Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/13741/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/13741/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні березня 2018 року як базового місяця для обчислення та нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 03.08.2018 по 31.12.2022;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 03.08.2018 по 31.12.2022 включно із застосуванням січня 2018 року як базового місяця, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасним нарахуванням та виплатою щомісячної грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному та належному обсязі за періоди проходження військової служби з 01.01.2024 по 31Л2.2024, з 01.01.2025 по 31.12.2025 таз 01.01.2026 по 01.07.2026;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби з 01.01.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 01.07.2026 відповідно до приписів Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасним нарахуванням та виплатою щомісячної грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 03 серпня 2018 року по теперішній час безперервно проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді командира 2-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) у званні сержанта. Позивач є учасником бойових дій та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України.

Позивач вказує, що фінансово-економічний орган відповідача при обчисленні індексації його грошового забезпечення за період з 03 серпня 2018 року по 31 грудня 2022 року безпідставно застосував як базовий місяць березень 2018 року, внаслідок чого індексація нараховувалася у неповному (заниженому) розмірі, а її виплата розпочалася лише з грудня 2018 року. Позивач наполягає, що оскільки його зараховано до списків особового складу частини 03 серпня 2018 року (після набрання чинності постановою КМУ № 704 від 30.08.2017), а посадові оклади військовослужбовців на урядовому рівні підвищувалися з 01 березня 2018 року (що відповідає січню 2018 року як місяцю встановлення нових тарифних ставок), єдиним належним базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін є січень 2018 року.

Крім того, позивач зауважує, що у періоди з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року та з 01 січня 2026 року по 01 липня 2026 року відповідач припустився протиправної бездіяльності, не нарахувавши та не виплативши йому індексацію грошового забезпечення у належному обсязі, посилаючись на особливості обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком та «обнулення» базового місяця за законами про Державний бюджет України на відповідні роки.

Позивач звертає увагу, що 05 червня 2026 року звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом (вх. № П-166 від 09.06.2026), однак листом від 25 червня 2026 року № 50/14/2-146 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та доплати індексації. Наполягає також на обов`язковості нарахування та виплати грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку № 44.

Ухвалою від 06 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що обчислення та виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснювалися у сувій відповідності до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078. Відповідач стверджує, що оскільки постановою КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 з 01 березня 2018 року було підвищено посадові оклади військовослужбовців, березень 2018 року правомірно визначено базовим місяцем. При цьому відповідач вказує, що у березні 2018 року сума підвищення грошового доходу перевищила суму можливої індексації (утворилося від`ємне значення), через що «індексація-різниця» не фіксувалася, а поточна індексація за новим базовим місяцем (березень 2018 року) настала лише у грудні 2018 року після перевищення порогу інфляції 103%.

Щодо періоду 2023 року відповідач зауважив, що індексація не нараховувалася у зв`язку з зупиненням дії Закону № 1282-XII Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Стосовно 2024– 2026 років відповідач зазначає, що обчислення індексу споживчих цін проводилося наростаючим підсумком з 01 січня 2024 року відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а з січня 2025 року відбулося «обнулення» базового місяця згідно зі статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у зв`язку з чим підстави для проведення перерахунку відсутні. Крім того, відповідач вказує на наявність дискреційних повноважень та зазначає, що матеріали особових карток за 2018– 2024 роки передано до Центрального архівного відділу НГУ. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 з 03 серпня 2018 року по теперішній час безперервно проходить військову службу за контрактом у лавах Національної гвардії України у складі Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 серпня 2018 року № 173 (по стройовій частині) ОСОБА_1 з 03 серпня 2018 року зараховано до списків особового складу військової частини, призначено на відповідну штатну посаду та зараховано на всі види забезпечення. На момент розгляду цієї справи судом позивач є діючим військовослужбовцем установи, проходячи службу на посаді командира 2-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) у військовому званні «сержант».

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є ветераном війни — учасником бойових дій (що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 28 серпня 2019 року Головним управлінням Національної гвардії України). Також згідно з Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 08 травня 2026 року № 142, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях та виконанні бойових завдань на лінії зіткнення у населених пунктах Шевченко Покровського району Донецької області, Роботине Пологівського району Запорізької області, а також у населених пунктах Юнаківка та Могриця Сумського району Сумської області (зокрема в періоди: з 24.02.2022 по 16.05.2022, з 07.03.2024 по 10.04.2024, з 16.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 02.05.2024, з 01.06.2024 по 14.06.2024, з 15.12.2024 по 13.06.2025).

З наявних у матеріалах справи письмових доказів (копій особових карток на грошове забезпечення за 2025-2026 роки, довідок про виплати та офіційного листування між сторонами) судом встановлено, що у період з 03 серпня 2018 року по 31 грудня 2022 року фінансово-економічний орган Військової частини НОМЕР_1 здійснював обчислення, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення сержанта ОСОБА_1 із застосуванням як базового місяця березня 2018 року. Застосування відповідачем даного базового місяця призвело до викривлення бази розрахунку індексу споживчих цін, внаслідок чого виплата індексації грошового забезпечення позивачу протягом 2018 року фактично розпочала здійснюватися лише з грудня 2018 року, а самі суми індексації протягом усього вказаного періоду нараховувалися у суттєво зменшеному та заниженому розмірі.

Суд також встановив, що у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексація грошового забезпечення позивачу взагалі не нараховувалася та не виплачувалася.

Крім того, у періоди подальшого проходження військової служби, а саме: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року та з 01 січня 2026 року по 01 липня 2026 року включно, відповідачем допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у належному, законодавчо визначеному обсязі, обмежуючись лише епізодичними чи заниженими виплатами без врахування державних гарантій.

З метою досудового врегулювання спору та поновлення своїх порушених майнових прав 05 червня 2026 року сержант ОСОБА_1 подав на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 письмовий рапорт (зареєстрований за вхідним № П-166 від 09 червня 2026 року). У цьому зверненні позивач просив виправити допущені порушення, надати відповідні фінансові довідки, а також здійснити повний помісячний перерахунок і доплату належної йому індексації грошового забезпечення за період з 03 серпня 2018 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням належного та єдиного легітимного базового місяця - січня 2018 року, та провести належне нарахування й виплату індексації за періоди 2024, 2025 та 2026 років.

За наслідками розгляду вказаного рапорту Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України надіслала позивачу лист-відповідь від 25 червня 2026 року № 50/14/2-146 за підписом командира частини, у якому відмовила в задоволенні його вимог щодо перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що: - за період з 03.08.2018 по 31.12.2022 базовим місяцем для нарахування індексації правомірно визначено березень 2018 року (як місяць набрання чинності постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 та підвищення посадових окладів), а оскільки у березні 2018 року різниця між сумою індексації та сумою підвищення грошового доходу мала від`ємне значення, подальше нарахування індексації проводилося без додавання «індексації-різниці» та виключно з базового місяця березня 2018 року; - протягом 2023 року індексація не виплачувалася у зв`язку із зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» законом про Державний бюджет України на 2023 рік; - щодо періодів 2024-2026 років обчислення індексу споживчих цін здійснювалося наростаючим підсумком з 01 січня 2024 року відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а у 2025-2026 роках відбулося «обнулення» базового місяця за законами про Державний бюджет України на відповідні роки, що, на переконання відповідача, унеможливлює проведення будь-яких додаткових доплат.

Незгода позивача з відмовою відповідача, застосуванням заниженого базового місяця (березень 2018 року замість січня 2018 року) при обчисленні індексації за період з 03.08.2018 по 31.12.2022, а також з системною невиплатою та ненарахуванням індексації грошового забезпечення у повному обсязі за періоди 2024, 2025 та 2026 років та ненарахуванням компенсації ПДФО за Порядком № 44 стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (надалі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 ч.3 ст.9 грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок №1078).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає таке.

Так, згідно ч.1 ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону)

Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

У пункті 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…".

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Враховуючи положення Порядку № 1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Згідно із пунктом 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Враховуючи вищенаведене встановлено, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

З огляду на наведені норми законодавства, суд зазначає, що єдиною правовою підставою для встановлення або зміни базового місяця індексації є підвищення саме посадових окладів (тарифних ставок) на урядовому рівні. Зміна розмірів щомісячних додаткових виплат (надбавок, премій) чи введення нових виплат без зміни посадового окладу не є підставою для зміни базового місяця.

Зміна структури та розмірів посадових окладів військовослужбовців на державному рівні відбулась з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено нову тарифну сітку. Оскільки січень 2018 року є місяцем, станом на який законами про Державний бюджет було зафіксовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що став базисом для обчислення окладів за вказаною постановою Уряду, саме він став законною підставою для визначення базового місяця в цілях нарахування індексації.

Варто наголосити, що єдиною правовою підставою для встановлення або зміни базового місяця індексації є підвищення саме посадових окладів особи на державному рівні. Тобто початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Подальше підвищення розмірів щомісячних додаткових виплат (надбавок, премій) чи введення нових виплат без зміни посадового окладу не є підставою для зміни базового місяця.

Розглядаючи природу індексації у світлі положень статті 43 Конституції України, якою гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю, суд зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовців за своєю суттєвою правовою природою є особливою формою оплати праці, яка повинна забезпечувати достатній життєвий рівень.

Стаття 1 Закону України «Про оплату праці» та стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у системному зв`язку зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначають індексацію невіддільною державною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності доходів громадян в умовах інфляційних процесів.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо застосування як базового місяця березня 2018 року та нібито виникнення «від`ємного значення» індексації у березні 2018 року, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для новоприйнятих працівників та військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 лише 03 серпня 2018 року на підставі наказу № 173. Станом на березень 2018 року позивач взагалі не проходив військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , не перебував у ній на фінансовому забезпеченні та не отримував у ній грошового доходу.

За таких обставин фінансово-економічний орган відповідача не мав жодних правових та фактичних підстав застосовувати до грошового забезпечення ОСОБА_1 розрахунки порівняння доходів чи показники «від`ємного значення», які виникли у березні 2018 року щодо інших осіб, які проходили службу на той момент. Посилання відповідача на відсутність особових карток за ранні періоди у зв`язку з їх передачею до Центрального архівного відділу НГУ не звільняє установу від обов`язку доказування правомірності своїх нарахувань та не може слугувати підставою для ущемлення прав військовослужбовця, який є безпосереднім учасником бойових дій.

Оскільки посадові оклади за посадою позивача на державному рівні з моменту його зарахування на службу (03 серпня 2018 року) і до 31 грудня 2022 року не змінювалися, єдиним стабільним та законним базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для позивача за період з 03 серпня 2018 року по 31 грудня 2022 року залишався січень 2018 року.

Застосування відповідачем як базового місяця березня 2018 року призвело до штучного та протиправного обмеження розміру індексації позивача та відтермінування її виплати лише з грудня 2018 року, що є грубим порушенням вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078. Відтак, дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування березня 2018 року як базового місяця для обчислення та нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.08.2018 по 31.12.2022 є протиправними, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату індексації за цей період із застосуванням базового місяця - січень 2018 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за періоди з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року та з 01 січня 2026 року по 01 липня 2026 року, суд зазначає таке.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (пункт 3 Прикінцевих положень) було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Позивач вимог щодо нарахування індексації за 2023 рік свідомо не заявляє.

Разом з тим, статтею 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» було повністю відновлено дію механізму індексації та установлено, що у 2024 році обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Аналогічний підхід щодо забезпечення державної гарантії індексації доходів громадян збережено і у Законах України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки.

Незважаючи на наявність обов`язку проводити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у 2024, 2025 та 2026 роках, відповідач припустився протиправної бездіяльності та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у належному обсязі за ці періоди.

Суд відхиляє посилання відповідача на «обнулення» базових місяців чи відсутність коштів у кошторисі.

За сталою та послідовною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема у рішеннях у справах «Кечко проти України», «Будченко проти України»), орган державної влади не може посилатися на відсутність фінансування чи дефіцит бюджету як на підставу для невиконання своїх зобов`язань щодо виплати законних соціальних виплат. Індексація є невід`ємною складовою грошового забезпечення військовослужбовця, захищеною статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як мирне володіння майном та законне сподівання (legitimate expectation).

Держава не може в односторонньому порядку позбавляти особу належних їй виплат під приводом недосконалості бюджетного планування.

Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 01.07.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

Оцінюючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення з одночасним нарахуванням та виплатою грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), суд виходить із такого.

Згідно з нормами Податкового кодексу України та законів України, що регулюють питання оподаткування доходів фізичних осіб, грошове забезпечення військовослужбовців є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) за базовою ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%.

Водночас, з метою забезпечення посиленого соціального та матеріального захисту військовослужбовців, зважаючи на особливий характер їхньої діяльності щодо захисту Вітчизни, забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України, законодавцем запроваджено безальтернативний спеціальний правовий механізм, який гарантує збереження реального («на руки») розміру виплачуваних захисникам доходів шляхом повного відшкодування державою утриманих сум податку.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків служби, підлягають повній компенсації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм та порядок виплати такої компенсації визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі — Порядок № 44).

За приписами пунктів 2, 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється військовими частинами та установами, які утримують податок з грошового забезпечення, одночасно з виплатою такого грошового забезпечення.

Суд наголошує, що суми заборгованості з індексації грошового забезпечення, які підлягають донарахуванню та виплаті позивачу на виконання судового рішення, за своєю правовою природою є складовими частинами грошового забезпечення військовослужбовця, які були протиправно не доплачені з вини відповідача. Відтак, на ці донараховані суми у повному обсязі розповсюджується дія приписів пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку № 44.

Необхідність виплати компенсації ПДФО одночасно з виплатою донарахованих за рішенням суду сум грошового забезпечення є обов`язковим елементом відновлення майнових прав позивача. У разі задоволення позовних вимог без зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію, фінансово-економічний орган військової частини під час фактичного виконання судового рішення утримає із присудженої суми ПДФО та військового збору.

Дотримання процедури, визначеної Порядком № 44, є прямим, безальтернативним юридичним обов`язком Військової частини НОМЕР_1 як податкового агента та розпорядника бюджетних коштів, а не її дискреційним повноваженням. Будь-які посилання відповідача на неможливість чи відсутність окремих бюджетних асигнувань на компенсацію ПДФО є юридично нікчемними, оскільки держава, створюючи публічно-правовий обов`язок щодо виплати компенсації, зобов`язана забезпечити її фінансове наповнення.

За таких обставин, з метою забезпечення повного, реального та ефективного захисту майнових прав сержанта ОСОБА_1 як учасника бойових дій і недопущення дискримінації, суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення з одночасним нарахуванням та виплатою грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку № 44.

Оцінюючи належність та ефективність обраного позивачем способу захисту порушених прав у розумінні приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд виходить із того, що засіб юридичного захисту повинен бути ефективним як у теорії, так і на практиці.

Ефективний засіб правового захисту зобов`язаний забезпечувати реальне та повне поновлення особи у її порушених правах, а не носити декларативний характер. Ухвалення судом рішення про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача із зобов`язанням здійснити повний помісячний перерахунок і виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення за весь спірний період із застосуванням належного базового місяця (січень 2018 року) та одночасним нарахуванням компенсації ПДФО є єдиним дієвим, законним і повноцінним способом відновлення порушеного майнового стану сержанта ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас законодавець встановив спеціальне правило для публічно-правових спорів: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається виключно на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Надаючи правову оцінку поданим матеріалам, суд констатує, що Військова частина НОМЕР_1 як суб`єкт владних повноважень не виконала покладеного на неї процесуального обов`язку щодо доказування правомірності своєї бездіяльності та відмови у перерахунку.

Надані відповідачем у відзиві заперечення повністю ґрунтуються на звужуючому тлумаченні норм Порядку № 1078, суперечать приписам закону та сформованій сталій судовій практиці Верховного Суду.

За приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Усі наявні у справі документи у їх взаємозв`язку підтверджують обґрунтованість доводів позивача.

Системно проаналізувавши приписи чинного законодавства України, оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності, суд дійшов беззаперечного та остаточного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що позивач при зверненні до суду з цим позовом судовий збір не сплачував, оскільки на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він повністю звільнений від його сплати як позивач у спорах щодо стягнення заробітної плати та поновлення порушених прав на соціальний захист (оскільки грошове забезпечення прирівняне до оплати праці).

Будь-яких інших документально підтверджених судових витрат (зокрема витрат на професійну правничу допомогу) сторонами не заявлялося та доказів їх понесення суду не надано.

Відтак судові витрати розподілу та стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо застосування березня 2018 року як базового місяця для обчислення та нарахування індексації грошового забезпечення сержанта ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 03 серпня 2018 року по 31 грудня 2022 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) за період проходження військової служби з 03 серпня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно із застосуванням січня 2018 року як базового місяця відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасним нарахуванням та виплатою грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати сержанту ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за періоди проходження військової служби з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року та з 01 січня 2026 року по 01 липня 2026 року.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року та з 01 січня 2026 року по 01 липня 2026 року відповідно до приписів Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасним нарахуванням та виплатою грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний