Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:
Дата: 07 жовтня 2026 р.
Справа: №320/40378/25
Суддя: Скрипка І.М.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2026 року Київ справа №320/40378/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області (ЦМУ ДМС).
Просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відкликання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 ; рішення про відкликання дозволу на імміграцію в Україну № 80114500000060/116.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на території України тривалий час, за який жодного разу не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Вказав, що на підставі подання Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (Управління) відповідачем було прийнято спірне рішення про відкликання посвідки на постійне проживання та дозволу на імміграцію.
Пояснив, що ні він, ні його представник не отримували документів, на підставі яких було прийняте спірне рішення, однак вважає, що інформація, вказана в поданні може бути надуманою та не підтвердженою жодним доказом.
Позивач наголосив на тому, що відповідач не перевіряв вказану інформацію, а тому на його думку, прийняв рішення, яке не може вважатися обґрунтованим та законним.
У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, суд ухвалою від 02.09.2025 позов залишив без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання вимог ухвали позивач усунув недоліки у строк та у спосіб, що визначені в ній.
Ухвалою від 23.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що зa наявною оперативною інформацією, позивач є членом організованої злочинної групи, заснованої по етнічному та релігійному принципі з вихідців з Азербайджанської Республіки. Вказана злочинна група спеціалізується на вимаганні грошових коштів з підприємців - вихідців з Азербайджанської Республіки та заволодінні торговими приміщеннями із застосуванням погроз, психологічного та фізичного впливу, холодної та вогнепальної зброї, що несуть реальну загрозу здоров`ю та життю громадян України. Крім того, з моменту прибуття позивача на територію України, останній вчинив чисельні порушення громадського порядку, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, а відтак дії останнього можуть призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Таким чином, вказані дії позивача становлять загрозу громадському порядку на території України, а також загрозу охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Відповідачем також звернуто увагу, що позивачу надано дозвіл на імміграцію, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», у зв`язку із укладенням шлюбу з громадянкою України ОСОБА_2 , проте 24.07.2023 шлюб розірвано.
Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, мотивоване тим, що у спірних правовідносинах питання про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні ініційоване саме Управлінням.
Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності викладеній нормі та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність доцільності залучення Управління до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки суд не вбачає підстав вважати, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки останнього, а спірні правовідносини виникли виключно між позивачем та Центральним міжрегіональним управлінням ДМС України у місті Києві та Київській області, які є сторонами у справі.
Відтак, правові підстави для задоволення клопотання Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області про залучення Управління до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, відсутні.
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянином Азейбарджанської Республіки, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта НОМЕР_2 .
Позивачу видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 25.05.2021 строком дії до 25.05.2021.
На підставі заяви позивача від 16.06.2021, останньому надано дозвіл на імміграцію в Україну від 08.09.2021 № 80114200058806/1389.
Також позивачу видано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_4 .
Рішенням ЦМУ ДМС від 24.04.2025 № 80114500000060/116 відкликано дозвіл на імміграцію в Україну названому громадянину Азейбарджану на підстав пунктів 2 та 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Рішенням ЦМУ ДМС від 24.04.2025 № 80112500107991/1161 відкликано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_4 на підставі частини другої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Прийняттю вказаних рішень передував висновок відповідача від 24.04.2025 за результатами розгляду подання Управління про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азейбарджанської Республіки ОСОБА_1 .
У той же день, відповідачем прийнято рішення №8010130100018270 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішень про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України визначає Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (Закон №3773-VI), який також встановлює порядок в`їзду в Україну та виїзду з України таких осіб.
Як визначено у частині першій статті 1 Закону №2491-ІІІ, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Підстави для відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію викладені у статті 12 Закону №2491-ІІІ.
За змістом статті 12 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону №2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.
Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.
У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.
У разі прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання за заявою іммігранта особа повинна виїхати протягом одного місяця з дня отримання такого рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню в порядку, передбаченому законом України.
У разі прийняття рішення про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом 10 календарних днів з дня звільнення.
Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), відкликання дозволу на імміграцію, визнання недійсними таких рішень, їх оскарження та виконання (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про відкликання дозволу на імміграцію, визнання недійсними таких рішень, їх оскарження та виконання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (Порядок №1983).
Пунктом 21 Порядку №1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Згідно із пунктом 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», яке з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
За приписами пункту 23 Порядку №1983 ДМС територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС всебічно вивчають у місячний строк подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора скасування дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі потреби запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення протягом п`яти календарних днів письмово повідомляється ініціаторам скасування дозволу на імміграцію.
Копії рішень про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй.
Згідно з підпунктом 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 (Порядок №321) посвідка скасовується територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
За нормами пункту 68 Порядку №321 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, у випадку, зазначеному в підпункті 1 пункту 64 цього Порядку, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та виїхати за межі України в місячний строк з дня отримання рішення про скасування дозволу на імміграцію.
Суд звертає увагу, що 15.11.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України “Про адміністративну процедуру» від 10.10.2024 №4017-IX (Закон № 4017-ІХ).
Законом № 4017-IX передбачено заміну процедури скасування дозволу на імміграцію на дві окремі процедури: відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію.
Спір у цій справі виник у зв`язку із відкликанням громадянину Азейбарджанської Республіки ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання на підставі пунктів 3 і 4 частини першої статті 12 Закону №2491-III (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України).
Підставою при прийняття спірних рішень вказано подання Управління від 25.03.2025 №36401-202 про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україні та посвідки на постійне проживання, в якому зазначено, що оскільки дії позивача становлять загрозу національній безпеці України, громадянському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України, Управління вважає за доцільне прийняти рішення про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Азейбарджанської Республіки ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справі №420/17661/23 з аналогічних правовідносин наголосив на тому, що подання спеціально уповноважених органів про скасування особі дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС.
Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2025 у справі №560/5955/23.
Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке, водночас, повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд.
Як вже зазначалося, у спірних правовідносинах підставою вважати, що дії позивача становили загрозу національній безпеці та / або громадському порядку в Україні, було подання Управління, в якому зазначено, що за результатами отриманої оперативної інформації встановлено, що ОСОБА_1 є членом організованої злочинної групи, заснованої по етнічному та релігійному принципі з вихідців з Азербайджанської Республіки. Вказана злочинна група спеціалізується на вимаганні грошових коштів з підприємців - вихідців з Азербайджанської Республіки та заволодінні торговими приміщеннями із застосуванням погроз, психологічного та фізичного впливу, холодної та вогнепальної зброї, що несуть реальну загрозу здоров`ю та життю громадян України. Крім того, з моменту прибуття на територію України, останній вчинив чисельні порушення громадського порядку передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме: порушення Правил дорожнього руху, що підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення.
Також вказано, що 18.03.2025 ОСОБА_1 разом з іншими членам організованої злочинної групи брав участь у переділі власності на торговому ринку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоної Калини 17. В результаті масового конфлікту, який виник між представниками вказаного ОЗГ, ОСОБА_3 наніс проникаюче ножове поранення громадянину України «А».
Саме означені обставини, викладені у поданні, слугували фактичною підставою для відкликання позивачеві дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на постійне проживання та, як наслідок, прийняття рішення про примусове видворення з України.
Інформація, викладена у поданні Управління, була розцінена відповідачем в якості підтверджених фактів без здійснення додаткової перевірки.
Поряд з цим, суд звертає увагу на закріплений у відповідача обов`язок всебічного вивчення відповідного подання, у тому числі можливість запитувати інформацію як у ініціатора подання, так і у інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, можливість викликати відповідну особу для надання пояснень; для цього ЦМУ ДМС надано місячний строк від дати отримання подання.
Відповідач не пояснив, чому не реалізовував таких повноважень у цьому випадку.
Варто зауважити і про те, що Порядком №1983 передбачено, що до подання додаються матеріали, які підтверджують зазначені у ньому підстави.
У той же час, із матеріалів справи та відповідного подання Управління не вбачається, що такі підтверджуючі матеріали надавалися ЦМУ ДМС суб`єктом складання подання.
При цьому, ЦМУ ДМС не реалізував і надані йому повноваження самостійно витребувати відповідну інформацію у відповідного суб`єкта подання або ж інших органів.
Разом з тим, будь-яка інформація, зокрема і від органів Національної поліції, може бути підставою для проведення ЦМУ ДМС перевірки і зібрання доказів стосовно відповідної особи.
Така перевірка та обґрунтованість висновку про наявність у діях іноземця або особи без громадянства загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є обов`язком відповідача.
Поряд з цим, відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують обставини, викладені у поданні від 25.03.2025, що позбавляє суд можливості перевірити правомірність винесення відповідачем оскаржуваних рішень виключно на підставі наведених у поданні доводів, які, відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 12 Закону №2491-III є підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зокрема: чи вчинялися позивачем дії, які загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що тут проживають, і якщо вчинялися, то які саме.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.06.2022 у справі №640/13572/20, аналізуючи положення Порядку №1983, зазначено, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.
Рішення органу ДМС як суб`єкта владних повноважень повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх таких суб`єктів, що регулюється іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій).
Для цього законодавець у пункті 23 Порядку №1983 передбачив, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Хоча указана норма Порядку №1983 і не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень, проте саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини, як-от наприклад: довготривале проживання особи в Україні, наявність стійких соціальних зв`язків, сім`ї, роботи, тобто встановлення особи іммігранта. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №802/1439/17-а зауважив, що статтею 12 Закону №2491 передбачено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій відповідно до статті 12 Закону №2491.
У той же час, ні відповідачем, ні ініціатором подання не надано суду жодних доказів, які б підтверджували існування тих обставин, які були зазначені у поданні та покладені відповідачем в основу спірного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну без здійснення до того ж додаткової перевірки.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що на час прийняття оскаржуваного рішення ЦМУ ДМС не мало належних та допустимих доказів порушення позивачем міграційного законодавства.
В матеріалах справи не міститься і доказів причетності позивача до дій, про які йдеться у поданні.
За приписами пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Отже, загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності та процедуру такого притягнення має визначати закон.
Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, зокрема, доказів, які б підтверджували вчинення позивачем винних дій, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, або доказів того, що це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що на час прийняття спірних рішень та протягом розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону №2491-ІІІ визначені в якості підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У той же час, оскаржувані рішення ЦМУ ДМС у випадку, який розглядається, не відповідають таким критеріям.
За наведеного, суд констатує, що ЦМУ ДМС не довів правомірності оскаржуваних рішень, у зв`язку із чим вважає за необхідне визнати їх протиправними і скасувати.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн згідно із квитанцією від 10.09.2025, тож керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору, суд присуджує позивачу 1937,92 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 24.04.2025 № 80114500000060/116 про відкликання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 24.04.2025 про відкликання посвідки на постійне проживання на території України № НОМЕР_1 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривні 92 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598; місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua