Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №340/5784/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5784/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії № 110130022829 від 06.07.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву і здійснити перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІПН НОМЕР_1 ), зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 в: з 25 травня 1992 року по 01 грудня 1999 року в Науково-виробничій фірмі« КІТ »; з 28 серпня 1997 року по 12 жовтня 2001 року в Приватному підприємстві «Трансформер»; з 05 листопада 1998 року по 31 грудня 2019 року в Приватному підприємстві «Шанс - 98»; з 16 січня 2002 року по 05 травня 2006 року приватного підприємця; з 19 лютого 2011 року по 19 лютого 2014 року перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; з 19. 11.2012 року по 30.04.2015 року в органах внутрішніх справ Управління МВС України в Кіровоградській області; з 13.05.2015 року по 06.02.2016 року - період отримання виплати по безробіттю в Кіровоградського міськрайонному центрі зайнятості.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.06.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV). Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №110130022829 від 06.07.2026 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вказує, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу періоди роботи з 25.05.1992 по 01.12.1999 в Науково-виробничій фірмі « КІТ », з 28.08.1997 по 12.10.2001 в ПП «Трансформер», з 05.11.1998 по 31.12.2019 в ПП «Шанс - 98 », з 16.01.2002 по 05.05.2006 приватного підприємця, з 19.02.2011 по 19.02.2014 період перебування відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 19.11.2012 по 30.04.2015 в органах внутрішніх справ Управління МВС України в Кіровоградській області, з 13.05.2015 по 06.02.2016 отримання виплати по безробіттю в Кіровоградського міськрайонному центрі зайнятості, що підтверджується записами в трудовій книжці. Також, відповідачем не враховано до страхового стажу періоду проходження військової строкової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 від 06.12.1986, оскільки має місце виправлення в даті народження заявника.

Вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправним, оскільки ним до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком. Зокрема, трудова книжка містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення, а військовий квиток є належним доказом проходження строкової військової служби. При цьому, не може нести відповідальності за технічні помилки чи правильність заповнення як трудової книжки, так і військового квитка, адже записи вносилися відповідальними особами роботодавця та органу військового управління.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що заява позивача від 29.06.2026 була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів прийнято рішення від 06.07.2026 №110130022829 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вказує, що до страхового стажу не було зараховано періоди роботи з 29.05.1992 по 01.12.1999 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки у записі про прийняття на роботу дата містить виправлення, яке не засвідчено в установленому порядку. Крім того, страховий стаж визначається на підставі документів, передбачених законодавством, а за періоди після впровадження системи персоніфікованого обліку — насамперед за даними реєстру застрахованих осіб. Сам факт державної реєстрації підприємства, перебування особи у статусі фізичної особи-підприємця або наявність документа про створення юридичної особи не підтверджують факт виконання позивачем роботи та сплати за нього страхових внесків протягом всього заявленого періоду.

Зокрема, документи щодо ПП «Трансформер» підтверджують відомості про державну реєстрацію та припинення підприємства, однак не містять достатніх відомостей про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з цим підприємством протягом періоду з 28.08.1997 по 12.10.2001. Документи щодо ПП «Шанс-98», в тому числі наказ від 05.11.1998 про призначення позивача директором, не підтверджують безперервне виконання ним трудових обов`язків та сплату страхових внесків до 31.12.2019.

Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності з 16.01.2002 по 05.05.2006 зазначає, що реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця сама по собі не є достатньою підставою для зарахування всього зазначеного періоду до страхового стажу без підтвердження сплати страхових внесків в установленому законом порядку.

Також не вбачає підстав для додаткового зарахування періоду догляду за дитиною з 19.02.2011 по 19.02.2014 лише на підставі свідоцтва про народження дитини, оскільки такий документ підтверджує факт народження дитини та батьківство позивача, проте не підтверджує перебування саме позивача у відпустці за доглядом за дитиною.

Періоди роботи в органах внутрішніх справ та перебування на обліку як безробітного відображені у відомостях персоніфікованого обліку та враховані при визначенні страхового стажу в межах відповідних календарних періодів. Тому повторне зарахування тих самих календарних проміжків з іншої підстави не призведе до збільшення загальної тривалості страхового стажу.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.

20.08.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

29.06.2026 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с. 18).

Указану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням від 06.07.2026 №110130022829 відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу з підстав відсутності достатнього страхового стажу (а.с. 16).

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 29.05.1992 по 01.12.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 30.03.2011, оскільки при зарахуванні на роботу дата має місце виправлення, яку не завірено належним чином.

Підтверджено страховий стаж позивача 21 рік 10 місяців 23 дні.

Із складеного відповідачем на час розгляду заяви розрахунку стажу вбачається зарахування до страхового стажу позивача таких періодів: з 01.09.1981 до 16.07.1984 — 2 роки 10 місяців 16 днів; з 20.10.1984 по 06.10.1986 - 1 рік 11 місяців 17 днів; з 07.10.1986 по 16.06.1990 - 3 роки 8 місяців 10 днів; з 04.09.1990 по 25.03.1991 - 6 місяців 22 дні; з 01.04.1991 по 23.04.1992 - 1 рік 23 дні; за календарний період з 19.02.2011 по 11.07.2011 до страхового стажу враховано 19 днів; з 12.07.2011 по 31.01.2014 - 2 роки 6 місяців 19 днів; з 01.02.2014 по 11.05.2014 - 4 місяці; з 12.05.2014 по 30.06.2014 - 2 місяці; з 01.07.2014 по 31.05.2015 - 11 місяців; з 01.06.2015 по 06.02.2016 - 8 місяців 6 днів; з 01.04.2019 по 31.05.2026 - 7 років 2 місяці. Період з 01.06.2005 по 31.10.2005 відображено у розрахунку із тривалістю страхового стажу 0 років 0 місяців 0 днів (а.с. 17).

Відповідно до записів у дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , копія якої міститься у матеріалах справи (а.с. 21-30), ОСОБА_1 :

з 01.09.1981 по 16.07.1984 навчався у професійно-технічному училищі №2;

з жовтня 1984 року по жовтень 1986 року проходив строкову військову службу;

з жовтня 1986 року зарахований на посаду музиканта військового оркестру військової частини НОМЕР_5 ; у липні 1989 року переведений старшим музикантом; 16.06.1990 звільнений з військової служби у запас;

29.05.1992 позивач прийнятий на роботу техніком до науково-виробничої фірми «КІТ» (друга цифра « 9» у даті прийняття на роботу містить виправлення); 01.12.1999 звільнений з роботи за власним бажанням;

17.01.2002 внесено запис про реєстрацію підприємницької діяльності згідно зі свідоцтвом №1880 від 16.01.2002, 05.05.2006 - запис про припинення підприємницької діяльності;

20.11.2012 призначений на посаду інспектора як службовця на період відпустки основного працівника для догляду за дитиною оперуповноваженого з боротьби за незаконним обігом наркотиків кримінальної міліції Вільшанського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області;

15.07.2013 призначений інспектором як службовця на період відпустки основного працівника для догляду за дитиною Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області;

03.09.2013 призначений на посаду інспектора на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника управління карного розшуку УМВС України в Кіровоградській області;

12.05.2014 призначений інспектором в якості службовця на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника Ульяновського РВ УМВС України в Кіровоградській області;

28.06.2014 позивач призначений інспектором в якості службовця на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника Голованівського РВ УМВС України в Кіровоградській області;

30.04.2015 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 1 статті 36 КЗпП України - за угодою сторін;

з 13.05.2015 по 06.02.2016 позивач перебував на обліку як отримувач допомоги з безробіття в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості;

01.04.2019 прийнятий на роботу до комунального закладу у сфері культури на посаду артиста міського духового оркестру.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 29.06.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

На момент звернення позивачу виповнилося 60 років, тобто він досяг пенсійного віку 60 років, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком на загальних підставах.

Поряд з цим, рішення від 06.07.2026 №110130022829 оспорюється в частині визначення відповідачем загального страхового стажу.

Так, під "страховим стажем" згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку стажу позивача вбачається зарахування до його страхового стажу позивача таких періодів: з 01.09.1981 до 16.07.1984, з 20.10.1984 по 06.10.1986, з 07.10.1986 по 16.06.1990, з 04.09.1990 по 25.03.1991, з 01.04.1991 по 23.04.1992, з 19.02.2011 по 11.07.2011, з 12.07.2011 по 31.01.2014, з 01.02.2014 по 11.05.2014, з 12.05.2014 по 30.06.2014, з 01.07.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 06.02.2016, з 01.04.2019 по 31.05.2026.

Водночас позивач просить суд зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу періоди роботи: з 25.05.1992 по 01.12.1999 в Науково-виробничій фірмі« КІТ », з 28.08.1997 по 12.10.2001 в Приватному підприємстві «Трансформер», з 05.11.1998 по 31.12.2019 в Приватному підприємстві «Шанс - 98», з 19.11.2012 по 30.04.2015 в органах внутрішніх справ Управління МВС України в Кіровоградській області. Також, період здійснення ним підприємницької діяльності з 16.01.2002 по 05.05.2006; період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.02.2011 по 19.02.2014; період отримання виплати по безробіттю в Кіровоградського міськрайонному центрі зайнятості з 13.05.2015 року по 06.02.2016.

Щодо позовних вимог у частині зарахування до страхового стажу періоду роботи у Науково-виробничій фірмі «КІТ» з 25.05.1992 по 01.12.1999, суд зазначає таке.

На дату прийняття позивача на роботу до "Науково-виробничої фірми "КІТ" порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Так, відповідно до пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору (п. 2.3 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції №162 у розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком в графі 1 ставиться порядковий номер запису, у графі 2 зазначається дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу (п. 2.13 Інструкції №162).

Згідно із пунктом 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 – дата звільнення; у графі 3 – причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер.

У разі звільнення робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції №162).

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З положень вказаного пункту постанови №656 від 06.09.1973 вбачається, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 25.05.1992 по 01.12.1999 згідно записів у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки дата зарахування на роботу має виправлення, що не завірене належним чином.

Разом із тим, суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Судом установлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_3 міститься запис про прийняття ОСОБА_1 на роботу до Науково-виробничої фірми «КІТ». При цьому дійсно друга цифра числа у даті прийняття на роботу « 9» містить виправлення, яке окремо не засвідчене.

Поряд з цим у графі 4 "На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)" трудової книжки зазначено наказ №1-к від 29.05.1992. Отже, незважаючи на наявність виправлення у другій цифрі числа безпосередньо в графі дати запису, документ-підстава для прийняття на роботу містить чітко визначену дату — 29.05.1992

Крім того, наступний запис у трудовій книжці підтверджує звільнення позивача з НВФ «КІТ» 01.12.1999 за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України. Цей запис містить дату звільнення, правову підставу припинення трудових відносин, посилання на відповідний наказ, засвідчений підписом уповноваженої особи та скріплений печаткою підприємства.

Наявність у трудовій книжці печатки роботодавця та інших обов`язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем.

Таким чином, записи трудової книжки підтверджують факт перебування позивача у трудових відносинах із Науково-виробничою фірмою «КІТ» з 29.05.1992 по 01.12.1999.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

За таких обставин суд доходить висновку, що незарахування відповідачем усього періоду роботи у НВФ «КІТ» лише з підстави наявності виправлення цифри « 9» у даті прийняття на роботу є необґрунтованим.

Водночас вимога позивача про зарахування цього періоду з 25.05.1992 належними доказами не підтверджена, оскільки ні зміст відповідного запису трудової книжки, ні зазначений у ньому наказ не містять відомостей про прийняття позивача на роботу саме 25.05.1992.

Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у Науково-виробничій фірмі «КІТ» з 29.05.1992 по 01.12.1999.

Щодо зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 28.08.1997 по 12.10.2001 у Приватному підприємстві «Трансформер», суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, підтвердження стажу відповідно до пункту 3 Порядку №637 слугують документи, у яких наявні відомості про трудову діяльність конкретної особи та період виконання нею роботи.

Разом з тим, із наданих позивачем суду документів убачається, що приватне підприємство «Трансформер» було зареєстроване як юридична особа, мало ідентифікаційний код 23694123, а згідно з відомостями Головного управління статистики у Кіровоградській області датою його ліквідації зазначено 12.10.2001. У матеріалах також наявні документи судового провадження щодо скасування державної реєстрації цього підприємства (а.с. 41, 44-48).

Однак факт державної реєстрації юридичної особи, як і участь фізичної особи у її створенні чи управлінні, не є тотожними факту перебування цієї особи у трудових відносинах протягом усього періоду існування підприємства. Для зарахування такого періоду до страхового стажу має бути встановлений факт трудової діяльності у чітко визначений період.

З дослідженої судом трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 не вбачається запису про його прийняття на роботу до приватного підприємства «Трансформер», перебування у трудових відносинах із цим підприємством та звільнення з нього. Натомість трудова книжка містить відомості про роботу позивача в НВФ «КІТ» у період, який частково збігається із заявленим ним періодом роботи у ПП «Трансформер».

Належними доказами роботи позивача у ПП «Трансформер» за спірний період могли б бути, зокрема, наказ або виписка з наказу про прийняття на роботу та звільнення, архівна довідка, видана на підставі первинних документів, особова картка працівника, особовий рахунок, відомості про нарахування чи виплату заробітної плати, трудовий договір, документи про сплату страхових внесків або інші документи, в яких безпосередньо зазначені період роботи позивача та його трудова діяльність у цьому підприємстві.

Водночас таких документів матеріали справи не містять.

За таких обставин правові підстави для покладення на пенсійний орган обов`язку зарахувати зазначений період до страхового стажу позивача відсутні, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відмова суду у зарахуванні цього періоду не виключає обов`язку ПФУ роз`яснити позивачу, якими документами може бути підтверджено роботу в ПП «Трансформер», та, за наявності відомостей про місцезнаходження відповідних документів, реалізувати свої повноваження щодо їх витребування.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у приватному підприємстві «Шанс-98» з 05.11.1998 по 31.12.2019, суд зазначає наступне.

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи вбачається, що приватне підприємство «Шанс-98» (ідентифікаційний код 30177467) зареєстровано 03.11.1998 за адресою: 252110, м. Київ, вул. Солом`янська, 11 (а.с. 49).

Наказом ПП «Шанс-98» №1 від 05.11.1998 ОСОБА_1 призначено директором ПП «Шанс-98» з 05.11.1998 (а.с. 50).

Крім того, у довідці органу статистики про внесення ПП «Шанс-98» до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, складеній станом на 31.01.1999, керівником підприємства зазначено ОСОБА_1 (а.с. 51).

Отже, наказ №1 від 05.11.1998 підтверджує факт його призначення директором підприємства. Відомості органу статистики, у свою чергу, підтверджують, що станом на 31.01.1999 позивач продовжував значитися керівником ПП «Шанс-98».

Водночас зазначені документи не містять відомостей про наявність фактичних трудових відносин та не підтверджують безперервне фактичне виконання ним роботи на посаді директора до 31.12.2019.

У трудовій книжці серії НОМЕР_3 записи про його прийняття на роботу до ПП «Шанс-98» та звільнення також відсутні.

Наявне у матеріалах справи повідомлення про взяття ПП «Шанс-98» на облік як страхувальника (а.с. 53) підтверджує реєстрацію підприємства у відповідному органі соціального страхування, однак не містить персоніфікованих відомостей про тривалість роботи ОСОБА_1 , розмір нарахованої йому заробітної плати чи сплату за нього страхових внесків.

При цьому частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, щодо періоду з 05.11.1998 по 31.12.2003 визначальним є належне документальне підтвердження самого факту та тривалості роботи. За відсутності відповідного запису в трудовій книжці такими доказами відповідно до пункту 3 Порядку №637 можуть бути, зокрема, накази про прийняття і звільнення, особові картки, особові рахунки, відомості про нарахування та виплату заробітної плати, трудові договори, архівні довідки, складені на підставі первинних документів, та інші документи, що містять відомості про конкретний період роботи.

Згідно з наказом №1 від 05.11.1998 можливо встановити початок роботи позивача директором ПП «Шанс-98», однак не дату припинення трудової діяльності. Довідка органу статистики підтверджує перебування позивача у статусі керівника станом на 31.01.1999, однак також не містить інформації, до якої дати він фактично виконував відповідну роботу.

Суд враховує і те, що період з 05.11.1998 по 01.12.1999 збігається з періодом роботи позивача у НВФ «КІТ», який підтверджений трудовою книжкою. Одночасна робота особи у декількох роботодавців не призводить до подвійного обчислення одного й того самого календарного періоду страхового стажу.

Щодо періоду після 01.01.2004 суд зазначає, що відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж визначається за даними системи персоніфікованого обліку та пов`язується зі сплатою страхових внесків. Тобто для зарахування періоду з 01.01.2004 по 31.12.2019 недостатнім є саме по собі встановлення того, що особа була призначена директором підприємства у 1998 році. Необхідними є також відомості про перебування її у відповідний період у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та сплату страхових внесків.

Надані суду документи не містять відомостей про сплату ПП «Шанс-98» страхових внесків за ОСОБА_1 протягом 2004– 2019 років. У наявному розрахунку страхового стажу відомості про страховий стаж позивача за ПП «Шанс-98» за цей період також не відображені.

Пункти 23, 24 Порядку №637 додатково передбачають, що документи для підтвердження трудової діяльності повинні бути належно оформлені, а для підтвердження стажу приймаються відомості про період роботи, внесені до відповідних документів на підставі первинних документів.

Таким чином, для підтвердження спірного періоду позивачем можуть бути подані, зокрема, наказ про припинення повноважень директора або звільнення, архівна довідка, особова картка, особові рахунки, відомості щодо нарахування заробітної плати, звітність підприємства стосовно застрахованої особи, відомості з персоніфікованого обліку, документи щодо сплати страхових внесків чи інші первинні документи, які дозволять установити тривалість його роботи.

За наведених обставин наявні у справі докази не є достатніми для покладення судом на відповідача обов`язку зарахувати до страхового стажу весь заявлений період з 05.11.1998 по 31.12.2019, а щодо періоду після 01.01.2004 — також відсутні належні відомості про сплату страхових внесків.

Водночас відсутність достатніх доказів для безпосереднього зарахування судом усього заявленого періоду не звільняє пенсійний орган від обов`язку перевірити можливість одержання документів про припинення трудових відносин позивача з ПП «Шанс-98», первинних документів про нарахування заробітної плати, відомостей податкової та страхової звітності, а за період після 01.01.2004 - даних персоніфікованого обліку та відомостей про сплату страхових внесків, а також роз`яснити позивачу перелік документів, необхідних для підтвердження тривалості цього періоду.

Стосовно неврахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 16.01.2002 по 05.05.2006, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення” цього Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування або фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Пунктом 4 Порядку №637 визначено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску), а для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року N 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

- з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач був зареєстрований як фізична особа — підприємець 16.01.2002 (а.с. 54). Відповідний запис міститься також у трудовій книжці позивача, де 05.05.2006 внесено запис про припинення підприємницької діяльності.

Водночас сам факт державної реєстрації підприємницької діяльності після 01.07.2000 не є достатньою підставою для автоматичного зарахування всього періоду такої реєстрації до страхового стажу. Визначальним є встановлення факту сплати за відповідні місяці страхових внесків або єдиного внеску.

Надані позивачем матеріали не містять платіжних документів про сплату страхових внесків, єдиного чи фіксованого податку за весь період з 16.01.2002 по 05.05.2006. У розрахунку Пенсійного фонду період з 01.06.2005 по 31.10.2005 відображений за реєстраційними даними позивача, однак тривалість страхового стажу за ним визначена як 0 років, місяців та днів, що не спростовано документами про сплату необхідних внесків.

Щодо періоду з 16.01.2002 по 31.12.2003 суд окремо зазначає про відсутність у матеріалах справи відомостей про застосування ОСОБА_1 спрощеної системи оподаткування або фіксованого податку.

За таких обставин належних доказів, які б давали підстави зарахувати до страхового стажу весь заявлений період підприємницької діяльності з 16.01.2002 по 05.05.2006, матеріали справи не містять.

Разом з тим пенсійному органу належало з`ясувати систему оподаткування, яку застосовував позивач у відповідні періоди, перевірити наявні в інформаційних системах Пенсійного фонду відомості про сплату страхових внесків, а за необхідності одержати відповідні відомості від податкового органу та повідомити позивача про документи, подання яких необхідне для підтвердження спірного періоду підприємницької діяльності.

Стосовно зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.02.2011 по 19.02.2014, суд зазначає таке.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії 1-ОЛ від 09.03.2011 встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, подане свідоцтво підтверджує факт народження дитини, дату її народження та батьківство позивача, однак не його перебування протягом періоду з 19.02.2011 по 19.02.2014 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

Пунктом 13 статті 11 Закону №1058-IV у редакції, яка регулювала відповідні правовідносини у спірний період, до осіб, які підлягали загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, були віднесені, зокрема, особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже, для періоду 2011– 2014 років визначальним для його включення до страхового, а не лише трудового стажу є не сам факт наявності у особи малолітньої дитини, а встановлення того, що саме ця особа у відповідний період мала статус застрахованої особи у зв`язку з доглядом за дитиною та отримувала допомогу по догляду за дитиною, відомості про що повинні відображатися в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 18 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон №504/96-ВР) після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.

Згідно зі статтею 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Оскільки позивач є батьком дитини, для встановлення факту саме його перебування у відпустці необхідно враховувати порядок надання такої відпустки, що діяв у спірний період.

Частиною четвертою статті 20 Закону №504/96-ВР у редакції, яка застосовувалась до відповідних правовідносин, було передбачено, що особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Таким чином, належними доказами фактичного перебування батька у відпустці для догляду за дитиною у спірний період могли бути, зокрема:

- заява позивача роботодавцю про надання йому відпустки для догляду за дитиною та наказ (розпорядження) роботодавця про її надання із зазначенням дати початку і тривалості;

- довідка з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про її вихід на роботу та припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною, яка вимагалася законодавством, чинним у відповідний час;

- довідка органу соціального захисту населення про призначення та виплату саме позивачу допомоги по догляду за дитиною із зазначенням конкретного періоду її виплати;

- індивідуальні відомості про застраховану особу за формами ОК-5, ОК-7 або інші дані Реєстру застрахованих осіб, з яких можливо встановити період, протягом якого органом соціального захисту за позивача сплачувались страхові внески.

Саме така сукупність документів дає можливість встановити не лише родинний зв`язок із дитиною, але й юридичний факт здійснення догляду конкретною особою та тривалість періоду, який має бути включений до її страхового стажу.

Верховний Суд у постанові від 29.12.2020 у справі №0940/2206/18 також наголосив, що для батька дитини юридично значимими є не лише заява про відпустку, а й документи, передбачені частиною четвертою статті 20 Закону України «Про відпустки».

У даній справі позивачем на підтвердження спірної вимоги подано лише свідоцтво про народження дитини, яке не свідчить, що саме він з 19.02.2011 перебував у відпустці для догляду за дитиною або отримував відповідну державну допомогу.

Разом з тим з розрахунку страхового стажу, складеного Пенсійним фондом, вбачається, що період з 12.07.2011 по 31.01.2014 уже зарахований до страхового стажу позивача тривалістю 2 роки 6 місяців 19 днів. Отже, у цій частині фактично відсутній спір щодо неврахування страхового стажу, оскільки відповідний календарний період уже врахований пенсійним органом при визначенні загальної тривалості страхового стажу позивача.

При цьому страховий стаж обчислюється у календарному вимірі, а тому одночасне існування декількох підстав для страхування особи в межах одного й того самого проміжку часу не призводить до подвоєння тривалості страхового стажу.

Таким чином, вимога позивача про зарахування періоду з 12.07.2011 по 31.01.2014 не підлягає задоволенню, оскільки цей період уже врахований відповідачем і повторне його зарахування суперечило б принципу календарного обчислення страхового стажу.

Водночас із календарного періоду з 19.02.2011 по 11.07.2011 Пенсійним фондом до страхового стажу враховано лише 19 днів. Матеріали справи не дають можливості встановити, яким саме календарним дням відповідають ці 19 днів та на якій підставі решта зазначеного періоду не була врахована до страхового стажу позивача.

Матеріали справи також не містять наказу роботодавця про надання ОСОБА_1 відпустки для догляду за дитиною саме з 19.02.2011, довідки з місця роботи матері дитини про її вихід на роботу та припинення виплати їй відповідної допомоги, а також довідки органу соціального захисту про отримання такої допомоги позивачем у період з 19.02.2011 по 11.07.2011.

За таких обставин свідоцтво про народження дитини не є достатнім доказом для безпосереднього зарахування судом позивачу всього періоду з 19.02.2011 по 11.07.2011 як періоду догляду за дитиною.

Разом з тим з огляду на встановлений у цій справі обов`язок пенсійного органу діяти не формально, а сприяти особі у підтвердженні страхового стажу, відповідач під час розгляду заяви повинен був з`ясувати причини відсутності відповідних даних за період до 12.07.2011, роз`яснити позивачу, якими документами такий період може бути підтверджений, а за необхідності — запропонувати надати довідку органу соціального захисту, документи роботодавця щодо надання відпустки або реалізувати передбачені законодавством повноваження щодо отримання відповідних відомостей.

Позивач просить також зарахувати до страхового стажу період роботи в органах внутрішніх справ з 19.11.2012 по 30.04.2015.

Записами у трудовій книжці та архівною довідкою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 16.06.2026 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працював в органах внутрішніх справ з 19.11.2012 по 30.04.2015, із зазначенням конкретних посад та відповідних наказів про кадрові переміщення.

З розрахунку, здійсненого Пенсійним фондом, убачається, що календарний проміжок з 19.11.2012 по 30.04.2015 повністю входить до вже зарахованих періодів: з 12.07.2011 по 31.01.2014, з 01.02.2014 по 11.05.2014, з 12.05.2014 по 30.06.2014 та з 01.07.2014 по 31.05.2015.

Те, що до 31.01.2014 відповідний календарний час відображений у розрахунку Пенсійного фонду за іншим страхувальником, пов`язаним із соціальним страхуванням позивача, не означає, що ці календарні дні не були включені до загального страхового стажу. Для визначення права на пенсію юридичне значення має насамперед загальна тривалість календарного страхового стажу, а не кількість одночасних правових підстав страхування за один і той самий проміжок часу.

Таким чином, надана архівна довідка підтверджує трудову діяльність позивача, однак не підтверджує наявність неврахованого Пенсійним фондом календарного періоду.

Відтак підстав для задоволення позовної вимоги в цій частині немає.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 13.05.2015 по 06.02.2016, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Відповідне положення було включене до частини першої статті 24 Закону №1058-IV Законом України від 25.03.2005 №2505-IV та діяло у 2015– 2016 роках.

Отже, для зарахування періоду після 01.01.2004 недостатнім є сам по собі факт перебування особи на обліку у державній службі зайнятості як безробітної, а факт отримання у відповідний період допомоги по безробіттю або передбаченої законом матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації. Оскільки спірний період припадає на час функціонування системи персоніфікованого обліку, основним джерелом відомостей про його включення до страхового стажу є дані Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З наявної в матеріалах справи форми ОК-5 вбачається, що у переліку страхувальників позивача зазначений Кіровоградський обласний центр зайнятості, код ЄДРПОУ 02771569.

Крім того, у розділі форми ОК-5 «Відомості за звітний рік за БСВ» містяться персоніфіковані відомості щодо Кіровоградського обласного центру зайнятості, якими за позивачем відображені такі періоди: з 13.05.2015 по 31.05.2015 — 19 днів; з 01.06.2015 по 03.06.2015 — 3 дні; з 04.06.2015 по 30.06.2015 — 27 днів; надалі послідовно відображені повні календарні періоди з 01.07.2015 по 31.01.2016 та період з 01.02.2016 по 06.02.2016 — 6 днів. Таким чином, даними персоніфікованого обліку охоплений увесь заявлений позивачем проміжок з 13.05.2015 по 06.02.2016.

Наведені відомості узгоджуються також із записами трудової книжки позивача, у якій містяться записи державної служби зайнятості щодо його реєстрації та припинення відповідного статусу, а також із розрахунком страхового стажу, здійсненим Пенсійним фондом.

Разом з тим аналіз самого розрахунку страхового стажу свідчить, що заявлений позивачем період вже фактично врахований при визначенні загальної тривалості його страхового стажу, хоча в розрахунку він розподілений між двома підставами страхування.

Так, до страхового стажу позивача Пенсійним фондом уже включено період з 01.07.2014 по 31.05.2015, а наступним рядком — період з 01.06.2015 по 06.02.2016, який у розрахунку позначений як період безробіття та зарахований тривалістю 8 місяців 6 днів.

Таким чином, частина заявленого позивачем періоду з 13.05.2015 по 31.05.2015 календарно входить до вже зарахованого Пенсійним фондом періоду з 01.07.2014 по 31.05.2015, тоді як період з 01.06.2015 по 06.02.2016 безпосередньо врахований відповідачем як період безробіття.

Те, що у відомостях персоніфікованого обліку Кіровоградський обласний центр зайнятості зазначає початок відповідного періоду з 13.05.2015, тоді як у розрахунку Пенсійного фонду окремий період безробіття починається з 01.06.2015, не свідчить про втрату позивачем 19 календарних днів страхового стажу за травень 2015 року, адже ці дні вже охоплені попереднім зарахованим календарним періодом до 31.05.2015.

Відтак у цій частині відсутнє порушення права позивача шляхом неврахування відповідного календарного часу до страхового стажу.

Надаючи оцінку правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.07.2026 №110130022829, суд також виходить із такого.

Пунктом 1.1 розділу І Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3.3. розділу ІІІ Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно із пунктом 1.8 розділу І Порядку №22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 під час приймання документів працівник сервісного центру перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, уточнює інформацію про факт роботи, навчання, служби, підприємницької діяльності та інші періоди діяльності до 01.01.2004, які підлягають зарахуванню до страхового стажу, та роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу. У разі необхідності працівник надсилає запити для отримання необхідних відомостей із відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних та повідомляє особу про відсутність відомостей чи наявність розбіжностей у них і строки подання необхідних документів.

Частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV передбачено право органів Пенсійного фонду вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей, необхідних для визначення права особи на пенсію.

Отже, передбачена Порядком №22-1 процедура розгляду заяви про призначення пенсії не зводиться до формальної оцінки комплектності поданих особою документів. У разі виявлення їх недостатності, неналежного оформлення або розбіжностей у відомостях пенсійний орган повинен повідомити заявника про необхідність подання конкретних додаткових документів, надати передбачений законодавством строк для їх подання, а також у межах наданих повноважень одержати доступні відомості з державних реєстрів, інформаційних систем та інших джерел.

У спірних правовідносинах пенсійний орган використав наявні в його інформаційних системах відомості та сформував розрахунок страхового стажу, однак не вжив передбачених Порядком №22-1 заходів щодо уточнення та одержання додаткових відомостей, необхідних саме для підтвердження спірних періодів, не повідомив позивача про конкретний перелік документів, яких не вистачає, та не надав йому можливості подати такі документи у встановлений строк.

За таких обставин пенсійний орган фактично поклав на позивача негативні наслідки неповноти та невизначеності відомостей, не вживши передбачених законодавством заходів для їх перевірки та уточнення. Такий підхід не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, якими відповідно до частини другої статті 2 КАС України має керуватися суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішення.

З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.07.2026 №110130022829 прийняте без повного з`ясування обставин, які мають значення для визначення страхового стажу позивача.

Отже, воно не відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас суд зазначає, що визначення остаточної тривалості страхового стажу з урахуванням періодів, які потребують додаткового документального підтвердження та перевірки відомостей, належить до компетенції Пенсійного фонду України. Суд не повинен підміняти пенсійний орган при здійсненні первинної перевірки документів та встановленні обставин, які не були належним чином досліджені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період його роботи з 29.05.1992 по 01.12.1999 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач приймаючи оспорюване рішення від 06.07.2026 №110130022829, діяв не на підставі Конституції та законів України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 — 246, 255, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.07.2026 №110130022829.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період його роботи з 29.05.1992 по 01.12.1999 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158 Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158 Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК