Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/12427/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Київ № 320/12427/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 51 377, 19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків та має податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 51 377,19 грн, який виник унаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань за податковими деклараціями від 12.11.2021 № 9342994037, від 08.07.2022 № 9115945565 та від 16.11.2022 №9244603715. З метою погашення податкового боргу контролюючим органом направлено відповідачу податкову вимогу від 27.01.2022 № 005622-1306-2650, яка, за твердженням позивача, залишилася невиконаною. Позивач наголошує, що відповідно до положень Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати узгоджені суми податкових зобов`язань, а їх несплата у встановлені законодавством строки є підставою для вжиття контролюючим органом заходів примусового стягнення. Оскільки відповідачем у добровільному порядку податковий борг не погашено, позивач, посилаючись на положення статей 16, 59, 87 та 95 Податкового кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 51 377,19 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/12427/23, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 прийнято до провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Про відкриття провадження відповідач був проінформований шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку Укрпошта, на адресу місцезнаходження відповідача (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями списку згрупованих відправлень та рекомендованим повідомленням № 0600931873420, яке було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, серед іншого: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено про таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві як платник податків.

Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 51 377,19 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем самостійно визначених грошових зобов`язань з єдиного податку, задекларованих у податкових деклараціях, а саме:

- податковій декларації від 12.11.2021 №9342994037, відповідно до якої визначено грошове зобов`язання в розмірі 42 377,19 грн;

- податковій декларації від 08.07.2022 №9115945565, відповідно до якої визначено грошове зобов`язання в розмірі 4 500,00 грн;

- податковій декларації від 16.11.2022 №9244603715, відповідно до якої визначено грошове зобов`язання в розмірі 4 500,00 грн.

Загальна сума самостійно задекларованих та несплачених відповідачем грошових зобов`язань становить 51 377,19 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених сум грошових зобов`язань у встановлені податковим законодавством строки контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 27.01.2022 №005622-1306-2650, яку направлено на податкову адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

При цьому, поштове відправлення, яким направлялася зазначена податкова вимога, повернулося на адресу контролюючого органу за адресою місцереєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку податкового боргу та відомостей інтегрованої картки платника податків заборгованість відповідача з єдиного податку з фізичних осіб на момент звернення контролюючого органу до суду становила 51 377,19 грн.

Посилаючись на те, що відповідачем у добровільному порядку не сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань та відповідна заборгованість залишається непогашеною, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу в розмірі 51 377,19 грн.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), яким визначено порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів, а також правові підстави і порядок погашення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями пункту 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація є документом, який подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, із системного аналізу наведених положень податкового законодавства вбачається, що самостійне визначення платником податків суми податкового зобов`язання у поданій декларації є підставою для визнання такого зобов`язання узгодженим. При цьому обов`язок зі сплати відповідної суми виникає без необхідності прийняття контролюючим органом окремого рішення про її нарахування.

Як встановлено судом, податковий борг відповідача виник унаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб, визначених у податкових деклараціях від 12.11.2021 №9342994037 на суму 42 377,19 грн, від 08.07.2022 №9115945565 на суму 4 500,00 грн та від 16.11.2022 №9244603715 на суму 4 500,00 грн.

Таким чином, загальна сума задекларованих відповідачем грошових зобов`язань становить 51 377,19 грн.

Оскільки зазначені суми визначені відповідачем самостійно у поданих податкових деклараціях, вони відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України є узгодженими та підлягали сплаті у строки, встановлені податковим законодавством.

Водночас із наданих позивачем відомостей інтегрованої картки платника податків та розрахунку податкового боргу вбачається, що вказані грошові зобов`язання у встановлені строки відповідачем не сплачені, внаслідок чого набули статусу податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Стосовно дотримання контролюючим органом установленого законодавством порядку вжиття заходів щодо погашення податкового боргу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.4 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов`язань контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 27.01.2022 №005622-1306-2650, яку направлено за податковою адресою відповідача.

Поштове відправлення з указаною податковою вимогою повернулося на адресу контролюючого органу з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання.

Оцінюючи зазначені обставини, суд враховує положення статті 42 ПК України, якою врегульовано порядок листування контролюючих органів із платниками податків.

Так, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходженням фактичного місця розташування платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, податковим законодавством передбачено правові наслідки неможливості фактичного вручення платнику податків документа, належним чином направленого контролюючим органом за його податковою адресою.

При цьому визначальне значення для встановлення факту належного направлення податкової вимоги має дотримання контролюючим органом передбаченого законом порядку її надсилання, а не виключно обставина фактичного отримання відповідного поштового відправлення адресатом.

За умови підтвердження направлення податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення за належною податковою адресою відповідача повернення такого відправлення з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання саме по собі не свідчить про порушення контролюючим органом установленого порядку повідомлення платника податків.

Відтак суд доходить висновку, що направлення відповідачу податкової вимоги від 27.01.2022 №005622-1306-2650 відповідає передбаченому податковим законодавством порядку вжиття заходів щодо погашення податкового боргу.

Крім того, суд враховує, що після направлення зазначеної податкової вимоги розмір податкового боргу відповідача збільшився внаслідок виникнення нових узгоджених грошових зобов`язань, визначених у податкових деклараціях від 08.07.2022 та від 16.11.2022.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується або зменшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, законодавець пов`язує необхідність повторного направлення податкової вимоги не з фактом зміни розміру податкового боргу, а з обставинами його повного погашення після направлення попередньої вимоги.

За змістом зазначеної правової норми збільшення суми податкового боргу внаслідок несплати нових узгоджених грошових зобов`язань не породжує обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу, якщо раніше існуючий податковий борг не був повністю погашений.

Враховуючи, що податкова вимога від 27.01.2022 № 005622-1306-2650 була направлена відповідачу, на адресу місцереєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , у зв`язку з наявністю податкового боргу, який у подальшому не був погашений у повному обсязі, збільшення розміру заборгованості внаслідок несплати грошових зобов`язань за наступними податковими деклараціями не зумовлювало необхідності формування та направлення нової податкової вимоги.

Отже, податкова вимога від 27.01.2022 є належним заходом досудового інформування платника податків про необхідність погашення податкового боргу за умови безперервності його існування, а відсутність повторної податкової вимоги на збільшену суму заборгованості не перешкоджає її стягненню в судовому порядку.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, з урахуванням особливостей, визначених зазначеною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Водночас пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено спеціальний порядок стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи, відповідно до якого орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу такого платника. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи виникає за наявності узгодженого, але не сплаченого у встановлений законом строк грошового зобов`язання, дотримання передбаченого законодавством порядку направлення податкової вимоги та спливу визначеного законом строку для добровільного погашення заборгованості.

При цьому положення пункту 87.11 статті 87 ПК України є спеціальними щодо порядку стягнення податкового боргу саме з фізичних осіб, у тому числі зареєстрованих як фізичні особи-підприємці.

Відповідно, примусове стягнення податкового боргу з такої особи здійснюється на підставі судового рішення, яке підлягає виконанню в установленому законодавством порядку.

Суд враховує, що з моменту направлення відповідачу податкової вимоги від 27.01.2022 до звернення контролюючого органу з цим позовом минув установлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк, протягом якого платник податків мав можливість добровільно погасити податковий борг.

Однак відповідачем відповідного обов`язку не виконано, внаслідок чого за ним продовжує обліковуватися заборгованість з єдиного податку в загальному розмірі 51 377,19 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення позивачем вказаних витрат суду не надано, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцереєстрації: АДРЕСА_1 ) податковий борг у розмірі 51 377 (п`ятдесят одна тисяча триста сімдесят сім) грн 19 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.