Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №640/22548/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Київ справа №640/22548/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЭБОРА»

до Головного управління ДПС в м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «ДЭБОРА» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС в м. Києві (далі- відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0588790410.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

ТОВ «ДЭБОРА» вважає податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0588790410 протиправним, оскільки платіжне доручення №1900 на сплату орендної плати було подано банку 29.04.2018, тобто до граничного строку сплати — 30.04.2018. Позивач вважає, що своєчасно вчинив усі залежні від нього дії для виконання податкового обов`язку, а тому проведення банком платежу 02.05.2018 не є підставою для застосування до нього штрафу.

ГУ ДПС у м. Києві проти позову заперечує, посилаючись на те, що при граничному строку сплати 30.04.2018 платіж у сумі 33 322,30 грн фактично проведено 02.05.2018, тобто із затримкою на 2 календарні дні. Відповідач вважає, що саме наявність платіжного доручення від 29.04.2018 не підтверджує своєчасної сплати податкового зобов`язання, у зв`язку з чим штраф у сумі 3 332,23 грн застосовано правомірно.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2020 у справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/22258/20 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/22258/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЭБОРА» подано податкову декларацію з орендної плати за землю від 20.02.2018 №9025878786, якою самостійно визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю.

Граничний строк сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за землю за березень 2018 року припадав на 30.04.2018.

29.04.2018 ТОВ «ДЭБОРА» оформлено платіжне доручення №1900 на перерахування коштів у рахунок сплати орендної плати за землю. Згідно з відміткою АТ КБ «ПриватБанк» зазначене платіжне доручення проведено банком 02.05.2018.

За даними контролюючого органу, 02.05.2018 відбулося погашення узгодженого грошового зобов`язання з орендної плати за землю у сумі 33 322,30 грн.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «ДЭБОРА» з питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов`язання з орендної плати за землю.

За результатами перевірки складено акт від 14.05.2020 №6674/26-15-04-10-20, яким встановлено несвоєчасну сплату ТОВ «ДЭБОРА» узгодженого грошового зобов`язання з орендної плати за землю, визначеного згідно з податковою декларацією від 20.02.2018 №9025878786. Контролюючим органом встановлено, що при граничному строку сплати 30.04.2018 погашення грошового зобов`язання у сумі 33 322,30 грн відбулося 02.05.2018, із затримкою на 2 календарні дні.

25.05.2020 ТОВ «ДЭБОРА» складено заперечення №9-20, які 02.06.2020 зареєстровано контролюючим органом за вх. №65026/10.

27.05.2020 ТОВ «ДЭБОРА» складено заперечення №9-21, які 02.06.2020 зареєстровано контролюючим органом за вх. №65028/10.

За результатами розгляду поданих заперечень контролюючим органом висновки акта камеральної перевірки від 14.05.2020 №6674/26-15-04-10-20 залишено без змін.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0588790410, яким за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання з орендної плати за землю на 2 календарні дні до ТОВ «ДЭБОРА» застосовано штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу 33 322,30 грн, що становить 3 332,23 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 05.06.2020 №0588790410, ТОВ «ДЭБОРА» оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 21.08.2020 №26106/6/99-00-06-02-05-06, яким скаргу ТОВ «ДЭБОРА» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.06.2020 №0588790410 — без змін.

Зазначене рішення Державної податкової служби України ТОВ «ДЭБОРА» отримало 27.08.2020.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.06.2020 №0588790410 протиправним, ТОВ «ДЭБОРА» звернулося до суду з позовом про його скасування.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг — сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1– 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом установленого Кодексом строку, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних відповідних інформаційних систем і реєстрів, визначених цим Кодексом. Предметом камеральної перевірки, зокрема, може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на проведення камеральної перевірки та його присутність під час її проведення не є обов`язковими.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності. Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення розглядаються комісією контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок.

Відповідно до підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень, зокрема, встановлює, чи вчинив платник податків порушення податкового законодавства, розглядає обставини вчинених правопорушень, відображених в акті перевірки, та обставини, встановлені при розгляді письмових пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

За змістом пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, діяння (дія чи бездіяльність) платника податку, контролюючих органів та/або їх посадових осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, — у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

VI. Оцінка суду

Оцінюючи встановлені у справі обставини, доводи позивача та заперечення відповідача, суд виходить з такого.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «ДЭБОРА» подано податкову декларацію з орендної плати за землю від 20.02.2018 №9025878786, у якій самостійно визначено податкові зобов`язання з плати за землю.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що платники плати за землю, крім фізичних осіб, самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, визначене позивачем податкове зобов`язання з орендної плати за землю за березень 2018 року підлягало сплаті не пізніше 30.04.2018.

При цьому суд звертає увагу, що на час виникнення спірних правовідносин Податковий кодекс України не містив правила, за яким граничний строк сплати грошового зобов`язання, що припадає на вихідний або святковий день, автоматично переноситься на операційний день, наступний за таким вихідним або святковим днем. Відтак визначення контролюючим органом 30.04.2018 граничним строком сплати узгодженого податкового зобов`язання відповідає положенням пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, чинним у відповідний період.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ДЭБОРА» оформлено платіжне доручення від 29.04.2018 №1900 на перерахування коштів у рахунок сплати відповідного податкового зобов`язання.

Разом з тим відповідно до відмітки АТ КБ «ПриватБанк» зазначене платіжне доручення проведено банком 02.05.2018.

За даними контролюючого органу погашення узгодженого грошового зобов`язання у сумі 33 322,30 грн відбулося 02.05.2018, тобто після закінчення встановленого пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України строку його сплати.

За результатами камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 14.05.2020 №6674/26-15-04-10-20, яким встановлено порушення ТОВ «ДЭБОРА» вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгодженого грошового зобов`язання з орендної плати за землю із затримкою на 2 календарні дні.

Позивач не погодився з висновками камеральної перевірки та подав заперечення від 25.05.2020 №9-20, зареєстровані контролюючим органом 02.06.2020 за вх. №65026/10, а також заперечення від 27.05.2020 №9-21, зареєстровані 02.06.2020 за вх. №65028/10.

За результатами розгляду заперечень висновки акта камеральної перевірки від 14.05.2020 №6674/26-15-04-10-20 залишено без змін.

На підставі встановленого порушення Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0588790410, яким за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання на 2 календарні дні до ТОВ «ДЭБОРА» застосовано штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу — 3 332,23 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності застосування зазначеної штрафної санкції, суд виходить з того, що пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у редакції, яка регулювала спірні правовідносини, передбачалося, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: при затримці до 30 календарних днів включно — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, установленій контролюючим органом затримці у 2 календарні дні відповідає передбачений пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Визначений контролюючим органом штраф у сумі 3 332,23 грн становить 10 відсотків від суми 33 322,30 грн.

Основним доводом позивача на обґрунтування протиправності спірного податкового повідомлення-рішення є те, що ним своєчасно вчинено всі залежні від нього дії для виконання податкового обов`язку, оскільки платіжне доручення №1900 оформлено та передано АТ КБ «ПриватБанк» 29.04.2018, тобто до закінчення граничного строку сплати 30.04.2018.

Надаючи оцінку цьому доводу, суд ураховує положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 цього Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Водночас завершення платником ініціювання переказу та належне виконання податкового обов`язку не є тотожними поняттями.

За змістом статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата платником у повному обсязі відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, сама по собі дата оформлення або надходження платіжного доручення до банку не є безумовним доказом того, що податкове зобов`язання було сплачено до бюджету саме цією датою.

Суд ураховує, що відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке надійшло протягом операційного часу банку, у день його надходження, а в разі надходження розрахункового документа після закінчення операційного часу — не пізніше наступного робочого дня, якщо інший строк не встановлено договором між банком та клієнтом.

Разом із тим установлені у цій справі обставини не дають підстав для висновку, що проведення платіжного доручення №1900 лише 02.05.2018 було наслідком порушення банком установлених законом строків виконання платіжного документа.

Матеріали справи підтверджують дату платіжного доручення — 29.04.2018 та дату його проведення АТ КБ «ПриватБанк» — 02.05.2018. Натомість доказів, які б установлювали неправомірні дії або бездіяльність банку та підтверджували, що несвоєчасне зарахування коштів до бюджету відбулося саме з вини банківської установи, матеріали справи не містять.

У цьому контексті суд ураховує положення пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку відповідальність за таке порушення покладається на банк, а платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне перерахування таких платежів до бюджету, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Отже, звільнення платника від фінансової відповідальності пов`язується не із самим фактом передання платіжного доручення банку, а з установленням того, що порушення строку зарахування податку до бюджету відбулося саме з вини банку.

Аналогічний підхід до розмежування податкового обов`язку платника та відповідальності за несвоєчасне перерахування коштів банком викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №804/4602/16, відповідно до якого у разі несвоєчасного або неповного перерахування суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, проте не звільняється від обов`язку сплатити податкове зобов`язання у повному обсязі.

У спірних правовідносинах установленої вини АТ КБ «ПриватБанк» у проведенні платежу 02.05.2018 матеріалами справи не підтверджено.

Тому доводи позивача про те, що саме наявність платіжного доручення №1900 від 29.04.2018 виключає можливість застосування до нього штрафної санкції, суд вважає недостатніми для спростування висновків контролюючого органу.

Не змінює такого висновку посилання позивача на те, що після передання платіжного доручення банку він не бере безпосередньої участі у подальшому русі коштів та їх зарахуванні на бюджетний рахунок.

Дійсно, здійснення самого переказу після прийняття належно оформленого розрахункового документа належить до функцій відповідної платіжної системи та банку. Водночас законодавством спеціально врегульовані правові наслідки ситуації, коли несвоєчасність зарахування податку спричинена саме банком. Звільнення платника від штрафної відповідальності у такому випадку залежить від встановлення відповідної причини несвоєчасного перерахування коштів.

Наявні у справі документи такого причинного зв`язку між діями банку та порушенням строку сплати не встановлюють.

Суд також відхиляє довід позивача про те, що днем виконання податкового обов`язку у будь-якому випадку необхідно вважати дату прийняття банком платіжного доручення.

Пункт 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначав момент завершення ініціювання переказу для платника, тоді як питання виконання податкового обов`язку та відповідальності за порушення строків сплати регулювалися спеціальними нормами Податкового кодексу України.

Тому положення пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку зі статтями 38, 126, 129 та пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а не ізольовано від них.

Посилання ТОВ «ДЭБОРА» на постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №810/4345/16, від 27.03.2018 у справі №805/171/17-а, від 04.04.2018 у справі №809/3851/15 та від 22.05.2018 у справі №804/505/16 також не є самостійною підставою для задоволення позову.

Правове значення має не лише факт ініціювання переказу платником, але й установлені у конкретній справі обставини, за яких кошти не були своєчасно зараховані до бюджету, зокрема наявність або відсутність вини банку у такому простроченні.

У цій справі позивачем не наведено та матеріалами справи не підтверджено обставин, які б свідчили, що АТ КБ «ПриватБанк», прийнявши платіжне доручення №1900, порушив установлений законодавством строк його виконання, а проведення платежу саме 02.05.2018 стало наслідком неправомірних дій або бездіяльності банку.

При цьому суд не покладає в основу висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення саме факт подання чи неподання платіжного доручення в межах операційного часу 29.04.2018. Вирішальним для цієї справи є те, що матеріалами підтверджено проведення платежу 02.05.2018 після граничного строку 30.04.2018, тоді як обставин, передбачених податковим законодавством для звільнення позивача від фінансової відповідальності у зв`язку з винними діями банку, не встановлено.

Суд також ураховує, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0588790410.

За результатами адміністративного оскарження Державною податковою службою України прийнято рішення від 21.08.2020 №26106/6/99-00-06-02-05-06, яке отримано позивачем 27.08.2020 та яким скаргу ТОВ «ДЭБОРА» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0588790410 — без змін.

Наведені позивачем у позовній заяві аргументи по суті ґрунтуються на тому, що оформлення та передання банку платіжного доручення №1900 від 29.04.2018 саме по собі свідчить про своєчасне виконання ним податкового обов`язку та виключає можливість застосування штрафу.

Однак такий підхід не враховує розмежування між ініціюванням переказу, фактичним виконанням податкового обов`язку та спеціально передбаченим Податковим кодексом України випадком звільнення платника від фінансової відповідальності внаслідок порушення строків зарахування податків з вини банку.

Матеріалами справи підтверджено, що граничний строк сплати узгодженого податкового зобов`язання припадав на 30.04.2018, тоді як платіж у сумі 33 322,30 грн проведено 02.05.2018, тобто із затримкою на 2 календарні дні.

Доказів того, що така затримка стала наслідком установленого порушення з боку АТ КБ «ПриватБанк», матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що контролюючим органом правильно встановлено порушення ТОВ «ДЭБОРА» строку сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання та правомірно застосовано передбачену пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафну санкцію у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить 3 332,23 грн.

Отже, підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.06.2020 №0588790410 судом не встановлено.

Наведені ТОВ «ДЭБОРА» доводи не спростовують встановленого контролюючим органом факту несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання та не підтверджують наявності передбачених законом обставин, які звільняли б позивача від застосованої фінансової відповідальності.

За сукупністю встановлених обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №0588790410 прийнято за наявності передбачених законом підстав, а заявлені ТОВ «ДЭБОРА» позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.