Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №340/8658/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8658/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі наданий необґрунтованої та протиправної відповіді на звернення про внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних резервістів про виключення мене з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби, відповідно до пройденої мною військово-лікарської комісії за результатами якої винесено Довідку ВЛК від 26.12.2022 року № 566;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 , непридатним до військової служби за висновком ВЛК та про виключення з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключити ОСОБА_1 із військового обліку з внесенням відомостей до відповідних реєстрів.

Позов обґрунтований тим, що за результатами медичного огляду 26.12.2022 військово-лікарська комісія визнала позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що видала довідку №566. Надалі позивача повторно взято на військовий облік, а відомості про його придатність у Реєстрі змінено. Позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення достовірних відомостей, проте отримав відповідь про відсутність підстав для виключення з обліку. Вважає, що недоліки оформлення результатів військово-лікарської експертизи не можуть бути підставою для неврахування виданої йому довідки та вже здійсненого виключення з військового обліку.

Ухвалою суду від 07.01.2026 відкрито провадження у справі.

У відзиві від 29.04.2026 відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивач є офіцером запасу, тому відповідно до пунктів 22.5, 22.6 глави 22 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України висновок про його непридатність мав бути оформлений свідоцтвом про хворобу та затверджений штатною військово-лікарською комісією. Оскільки свідоцтво не складалося, відповідач вважає висновок нереалізованим, а первинне виключення з обліку — таким, що не мало достатніх підстав. Саме цим відповідач пояснює зміну в Реєстрі висновку на «придатний». Додатково посилається на сплив річного строку дії висновку та необхідність повторного медичного огляду, а також на внесення персональних даних до Реєстру шляхом електронної взаємодії. Щодо судових витрат зазначає, що районний ТЦК та СП не має власної фінансової частини і не є розпорядником бюджетних коштів.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши доводи сторін та обставини, визнані учасниками справи, суд установив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має військове звання молодшого лейтенанта та належав до офіцерів запасу. Його військовий облік здійснював другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 .

26.12.2022 позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією. Згідно з довідкою ВЛК від 26.12.2022 №566 на підставі статті 61-а графи II Розкладу хвороб його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Факт проведення огляду, видачі цієї довідки та зміст зазначеного висновку відповідач у відзиві визнав (а.с.15).

У відзиві відповідач навів історію облікових дій стосовно позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі — Реєстр). Зокрема, 10.04.2023 відображено переведення позивача до картотеки виключених з військового обліку як особи, визнаної ВЛК непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку. 18.08.2023 вчинено дію «постановка на облік у військкоматі без зняття» з переведенням до картотеки вільних залишків та зазначенням, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

За наведеними відповідачем актуальними відомостями Реєстру дата рішення ВЛК і дата медичного огляду позивача залишилися 26.12.2022, проте результат огляду відображений як «придатний». Відповідач прямо пояснив, що такий запис внесено через неналежне оформлення висновку про непридатність, а саме відсутність свідоцтва про хворобу та його затвердження штатною ВЛК.

Отже, первинне виключення позивача з військового обліку та подальшу зміну його облікового статусу підтверджено відомостями, на які посилається сам відповідач. Заперечення останнього стосуються правомірності первинного виключення, а не факту вчинення відповідної облікової дії.

У позовній заяві позивач пов`язує виявлення порушення своїх прав з отриманням постанови від 25.11.2025 №257 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку з непроходженням ВЛК. Законність зазначеної постанови не є предметом цього спору.

Позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про внесення до Реєстру відомостей про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку. За змістом відповіді ТЦК та СП ця заява надійшла 26.11.2025 (а.с.18-19).

У відповіді на заяву ІНФОРМАЦІЯ_5 підтвердив, що 26.12.2022 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, однак повідомив, що рішення ВЛК залишилося нереалізованим через ненадання позивачем акта дослідження стану здоров`я та висновку лікаря. Також указав на неналежне оформлення довідки ВЛК, перебування позивача на військовому обліку і відсутність підстав для зміни цього стану (а.с.20-21)

Доказів скасування довідки ВЛК від 26.12.2022 №566 або оформленої нею постанови, її зміни чи перегляду компетентною ВЛК відповідач суду не надав. Так само не надано постанови ВЛК, прийнятої за результатами іншого медичного огляду позивача, якою його було б визнано придатним до військової служби.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційний обов`язок захисту Вітчизни, закріплений статтею 65 Конституції України, реалізується у встановленому законом порядку та не скасовує зазначених вимог до діяльності органів військового управління.

За частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) суд перевіряє, зокрема, чи вчинені оскаржувані дії на належній правовій підставі та в межах компетенції, з використанням повноваження з метою, для якої його надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно і своєчасно. Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням військового обов`язку здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі — Закон №2232-XII).

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок охоплює, серед іншого, підготовку до військової служби, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку. Частина п`ята цієї статті передбачає звільнення громадян від виконання військового обов`язку на підставах, визначених цим Законом.

За частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-XII військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Встановлені частиною десятою цієї статті обов`язки щодо військового обліку пов`язані з належністю особи до визначених законом облікових категорій.

Пункт 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній на час медичного огляду позивача та спірних облікових дій 2023 року, передбачав виключення з військового обліку громадян, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. На час звернення позивача до відповідача у листопаді 2025 року цей пункт також передбачав виключення з військового обліку громадян, визнаних непридатними до військової служби.

Виключення з військового обліку за цією підставою має самостійні юридичні наслідки і не тотожне зняттю з обліку у зв`язку зі зміною місця його ведення. Встановивши факт виключення особи, орган обліку зобов`язаний ураховувати його при визначенні її облікового статусу та не може вважати таку особу військовозобов`язаною лише через наявність у базі даних її персональних відомостей.

Відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону №2232-XII військовий облік ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За частиною першою статті 34 цього Закону персонально-якісний облік передбачає облік персональних та службових даних, їх узагальнення в облікових документах і внесення до Реєстру; ведення такого обліку покладається на відповідні районні (міські) ТЦК та СП.

На час спірних облікових дій 2023 року діяв Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі — Порядок №1487).

За змістом пунктів 3, 5 Порядку №1487 для забезпечення військового обліку використовується Реєстр, а головною вимогою до системи обліку є повнота та достовірність даних. Пункт 20 визначає військово-облікові документи разом із паспортними даними основою ведення обліку. Пункт 79 покладає на районні (міські) ТЦК та СП організацію і ведення військового обліку, взяття, зняття та виключення з нього у встановлених законодавством випадках, оформлення відповідних облікових відміток і виконання функцій з ведення Реєстру.

Згідно з пунктами 1, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі — Положення №154), ТЦК та СП є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку, військової служби та мобілізації. До їхніх повноважень належать ведення обліку, оформлення військово-облікових документів, розгляд звернень громадян, а до повноважень районних ТЦК та СП — також ведення Реєстру й актуалізація його бази даних.

Правові засади ведення Реєстру визначає Закон України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі — Закон №1951-VIII). За статтями 1, 2 цього Закону Реєстр забезпечує збирання, зберігання, обробку та використання даних для ідентифікації відповідних осіб і ведення військового обліку.

Частини восьма, дев`ята статті 5 Закону №1951-VIII визначають районні ТЦК та СП органами ведення Реєстру та покладають на них обов`язок забезпечувати його ведення й актуалізацію. Стаття 9 гарантує особі право отримувати внесені до Реєстру відомості про себе та звертатися до відповідного органу з мотивованою заявою про виправлення недостовірних даних або неправомірне включення чи невключення запису.

Стаття 14 Закону №1951-VIII передбачає внесення змін до персональних і службових даних на підставі відомостей уповноважених органів та відомостей, поданих самою особою. Згідно з частиною третьою цієї статті актуалізація бази даних здійснюється як органами ведення Реєстру, так і шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Отже, незалежно від технічного способу первинного надходження відомостей, на відповідача покладено обов`язок перевірити обґрунтовану заяву особи та забезпечити відповідність облікових даних установленим юридичним фактам. Автоматизоване отримання персональних даних не є самостійною підставою для зміни результатів військово-лікарської експертизи.

Проведення військово-лікарської експертизи регулюється Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі — Положення №402).

Порядок проведення медичного огляду позивача й оформлення його результатів суд оцінює за редакцією Положення №402, чинною 26.12.2022. Правомірність повторного взяття на облік оцінюється за законодавством, чинним на час цієї дії, а виконання обов`язку виправити відомості — за нормами, чинними на час розгляду відповідного звернення. Пізніше встановлені вимоги не можуть самі собою змінювати зміст медичного висновку, ухваленого у 2022 році.

За змістом пункту 1.2 глави 1, пункту 2.1 глави 2 розділу I та пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 визначення придатності до військової служби за станом здоров`я належить до військово-лікарської експертизи. За результатами огляду ВЛК приймає письмову постанову; її оформлення здійснюється у передбачених Положенням формах, серед яких свідоцтво про хворобу та довідка ВЛК.

Пункт 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 у редакції, чинній на час огляду, передбачав оформлення результатів медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період, довідкою ВЛК. Водночас спеціальні приписи глави 22 визначали випадки, у яких необхідно складати свідоцтво про хворобу та направляти його для розгляду і затвердження постанови.

Зокрема, пункт 22.5 глави 22 розділу II Положення №402 передбачав складання свідоцтва про хворобу у воєнний час щодо офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Підпункт «б» пункту 22.6 цієї глави передбачав у воєнний час розгляд свідоцтва і затвердження постанови щодо військовозобов`язаного ВЛК регіону.

Таким чином, довід відповідача про існування спеціальних вимог до оформлення висновку щодо офіцера запасу відповідає наведеному регулюванню. Загальне правило пункту 3.8 не усувало дії пунктів 22.5, 22.6. Суд не ототожнює відсутність рішення про затвердження з фактом затвердження постанови та не вважає будь-яку довідку безумовною заміною свідоцтва про хворобу.

Водночас зазначені норми необхідно застосовувати у взаємозв`язку з приписами про компетенцію органів військово-лікарської експертизи. За підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія наділена повноваженнями розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати або не затверджувати постанови ВЛК. Підпункт 2.4.5 пункту 2.4 цієї глави у редакції, чинній на час спірних облікових дій, передбачав повноваження ВЛК регіону щодо контролю, розгляду, затвердження, незатвердження, перегляду або скасування постанов підпорядкованих ВЛК. Пункт 2.4.6 передбачає можливість повторного або контрольного медичного огляду за рішенням штатної ВЛК.

Повноваження ТЦК та СП з організації обліку і внесення даних до Реєстру не включають самостійного визначення іншого ступеня придатності особи до військової служби чи заміни постанови ВЛК власною оцінкою стану її здоров`я. Організаційне функціонування ВЛК при ТЦК та СП також не означає тотожності їхньої компетенції.

У цій справі суд перевіряє правомірність зміни вже реалізованого облікового статусу та відмови відобразити достовірні відомості. Визначення діагнозу позивача, його відповідності певній статті Розкладу хвороб і прийняття нової постанови щодо придатності до військової служби до предмета цього судового розгляду не належать.

Факт прийняття ВЛК постанови від 26.12.2022, оформленої довідкою №566, підтверджується поданим документом та прямо визнається відповідачем. Доказів того, що довідка є підробленою, видана неуповноваженою комісією або містить висновок, якого комісія фактично не приймала, відповідач не надав.

Визнаним відповідачем є також факт переведення позивача 10.04.2023 до картотеки виключених з військового обліку саме за медичною підставою. Цей запис відповідав змісту довідки ВЛК від 26.12.2022 №566. Відповідач не навів іншої фактичної підстави його виникнення, а заперечує його юридичні наслідки виключно через недотримання процедури оформлення результатів огляду.

Відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, визнані учасниками справи, не потребують доказування, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Наведені відповідачем відомості є конкретними, узгоджуються зі змістом довідки та його поясненнями причин подальшої зміни даних. Підстав сумніватися у факті здійснення виключення суд не встановив.

Тому твердження про те, що постанова ВЛК взагалі не була реалізована, суперечить визнаній відповідачем послідовності облікових дій. Наявність недоліків у процедурі не означає, що вчинена компетентним органом дія фактично не відбулася і не мала жодних наслідків для особи.

Оформлення свідоцтва про хворобу, направлення медичних документів для розгляду та забезпечення належного порядку затвердження постанови належать до процедурних обов`язків відповідних уповноважених органів. Позивач не має повноважень самостійно складати таке свідоцтво або затверджувати постанову ВЛК. Доказів, що недоліки оформлення стали наслідком його недобросовісних дій чи перешкоджання встановленій процедурі, суду не надано.

Посилання у листі-відповіді на ненадання позивачем акта дослідження стану здоров`я та висновку лікаря не спростовує ані прийняття постанови ВЛК, ані фактичного виключення з обліку. Відповідач не довів, як ця обставина уповноважувала його надалі змінити медичний результат на протилежний. При цьому документи, необхідні для перевірки правильності оформлення постанови, могли бути витребувані у встановленому порядку в межах взаємодії відповідних органів.

Отже, постанову ВЛК про непридатність було оформлено довідкою, після чого компетентний орган реально виключив позивача з військового обліку. Недотримання цим органом процедури оформлення свідоцтва про хворобу не надає ТЦК та СП права згодом самостійно вважати постанову ВЛК недійсною, змінювати висновок на «придатний» і усувати наслідки вже здійсненого виключення без установленого рішення компетентної ВЛК.

Відсутність свідоцтва чи затвердження постанови могла бути підставою для організації належної перевірки та усунення процедурних недоліків уповноваженими органами. Проте відповідач не навів норми, яка встановлювала б автоматичне перетворення постанови про непридатність на постанову про придатність унаслідок самого лише порушення форми її оформлення.

Не надано й доказів реалізації передбаченої Положенням №402 процедури перегляду, за результатами якої компетентна ВЛК скасувала б постанову від 26.12.2022 або ухвалила інший висновок щодо позивача. Твердження органу обліку про необхідність затвердження не замінює рішення уповноваженої ВЛК про незатвердження чи скасування постанови.

Наявний у Реєстрі запис «придатний» віднесений відповідачем до того самого огляду 26.12.2022, за результатами якого комісія фактично визнала позивача непридатним. Отже, такий запис не відображає встановленого медичного результату. Повноваження щодо актуалізації або виправлення облікових даних не можуть використовуватися для внесення відомостей про рішення, якого ВЛК не приймала.

Наявність технічної можливості змінити обліковий запис не є достатньою правовою підставою для такої зміни. При виявленні помилки орган повинен установити її зміст, належну правову підставу виправлення та діяти в межах компетенції. У спірних правовідносинах під виглядом виправлення недоліків оформлення відповідач змінив зміст медичного висновку й обліковий статус особи, не підтвердивши відповідної компетентної медичної оцінки.

Зазначений висновок узгоджується з вимогами правової визначеності та послідовності дій державних органів. Особа, яка пройшла огляд, отримала оформлений уповноваженою комісією документ і була виключена з обліку органом, відповідальним за його ведення, має підстави покладатися на вчинені щодо неї офіційні дії до їх перегляду в установленому законом порядку.

У пунктах 70– 71 рішення від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини розкрив вимоги належного урядування: державні органи мають діяти своєчасно та послідовно, а виправлення їхніх помилок потребує дотримання належної процедури і врахування наслідків для особи. Суд ураховує ці загальні вимоги відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при оцінці обґрунтованості, добросовісності та пропорційності дій відповідача.

Застосування цих принципів не виключає можливості перевірки чи перегляду постанов ВЛК у передбаченому законодавством порядку. Однак виявлення процедурного недоліку не звільняє державний орган від обов`язку дотриматися встановлених меж повноважень і не дозволяє покласти всі негативні наслідки власного неналежного оформлення документів на особу.

Доводи відповідача щодо спливу строку дії довідки також не обґрунтовують спірних дій.

Пункт 22.12 глави 22 розділу II Положення №402, на який послався відповідач, у відповідній редакції визначав дванадцятимісячний строк чинності постанови про ступінь придатності військовослужбовця. Водночас він передбачав негайну реалізацію постанов щодо непридатності та можливість повторного огляду за визначених умов. Позивач на час спірного огляду був офіцером запасу; відповідач не обґрунтував автоматичного поширення на нього саме норми, сформульованої щодо військовослужбовців.

Посилання на пункт 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, також не доводить правомірності повторного взяття на облік 18.08.2023. Цей Порядок ухвалено пізніше; його положення про направлення на медичний огляд та строк дії висновку не встановлюють автоматичного поновлення на обліку особи, яку раніше фактично виключено за станом здоров`я.

Крім того, повторне взяття позивача на військовий облік 18.08.2023 відбулося до спливу дванадцяти місяців від дати огляду 26.12.2022. Тому навіть за запропонованим відповідачем тлумаченням річного строку ця обставина не могла бути підставою для вчинення спірної дії.

Строк, протягом якого висновок використовується при вирішенні питання про проходження служби, не є строком існування вже реалізованого виключення з військового обліку. Сам сплив часу не підтверджує поліпшення стану здоров`я і не створює нового висновку ВЛК. Відповідач не навів правової норми, яка дозволяла б без відповідного рішення автоматично змінити статус позивача з виключеного з обліку на військовозобов`язаного.

Довід відповідача про електронну взаємодію відповідно до частини першої статті 13 Закону №1951-VIII також не спростовує позову. Ця норма стосується формування бази даних Реєстру. Наявність у Реєстрі ідентифікаційних даних громадянина та визначення його актуального військово-облікового статусу є різними питаннями. Зберігання даних про особу не звільняє орган ведення Реєстру від обов`язку правильно відображати її виключення з військового обліку.

Вживання позивачем у частині тексту заяви терміна «зняття» замість «виключення» не змінює змісту звернення. Із заяви, посилання на довідку №566 та заявленого прохання зрозуміло, що йдеться про непридатність до військової служби й виключення з обліку. Відповідач розумів цю підставу звернення, що підтверджується його відповіддю. Термінологічна неточність не виправдовує відмову врахувати фактичні обставини та виправити недостовірні дані.

За частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона доводить обставини, на яких ґрунтуються її вимоги й заперечення, а в спорі щодо правомірності дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме відповідач повинен довести їх правомірність. За статтею 90 КАС України суд оцінює докази у сукупності, зокрема їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок.

Сукупність установлених обставин підтверджує наявність постанови ВЛК про непридатність, оформленої довідкою від 26.12.2022 №566, фактичне виключення позивача з обліку 10.04.2023 та наступну зміну облікового статусу без доведеного перегляду зазначеної постанови компетентною ВЛК. Відповідач покладеного на нього обов`язку доказування правомірності повторного взяття на облік і відмови відновити достовірні відомості не виконав.

З огляду на викладене дії відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік, відмова виправити відомості за його заявою та невідображення у Реєстрі належного медичного висновку і здійсненого виключення не відповідають вимогам частини другої статті 19 Конституції України та критеріям частини другої статті 2 КАС України.

Обираючи спосіб судового захисту, суд ураховує таке.

За частиною другою статті 5 та частиною другою статті 9 КАС України захист має забезпечувати ефективне поновлення порушеного права; за потреби суд може вийти за межі формального формулювання вимог у спосіб, який не суперечить закону. Пункти 3, 4 частини другої статті 245 КАС України передбачають визнання дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та покладення обов`язків, необхідних для захисту прав позивача. Частина четверта цієї статті допускає зобов`язання вирішити питання на користь позивача, якщо виконано передбачені законом умови і суб`єкт не має права діяти на власний розсуд.

Першу позовну вимогу позивач сформулював як оскарження бездіяльності у формі надання необґрунтованої відповіді. Оскільки відповідач розглянув звернення і повідомив про відсутність підстав для внесення необхідних змін, за своєю суттю оскаржується відмова. Суд надає цій поведінці належну правову кваліфікацію та визнає таку відмову протиправною. Це не змінює фактичних підстав позову чи бажаного позивачем результату захисту. Окремо підлягає визнанню протиправною бездіяльність щодо невідображення достовірних відомостей у Реєстрі.

Факт медичного огляду, зміст прийнятої ВЛК постанови і факт здійснення первинного виключення встановлені. Доказів скасування відповідної постанови чи наявності іншого медичного рішення немає. За таких обставин у відповідача відсутня дискреція щодо відображення у Реєстрі висновку «придатний», який не відповідає встановленому результату огляду 26.12.2022, або збереження наслідків протиправного повторного взяття на облік.

Зобов`язання лише повторно розглянути заяву не забезпечило б повного усунення встановленого порушення, оскільки відповідач уже визначив свою позицію і заперечує обов`язок урахувати здійснене виключення. Належним способом захисту є поновлення облікового стану, який існував до протиправних дій, шляхом виключення позивача з військового обліку та внесення до Реєстру достовірних відомостей про постанову ВЛК і раніше здійснене виключення.

Таке зобов`язання забезпечує відновлення наслідків уже прийнятого та реалізованого рішення і не підміняє медичної компетенції ВЛК. Воно не означає визнання судом постанови затвердженою штатною ВЛК та не перешкоджає її перевірці компетентним органом у встановленому законодавством порядку. Водночас сама можливість такої перевірки в майбутньому не є підставою для збереження доведеного порушення прав позивача.

Позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наведеною правовою кваліфікацією спірної поведінки та конкретизацією способу виконання рішення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд застосовує частину першу статті 139 КАС України, за якою при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, належні до відшкодування судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Передбачений пунктом 7 Положення №154 статус районного ТЦК та СП як відокремленого підрозділу обласного центру не усуває його самостійних владних повноважень щодо ведення військового обліку. Визначення суб`єкта владних повноважень у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України не ставить цей статус у залежність від наявності статусу юридичної особи. Організація фінансового забезпечення відповідача не може бути підставою для відмови позивачу у відшкодуванні належних судових витрат.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у документально підтвердженому розмірі 2422,40 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72– 78, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірних відомостей про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та його виключення з військового обліку, викладену у відповіді на заяву позивача, що надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_6 26.11.2025.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік 18.08.2023 після здійсненого виключення з військового обліку на підставі постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 26.12.2022 №566.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірних відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 26.12.2022 №566, та про його виключення з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з військового обліку та привести його облікові дані у відповідність до постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 26.12.2022 №566, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за результатами огляду 26.12.2022, поновлення відомостей про виключення за обліковою дією від 10.04.2023 та усунення наслідків протиправного повторного взяття на військовий облік 18.08.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення, відповідно до статті 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА