080,48грн ввізного мита та 25616,10грн, що зумовило звернення позивача до суду із позовом.

08.04.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у позові повністю. Відзив обґрунтований тим, що на звернення митниці щодо перевірки сертифіката з перевезення товару форми EUR.1 від 10.04.2024 № AF01183969 Державна митна служба України 09.09.2024 звернулась із запитом до митного органу Нідерландів щодо перевірки документа про походження, отже, відповідно до вимог Конвенції, відповідь на запит щодо перевірки мала бути надана до 09.07.2025. Станом на 09.07.2025 відповідь про результати перевірки зазначеного сертифікату або інформації від компетентних органів Королівства Нідерландів щодо виникнення виняткових обставин під час проведення перевірки до Львівської митниці не надходило. Водночас, на скерований запит Держмитслужби інформація про результати проведеної перевірки сертифіката з перевезення товару форми EUR.1 від 10.04.2024 № AF01183969 від митних органів Нідерландів надійшла лише 17.12.2025, згідно з якою підтверджено автентичність вказаного сертифікату і преференційне походження товару. Отже, перевірка сертифіката EUR.1 тривала понад 15 місяців. Керуючись положеннями пункту 6 статті 32 Доповнення 1 до Конвенції, а також враховуючи те, що митні органи Нідерландів не повідомили про виняткові обставини, які спричинили перевищення термінів перевірки, митниця повинна відмовити у наданні права на преференції до товару за митною декларацією від 01.05.2024 №08.04.2026 11 24UA209180031183U1.

16.07.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задовольнити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, що до товарів відновлюється режим вільної торгівлі відповідно до статті 301 Митного кодексу України за умови одержання митним органом від компетентних органів держави експорту результатів перевірки, які свідчать, що перевірені документи дійсні, підтверджують преференційне походження товарів з відповідної держави і відповідають вимогам міжнародного договору про вільну торгівлю. Відповідач не заперечує ключову обставину справи, а саме те, що компетентним митним органом Королівства Нідерландів підтверджено автентичність сертифіката з перевезення товару EUR.1 №AF01183969 від 10.04.2024 та преференційне походження товару. Отже, право позивача на застосування преференційного режиму підтверджене належним уповноваженим органом країни експорту. В свою чергу, це означає, що наявні всі передбачені статтею 281 МК України умови для відновлення режиму вільної торгівлі та повернення надмірно сплачених митних платежів. Посилання відповідача виключно на пункт 6 статті 32 Доповнення І до Конвенції є вибірковим та таким, що не враховує фактичні обставини справи.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 30.03.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 07.10.2026 суд відмовив повністю у клопотанні представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

ТОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗВП» (ЄДРПОУ 20801920) було ввезено на територію України «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів, бувший у користуванні, дизельний, двохосний, марки Scania, модель R410, колісна формула 4х2, VIN № НОМЕР_1 , 2018р.в.» згідно МД №24UA209180031183U1. Товариство сплатило ввізне мито за повною ставкою 128 080,48 грн (код виду платежу 20), а також податок на додану вартість у розмірі 281 777,06 грн (код виду платежу 28), нарахований з урахуванням суми такого мита.

З метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів та відповідно до статей 31 та 32 (статей 33 та 34 оновленої Конвенції ПЄМ) Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами Львівською митницею у травні 2024 року було скеровано на перевірку до Державної митної служби України сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 10.04.2024 №AF01183969 (МД від 01.05.2024 №24UA209180031183U1, картка відмови від 01.05.2024 №UA209180/2024/000606).

Отримавши картку відмови від 01.05.2024 №UA209180/2024/000606, товариство здійснило імпорт на підставі МД №24UA209180031183U1 без надання преференційного режиму та з сплатою митних платежів у повному обсязі. За результатами отриманої інформації від уповноваженого митного органу Королівства Нідерландів (вх. Держмитслужби № 36590/11/15 від 17.12.2025) підтверджено достовірність та правильність видачі вказаного сертифікату EUR.1, про що інформовано Львівську митницю листом Держмитслужби від 26.12.2025 № 15/15 03-01/7/7462 (вх. ЛМ від 26.12.2025 №46295/4-15).

Отримавши підтвердження про достовірність та правильність сертифікату EUR.1, що в свою чергу підтверджувало можливість застосування преференційного режиму при імпорті товару, позивач звернувся до Львівської митниці з заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів.

За результатами розгляду заяви позивача Львівська митниця надала відмову про вжиття заходів щодо повернення надміру сплачених митних платежів згідно листа за №7.4-2/15-03/13/4363 від 18.02.2026.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Частина друга статті 19 Конституції України визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (надалі за текстом - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частина перша статті 246 МК України визначає, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі вивезення товарів з митної території України при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту - з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації.

Статтею 301 МК України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обліку та перерахування до державного бюджету митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2017 №898 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 №454) повернення підприємствам та громадянам коштів авансових платежів (передоплати) та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844.

За приписами статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з пунктом 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Відповідно до пунктів 43.4 - 43.6 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами на час виникнення спірних правовідносин здійснювалася відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №643 від 18.07.2017 (далі - Порядок №643).

Відповідно до п. 1 розділу III Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

У п. 2 розділу III Порядку №643 передбачено, що граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці Держмитслужби (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 розділу III Порядку №643 у заяві зазначаються:

1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені;

2) причини виникнення такої суми коштів;

3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

4) напрям перерахування суми коштів:

- на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;

- для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

- для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

- на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби;

- на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

- для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;

5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.

До заяви додаються:

- документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;

- виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені;

- документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету через єдиний рахунок, здійснюється Казначейством України за висновком податкових органів, поданим на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України.

З системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України із зазначенням напряму перерахування коштів.

За змістом позовних вимог позивач оскаржує відмову Львівської митниці щодо нездійснення підготовки та подання висновку про повернення надміру сплачених митних платежів, яка оформлена листом №7.4-2/15-03/13/4363 від 18.02.2026.

Так представник відповідача зазначає, що Державна митна служба України 09.09.2024 звернулась із запитом до митного органу Нідерландів щодо перевірки документа про походження, отже, відповідно до вимог Конвенції, відповідь на запит щодо перевірки мала бути надана до 09.07.2025. Станом на 09.07.2025 відповідь про результати перевірки зазначеного сертифікату або інформації від компетентних органів Королівства Нідерландів щодо виникнення виняткових обставин під час проведення перевірки до Львівської митниці не надходило. Водночас, на скерований запит Держмитслужби інформація про результати проведеної перевірки сертифіката з перевезення товару форми EUR.1 від 10.04.2024 №AF01183969 від митних органів Нідерландів надійшла 17.12.2025, згідно з якою підтверджено автентичність вказаного сертифікату і преференційне походження товару. Отже, перевірка сертифіката EUR.1 тривала понад 15 місяців. Керуючись положеннями пункту 6 статті 32 Доповнення 1 до Конвенції, а також враховуючи, що митні органи Нідерландів не повідомили про виняткові обставини, які спричинили перевищення термінів перевірки, митниця повинна відмовити у наданні права на преференції до товару за митною декларацією від 01.05.2024 № 08.04.2026 11 24UA209180031183U1.

Суд зазначає, що Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Відповідно до статті 26 глави 1 Розділу IV Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

За приписами статті 31 глави 1 Розділу IV Угоди сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Згідно зі статтею 13 Протоколу 1 до Угоди преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країн, іншої, ніж країни Європейського Союзу та України.

Статтею 16 Протоколу 1 до Угоди передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до статті 17 Протоколу 1 до Угоди сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 листопада 2017 року № 950 (далі - Порядок № 950), сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 заповнюється та видається відповідно до положень Угод, статті 46 глави 7 розділу ІІ й пункту 14 частини другої статті 544 глави 74 розділу XX Митного кодексу України та цього Порядку.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 950 передбачено, що сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат) - документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форма якого наведена у додатках до Угод.

Сертифікат видається у разі, якщо його потрібно пред`явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 950).

Сертифікат видається посадовою особою митниці під час здійснення експорту товару(ів) за місцем здійснення його (їх) митного оформлення або після експорту товару(ів) у випадках, встановлених Угодами, за місцем здійснення митного оформлення товару(ів) або за місцем державної реєстрації експортера (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 950).

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 950 передбачено, що для отримання сертифіката експортер або уповноважений представник повинен подати структурному підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, такі документи:

заяву, що містить декларацію від експортера (далі - заява), за формою, визначеною Угодами, та/або її електронну копію;

електронну копію сертифіката у разі заповнення його машинописом та (за наявності) заповнений відповідно до вимог Угод бланк сертифіката;

декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 3), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 4) (далі - декларація), що підтверджують преференційне походження товарів з України відповідно до правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, та/або їх електронні копії.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 950 посадова особа митниці перед видачею сертифіката перевіряє наявність документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, та їх відповідність вимогам Угод, зокрема: форму (технічні характеристики) поданого бланка сертифіката (за наявності); правильність заповнення заяви та бланка сертифіката (за наявності); достатність поданих експортером документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, що підтверджують преференційне походження товару(ів), зазначеного(их) у сертифікаті.

Згідно із пунктом 12 розділу ІІІ Порядку № 950 у встановленому законодавством порядку протягом трьох років митницею зберігаються: заява для видачі сертифіката; копія виданого сертифіката, заповненого відповідно до вимог Угод; документи про те, що сертифікат не був виданий на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або виданий, але не прийнятий з технічних причин митними органами країни імпорту (у разі видачі сертифіката після здійснення експорту товару(ів) відповідно до розділу IV цього Порядку); копія раніше виданого сертифіката (у разі видачі дубліката сертифіката відповідно до розділу V цього Порядку); оригінальне підтвердження походження, видане або оформлене попередньо (у разі видачі сертифіката на підставі оригінального підтвердження походження, виданого або оформленого попередньо, відповідно до розділу VI цього Порядку); рішення про відмову у видачі сертифіката.

Пунктом 1 розділу VII Порядку № 950 передбачено, що митниця відмовляє у видачі сертифіката, якщо: форма поданого бланка сертифіката (за наявності) не відповідає формі, визначеній Угодами; сертифікат (за наявності) та/або заяву та/або їх електронні копії заповнено з порушенням вимог Угод та цього Порядку; товар(и), на який(і) подано заяву щодо видачі сертифіката, не відповідає(ють) вимогам преференційного походження.

Аналіз вказаних норм свідчить, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару відповідно до Угоди. При цьому, такий сертифікат є доказом того, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.11.2023 у справі №160/12677/19.

Як встановив суд, отримавши картку відмови від 01.05.2024 №UA209180/2024/000606, товариство здійснило імпорт на підставі МД №24UA209180031183U1 без надання преференційного режиму та з сплатою митних платежів у повному обсязі. За результатами отриманої інформації від уповноваженого митного органу Королівства Нідерландів (вх. Держмитслужби № 36590/11/15 від 17.12.2025) підтверджено достовірність та правильність видачі вказаного сертифікату EUR.1, про що інформовано Львівську митницю листом Держмитслужби від 26.12.2025 № 15/15 03-01/7/7462 (вх. ЛМ від 26.12.2025 №46295/4-15).

Отримавши підтвердження про достовірність та правильність сертифікату EUR.1, що в свою чергу підтверджувало можливість застосування преференційного режиму при імпорті товару, позивач звернувся до Львівської митниці з заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Суд вказує на те, що якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідач відмовив у поверненні митних платежів, тобто у праві на преференції, після того як ним було отримано підтвердження про достовірність та правильність сертифікату EUR.1, що в свою чергу підтверджувало можливість застосування преференційного режиму при імпорті товару, що суд вважає протиправним.

Суд вказує на те, що позивач не мав правової можливості вплинути надходження відповіді на запит про перевірку, водночас така підтвердила достовірність та правильність сертифікату EUR.1, хоч і з порушенням встановленого строку.

При цьому позивач не може нести тягар настання несприятливих наслідків для нього, у разі невиконання відповідними державними органами своїх обов`язків.

Суд також висновує, що відповідач не прийняв рішення про відмову у наданні права на преференції після спливу десятимісячного строку на отримання відповіді та до моменту підтвердження право на преференцію, а після отримання такого підтвердження у відповідача не було правової підстави для відмови у наданні права на преференції.

У пунктах 6, 7 розділу III Порядку №643 передбачено, що якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Верховним Судом України у постанові від 25.11.2014 у справі №21-207а14 зазначено, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, з`явлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб`єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю. Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов`язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов`язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Заява позивача від 21.01.2026 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань підписана директором ТОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО». У заяві позивач зазначив: причини повернення коштів; суму коштів до повернення за кожним видом платежів; розрахунок суми коштів, які підлягають поверненню позивачу (причини виникнення такої суми коштів); найменування юридичної особи та ЄДРПОУ; напрям перерахування суми коштів на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; реквізити митних декларацій, за якими надміру сплачено суми митних платежів.

При цьому, відповідач у листах позивачу, якими відмовлено у формуванні висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, не обґрунтовував вказані відмови ненаданням позивачем усіх документів, необхідних для формування такого висновку, передбачених Порядком №643, чи неправильним розрахунком суми митних платежів, які підлягають поверненню, а лише надходженням підтвердження права на преференції із порушенням десятимісячного строку, що, як вже зазначалось судом, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача після отримання такого підтвердження.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За приписами статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч. 1).

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3 ч. 2); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2); встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (п. 5 ч. 2); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10 ч. 2).

Системний аналіз викладених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, не було вжито передбачених законом дій щодо надання вищевказаного висновку (а лише надано письмову відповідь про відмову в задоволенні заяви) за умови встановленого такого обов`язку, у зв`язку із чим відповідачем допущено неправомірну бездіяльність, не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), рівно як і принципу верховенства права.

Виходячи з встановлених судом обставин, повноважень суду при вирішенні справи, суд вважає належним та ефективним способом захисту прав позивача визнати протиправною відмову Львівської митниці щодо нездійснення підготовки та подання висновку про повернення ТОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» надміру сплачених митних платежів, яка оформлена листом №7.4-2/15-03/13/4363 від 18.02.2026.

Беручи до уваги те, що саме митний орган проводить перевірку наявності надмірно сплачених митних платежів, визначає їх розмір, складає та направляє до органу казначейства висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, позовну вимогу про зобов`язання митного органу підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів також потрібно задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Львівської митниці щодо нездійснення підготовки та подання висновку про повернення ТОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» надміру сплачених митних платежів, яка оформлена листом №7.4-2/15-03/13/4363 від 18.02.2026.

Зобов`язати Львівську митницю підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення ТОВ «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 128080,48грн ввізного мита та 25616,10грн податку на додану вартість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАВА-РУСЬКЕ ЗАГОТІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО» код ЄДРПОУ 20801920, адреса: 80313, Львівська обл., Львівський р-н, с.Синьковичі судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович