Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/18580/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Київ № 320/18580/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕКОЛЕД"

про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головного управління ДПС у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕКОЛЕД" про стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих платника податків, на суму податкового боргу у розмірі 588 480,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКОЛЕД» (код ЄДРПОУ 40650351) перебуває на податковому обліку в контролюючих органах та має непогашений податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 588 480,80 грн. Позивач вказує, що зазначена заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем узгоджених сум грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 01.03.2018 №0026415112, від 29.03.2018 №0034945112, від 20.04.2018 №0043315112 та від 20.12.2018 №0021905112. На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу від 23.04.2018 №99151-51, яка, за твердженням позивача, була вручена уповноваженій особі відповідача та повернулася до контролюючого органу після закінчення терміну зберігання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/18580/23, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Про відкриття провадження відповідач був проінформований шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку Укрпошта, на адресу місцезнаходження відповідача (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): 03179, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 87, оф. 9, що підтверджується відомостями списку згрупованих відправлень та рекомендованим повідомленням № 0600931860043, яке було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, серед іншого: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено про таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКОЛЕД» (код ЄДРПОУ 40650351) зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в контролюючих органах як платник податків.

Відповідно до відомостей, наведених позивачем з посиланням на інтегровану картку платника податків, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКОЛЕД» обліковується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 588 480,80 грн.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, зазначена заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом на підставі таких податкових повідомлень-рішень:

- від 01.03.2018 № 0026415112;

- від 29.03.2018 № 0034945112;

- від 20.04.2018 № 0043315112;

- від 20.12.2018 № 0021905112.

У зв`язку з несплатою відповідачем сум грошових зобов`язань контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 23.04.2018 № 99151-51, яку направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКОЛЕД».

За твердженням позивача, зазначена податкова вимога направлялася відповідачу в установленому законодавством порядку, однак поштове відправлення повернулося до контролюючого органу у зв`язку із закінченням установленого строку зберігання. Згідно з відомостями, наведеними контролюючим органом, станом на дату звернення до суду податковий борг відповідача становить 588 480,80 грн.

Посилаючись на те, що відповідачем у добровільному порядку не забезпечено погашення зазначеної заборгованості, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКОЛЕД» у банках, які обслуговують такого платника податків, у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 588 480,80 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення податкового боргу у примусовому порядку.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який визначає порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів, а також порядок погашення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у визначеному цим Кодексом порядку.

Таким чином, визначальною ознакою податкового боргу є наявність грошового зобов`язання, яке набуло статусу узгодженого, однак не було виконане платником податків у встановлений законодавством строк.

За змістом пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України у передбачених законом випадках контролюючий орган самостійно визначає суму грошового зобов`язання платника податків.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму протягом десяти робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При цьому положеннями статті 56 Податкового кодексу України передбачено право платника податків на оскарження рішень контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку.

Системний аналіз наведених положень законодавства свідчить, що грошове зобов`язання, визначене контролюючим органом, за умови належного повідомлення платника податків та відсутності обставин, які перешкоджають його узгодженню, підлягає обов`язковій сплаті у встановлений законом строк. Невиконання такого обов`язку є підставою для виникнення податкового боргу та застосування передбачених Податковим кодексом України заходів щодо його погашення.

Як встановлено судом, підставою виникнення спірної заборгованості стали грошові зобов`язання з податку на додану вартість, визначені контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень від 01.03.2018 №0026415112, від 29.03.2018 №0034945112, від 20.04.2018 №0043315112 та від 20.12.2018 №0021905112.

За відомостями інтегрованої картки платника податків, на які посилається позивач, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕКОЛЕД» обліковується заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 588 480,80 грн.

Суд зазначає, що інтегрована картка платника податків є формою оперативного обліку нарахованих та сплачених сум податків і зборів, яка відображає стан розрахунків платника податків із бюджетом. Відомості такої картки підлягають оцінці судом у сукупності з документами, на підставі яких здійснювалися відповідні нарахування, та доказами сплати або погашення грошових зобов`язань.

При цьому сама по собі наявність облікового запису про заборгованість не звільняє контролюючий орган від обов`язку підтвердити правові підстави її виникнення, узгодженість відповідних грошових зобов`язань та правильність визначення заявленої до стягнення суми.

Водночас суд наголошує, що предметом розгляду цієї адміністративної справи є стягнення податкового боргу, а не перевірка правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначені відповідні грошові зобов`язання.

За умови набуття такими податковими повідомленнями-рішеннями статусу узгоджених та відсутності рішень про їх скасування або зміну суд не має підстав у межах цього спору повторно здійснювати перевірку обґрунтованості визначення контролюючим органом податкових зобов`язань по суті.

При цьрму, до предмета доказування у цій справі належить встановлення обставин належного доведення податкових повідомлень-рішень до відома платника податків, узгодженості визначених ними грошових зобов`язань, їх несплати у встановлений законом строк, дотримання контролюючим органом процедури направлення податкової вимоги та наявності непогашеного податкового боргу в розмірі, заявленому до стягнення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виникає податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З аналізу наведених положень вбачається, що податкова вимога є передбаченим законом заходом реагування контролюючого органу на невиконання платником податків обов`язку щодо сплати узгодженого грошового зобов`язання та спрямована на повідомлення такого платника про необхідність погашення наявного податкового боргу.

При цьому законодавець не пов`язує необхідність направлення нової податкової вимоги з кожною подальшою зміною розміру податкового боргу, якщо раніше сформований борг не був погашений у повному обсязі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.04.2024 у справі №2240/2912/18, відповідно до якої у разі збільшення розміру податкового боргу після направлення податкової вимоги контролюючий орган не зобов`язаний надсилати нову податкову вимогу.

Водночас Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення обставин безперервності існування податкового боргу після направлення первісної вимоги.

Як вбачається з обставин справи, контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 23.04.2018 № 99151-51 та направлена відповідачу, за юридичною адресою, а саме: 03179, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 87, оф. 9.

Суд зауважує, що обставина визначення частини грошових зобов`язань після дати формування податкової вимоги сама по собі не свідчить про порушення встановленого законодавством порядку стягнення податкового боргу.

Вирішальне значення у цьому випадку має встановлення факту існування у відповідача непогашеного податкового боргу на момент направлення первісної вимоги та відсутності його повного погашення у подальшому.

Отже, за умови підтвердження безперервності існування податкового боргу відсутність окремої податкової вимоги щодо грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2018 №0021905112, не може розцінюватися як самостійна підстава для відмови в задоволенні позову.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків чи його представнику, а також в інших випадках, передбачених цією нормою.

З огляду на це, повернення поштового відправлення із зазначенням причини невручення не в усіх випадках свідчить про недотримання контролюючим органом процедури повідомлення платника податків.

Правове значення має належне направлення відповідного документа за податковою адресою платника податків та дотримання встановленого законом порядку його вручення.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, у межах визначених законом повноважень.

Положеннями пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів із рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, законодавством установлено послідовний порядок примусового погашення податкового боргу, який передбачає виникнення узгодженого грошового зобов`язання, його несплату в установлені строки, направлення платнику податків податкової вимоги та, за наявності передбачених законом умов, звернення контролюючого органу до суду.

При цьому звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків є передбаченим законом способом реалізації контролюючим органом своїх повноважень щодо забезпечення надходження до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань.

Суд звертає увагу, що обов`язок зі сплати податків і зборів є публічно-правовим обов`язком платника податків, виконання якого не може залежати виключно від його волевиявлення.

Невиконання такого обов`язку в установлені законом строки порушує визначений державою порядок справляння податків і зборів та є підставою для застосування передбачених законодавством заходів примусового стягнення за умови дотримання контролюючим органом відповідної процедури.

Водночас суд наголошує, що застосування примусових заходів повинно ґрунтуватися не лише на формальному встановленні факту обліку податкової заборгованості, а й на належному підтвердженні всіх юридично значущих обставин, з якими законодавець пов`язує виникнення права на її примусове стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення позивачем вказаних витрат суду не надано, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕКОЛЕД" (ЄДРПОУ: 40650351, місцезнаходження: 03179, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 87, оф. 9) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 588 480 (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.