Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/12192/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/12192/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.11.2021 по 12.05.2026, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.11.2021 по 12.05.2026, у тому числі додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 18.11.2021 по 12.05.2026 року виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер та премій) з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію за період з 18.11.2021 по 12.05.2026 виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер та премій) з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року проходив військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України. Під час проходження військової служби та при остаточному розрахунку під час звільнення обчислення розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням відповідачем здійснювалося із застосуванням штучно обмеженої та заниженої розрахункової величини — прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн). Це призвело до систематичного та триваючого заниження розмірів його посадового окладу, окладу за військовим званням, а також усіх похідних щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, премій, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсацій за невикористані дні відпусток) та суми індексації грошового забезпечення.

Позивач підкреслює, що пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, скасованим у судовому порядку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». У зв`язку з набранням законної сили вказаним судовим рішенням та скасуванням зазначених змін, з 29 січня 2020 року відновлено дію первісної редакції пункту 4 постанови № 704, яка імперативно передбачає визначення розмірів окладів шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Щодо періоду проходження служби після 20 травня 2023 року позивач вказує, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (яким знову спробовано запровадити сталу розрахункову величину в розмірі 1762,00 грн) визнано протиправним та нечинним рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року. Позивач також наголошує, що в силу вимог статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України підзаконний нормативно-правовий акт, який суперечить законам України про Державний бюджет України на відповідні роки (які мають вищу юридичну силу та щорічно збільшують розмір прожиткового мінімуму), не підлягає застосуванню судом.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що неправильне визначення та обчислення базових складових грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням) автоматично призвело до викривлення бази розрахунку, базових місяців та фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення за весь спірний період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний провести перерахунок та виплату такої індексації з урахуванням належного щомісячного грошового забезпечення.

Ухвалою від 18 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. На обґрунтування заперечень зазначає, що військова частина дівала виключно в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. Відповідач вважає правомірним застосування розрахункової величини 1762,00 грн, стверджуючи, що скасування пункту 6 Постанови № 103 рішенням суду у справі № 826/6453/18 нібито стосувалося лише прав пенсіонерів і не змінювало порядку обчислення грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу. Також відповідач зауважує, що пункт 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII забороняє застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину, а Кабінет Міністрів України постановою від 12 травня 2023 року № 481 прямо закріпив розрахунковий розмір 1762,00 грн. Щодо вимог про індексацію відповідач переконує, що нараховував її вчасно та в повному обсязі, а за період 2024-2026 років правомірно встановив базовий місяць - грудень 2023 року відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Посилаючись на необхідність дотримання бюджетної дисципліни, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він повністю спростовує заперечення відповідача. Представник позивача зауважує, що позивач просить застосувати як розрахункову базу саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного року, а не мінімальну заробітну плату, що повністю узгоджується з вимогами Закону № 1774-VIII. Позивач також наголошує, що пункт 2 Постанови № 481 скасовано в судовому порядку, а згідно із правовими висновками Верховного Суду органи державної влади та суди зобов`язані застосовувати акти вищої юридичної сили - Закони про Державний бюджет України на відповідні роки. Щодо індексації позивач вказує, що її розрахунок відповідачем проводився від викривленої (заниженої) бази грошового забезпечення, що свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку з її нарахування.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року та перебував у цей період на фінансовому й матеріальному забезпеченні зазначеного органу.

Зокрема, згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18 листопада 2021 року № 395-ОС позивача прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу, присвоєно первинне військове звання «солдат» та призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії 4 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип В).

Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18 травня 2023 року № 518-ОС позивача призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора (засобів протидії БПЛА) групи повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип В), укладено новий контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу терміном на три роки та присвоєно первинне військове звання сержантського складу «молодший сержант» з 12 травня 2023 року.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 травня 2024 року № 658-ОС позивачу присвоєно чергове військове звання «сержант» з 12 травня 2024 року.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18 жовтня 2025 року № 1429-ОС позивачу присвоєно військове звання «старший сержант» з 17 жовтня 2025 року.

У подальшому, згідно з витягами з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 серпня 2025 року № 1160-ОС та від 12 вересня 2025 року № 1262-ОС, старший сержант ОСОБА_1 проходив службу на посадах в підрозділах прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 травня 2026 року № 704-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії — оператора (безпілотних авіаційних комплексів) першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_7 », звільненого з військової служби у запас наказом від 14 квітня 2026 року № 479-ОС за підпунктом «ж» (у зв`язку із закінченням строку контракту), з 12 травня 2026 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Остаточною датою проходження військової служби визначено 12 травня 2026 року.

Як встановлено з доданих до матеріалів справи особистих карток на грошове забезпечення та архівних відомостей розрахунку грошового забезпечення за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, відповідач у період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року обчислював посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року).

Виходячи з указаного заниженого розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу всіх інших похідних складових грошового забезпечення, а саме: відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, додаткової премії, надбавок за службу в гірських населених пунктах, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток (як учаснику бойових дій) при звільненні, а також проводив розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення.

28 травня 2026 року представник позивача звернувся до відповідача (Військової частини НОМЕР_1 ) із заявою (адвокатським запитом) № 28-05/2026-02, у якій просив провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь період проходження військової служби з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року (включно з усіма додатковими видами, допомогою та компенсаціями) шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2021, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 років), на відповідні тарифні коефіцієнти, а також здійснити відповідний перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення.

За наслідками розгляду вказаної заяви, листом від 02 червня 2026 року № 08/13647-26-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив представника позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку раніше виплачених розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, мотивуючи це тим, що єдиною розрахунковою величиною для обчислення окладів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).

Незгода позивача із застосуванням відповідачем заниженої розрахункової величини (1762,00 грн) замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, під час обчислення належних йому сум грошового забезпечення та індексації за період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Вважаючи таку бездіяльність та дії відповідача щодо обчислення грошового забезпечення та індексації із застосуванням величини 1762,00 грн протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року:

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також визначає базові гарантії матеріального та соціального забезпечення військовослужбовців, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

За приписами частин першої - третьої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом.

На виконання вказаних норм закону Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі — Постанова № 704).

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції, чинній до внесення змін Постановою № 103) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Втім, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (пункт 6) було внесено зміни до Постанови № 704, якими пункт 4 викладено у новій редакції, що передбачала обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями із застосуванням фіксованої розрахункової величини — «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року» (що становило 1762,00 грн).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на вказаний процесуальний припис, з 29 січня 2020 року (дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18) пункт 6 Постанови № 103 повністю втратив чинність, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у її первинній редакції, яка передбачає обов`язок визначати розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Суд відхиляє та визнає юридично неспроможними заперечення відповідача про те, що скасування пункту 6 Постанови № 103 у справі № 826/6453/18 нібито стосувалося виключно прав пенсіонерів та не поширювалося на діючих військовослужбовців. За своєю правовою природою нормативно-правовий акт є актом неелементарної загальної дії, який розрахований на невизначене коло осіб та неодноразове застосування. Визнання такого акта протиправним та нечинним у судовому порядку призводить до припинення його дії в часі та просторі для всіх без винятку суб`єктів правовідносин, на яких розповсюджувалося регулювання скасованої норми.

Суд також відкидає доводи відповідача про застосування пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» як на підставу для відмови у задоволенні позову. Відповідач помилково ототожнює правові поняття «мінімальна заробітна плата» та «прожитковий мінімум для працездатних осіб». Пункт 3 розділу II Закону № 1774-VIII забороняє застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів. Натомість позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на застосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є базовим державним соціальним стандартом у розумінні Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та щороку встановлюється законами про Державний бюджет України.

Суд зазначає, що згідно із Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня становив:

у 2021 році — 2270,00 грн;

у 2022 році — 2481,00 грн;

у 2023 році — 2684,00 грн;

у 2024 році — 3028,00 грн;

у 2025 році — 3028,00 грн;

у 2026 році — 3328,00 грн.

Таким чином, у період з 18 листопада 2021 року по 19 травня 2023 року відповідач, обчислюючи оклади позивача із застосуванням застарілого показника 1762,00 грн замість прожиткового мінімуму на 1 січня 2021, 2022 та 2023 років відповідно, діяв протиправно та всупереч відновленій редакції пункту 4 Постанови № 704.

Досліджуючи правовий режим обчислення грошового забезпечення у період з 20 травня 2023 року по 12 травня 2026 року, суд виходить із такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (набрала чинності 20 травня 2023 року) пункт 4 Постанови № 704 знову було викладено у новій редакції, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з розміру 1762,00 гривні.

Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 визнано протиправним та нечинним.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України пункт 2 Постанови № 481 втратив чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24 — з 18 червня 2025 року.

Понад те, вирішуючи питання щодо правозастосування у період формальної чинності пункту 2 Постанови № 481 (з 20 травня 2023 року по 17 червня 2025 року), суд керується імперативними вимогами частин першої — третьої статті 7 КАС України.

Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У системі джерел адміністративного права Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік є Законом (актом вищої юридичної сили), який щорічно встановлює базовий державний соціальний стандарт — прожитковий мінімум для працездатних осіб. Натомість Постанова КМУ № 481 є підзаконним нормативно-правовим актом. Запровадивши фіксовану величину 1762,00 грн, Уряд штучно звузив гарантовані Законом соціальні права військовослужбовців та обмежив розрахункову базу, встановлену актом вищої юридичної сили.

Водночас суд звертає увагу на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 (адміністративне провадження № К/990/31448/25). За наслідками касаційного перегляду справи за позовом до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та скасування пункту 2 Постанови № 481, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визнання пункту 2 Постанови № 481 протиправним та нечинним та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Формулюючи висновки у постанові від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців (у тому числі встановлення базової розрахункової величини) делеговано саме Кабінету Міністрів України, який діє у межах своїх дискреційних повноважень. При цьому Верховний Суд наголосив, що норма пункту 2 Постанови № 481, сформулювавши по-новому пункт 4 Постанови № 704, вичерпала свою дію з моменту набрання нею чинності і викладений у новій редакції пункт 4 Постанови № 704 став нормою акта, до якого внесені зміни.

Понад те, під час правового оцінювання спірного періоду проходження позивачем військової служби з 20 травня 2023 року по 12 травня 2026 року суд враховує, що реалізація суб`єктом владних повноважень (військовою частиною) норм Постанови № 704 у редакції Постанови № 481 (встановлення фіксованого розміру розрахункової величини 1762,00 грн) підлягає перевірці на відповідність актам вищої юридичної сили за правилами статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України. У разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У системі джерел права Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік є актом вищої юридичної сили стосовно будь-якої постанови Кабінету Міністрів України. Законами про Держбюджет на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки імперативно визначено підвищені розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб як базового державного соціального стандарту.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, суди під час розгляду конкретної справи не повинні застосовувати положення підзаконних нормативно-правових актів, які суперечать законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі підзаконні акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

З огляду на викладене, при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 20 травня 2023 року по 12 травня 2026 року застосуванню підлягають саме норми Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, а не застаріла фіксована величина у розмірі 1762,00 грн.

Суд зауважує, що посадовий оклад та оклад за військовим званням є базовими (фундаментальними) складовими грошового забезпечення військовослужбовця. Усі інші виплати - відсоткова надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, щомісячні та додаткові премії, надбавки за службу в гірських населених пунктах, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також грошова компенсація за невикористані дні відпусток при звільненні — є розрахунковими величинами, розмір яких математично та пропорційно залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Оскільки відповідач протягом усього періоду проходження позивачем військової служби з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року обчислював посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням заниженого розміру 1762,00 грн, це призвело до систематичного, триваючого недоотримання позивачем належних йому сум грошового забезпечення у повному обсязі.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та вважає повністю обґрунтованими вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року (включно з усіма щомісячними й одноразовими додатковими видами, допомогою на оздоровлення, матеріальною допомогою та компенсаціями за невикористані відпустки) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2021, 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 років), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог позивача про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року, суд зазначає таке.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року та зобов`язання вчинити відповідні дії, суд виходить із засад інституційної належності цієї виплати, її соціально-захисної природи та залежності від розміру посадового окладу й окладу за військовим званням, з урахуванням особливості законодавчого регулювання у кожному конкретному календарному році.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що індексація грошових доходів є однією з основних державних гарантій щодо забезпечення належного життєвого рівня громадян та підтримання купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні засади підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановленого Конституцією України життєвого рівня населення визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі — Закон № 1282-XII).

Згідно зі статтями 2, 4 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Індексація проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Правила та механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення та розрахунку її сум конкретизовано у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі — Порядок № 1078).

За приписами пунктів 2, 4 Порядку № 1078 індексації підлягає грошове забезпечення військовослужбовців у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Фундаментальне значення для спірних правовідносин має припис пункту 5 Порядку № 1078, відповідно до якого у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (базовий місяць). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з абзацами третім та четвертим пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу менший від суми індексації, що склалася у місяці підвищення, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Здійснюючи аналіз правового регулювання відносин, пов`язаних із нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення військовослужбовця у період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року, суд зазначає таке.

Індексація грошових доходів населення є однією з основних державних гарантій щодо забезпечення належного життєвого рівня громадян та підтримання купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах інфляційних процесів та зростання споживчих цін на товари і послуги. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, виплата індексації спрямована на забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті у порядку та розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні та організаційні засади підтримання купівельної спроможності населення України, є Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі — Закон № 1282-XII).

За приписами статей 2, 4 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Індексація проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та розрахунку її сум визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі — Порядок № 1078).

Згідно з пунктами 2, 4 Порядку № 1078 індексації підлягає грошове забезпечення військовослужбовців у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Ключовим для правильного вирішення спору в частині індексації є припис пункту 5 Порядку № 1078, відповідно до якого у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (базовий місяць). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацами третім та четвертим пункту 5 Порядку № 1078 врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу менший від суми індексації, що склалася у місяці підвищення, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Оцінюючи специфіку нормативно-правового регулювання індексації грошового забезпечення позивача у розрізі окремих часових періодів протягом 2021– 2026 років, суд дійшов таких висновків:

Щодо періоду з 18 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року:

У вказаному періоді дія Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 розповсюджувалася на грошове забезпечення військовослужбовців без будь-яких винятків чи обмежень.

Як установлено судом вище, відповідач у період з 18 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року протиправно проводив обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із застосуванням штучно заниженої та застарілої розрахункової величини 1762,00 грн замість належного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270,00 грн) та 01 січня 2022 року (2481,00 грн).

Унаслідок цього нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача у зазначеному періоді здійснювалися відповідачем від заниженої бази нарахування (заниженого місячного грошового забезпечення), а також із помилковим визначенням базових місяців.

З огляду на те, що цим судовим рішенням відновлено порушене право позивача шляхом зобов`язання відповідача перерахувати посадовий оклад з урахуванням зростання прожиткового мінімуму у 2021 та 2022 роках, відповідач зобов`язаний провести відповідний перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 18 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року. При цьому відповідач повинен визначити належні базові місяці у 2021 та 2022 роках (місяці підвищення посадового окладу) та здійснити розрахунок індексації з дотриманням вимог пунктів 5 та 10-2 Порядку № 1078, враховуючи розмір підвищення доходу та розраховуючи індексацію-різницю у разі, якщо розмір підвищення окладу виявиться меншим за суму індексації, яка підлягала нарахуванню.

Щодо періоду з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (специфіка 2023 року):

Аналізуючи вимоги позивача про нарахування та виплату індексації за 2023 рік, суд звертає особливу увагу на наявність норми закону, яка прямо обмежувала проведення такої виплати у даному календарному році.

Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Зупинення дії спеціального закону про індексацію законом про Державний бюджет України є реалізацією повноважень Верховної Ради України щодо законодавчого регулювання видатків бюджету в умовах воєнного стану.

У зв`язку з існуванням цієї прямої законодавчої норми, протягом усього 2023 року (з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року) індексація грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, на території України не нараховувалася та не виплачувалася взагалі.

Правомірність зупинення нарахування індексації у 2023 році на підставі пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» підтверджено у сталій судовій практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

За таких обставин, оскільки дія Закону № 1282-XII у 2023 році була зупинена законом вищої юридичної сили, у відповідача був відсутній законний обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо періоду з 01 січня 2024 року по 12 травня 2026 року:

З 01 січня 2024 року законодавцем відновлено правовий механізм проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01 січня 2024 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує про правомірність своїх дій, зазначаючи, що за період 2024-2026 років він нараховував індексацію вчасно, а базовим місяцем для її обчислення визначив грудень 2023 року.

Проте суд вважає такі доводи відповідача помилковими та такими, що ґрунтуються на неправильному правозастосуванні.

Застосування статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та визначення базового місяця не можуть відбуватися у відриві від фундаментального правила пункту 5 Порядку № 1078 щодо залежності індексації від юридичного факту підвищення посадового окладу.

Як встановлено судом при розгляді першої групи позовних вимог, за умови належного та законного виконання відповідачем вимог Законів України про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки, розмір посадового окладу позивача підлягав обов`язковому перерахунку та збільшенню з 01 січня 2024 року (виходячи з прожиткового мінімуму 3028,00 грн), з 01 січня 2025 року (виходячи з прожиткового мінімуму 3028,00 грн) та з 01 січня 2026 року (виходячи з прожиткового мінімуму 3328,00 грн).

Здійснення такого перерахунку на виконання даного судового рішення становить юридичний факт збільшення (підвищення) посадового окладу позивача у січні відповідного року.

Згідно з імперативними вимогами пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення посадового окладу значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (тобто саме місяць підвищення окладу стає новим базовим місяцем), а обчислення індексу для подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення.

При цьому, відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 5 Порядку № 1078, у місяці підвищення посадового окладу відповідач зобов`язаний провести порівняльний розрахунок: зіставити суму підвищення грошового доходу із сумою індексації, що склалася у місяці підвищення, і у разі, якщо розмір підвищення окладу виявиться меншим за суму індексації, виплачувати позивачу суму індексації-різниці.

Оскільки відповідач протягом 2024-2026 років здійснював розрахунок індексації позивачу від заниженого окладу (з розрахунку 1762,00 грн) та без урахування фактів щорічного підвищення посадового окладу у січні 2024, 2025 та 2026 років, визначений ним базовий місяць (грудень 2023 року) та обчислені суми індексації є некоректними, заниженими та такими, що порушують гарантоване законом право позивача на отримання індексації у повному обсязі.

Щодо протиправності виплати індексації від неналежної бази нарахування:

Суд окремо наголошує, що факт виплати відповідачем окремих (часткових) сум індексації у 2021, 2022, 2024, 2025 та 2026 роках сам по собі не свідчить про відсутність порушення прав позивача.

Будь-яке нарахування та виплата індексації, здійснені суб`єктом владних повноважень від викривленої, заниженої та незаконної бази (тобто від посадового окладу, обчисленого без дотримання вимог Закону про Держбюджет на відповідний рік), є неналежним виконанням обов`язку, встановленого Законом № 1282-XII та Порядком № 1078. Виплата соціальної гарантії у заниженому розмірі кваліфікується судом як протиправна бездіяльність щодо нарахування та виплати відповідного доходу в повному обсязі.

За таких обставин суд доходить висновку, що Військова частина НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у належному (повному) розмірі за періоди з 18 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 12 травня 2026 року.

З метою повного, ефективного та відновлювального захисту порушених соціальних прав позивача суд вважає за необхідне:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за періоди з 18 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 12 травня 2026 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 18 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 12 травня 2026 року виходячи з належного щомісячного грошового забезпечення, обчисленого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2021, 2022, 2024, 2025, 2026 років), з урахуванням вимог пункту 5 Порядку № 1078 та з урахуванням раніше виплачених сум;

у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - відмовити у зв`язку з законодавчим зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своечасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав покладеного на нього процесуального обов`язку щодо доказування правомірності своєї бездіяльності. Надані відповідачем у відзиві заперечення не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи, спиралися на помилкове тлумачення норм матеріального права та були повністю спростовані встановленими судом обставинами і правовими висновками судів вищих інстанцій. Натомість позивач за допомогою наданих письмових доказів повністю довів обґрунтованість своїх позовних вимог щодо грошового забезпечення, а також вимог щодо індексації за періоди 2021–2022 та 2024– 2026 років.

За приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи чинного законодавства України, оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню (а саме: задоволенню в повному обсязі в частині вимог щодо грошового забезпечення за весь спірний період та в частині індексації за 2021– 2022 та 2024– 2026 роки, з відмовою в частині вимог щодо нарахування індексації за 2023 рік у зв`язку з її законодавчим зупиненням).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що позивач при зверненні до суду з цим позовом судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій (що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 20 лютого 2024 року).

Керуючись статтями 2, 6-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення за період з 18 листопада 2021 року по 12 травня 2026 року, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 18 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 12 травня 2026 року виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) індексації грошового забезпечення за періоди з 18 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 12 травня 2026 року виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та з урахуванням раніше виплачених сум.

6. У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - відмовити.

7. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний