Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/29051/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року 320/29051/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва письмову заяву уповноваженого представника Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» (адреса 04212, місто Київ, вул. Богатирська, будинок 3Г; ЄДРПОУ 24744461) до Київської митниці (адреса 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А; ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Уповноважений представник позивача Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом у якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 09.05.2025 №100190/2025/000008/1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року ухвалено адміністративний позов залишити без руху. Позивачу надано п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 постановлено продовжити розгляд справи № 320/29051/25 за позовом Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 року ухвалено адміністративний позов задовольнити.

Суть заяви, що вирішується.

16.09.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла письмова заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, у якій просив суд ухвалити додаткове судове рішення у №320/29051/25 щодо розподілу судових витрат та стягнути з київської митниці на користь Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» (04212, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 3-Г, ідентифікаційний код 24744461) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 168,00 грн та послуги перекладу у розмірі 5 380,00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної заяви 29.09.2026 визначено головуючого суддю – Вісьтак М.Я.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання, зокрема, питання стосовно розподілу судових витрат та визначення способу виконання судового рішення, якщо суд вирішив питання про право.

При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення та встановлювати для сторін нові права або обов`язки, якщо такі не підлягали дослідженню під час розгляду адміністративної справи.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 7 статті 139 КАС України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України).

У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 4 статті 143 КАС України).

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 КАС України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина 1 статті 30 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина 2 статті 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 Закону № 5076-VI).

Ключовим питанням у справі є наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI (висновок Верховного Суду у справі № 826/14340/18 (постанова від 19.09.2023).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 (постанова від 16.11.2022) зазначила, що з аналізу статті 30 Закону № 5076-VI слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Верховний Суд у справі № 912/2620/21 (постанова від 24.01.2023) дійшов висновку, що ненадання детального опису робіт (наданих послуг) у разі, якщо умовами договору про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксовану оплату, не є самостійною підставою для відмови у стягненні таких витрат.

Отже, якщо сторони погодили гонорар за послуги адвоката у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є необов`язковим.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 910/13078/23 (додаткова постанова від 26.02.2025).

Верховний Суд у справі № 200/9888/19-а (постанова від 13.05.2021) виснував, що з запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.

Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 140/2165/19, від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23.

Ця ж позиція була викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про ухвалення у справі додаткового рішення, посилаючись на те, що під час ухвалення рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» (04212, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 3-Г, ідентифікаційний код 24744461) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 168,00 грн та послуги перекладу у розмірі 5 380,00 грн.

Позиція позивача полягає в тому, що ним було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги у справі № 320/29051/25 становить 18 168,00 грн.

Крім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 адміністративний позов приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання ухвали усунути зазначені в ній недоліки шляхом подання до суду належним чином перекладених українською мовою та засвідчених додатків до позову.

На виконання зазначеної ухвали позивачем подано перекладені українською мовою додатки до позову № 1– 4, № 6– 8, № 15, № 24– 25. Вартість послуг з перекладу становила 5 380,00 грн.

Разом з цим, у відзиві сторона відповідача заперечувала щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача полягає в тому, що щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу він надасть свою правову позицію після отримання від адвоката детального обґрунтування із зазначенням суми, яку він має намір стягнути, а також документального підтвердження обсягу та характеру наданих юридичних послуг у межах провадження.

Відповідач зазначає, що всі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають вимогам законодавства України та ґрунтуються на вимогах законодавства з питань державної митної справи. Позивачем не надано переконливих доказів порушення митним органом вимог нормативно-правових актів, тоді як правомірність дій та вимог митного органу відповідає положенням чинного законодавства та підтверджується відповідними доказами.

Верховний Суд у справі № 805/5029/18-а (постанова від 27.06.2024) вказав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у справі № 380/28411/23 (постанова від 05.12.2024) вказав, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у справі № 640/3098/20 (постанова від 28.04.2021), метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Оцінюючи заявлену позивачем до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 168,00 грн та послуги перекладу у розмірі 5 380,00 грн, суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом, зокрема договором про надання правничої допомоги № 02/2025 від 09.01.2025, додатком № 19 від 02.06.2025 до зазначеного договору, актом приймання наданих послуг № 11 від 15.09.2026 та платіжною інструкцією від 15.09.2026 № 15.

Крім того, матеріалами справи підтверджуються витрати позивача на послуги перекладу, зокрема платіжною інструкцією від 29.07.2025 № 23708 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 242 від 29.07.2025.

Разом з тим, при визначенні розміру витрат, що підлягають відшкодуванню, суд враховує не лише факт їх понесення, а й їх співмірність зі складністю справи, обсягом та характером виконаної адвокатом роботи, часом, необхідним для її виконання, а також значенням справи для позивача.

Суд враховує, що адміністративна справа № 320/29051/25 розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим судові засідання у справі не проводилися. Розгляд справи здійснювався на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів та поданих сторонами процесуальних документів.

При цьому спір стосувався правомірності рішення митного органу, а матеріали справи та характер спірних правовідносин не свідчать про їх особливу складність, яка б зумовлювала необхідність значних витрат часу та інтелектуальних зусиль адвоката.

Суд також враховує обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, зокрема підготовку та подання позовної заяви, опрацювання матеріалів справи та здійснення процесуального супроводу справи у письмовому провадженні. Водночас судових засідань у справі не проводилося.

З огляду на характер спірних правовідносин, порядок розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, відсутність судових засідань, обсяг матеріалів справи, а також характер та обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 168,00 грн є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн.

Щодо витрат на послуги перекладу суд зазначає, що такі витрати підтверджуються платіжною інструкцією від 29.07.2025 № 23708 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 242 від 29.07.2025 на суму 5 380,00 грн. Зазначені витрати були понесені позивачем у зв`язку з необхідністю виконання ухвали суду від 28.07.2025 про залишення позовної заяви без руху та подання до суду належним чином перекладених українською мовою додатків до позову.

Оскільки необхідність понесення витрат на переклад була безпосередньо пов`язана з розглядом цієї справи, їх розмір підтверджений належними доказами, а підстав для зменшення зазначеної суми судом не встановлено, суд вважає обґрунтованим відшкодування позивачу витрат на послуги перекладу у повному обсязі в розмірі 5 380,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат та стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн та витрат на послуги перекладу у розмірі 5 380,00 грн, а всього 14 380,00 грн.

Суд постановляє цю ухвалу з урахуванням перебування головуючого судді у відпустці.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

1. Заяву уповноваженого представника Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» (адреса 04212, місто Київ, вул. Богатирська, будинок 3Г; ЄДРПОУ 24744461) до Київської митниці (адреса 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А; ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн та витрати на послуги перекладу у розмірі 5 380,00 грн, а всього 14 380,00 грн.

3. У решті вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вісьтак М.Я.