Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/13798/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Київ № 320/13798/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Приватного підприємства «Стимул»

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві з позовом до Приватного підприємства «Стимул» про стягнення податкового боргу у розмірі 12 334, 61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за Приватним підприємством «СТИМУЛ» обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 12 334,61 грн, який виник унаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2017 №0194991201. З метою погашення податкової заборгованості контролюючим органом сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу від 21.03.2018 №55801-17, яка повернулася з відміткою про закінчення терміну зберігання. Оскільки відповідачем у добровільному порядку податковий борг не погашено, позивач, посилаючись на положення Податкового кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення відповідної суми заборгованості з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/13798/23, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Про прийняття справи до провадження відповідач був проінформований шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку Укрпошта, на адресу місцезнаходження відповідача (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): 04078, м. Київ, вул. Межлва, буд. 19-А, кв. 7, що підтверджується відомостями списку згрупованих відправлень та рекомендованим повідомленням № 0600931846075, яке було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, серед іншого: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «СТИМУЛ» (код ЄДРПОУ 31281900) перебуває на податковому обліку в контролюючому органі як платник податків та зборів.

Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби України «Податковий блок», за Приватним підприємством «СТИМУЛ» обліковується податкова заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 12 334,61 грн.

Судом встановлено, що зазначена заборгованість виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.12.2017 №0194991201 (форма «ПС»), яким контролюючим органом визначено відповідачу грошове зобов`язання у розмірі 12 334,61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, визначена сума грошового зобов`язання відповідачем у добровільному порядку сплачена не була, внаслідок чого за ним утворилася податкова заборгованість.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми грошового зобов`язання контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 21.03.2018 №55801-17, яку направлено на адресу Приватного підприємства «СТИМУЛ» засобами поштового зв`язку.

Водночас, як зазначає позивач та вбачається з відповідного поштового повідомлення, направлена відповідачу податкова вимога повернулася до контролюючого органу з відміткою про закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до відомостей, наданих контролюючим органом, станом на час звернення позивача до суду за Приватним підприємством «СТИМУЛ» продовжує обліковуватися податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 12 334,61 грн.

Доказів погашення зазначеної заборгованості у добровільному порядку матеріали справи не містять. З огляду на непогашення відповідачем податкової заборгованості Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з цим адміністративним позовом про стягнення з Приватного підприємства «СТИМУЛ» податкового боргу в розмірі 12 334,61 грн з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення податкового боргу у примусовому порядку.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, а також порядок погашення податкових зобов`язань і податкового боргу регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, обов`язок зі своєчасної та повної сплати податкових зобов`язань є безпосереднім обов`язком платника податків, установленим законом, невиконання якого зумовлює виникнення передбачених податковим законодавством правових наслідків.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків охоплює, зокрема, суми податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають сплаті відповідно до вимог податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, для кваліфікації відповідної суми як податкового боргу необхідним є встановлення факту виникнення грошового зобов`язання, набуття ним статусу узгодженого та його несплати платником податків у визначений законодавством строк.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у відповідних положеннях цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму у встановлений законом строк, крім випадків, коли протягом такого строку розпочинається процедура оскарження рішення контролюючого органу.

Водночас відповідно до положень статті 56 ПК України платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку. При цьому у випадках, передбачених цією статтею, оскаржуване грошове зобов`язання не набуває статусу узгодженого до завершення відповідної процедури оскарження.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії, на підставі якого контролюючим органом визначається грошове зобов`язання платника податків. За умови належного вручення такого рішення, відсутності його оскарження у визначеному законом порядку та несплати грошового зобов`язання після спливу встановленого строку відповідна сума набуває статусу податкового боргу.

Як встановлено судом, підставою виникнення заявленої до стягнення заборгованості Приватного підприємства «СТИМУЛ» є податкове повідомлення-рішення від 06.12.2017 №0194991201, відповідно до якого контролюючим органом визначено грошове зобов`язання у розмірі 12 334,61 грн.

Відомості інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби України «Податковий блок» відображають наявність за відповідачем заборгованості у зазначеному розмірі.

Суд зазначає, що відомості податкового обліку мають оцінюватися у взаємозв`язку з документами, на підставі яких здійснено відповідні нарахування, оскільки саме сукупність таких доказів дає можливість установити правові підстави виникнення грошового зобов`язання, його розмір та стан розрахунків платника податків із бюджетом.

При цьому предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є не лише факт відображення відповідної суми в облікових даних контролюючого органу, а й наявність передбачених законом підстав для її примусового стягнення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, зокрема, якщо їх надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При цьому положення статті 42 ПК України передбачають правові наслідки неможливості вручення платнику податків відповідного документа з причин, зазначених поштовою службою, за умови дотримання контролюючим органом установленого порядку його направлення.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 21.03.2018 №55801-17, яку направлено відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 04078, м. Київ, вул. Межлва, буд. 19-А, кв. 7 та яка повернулася відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Оцінюючи зазначені обставини, суд виходить із того, що законодавством передбачено обов`язок контролюючого органу забезпечити направлення податкової вимоги у встановленому порядку, водночас фактичне отримання документа адресатом не в усіх випадках є обов`язковою умовою настання юридичних наслідків такого направлення.

За умови направлення документа за належною податковою адресою платника податків із дотриманням вимог статті 42 ПК України саме по собі його повернення з відміткою про закінчення строку зберігання не свідчить про порушення контролюючим органом установленого законом порядку повідомлення платника податків.

Інше тлумачення відповідних положень податкового законодавства фактично ставило б можливість реалізації контролюючим органом передбачених законом повноважень у залежність виключно від фактичного отримання платником податків поштової кореспонденції, навіть у випадку належного виконання контролюючим органом покладеного на нього обов`язку щодо її направлення.

Водночас визначальним для оцінки належності повідомлення є саме дотримання встановленої законом процедури направлення податкової вимоги, а не виключно факт її фактичного вручення адресату.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується або зменшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення. Якщо податковий борг після направлення вимоги не був погашений у повному обсязі, повторне направлення податкової вимоги у зв`язку зі зміною його розміру не вимагається.

Відтак правове значення податкової вимоги полягає у повідомленні платника податків про наявність податкового боргу та необхідність його погашення, а її належне направлення є однією з передбачених законом передумов застосування заходів примусового стягнення.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків здійснюються не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та інших визначених цією нормою рахунків здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із системного аналізу наведених норм убачається, що законодавець пов`язує можливість застосування примусових заходів зі стягнення податкового боргу з наявністю сукупності юридично значущих обставин, а саме: існування узгодженого та несплаченого грошового зобов`язання, виникнення податкового боргу, належного направлення платнику податків податкової вимоги, спливу передбаченого законом строку після її направлення та наявності непогашеної заборгованості, яка може бути стягнута у встановленому законом порядку.

Водночас повноваження контролюючого органу щодо примусового стягнення податкового боргу не є необмеженими, а реалізуються виключно в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення коштів із рахунків платника податків є передбаченим законом способом реалізації владних повноважень щодо забезпечення надходження до бюджету належних платежів. При цьому судове рішення виступає необхідною правовою підставою для застосування відповідного механізму примусового стягнення.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи про стягнення податкового боргу перевірці підлягають правові передумови виникнення та існування такого боргу, його розмір і дотримання контролюючим органом процедури стягнення. Водночас такий розгляд не підміняє самостійної процедури оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення позивачем вказаних витрат суду не надано, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з розрахункових рахунків Приватного підприємства «Стимул» (ЄДРПОУ: 31281900, місцезнаходження: 04078, м. Київ, вул. Межлва, буд. 19-А, кв. 7) податковий борг у розмірі 12 334 (дванадцять тисяч триста тридцять чотири) грн 61 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.