Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №320/15623/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м.Київ № 320/15623/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернулось ТОВ "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" з позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просить суд:

- зобов`язати Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35008087) закінчити виконавче провадження №57522806 щодо стягнення з ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» (ЄДРПОУ 33149558) виконавчого збору та витрат виконавчого провадження №52410702 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку зі скасуванням рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ) з усіма діями відповідно до Закону (скасування арештів та ін.);

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши відповідача подати звіт про виконання судового рішення у 10-денний строк з дня набрання ним законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у виконавчому провадженні №57522806 здійснюється стягнення виконавчого збору на підставі постанови від 21.03.2017, винесеної у межах основного виконавчого провадження №52410702. Підставою для відкриття основного провадження було судове рішення від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц, яке постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 скасовано. Позивач вважає, що після скасування судового рішення правові підстави для подальшого здійснення виконавчого провадження №57522806 відсутні, а відповідач зобов`язаний був закінчити таке провадження та скасувати заходи примусового виконання, зокрема арешти майна. 01.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження, яку отримано 03.04.2026. Однак станом на 08.04.2026 виконавче провадження не було закінчено, а накладені арешти залишалися чинними. У зв`язку з цим позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та просить зобов`язати його закінчити виконавче провадження №57522806 і вчинити передбачені законом дії щодо скасування арештів та інших заходів примусового виконання.

Ухвалою суду від 21.04.2026 відкрито провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки — квартиру площею 88,80 кв. м, що належала ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит».

16.09.2016 Солом`янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у зазначеній справі.

30.09.2016 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №52410702 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах для погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 866 886,65 грн.

21.03.2017 державним виконавцем у межах виконавчого провадження №52410702 винесено постанову про стягнення з ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» виконавчого збору в розмірі 286 688,66 грн.

20.09.2018 державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки та винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості.

23.10.2018 старшим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №52410702. При цьому стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження було виділено в окреме виконавче провадження.

25.10.2018 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №57522806 з виконання постанови від 21.03.2017 про стягнення з ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» виконавчого збору в розмірі 286 688,66 грн.

26.11.2018 у межах виконавчого провадження №57522806 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 16.11.2018 та 27.11.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про обтяження майна ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» за №28957478 та №29123515.

У подальшому постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 у справі №760/15679/15-ц заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено повністю. Зазначена постанова, за твердженням позивача, набрала законної сили 11.11.2021 та в касаційному порядку не оскаржувалась.

01.04.2026 ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» звернулося до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження №57522806 у зв`язку зі скасуванням судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий документ.

Згідно з даними поштового відправлення, зазначена заява отримана відповідачем 03.04.2026. Водночас станом на 08.04.2026, за результатами перевірки позивачем даних автоматизованої системи виконавчого провадження, електронного кабінету та поштових відправлень, виконавче провадження №57522806 залишалося незакінченим, а накладені на майно арешти — чинними.

10.04.2026 ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» звернулося до суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його закінчити виконавче провадження №57522806, а також вчинити передбачені законом дії щодо скасування арештів та інших заходів примусового виконання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За змістом частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у незакінченні виконавчого провадження №57522806 зі стягнення з ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» виконавчого збору в розмірі 286 688,66 грн, а також зобов`язати відповідача закінчити зазначене виконавче провадження та скасувати застосовані заходи примусового виконання.

Підставою для заявлених вимог позивач зазначає те, що постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 у справі №760/15679/15-ц заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016, на підставі якого було видано виконавчий лист та відкрито основне виконавче провадження №52410702, скасовано, а у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

На думку позивача, оскільки судове рішення, на підставі якого було видано первісний виконавчий документ, скасовано, правові підстави для подальшого здійснення виділеного з основного виконавчого провадження №57522806 зі стягнення виконавчого збору відсутні, у зв`язку з чим воно підлягає закінченню, а застосовані в його межах заходи примусового виконання — скасуванню.

Крім того, позивач зазначає, що 01.04.2026 звернувся до Солом`янського відділу ДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження №57522806 у зв`язку зі скасуванням судового рішення. Заяву отримано відповідачем 03.04.2026, однак станом на 08.04.2026 виконавче провадження не було закінчено, а накладені на майно позивача арешти залишалися чинними.

Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 1.380.2019.001073.

Відтак, суд виходить, з того, що оскільки судом визнано основний виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, то постанова про стягнення виконавчого збору також не підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Наведена норма пов`язує обов`язок державного виконавця закінчити виконавче провадження з припиненням правової підстави, на якій воно здійснюється. Отже, у разі скасування судового рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, подальше примусове виконання такого рішення є неможливим, а виконавче провадження підлягає закінченню.

При цьому частиною другою статті 39 зазначеного Закону встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Законодавство України

У цій справі судом встановлено, що судове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц, на підставі якого було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №52410702, постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 скасовано, а у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Водночас виконавче провадження №57522806, предметом якого є стягнення з позивача виконавчого збору, було виділено з основного виконавчого провадження №52410702 після його закінчення.

Таким чином, після скасування судового рішення, на виконання якого було відкрито основне виконавче провадження, та за умови встановлення відсутності самостійної правової підстави для подальшого стягнення виконавчого збору, у відповідача виник обов`язок вирішити питання про закінчення виконавчого провадження №57522806 у порядку, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В аспекті гарантування конституційного права на судовий захист, яке повинне бути не ілюзорним, а справжнім та повноцінно реалізованим, Конституційний Суд України зазначає в своїх рішеннях, що «правосуддя за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Ефективним уважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04. 2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 01.06.2022 у справі № 620/5996/21).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження №57522806 та скасувати застосовані у його межах заходи примусового виконання.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2026 року у справі №500/2556/23, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, після повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою та відкриття окремого виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору надалі виконавчий збір не стягується. Належним та ефективним способом захисту прав боржника у такому випадку є, зокрема, визнання постанови про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню, а у разі невиконання такої постанови - закінчення відповідного виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, заявленого позивачем у прохальній частині позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.

Відтак, суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов`язку виконання вимог даного рішення, у зв`язку із чим, суд відмовляє у такому клопотанні позивача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як встановлено судом, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 2662,00 грн до ухвалення рішення у справі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, а їх розмір визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості. Розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. Законодавство України

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги №0404/25-1 від 04 квітня 2025 року, укладений між ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» та адвокатом Громадюком Олександром Романовичем, а також акт №2 приймання-передачі наданої правничої допомоги до зазначеного договору.

Згідно з умовами договору вартість правничої допомоги визначається сторонами у відповідному акті виконаних робіт, а оплата здійснюється клієнтом відповідно до умов договору. У доданому до матеріалів справи акті №2 зазначено перелік виконаних адвокатом робіт, витрачений час та їх вартість.

Зокрема, адвокатом здійснено попередній правовий аналіз матеріалів справи, обговорено із замовником рекомендації щодо порядку захисту порушених прав, складено та оформлено заяву до Солом`янського ВДВС про закінчення виконавчого провадження №57522806 та зняття арештів, підготовлено адміністративну позовну заяву, а також клопотання про витребування доказів та сформовано пакет документів до позову.

Загальний час, витрачений адвокатом на виконання зазначених робіт, становить 8,35 години, а їх загальна вартість — 5420,00 грн, що відповідає погодинній вартості правничої допомоги, визначеній договором, у розмірі 650 грн за годину.

Суд враховує характер спірних правовідносин, предмет та складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, час, необхідний для їх виконання, а також значення справи для позивача. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5420,00 грн є обґрунтованим, документально підтвердженим та співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом.

Доказів неспівмірності заявлених до відшкодування витрат або підстав для їх зменшення відповідачем суду не надано. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35008087) закінчити виконавче провадження №57522806 про стягнення з ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» (ЄДРПОУ 33149558) виконавчого збору та витрат виконавчого провадження №52410702 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку зі скасуванням рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ) з усіма діями відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (скасування арештів та ін.).

Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5420 (п`ять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Лисенко В.І.