Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/8859/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Київ № 320/8859/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Філд»

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Філд», в якому просить суд стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Філд» податковий борг у розмірі 268 887,41 грн по платежу 50 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Філд», обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 268 887,41 грн, який виник унаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань. Зокрема, відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік, відповідно до якої самостійно визначено податкове зобов`язання у розмірі 298 000,14 грн. Водночас відповідачем частково сплачено зазначене зобов`язання у сумі 29 112,73 грн, унаслідок чого несплачений залишок становить 268 887,41 грн. Позивач наголошує, що відповідно до положень Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків грошове зобов`язання вважається узгодженим та підлягає обов`язковій сплаті у встановлені законодавством строки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Про відкриття провадження відповідач був проінформований шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку Укрпошта, на адресу місцезнаходження відповідача (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 9-Б, що підтверджується відомостями списку згрупованих відправлень та рекомендованим повідомленням № 0600921640614, яке було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, серед іншого: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено про таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Філд» (код ЄДРПОУ 42025001) зареєстроване як юридична особа, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, із місцезнаходженням за адресою: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 9-Б, та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Філд» подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік №11125198, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в загальному розмірі 298 000,14 грн.

Водночас відповідно до наданих позивачем відомостей відповідачем здійснено часткову сплату самостійно задекларованих податкових зобов`язань у розмірі 29 112,73 грн, унаслідок чого несплачений залишок податкових зобов`язань становить 268 887,41 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених сум грошових зобов`язань контролюючим органом 11.04.2023 сформовано податкову вимогу №00000503-1305-0716 про наявність податкового боргу, яку направлено на адресу платника податків засобами поштового зв`язку.

Разом із тим зазначене поштове відправлення повернуто контролюючому органу без вручення адресату, про що свідчать відомості поштового відправлення за формою №20 (№8960012759919).

Згідно з відомостями, наведеними позивачем, після формування та направлення податкової вимоги заборгованість відповідача з орендної плати з юридичних осіб у повному обсязі погашена не була.

Таким чином, за даними контролюючого органу, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Філд» обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 268 887,41 грн, який виник унаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань.

Вважаючи, що наявність непогашеного податкового боргу є підставою для застосування передбачених Податковим кодексом України заходів його примусового стягнення, Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Саме наявність у відповідача непогашеної податкової заборгованості у розмірі 268 887,41 грн та необхідність її стягнення в судовому порядку зумовили виникнення спірних правовідносин і звернення позивача до адміністративного суду.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення податкового боргу у примусовому порядку.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), яким визначено порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів, а також порядок погашення податкових зобов`язань і податкового боргу.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пунктів 36.1, 36.3 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Отже, обов`язок зі сплати податків і зборів виникає безпосередньо на підставі закону та підлягає виконанню платником податків незалежно від вчинення контролюючим органом додаткових дій, крім випадків, прямо передбачених податковим законодавством.

Особливості справляння плати за землю врегульовано розділом XII ПК України.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовуються відповідно до вимог статей 285– 287 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець покладає на платника плати за землю обов`язок самостійно визначити належні до сплати суми податкових зобов`язань, задекларувати їх та забезпечити своєчасне і повне надходження відповідних коштів до бюджету.

Водночас самостійне декларування грошового зобов`язання має самостійне юридичне значення, оскільки свідчить про визначення платником податків розміру власного податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що податкове зобов`язання, самостійно визначене платником у поданій ним податковій декларації, є узгодженим у силу прямої вказівки закону та не потребує додаткового підтвердження шляхом прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.

При цьому обставина самостійного визначення платником податків суми грошового зобов`язання виключає необхідність повторного встановлення контролюючим органом його розміру для цілей виникнення обов`язку зі сплати такого зобов`язання.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Філд» 16.02.2022 подано податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік №11125198, відповідно до якої самостійно визначено податкове зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в загальному розмірі 298 000,14 грн.

Отже, зазначена сума грошового зобов`язання набула статусу узгодженої внаслідок її самостійного декларування відповідачем.

Водночас із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем здійснено часткову сплату задекларованого грошового зобов`язання у розмірі 29 112,73 грн, унаслідок чого несплачений залишок становить 268 887,41 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, визначальними ознаками податкового боргу є наявність узгодженого грошового зобов`язання та невиконання платником податків обов`язку з його сплати у встановлений законом строк.

За змістом наведеного правового регулювання несплата самостійно задекларованого податкового зобов`язання у визначені законодавством строки зумовлює набуття несплаченою сумою статусу податкового боргу без необхідності прийняття контролюючим органом будь-якого додаткового рішення про його визначення.

Отже, невиконання відповідачем обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у повному обсязі є правовою підставою для виникнення податкового боргу в розмірі 268 887,41 грн.

При цьому суд звертає увагу, що предметом розгляду цієї справи є не правомірність визначення контролюючим органом податкового зобов`язання, а питання наявності правових підстав для примусового погашення вже узгодженої суми грошового зобов`язання, яка не була сплачена платником податків у встановлений законом строк.

Відтак у межах цього спору першочерговому встановленню підлягають обставини виникнення грошового зобов`язання, його узгодженості, спливу встановленого строку сплати, фактичного розміру непогашеної заборгованості та дотримання контролюючим органом передбаченої законом процедури її стягнення.

Порядок направлення платникам податків податкових вимог врегульовано статтею 59 ПК України.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Зі змісту наведеної норми вбачається, що направлення податкової вимоги є передбаченим законодавством заходом реагування контролюючого органу на невиконання платником податків обов`язку зі сплати узгоджених грошових зобов`язань.

Судом встановлено, що у зв`язку з наявністю у відповідача податкової заборгованості контролюючим органом 11.04.2023 сформовано податкову вимогу №00000503-1305-0716, яку направлено відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 9-Б.

Відповідне поштове відправлення повернуто контролюючому органу без вручення адресату, що підтверджується наданими відомостями поштового відправлення №8960012759919 та довідкою за формою №20.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено правові наслідки неможливості вручення документа платнику податків поштовою службою, зокрема у зв`язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням платника, відмовою прийняти документ, незнаходженням фактичного місця розташування платника або з інших причин.

У такому випадку документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, податкове законодавство пов`язує належність виконання контролюючим органом обов`язку з направлення податкової вимоги не виключно з фактом її фактичного отримання платником податків, а й із дотриманням установленого законом порядку направлення відповідного документа.

При цьому саме собою повернення поштового відправлення без вручення адресату не свідчить про порушення контролюючим органом процедури повідомлення платника податків, якщо документ було направлено за належною податковою адресою з дотриманням установлених законом вимог, а причина його невручення підтверджується належними доказами.

Разом із тим суд наголошує, що належне направлення податкової вимоги є самостійною юридично значущою обставиною, яка підлягає встановленню при вирішенні питання про правомірність застосування заходів примусового стягнення податкового боргу.

За змістом пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

Таким чином, законодавець не пов`язує чинність належним чином направленої податкової вимоги з незмінністю розміру податкового боргу. Визначальним у цьому випадку є збереження непогашеної податкової заборгованості.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, які обслуговують такого платника, здійснюється за рішенням суду в порядку, визначеному зазначеною нормою.

Пунктом 95.4 статті 95 ПК України передбачено стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить платнику податків, на підставі рішення суду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених норм свідчить, що примусове погашення податкового боргу становить законодавчо врегульовану процедуру, застосування якої допускається за наявності визначених законом матеріальних і процесуальних передумов.

Водночас законодавче закріплення повноваження контролюючого органу на вжиття заходів примусового стягнення не звільняє його від обов`язку довести наявність податкового боргу, його розмір та дотримання порядку застосування відповідного способу стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення позивачем вказаних витрат суду не надано, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Філд» (ЄДРПОУ: 42025001, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 9-Б) податковий борг у розмірі 268 887 (двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн 41 коп по платежу 50 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.