Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/29443/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Київ справа №320/29443/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (адреса м. Київ, вулиця Межигірська, буд. 8, 04071 ЄДРПОУ 38537963) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року 4 463,15 грн. щомісяця відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

- Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Київській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року 4 463,15 грн. щомісяця відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою суду від 24.07.2025 відкрито провадження у справі за позовом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Правова позиція сторін.

ОСОБА_1 зазначає, що проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з 2000 року по 18 травня 2026 року включно та протягом усього періоду служби перебував на всіх видах забезпечення, зокрема фінансовому, у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області. Позивач вказує, що за період проходження служби з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року йому нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяця березень 2018 року. 29 травня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати та виплатити йому щомісячну індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 4 463,15 грн щомісяця відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Листом відповідача від 19 червня 2026 року за вихідним номером 56 01-6715/56 5 підтверджено ненарахування та невиплату позивачу щомісячної індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 4 463,15 грн щомісяця відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 зазначеного Порядку. Водночас відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по день звернення нарахована та виплачена в повному обсязі згідно з чинним законодавством та в межах виділених бюджетних асигнувань на відповідний бюджетний рік. ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної індексації грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року щомісяця відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. На виконання вимог пункту 6 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зазначає, що заходами досудового врегулювання спору було його звернення 29 травня 2026 року до відповідача із заявою про нарахування та виплату щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 4 463,15 грн щомісяця відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Листом від 19 червня 2026 року за вихідним номером 56 01-6715/56 5 відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по день звернення нарахована та виплачена в повному обсязі згідно з чинним законодавством. ОСОБА_1 не погоджується з бездіяльністю Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо не проведення йому нарахування та виплати щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року 4 463,15 грн щомісяця, тому звернувся до суду із даним позовом.

14.08.2025 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, а особи рядового і начальницького складу не є військовослужбовцями. Тому до спірних правовідносин застосовується спеціальне законодавство, зокрема Кодекс цивільного захисту України, Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623. Відповідач посилається на те, що індексація не є додатковим видом грошового забезпечення та не належить до його складових, що мають постійний характер, а тому не включається до грошового атестата та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії. Водночас відповідач зазначає, що індексація проводиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за місцем отримання доходу та в межах фінансових ресурсів відповідних бюджетів. Оскільки відповідач є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, індексація особам рядового і начальницького складу виплачується в межах виділених бюджетних асигнувань. Щодо періоду з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідач зазначає, що індексація позивачу нараховувалась та виплачувалась відповідно до вимог чинного законодавства в межах виділених бюджетних асигнувань, про що його було повідомлено листом від 19 червня 2026 року № 56 01-6715/56 5. Щодо суми 4 463,15 грн відповідач зазначає, що вона не може визначатися як стала сума індексації-різниці без встановлення розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року. Посилаючись на висновки Верховного Суду, відповідач вказує, що у такому разі необхідно порівняти грошове забезпечення за лютий та березень 2018 року. За даними інформаційної довідки, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 12 706,00 грн, а у березні 2018 року - 13 684,94 грн. Отже, розмір підвищення становив: 13 684,94 грн – 12 706,00 грн = 978,94 грн. Відповідач зазначає, що можлива сума індексації-різниці становить: 4 463,15 грн – 978,94 грн = 3 484,21 грн. Таким чином, відповідач вважає, що заявлена позивачем сума 4 463,15 грн не є належним розміром індексації-різниці, а позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні ДСНС України у Київській області (далі, відповідач) з 2000 року до 18.05.2026 і весь цей час перебував на грошовому забезпеченні у відповідача.

З 01.03.2018 відбулося підвищення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. У період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідач нараховував і виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення з базовим місяцем «березень 2018», проте індексацію, передбачену абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, не нараховував.

29.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату такої індексації у розмірі 4 463,15 грн щомісяця.

Листом від 19.06.2026 № 56 01-6715/56 5 відповідач повідомив, що індексація за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 нарахована й виплачена в повному обсязі в межах бюджетних асигнувань.

Згідно з інформаційною довідкою відповідача за січень–грудень 2018 року грошове забезпечення позивача становило: у лютому 2018 року 12 706,00 грн, у березні 2018 року 13 684,94 грн.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року становить 3 484,21 грн.

ОСОБА_1 не погоджується з бездіяльністю Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо не проведення йому нарахування та виплати щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у розмірі 4 463,15 грн щомісяця, тому звернувся до суду із цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі – Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

З 01.12.2015 (дата початку застосування Постанови № 1013) в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15.03.2018 й дотепер діє у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 28.02.2018 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанови № 1013 та Постанови № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

У справі № 560/752/24 (постанова від 11.04.2025) Верховний Суд дійшов висновку, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

Буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справах № 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22, від 09.05.2023 у справах № 400/12702/21, № 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10.05.2023 у справі № 260/5461/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21, від 27.07.2023 у справі № 160/12028/22, від 03.08.2023 у справі № 420/23183/21, від 15.08.2023 у справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17.08.2023 у справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 07.09.2023 у справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26.09.2023 у справі № 200/4531/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 09.11.2023 у справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30.11.2023 у справі № 420/616/23, від 06.12.2023 у справі № 160/16075/22, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, від 20.12.2023 у справі № 560/6693/22, від 21.12.2023 у справі № 420/10945/22, від 05.02.2024 у справі № 360/383/23, від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22, від 18.04.2024 у справі № 280/4812/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 06.06.2024 у справі № 280/4745/23, від 27.06.2024 у справах № 440/1497/22, № 580/602/22 та інших.

Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів в тому числі осіб рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним чином: лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року 103,8% = 1,038; квітень 2008 року 103,1% = 1,031; травень 2008 року 101,3% = 1,013; вересень 2008 року 101,3% = 1,013; жовтень 2008 року 101,7% = 1,017; листопад 2008 року 101,5% = 1,015; грудень 2008 року 102,1% = 1,021; січень 2009 року 102,9% = 1,029; лютий 2009 року 101,5% = 1,015; березень 2009 року 101,4% = 1,014; травень 2009 року 101,4% = 1,014; червень 2009 року 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року 101,4% = 1,014; листопад 2009 року 101,1% = 1,011; січень 2010 року 102,7% = 1,027; лютий 2010 року 101,9% = 1,019; вересень 2010 року 103,5% = 1,035; грудень 2010 року 101,6% = 1,016; березень 2011 року 103,3% = 1,033; квітень 2011 року 101,3% = 1,013; червень 2011 року 101,2% = 1,012; березень 2014 року 101,98% = 1,020; квітень 2014 року 103,3% = 1,033; травень 2014 року 103,8 = 1,038; липень 2014 року 101,4% = 1,014; вересень 2014 року 103,72% = 1,037; жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року 101,9% = 1,019; грудень 2014 року103,0% = 1,030; січень 2015 року 103,1% = 1,031; лютий 2015 року 105,3 = 1,053; березень 2015 року 110,8% = 1,108; квітень 2015 року 114% = 1,140; травень 2015 року 102,2% = 1,022; листопад 2015 року 101,55% = 1,016; квітень 2016 року 105,79% = 1,058; жовтень 2016 року 104,0% = 1,040; січень 2017 року 103,85% = 1,038; квітень 2017 року 103,74% = 1,037; липень 2017 року 103,13% =1,031; жовтень 2017 року 103,12% = 1,031; січень 2018 року 103,44% = 1,034.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018, а саме: 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 (353,3%).

Отже, величина приросту індексу споживчих цін становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.

У цій справі відповідач у березні 2018 року підвищив посадові оклади, що підтверджується відзивом. За інформаційною довідкою відповідача грошове забезпечення позивача становило у лютому 2018 року 12 706,00 грн, у березні 2018 року 13 684,94 грн.

Отже, А = 13 684,94 ? 12 706,00 = 978,94 грн.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав – 1 762,00 грн.

Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4 463,15 грн. (1 762,00 грн. х 253,30% /100 = 4 463,15 грн).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23, від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21, 25.09.2025 у справі № 320/15393/21.

Оскільки А (978,94 грн) менше за Б (4 463,15 грн), умова виникнення права на індексацію-різницю виконана. Її розмір становить 4 463,15 ? 978,94 = 3 484,21 грн щомісяця.

Суд звертає увагу, що відповідач у відзиві сам навів розрахунок за методикою Верховного Суду та отримав результат 3 484,21 грн. Таким чином, відповідач фактично визнав обставини, з якими закон пов`язує виникнення права позивача, і заперечує лише проти розміру суми, заявленої позивачем. Інших заперечень по суті цього права відзив не містить.

Оцінка доводів відповідача.

Щодо виплати в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1282-XII індексація проводиться в межах фінансових ресурсів бюджетів. Проте ця норма визначає джерело та порядок фінансування, а не умови виникнення права на індексацію. Право на індексацію-різницю гарантоване законом і виникає у разі настання обставин, визначених пунктом 5 Порядку № 1078. Обов`язок виплатити її не обумовлений наявністю чи відсутністю відповідних асигнувань на певний рік.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмеженість бюджетного фінансування не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення (постанова від 18.10.2023 у справі № 200/5301/22), а повноваження відповідача щодо її виплати не є дискреційними.

Покладення на особу негативних наслідків відсутності видатків, які відповідач як розпорядник бюджетних коштів повинен був передбачити, порушувало б принцип юридичної визначеності та право особи на отримання гарантованих законом виплат.

Суд також ураховує, що за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі, ЄСПЛ) поняття «майно» охоплює не лише наявне майно, а й майнові інтереси, зокрема вимоги, щодо яких особа може стверджувати, що має принаймні «законні очікування» на їх реалізацію. Таке очікування виникає, коли право на виплату має достатню підставу в національному законодавстві та підтверджене усталеною судовою практикою (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopeckэ v. Slovakia) від 28.09.2004, заява № 44912/98).

Право позивача на індексацію-різницю за абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 ґрунтується на імперативних нормах закону та підзаконного акта, а умови його виникнення і порядок визначення розміру витлумачені Верховним Судом у сталій практиці, викладеній вище. Тому ця вимога має достатню підставу в національному праві і є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

ЄСПЛ також наголошує, що принцип «належного урядування» (good governance) зобов`язує державні органи діяти вчасно, належним і якомога послідовнішим чином, а помилки чи неналежне виконання обов`язків органами влади не можуть бути покладені на особу та не повинні призводити до порушення її майнових прав (рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04). За правовою позицією ЄСПЛ державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на виправдання невиконання своїх зобов`язань перед особою.

З огляду на це суд дійшов висновку, що посилання відповідача на виплату індексації лише в межах бюджетних асигнувань не може бути підставою для відмови у виплаті гарантованої законом суми.

Така відмова становила б втручання у право позивача мирно володіти майном, яке не відповідає критерію законності та пропорційності, оскільки не ґрунтується на нормі закону, що обмежує відповідне право, а випливає з неналежного планування видатків самим розпорядником.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Щодо застосування спеціального законодавства про службу цивільного захисту суд зазначає, що Кодекс цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593, визначають особливості проходження такої служби, однак не виключають застосування Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, які регулюють індексацію грошових доходів. При цьому абзацом п`ятим пункту 2 Порядку № 1078 прямо передбачено індексацію грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу. Отже, доводи відповідача про те, що він не є військовим органом, не впливають на вирішення спору.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та Інструкцію № 623 суд вважає безпідставними, оскільки невключення індексації до складових грошового забезпечення та грошового атестата не виключає її виплату, яка регулюється Законом № 1282-XII та Порядком № 1078. Крім того, позивач просить стягнути індексацію за період проходження служби, а не включити її до грошового атестата чи виплатити при звільненні, тому наведені доводи не стосуються предмета спору.

Щодо посилання на постанову Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 суд зазначає, що наведена правова позиція визначає період виплати індексації до настання обставин, з якими закон пов`язує її припинення, зокрема підвищення грошового забезпечення, та не заперечує права позивача на її виплату.

Крім того, суд зазначає щодо розміру індексації, заявленого позивачем.

Позивач просить виплатити 4 463,15 грн щомісяця.

Ця сума є величиною Б, тобто можливою індексацією у березні 2018 року, без зменшення на розмір підвищення доходу.

Згідно з абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078 та позицією Верховного Суду з цього питання (справа № 320/8554/21, пункт 127) вона підлягає зменшенню на розмір підвищення доходу (А). Тому суд погоджується з доводом відповідача про те, що сума 4 463,15 грн не може бути розміром індексації-різниці, і визначає належну суму у розмірі 3 484,21 грн.

За результатами оцінки наявних доказів і доводів сторін суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці за абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 є протиправною.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити 3 484,21 грн щомісяця за відповідний період. У задоволенні решти вимог, а саме щодо суми, яка перевищує 3 484,21 грн (на 978,94 грн щомісяця), необхідно відмовити.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.), що підтверджується платіжною інструкцією від 30.06.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (адреса м. Київ, вулиця Межигірська, буд. 8, 04071 ЄДРПОУ 38537963) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

3. Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у розмірі 3 484,21 грн щомісяця за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (адреса м. Київ, вулиця Межигірська, буд. 8, 04071 ЄДРПОУ 38537963) на користь ОСОБА_1 понесенні ним судові витрати за сплату судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. 6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.