Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №320/15134/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ № 320/15134/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача – Ясько І.В.

від відповідача – Дорош А.Б.

від третьої особи – не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол"

до Головного управління ДПС у Львівській області

третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.02.2024 №4017/13-01-07-06, №4018/13-01-07-06, №4020/13-01-07-06, №4021/13-01-07-06, №4022/13-01-07-06 та №4023/13-01-07-06, прийняті за результатами документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 05.01.2024 №400/13-01-07-06/33895476.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки, результати якої стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень. На думку товариства, строк перевірки закінчився 24.02.2022, а наказ про її продовження від 21.02.2022 № 522-ПС платнику податків не вручався. Відтак позивач вважає, що у грудні 2023 року посадові особи контролюючого органу не мали повноважень продовжувати перевірку та витребовувати документи. Позивач також зазначає, що пред`явлені йому направлення не містили належно оформлених відомостей про продовження перевірки, а видання наказу від 08.12.2023 № 4463-ПС призвело до перевищення допустимого строку її проведення. Оскільки вимоги про надання документів, на переконання товариства, були незаконними, невиконання таких вимог не могло бути підставою для складання актів про ненадання документів та формування на їх основі висновків перевірки. У заяві від 03.03.2026 позивач додатково послався на призначення перевірки під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, порушення права на розгляд заперечень на акт перевірки та невідповідність оформлення цього акта вимогам законодавства. Товариство стверджує, що отримало акт 17.01.2024, а тому заперечення від 29.01.2024 подало своєчасно. Посилання в акті на відомості інформаційних систем ДПС позивач розцінює як підтвердження неналежного проведення документальної перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, додаткові пояснення та заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що перевірка була передбачена планом-графіком, наказ і повідомлення про її початок отримані товариством завчасно, направлення пред`явлені головному бухгалтеру, а посадових осіб допущено до проведення перевірки. На переконання відповідача, перевірка не була завершена до початку повномасштабного вторгнення та запровадження воєнного стану. Після встановлення простою у роботі ДПС проведення контрольних заходів фактично припинилося, а надалі перевірки були зупинені законом. Відповідач вважає, що з набранням чинності Законом України від 09.11.2023 №3453-IX відпали законодавчі обмеження для поновлення перевірки позивача, у зв`язку із чим із 08.12.2023 її проведення поновлено на невикористаний строк відповідно до підпункту 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Відповідач наголошує, що наказ від 21.02.2022 № 522-ПС фактично не реалізовувався, натомість наказ від 08.12.2023 № 4463-ПС про продовження перевірки з 11.12.2023 на десять робочих днів вручено представнику товариства. Вважає помилковим додавання двох передбачених наказами строків без урахування того, чи відбувалося проведення перевірки протягом кожного з них, а також включення часу складання акта до тривалості контрольного заходу. Щодо витребування документів відповідач зазначає, що товариство було обізнане з предметом перевірки ще з січня 2022 року. Після її поновлення запити вручалися повторно, однак запитуваних пояснень та документів у визначені строки не надано, про що складені відповідні акти. На думку відповідача, використання податкової інформації поряд із наявними документами відповідає статті 83 Податкового кодексу України. Доводи позивача про нерозгляд заперечень відповідач заперечує з посиланням на отримання акта уповноваженою особою товариства 11.01.2024. Вважає, що десятиденний строк сплив 25.01.2024, тоді як заперечення датовані 29.01.2024 та зареєстровані контролюючим органом 30.01.2024. У поясненнях від 02.04.2026 відповідач також навів аргументи щодо застосування законодавства про мораторій з урахуванням поновлення і завершення перевірки у грудні 2023 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 клопотання представника Головного управління ДПС у Львівській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗОЛ" про поновлення строку звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2024 № 18447/13-01-07-06 “форми ПС” - відмовлено. Заяву про збільшення розміру позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЗОЛ" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2024 № 18447/13-01-07-06 “форми ПС” залишено без розгляду.

З урахуванням зазначеної ухвали, предметом розгляду є позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2024 № 4017/13-01-07-06, № 4018/13-01-07-06, № 4020/13-01-07-06, № 4021/13-01-07-06, № 4022/13-01-07-06 та № 4023/13-01-07-06.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано від Державної податкової служби України належним чином засвідчену копію Висновку аналітичного дослідження від 27.07.2023 № 408/99-00-08-01-03-10/33895476.

На виконання вимог зазначеної ухвали Державна податкова служба України подала до суду копію висновку аналітичного дослідження від 27.07.2023 № 408/99-00-08-01-03-10/33895476.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі Головне управління ДПС у м. Києві як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Головне управління ДПС у м. Києві, залучене до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подало письмові пояснення щодо обставин призначення, проведення та оформлення результатів документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МІЗОЛ». У поясненнях третя особа зазначила, що перевірку проведено на виконання наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 05.01.2022 № 16-ПП, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2022 рік та на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України. Перевіркою охоплено питання дотримання товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 30.09.2021. За твердженням третьої особи, товариство було завчасно поінформоване про проведення перевірки. Письмове повідомлення від 05.01.2022 № 85/6/13-01-07-13-15 разом із копією наказу від 05.01.2022 № 16-ПП направлено платнику поштовим відправленням із повідомленням про вручення та отримано ним 10.01.2022. Направлення на перевірку пред`явлено 28.01.2022 у м. Львові під розписку головному бухгалтеру товариства Василенко Людмилі Миколаївні. Третя особа наголосила, що перевірка проводилася з відома директора товариства Янішевської Юлії Сергіївни та у присутності головного бухгалтера, а в журналі реєстрації перевірок підприємства 28.01.2022 вчинено відповідні записи. Щодо подальшого проведення перевірки Головне управління ДПС у м. Києві пояснило, що її строк продовжувався на десять робочих днів на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 08.12.2023 № 4463-ПС. Копію цього наказу 11.12.2023 у м. Львові вручено під підпис представнику товариства адвокату Харіну Олексію Миколайовичу, який діяв на підставі ордера серії КС № 135611. За результатами контрольного заходу складено акт від 05.01.2024 № 400/13-01-07-06/33895476. Окремо третя особа повідомила про обставини направлення та вручення акта перевірки. Зазначила, що станом на 05.01.2024 посадові особи товариства були відсутні за адресою м. Київ, Кловський узвіз, буд. 13, у зв`язку із чим вручити акт їм або їхнім законним представникам особисто не було можливості. Відсутність посадових осіб зафіксовано актом від 05.01.2024 № 45/Ж6/26-15-07-01-05, а акт перевірки направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Посилаючись на рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, третя особа стверджувала, що підприємство отримало акт перевірки 11.01.2024. Головне управління ДПС у м. Києві також пояснило, що з метою завершення процедури реалізації результатів перевірки всі її матеріали передано до Головного управління ДПС у Львівській області. Зокрема, направлено документи щодо повідомлення товариства про перевірку, копії наказів про її призначення та продовження, направлення, ордер адвоката, запити про надання документів, акти про їх ненадання, отримані під час перевірки документи, акт перевірки з додатками, акт про відсутність посадових осіб товариства та поштові документи. Передання зазначених матеріалів третя особа пов`язувала з порядком взаємодії територіальних органів ДПС, визначеним Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом ДПС України від 04.09.2020 № 470. Крім того, третя особа повідомила, що не заперечує проти виклику за клопотанням позивача державних інспекторів Сергія Корчука, Світлани Артющенко та Віталія Нечиталюка для допиту як свідків щодо обставин проведення перевірки, та просила здійснювати розгляд справи без участі її представника.

Протокольною ухвалою від 27.04.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити справу по суті заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні допитано як свідків посадових осіб податкового органу, які проводили перевірку: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які надали пояснення щодо обставин проведення перевірки.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав доводи позовної заяви та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. Представник третьої особи у судове засідання не прибув. Третя особа належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду та подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області видано наказ від 05.01.2022 № 16-ПП, яким призначено проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЗОЛ» за період діяльності з 01.07.2018 по 30.09.2021.

Початок перевірки визначено з 28.01.2022, її тривалість - двадцять робочих днів.

Про призначення перевірки товариство повідомлено шляхом направлення засобами поштового зв`язку копії зазначеного наказу та письмового повідомлення від 05.01.2022 № 85/6/13-01-07-13-15, які отримані платником податків 10.01.2022.

На виконання наказу від 05.01.2022 № 16-ПП оформлено направлення на перевірку від 26.01.2022 № 655, № 656, № 657, № 658, № 659, № 660, № 661, № 662 та № 663.

Зазначені направлення 28.01.2022 пред`явлено головному бухгалтеру товариства Василенко Л.М., після чого посадові особи контролюючого органу розпочали проведення перевірки.

Цього ж дня товариству вручено запит про надання документів, що стосуються предмета перевірки.

У подальшому, Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято наказ від 21.02.2022 № 522-ПС, яким передбачено продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МІЗОЛ» з 25.02.2022 на десять робочих днів.

Копію наказу від 21.02.2022 №522-ПС товариству або його уповноваженому представнику не вручено, чого відповідач не заперечує.

Із 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Наказом ДПС України від 24.02.2022 № 243-о встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів.

У зв`язку із зазначеними обставинами, фактичне проведення перевірки товариства припинилося, а передбачене наказом від 21.02.2022 № 522-ПС продовження перевірки з 25.02.2022 не було реалізоване.

07.03.2022 набрав чинності Закон України від 03.03.2022 № 2118-IX, яким запроваджено спеціальне регулювання податкових відносин на період воєнного стану, зокрема передбачено зупинення розпочатих податкових перевірок та перебігу строків, визначених податковим законодавством.

Проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МІЗОЛ» поновлено з 08.12.2023.

Цієї ж дати Головним управлінням ДПС у Львівській області видано наказ № 4463-ПС, яким строк її проведення продовжено з 11.12.2023 на десять робочих днів.

Копію наказу від 08.12.2023 №4463-ПС отримано представником товариства адвокатом Харіним О.М. 11.12.2023, що підтверджується його власноручним записом і підписом на примірнику наказу.

У наказі необхідність продовження перевірки обґрунтовано значними обсягами господарських операцій, великим документообігом та проведенням перевірок філій підприємства іншими територіальними органами ДПС.

Як підставу для прийняття цього наказу зазначено лист Головного управління ДПС у м. Києві від 07.12.2023 №11441/7/26-15-07-01-05-07.

Також 11.12.2023 представнику товариства вручено запит про надання пояснень та документів, пов`язаних із предметом перевірки.

Строк виконання цього запиту визначено до 14 години 00 хвилин 13.12.2023.

14.12.2023 посадові особи контролюючого органу повторно звернулися до товариства з вимогами про надання відповідних пояснень і документів, а також оригіналів документів, необхідних для проведення перевірки.

За наслідками зазначених звернень складено акти від 14.12.2023 № 7476/Ж6/26-15-07-01-05, № 7477/Ж6/26-15-07-01-05 та № 7478/Ж6/26-15-07-01-05, у яких посадовими особами контролюючого органу зафіксовано обставини ненадання запитуваних пояснень та документів.

Результати документальної планової виїзної перевірки оформлено актом від 05.01.2024 № 400/13-01-07-06/33895476.

У пункті 2.1 акта перевірки контролюючий орган зазначив період її проведення з 28.01.2022 по 23.12.2023, поновлення з 08.12.2023 та продовження на десять робочих днів на підставі наказу від 08.12.2023 №4463-ПС.

У цьому ж пункті вказано, що оформлення матеріалів перевірки тривало десять робочих днів у зв`язку з наявністю у товариства філій.

Акт перевірки направлено товариству рекомендованим поштовим відправленням за адресою м. Київ, Кловський узвіз, буд. 13.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600076268433 його одержано 11.01.2024 особою за довіреністю.

Належність зазначеного повідомлення до відправлення з актом перевірки підтверджується листом Головного управління ДПС у м. Києві від 08.02.2024 №5621/7/26-15-07-01-05-05, до якого додано копію цього повідомлення.

Не погодившись із викладеними в акті висновками, товариство подало заперечення від 29.01.2024, які зареєстровані Головним управлінням ДПС у Львівській області 30.01.2024 за вхідним № 6734/6.

Листом від 01.02.2024 № 2253/6/13-01-07-06-15 контролюючий орган повідомив товариство про залишення зазначених заперечень без розгляду, пославшись на їх подання після закінчення встановленого строку.

На підставі висновків акта перевірки Головне управління ДПС у Львівській області 01.02.2024 прийняло такі податкові повідомлення-рішення :

- № 4018/13-01-07-06, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 44 918 093,25 грн (в тому числі основного платежу 44 497 719,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 420 374,25 грн);

- № 4020/13-01-07-06, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 55 201 692,50 грн (в тому числі основного платежу 44 161 354,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11 040 338,50 грн);

- № 4017/13-01-07-06, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн;

- № 4021/13-01-07-06, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3400,00 грн;

- № 4022/13-01-07-06, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн.

– №4023/13-01-07-06, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн.

Вважаючи, що під час призначення та проведення перевірки, оформлення її результатів і розгляду заперечень контролюючий орган допустив порушення встановленої законом процедури, які зумовлюють протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, товариство звернулося до суду з цим позовом.

Положеннями ст. 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України, положення якого суд застосовує у редакціях, чинних на час вчинення відповідних дій та прийняття оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами абзаців 1 та 2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Відповідно до п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст.81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Доводи позивача щодо закінчення строку перевірки стосуються тривалості проведення контрольного заходу та наявності у посадових осіб контролюючого органу повноважень на вчинення перевірочних дій після його поновлення. Відповідно, ці доводи підлягають оцінці на підставі статті 82 Податкового кодексу України у взаємозв`язку зі спеціальними положеннями підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу щодо зупинення та поновлення документальних перевірок.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення документальної планової виїзної перевірки, суд виходить із того, що підставою для звернення до суду в цій частині є твердження товариства про закінчення строку перевірки, відсутність у посадових осіб контролюючого органу повноважень на подальше витребування документів, неналежне оформлення направлень та, як наслідок, неправомірність складення актів про ненадання документів.

Допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки сам собою не позбавляє платника податків права посилатися на порушення процедури її призначення та проведення при оскарженні прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Водночас правові наслідки відповідного порушення мають визначатися з урахуванням його характеру та впливу на законність проведення перевірки, можливість платника податків брати в ній участь і правильність висновків контролюючого органу.

Такий підхід відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, за яким підставою для скасування рішень, прийнятих за результатами перевірки, є порушення, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятих ним рішень.

Оцінюючи доводи позивача щодо призначення та проведення перевірки під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, суд враховує не лише дату прийняття наказу про її призначення, а й обставини подальшого проведення перевірки, її незавершеність до 24.02.2022 та законодавче регулювання поновлення таких перевірок.

Законом України від 09.11.2023 №3453-IX, який набрав чинності 08.12.2023, передбачено поновлення документальних перевірок, розпочатих та не завершених до 24.02.2022, у межах строку, що залишився до їх завершення на момент зупинення, за винятком перевірок, щодо яких зберігається встановлений законом мораторій. Відповідне регулювання міститься у підпункті 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Правове значення зазначених приписів для оцінки доводів про порушення карантинного мораторію викладено Верховним Судом у постанові від 11.09.2025 у справі № 420/11672/24.

У цій справі перевірка розпочалася 24.12.2021, її строк продовжувався у лютому 2022 року, а надалі проведення перевірки було призупинено.

Верховний Суд врахував, що перевірка не була завершена до 24.02.2022, та погодився із правомірністю її поновлення після 07.12.2023 відповідно до Закону України № 3453-IX.

Такий підхід застосовано також у постанові Верховного Суду від 17.03.2026 у справі №160/18728/24.

Перевірка у зазначеній справі розпочалася 30.12.2021, надалі була зупинена та поновлена у грудні 2023 року.

Оцінюючи ці обставини, Верховний Суд визнав помилковим висновок про достатність порушення процедури призначення і проведення перевірки як самостійної підстави для скасування податкових повідомлень-рішень без урахування спеціального законодавчого регулювання її поновлення.

У справі, що розглядається, документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МІЗОЛ» розпочато 28.01.2022.

До 24.02.2022 її не було завершено, а після припинення фактичного проведення контрольних заходів перевірку поновлено з 08.12.2023.

Отже, правова оцінка зазначених обставин має здійснюватися з урахуванням встановленої законом можливості завершення раніше розпочатої перевірки.

Суд ураховує наведені висновки Верховного Суду саме в частині застосування законодавства про поновлення незавершених документальних перевірок.

Вони не звільняють контролюючий орган від дотримання вимог щодо тривалості перевірки, оформлення повноважень перевіряючих та забезпечення процесуальних прав платника податків, однак спростовують довід про безумовну неможливість поновлення перевірки лише з огляду на її призначення та початок під час дії карантинного мораторію.

За таких обставин суд відхиляє посилання позивача на пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України як на самостійну та безумовну підставу для скасування всіх оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 77.7 статті 77 Податкового кодексу України, строки проведення документальних планових перевірок визначаються статтею 82 цього Кодексу.

Пунктом 82.1 зазначеної статті для інших платників податків, до яких у спірних правовідносинах віднесено позивача, передбачено тривалість планової перевірки не більше двадцяти робочих днів та можливість продовження цього строку за рішенням керівника, його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу не більше ніж на десять робочих днів.

Як встановлено судом, наказом Головного управління ДПС у Львівській області від 05.01.2022 №16-ПП призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МІЗОЛ» із 28.01.2022 тривалістю двадцять робочих днів.

Копію цього наказу та письмове повідомлення від 05.01.2022 №85/6/13-01-07-13-15 товариство отримало 10.01.2022.

Направлення на перевірку від 26.01.2022 №655– 663 пред`явлено 28.01.2022 головному бухгалтеру товариства Василенко Л.М.

Отже, товариство було завчасно повідомлене про призначення перевірки, її вид та дату початку, а посадові особи, залучені до її проведення, пред`явили направлення уповноваженій посадовій особі платника податків.

Обізнаність товариства про призначену перевірку підтверджується також його власним листом від 27.01.2022 №1324, адресованим Головному управлінню ДПС у м. Києві та підписаним директором Янішевською Ю.С.

У цьому листі товариство повідомило про розгляд повідомлення щодо проведення документальної виїзної перевірки, зміну місцезнаходження та у зв`язку зі значним обсягом документів просило провести перевірку за фактичним місцем здійснення господарської діяльності за адресою : м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7-а.

Наведений документ свідчить, що до початку перевірки товариству було відомо про призначену перевірку, а його керівник звертався до контролюючого органу з питання організації доступу до документів за місцем фактичного здійснення діяльності, а тому пояснення відповідача щодо обізнаності посадових осіб товариства підтверджуються не лише документами контролюючого органу, а й письмовим зверненням самого платника податків.

Зазначення товариством у цьому листі дати отримання повідомлення 17.01.2022 не змінює висновку щодо завчасної обізнаності про перевірку, початок якої визначено на 28.01.2022.

Водночас, суд оцінює цей лист як доказ повідомлення товариства та його участі в організації проведення перевірки.

Саме по собі звернення платника щодо місця її проведення не замінює законодавчих підстав податкового контролю та не позбавляє його права заперечувати інші порушення процедури.

Наказом від 21.02.2022 №522-ПС передбачено продовження перевірки з 25.02.2022 на десять робочих днів.

Разом з тим, із 24.02.2022 у роботі ДПС України та її територіальних органів встановлено простій, після чого, за поясненнями відповідача, перевірочні заходи щодо товариства фактично не здійснювалися.

Суд розмежовує припинення фактичного проведення перевірки у зв`язку із встановленням простою та зупинення податкових перевірок і перебігу відповідних строків безпосередньо законом.

Наказ ДПС України від 24.02.2022 №243-о регулював організацію роботи податкових органів і сам собою не замінював законодавчих приписів щодо строків податкового контролю.

Законом України від 03.03.2022 №2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022, запроваджено спеціальне регулювання проведення податкових перевірок та перебігу строків у період дії воєнного стану.

Надалі законодавець окремо врегулював поновлення документальних перевірок, розпочатих і не завершених до 24.02.2022.

Зокрема, підпунктом 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено поновлення таких перевірок на невикористаний строк, крім перевірок, для яких установлено мораторій.

Визначаючи коло перевірок, які підлягають поновленню, законодавець пов`язав застосування зазначеної норми з тим, що відповідну документальну перевірку було розпочато та не завершено до 24 лютого 2022 року.

Отже, для вирішення питання про можливість її поновлення необхідно встановити стан проведення перевірки на визначену законом дату та тривалість невикористаного строку.

Водночас, поновлення перевірки на підставі зазначеної норми необхідно відмежовувати від продовження її строку за рішенням контролюючого органу.

Поновлення забезпечує використання залишку раніше визначеного строку, тоді як продовження допускається за умов та в межах, установлених статтею 82 Податкового кодексу України.

Зміст зазначеного нормативного регулювання свідчить, що законодавець передбачив можливість завершення раніше розпочатого заходу податкового контролю.

Отже, сплив календарного часу між припиненням фактичного проведення перевірки та її поновленням не може сам собою ототожнюватися з використанням усіх робочих днів, відведених для її проведення.

Однак, поновлення перевірки не створює для контролюючого органу нового повного строку та не дозволяє перевищувати встановлені законом межі її тривалості.

З огляду на це доводи позивача про безумовне припинення повноважень перевіряючих лише внаслідок настання первісно визначеної дати закінчення перевірки не є достатнім для висновку про відсутність у контролюючого органу повноважень на вчинення будь-яких подальших перевірочних дій.

Із 08.12.2023 проведення перевірки поновлено.

Наказом Головного управління ДПС у Львівській області від 08.12.2023 №4463-ПС її строк продовжено з 11.12.2023 на десять робочих днів.

Копію цього наказу 11.12.2023 вручено представнику товариства адвокату Харіну О.М., який діяв на підставі ордера серії КС №135611.

Оцінюючи доводи позивача про дворазове продовження перевірки, суд виходить із того, що граничний строк, встановлений пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, застосовується до продовження однієї перевірки в цілому.

Сама кількість прийнятих контролюючим органом наказів про продовження перевірки не визначає правомірності її тривалості та головним є дотримання сукупного граничного строку продовження, встановленого пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, та порядку доведення відповідних рішень до платника податків.

У цій справі, наказ від 21.02.2022 №522-ПС передбачав продовження перевірки з 25.02.2022, тобто після запровадження простою у роботі ДПС України та її територіальних органів.

З пояснень відповідача та листа Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2025 №6182/7/26-15-07-01-05-07 вбачається, що зазначений наказ товариству не вручено, а провести перевірку протягом визначеного ним періоду контролюючий орган не мав можливості у зв`язку з припиненням роботи.

Натомість, після законодавчого поновлення незавершеної перевірки прийнято наказ від 08.12.2023 №4463-ПС, яким визначено десять робочих днів її продовження з 11.12.2023.

Цей наказ вручено представнику товариства, а спірні запити про надання документів та акти щодо їх ненадання датовані 11.12.2023 і 14.12.2023, тобто належать до періоду, визначеного саме цим наказом.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що прийняття двох наказів про продовження перевірки саме собою не свідчить про фактичне проведення перевірки протягом двадцяти додаткових робочих днів.

Згідно з поясненнями контролюючого органу, наказ від 21.02.2022 №522-ПС, яким передбачалося продовження перевірки з 25.02.2022, не був реалізований у зв`язку з припиненням фактичного проведення перевірки після запровадження простою.

Натомість спірні дії щодо витребування документів у грудні 2023 року здійснювалися після поновлення перевірки та вручення представнику товариства наказу від 08.12.2023 №4463-ПС.

За таких обставин, додавання строків, зазначених у наказах №522-ПС та №4463-ПС, не є достатнім обґрунтуванням доводів про використання контролюючим органом двадцяти робочих днів продовження перевірки.

При цьому суд враховує періоди реалізації цих наказів та спеціальне законодавче регулювання поновлення перевірок, розпочатих і не завершених до 24.02.2022.

Отже, суд відхиляє доводи про перевищення граничного строку продовження перевірки, обґрунтовані виключно кількістю виданих наказів та сумою зазначених у них робочих днів.

Перевіряючи доводи щодо тривалості перевірки, суд враховує, що її початок визначено на 28.01.2022, а первісний строк становив двадцять робочих днів.

За п`ятиденного робочого тижня період із 28.01.2022 по 23.02.2022 включно охоплює дев`ятнадцять робочих днів.

Отже, до 24.02.2022 первісний двадцятиденний строк не був вичерпаний, а його невикористана частина становила один робочий день.

Зазначений розрахунок відповідає фактичним обставинам, на які посилається відповідач, пояснюючи припинення проведення перевірки із 24.02.2022.

При цьому наведене в листі Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2025 формулювання щодо дев`ятнадцятого дня перевірки суд оцінює з урахуванням календарної послідовності робочих днів.

Отже, 24.02.2022 за первісним календарним розрахунком мав бути двадцятим робочим днем.

Можливість подальшого використання залишку строку суд пов`язує з встановленим підпунктом 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України порядком поновлення документальних перевірок, розпочатих і не завершених до 24.02.2022.

Після поновлення перевірки з 08.12.2023 один невикористаний робочий день первісного строку припадав на 08.12.2023.

Наступним робочим днем було 11.12.2023, з якого наказом від 08.12.2023 №4463-ПС визначено продовження перевірки на десять робочих днів.

За наведеним порядком обчислення такими днями є 11-15 та 18-22 грудня 2023 року.

Таким чином, запит від 11.12.2023, повторні запити та акти від 14.12.2023 датовані відповідно першим і четвертим робочими днями продовженого строку.

Відтак, зазначені дії не виходять за межі десяти робочих днів, визначених наказом №4463-ПС, і не свідчать про використання другого десятиденного періоду понад встановлену законом тривалість продовження перевірки.

Зазначення в пункті 2.1 акта перевірки кінцевої календарної дати 23.12.2023 потребує відмежування від кількості робочих днів перевірки.

За п`ятиденного робочого тижня ця дата припадає на суботу, тому включення її до описаного в акті календарного періоду саме собою не збільшує кількості робочих днів із десяти до одинадцяти.

Наведений розрахунок спростовує доводи позивача про вчинення спірних дій 11.12.2023 та 14.12.2023 поза межами поновленої і продовженої перевірки внаслідок спливу її первісно визначеного календарного строку.

При цьому тривалість проведення перевірки необхідно відмежовувати від строку оформлення її результатів.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України строк складення акта про результати перевірки не зараховується до строку її проведення з урахуванням продовження.

У пункті 2.1 акта перевірки контролюючий орган окремо розмежував період проведення перевірки та строк оформлення її результатів, зазначивши про застосування десятиденного строку у зв`язку з наявністю у товариства філій.

Відповідне розмежування узгоджується з положеннями пунктів 86.1 та 86.3 статті 86 Податкового кодексу України, які передбачають окремий строк оформлення результатів документальної виїзної перевірки.

Отже, дата складення акта 05.01.2024 не може сама собою розглядатися як дата завершення перевірки.

Посилання на оформлення акта у січні 2024 року без встановлення фактичного здійснення таких дій у цей період не підтверджує перевищення тривалості перевірки.

Щодо невручення наказу від 21.02.2022 №522-ПС суд зазначає, що відповідач цієї обставини не заперечує.

Направлення наказу іншому територіальному органу ДПС або посадовій особі, залученій до перевірки, не є його врученням товариству чи уповноваженому представнику товариства.

У цій частині позову товариство пов`язує невручення наказу №522-ПС з відсутністю повноважень на витребування документів у грудні 2023 року.

Вручення наказу від 08.12.2023 №4463-ПС підтверджує обізнаність товариства про визначене ним продовження перевірки з 11.12.2023, проте не усуває факту невручення наказу від 21.02.2022 №522-ПС.

Встановлені обставини не підтверджують проведення перевірочних дій у період, на який перевірку передбачалося продовжити наказом №522-ПС.

Спірні дії щодо витребування документів вчинено у грудні 2023 року, після поновлення перевірки та вручення представнику товариства наказу №4463-ПС.

Отже, невручення наказу №522-ПС не може оцінюватися як доказ необізнаності товариства про продовження перевірки у грудні 2023 року.

Відповідне повідомлення платника підтверджене окремим документом, отриманим його представником 11.12.2023.

За таких обставин суд не встановив, що саме невручення наказу №522-ПС позбавило товариство можливості реалізувати свої права під час спірної перевірки у грудні 2023 року.

Окремо суд оцінює доводи позивача про незазначення в акті перевірки наказу від 21.02.2022 №522-ПС.

Відсутність в акті відомостей про цей наказ сама собою не спростовує факту його прийняття, який сторонами не заперечується.

Крім того, у листі Головного управління ДПС у м. Києві від 10.01.2024 №483/7/26-15-07-01-05-07, яким матеріали перевірки передано до Головного управління ДПС у Львівській області для реалізації, серед додатків окремо зазначено копії наказів про продовження строку перевірки від 21.02.2022 №522-ПС та від 08.12.2023 №4463-ПС.

Отже, наказ №522-ПС був включений до переданого комплекту матеріалів перевірки до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зазначений лист не підтверджує вручення наказу товариству, однак спростовує ототожнення відсутності посилання на наказ у тексті акта з відсутністю самого наказу серед матеріалів, переданих для прийняття рішень за результатами перевірки.

У цій справі зміст наказу №522-ПС, дата його прийняття та факт невручення платнику встановлюються на підставі окремих письмових доказів, досліджених судом, а тому саме незазначення реквізитів цього наказу в акті не становить самостійної достатньої підстави для скасування податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку запереченням щодо направлень на перевірку, суд виходить із необхідності розмежування обов`язкових реквізитів направлення та відомостей про подальшу зміну строку проведення вже розпочатої перевірки.

Пункт 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлює вимоги до змісту направлення, зокрема щодо зазначення контролюючого органу, платника податків, реквізитів наказу, виду, підстав, дати початку і тривалості перевірки, а також посади та прізвища особи, уповноваженої на її проведення. Дійсність направлення пов`язується з наявністю підпису належної посадової особи та печатки контролюючого органу.

Досліджені судом копії направлень на перевірку від 26.01.2022 №655– 663 містять найменування контролюючого органу, реквізити наказу від 05.01.2022 №16-ПП, найменування та код платника податків, вид і мету перевірки, дату її початку, первісну тривалість, а також відомості про посадових осіб, уповноважених на її проведення.

Направлення підписані посадовою особою контролюючого органу та скріплені печаткою.

Разом з тим, наявні у матеріалах справи копії направлень відрізняються за обсягом відомостей про подальше продовження перевірки.

Зокрема, в одному комплекті копій направлень №655, №656 та №657 містяться записи про продовження перевірки з 25.02.2022 на підставі наказу від 21.02.2022 №522-ПС, тоді як поля щодо наступного продовження не заповнені.

В іншому комплекті копій цих направлень додатково зазначено про продовження перевірки з 11.12.2023 на десять робочих днів на підставі наказу від 08.12.2023 №4463-ПС, наведено реквізити цього наказу, підпис посадової особи та відбиток печатки контролюючого органу.

Суд враховує зазначену розбіжність і не ототожнює наявність записів у поданих до суду копіях із безумовним підтвердженням їх наявності у направленнях на момент пред`явлення у грудні 2023 року.

Водночас відсутність таких записів в іншому комплекті копій без встановлення часу їх виготовлення сама собою також не дає можливості визначити стан оригіналів направлень на відповідну дату.

При оцінці правового значення наведених обставин суд бере до уваги, що первісні направлення містять відомості про призначену перевірку та посадових осіб, уповноважених на її проведення, підписані належною посадовою особою і скріплені печаткою.

Направлення №655, №656 та №657 видані відповідно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які зазначені й у документах щодо витребування пояснень та документів у грудні 2023 року.

Відповідно до підпункту 1.3.4 пункту 1.3 розділу I Методичних рекомендацій №470 при продовженні документальної виїзної перевірки нові направлення не виписуються, а відомості про продовження вносяться до раніше виданих направлень. Отже, продовження перевірки не потребувало видачі зазначеним посадовим особам нових направлень, проте передбачало належне відображення зміни строку її проведення.

Оцінюючи доводи про відсутність у перевіряючих повноважень, суд погоджується з відповідачем у тому, що їх участь у проведенні перевірки ґрунтувалася на первісно виданих направленнях, які визначали конкретних посадових осіб та належність їхніх повноважень до перевірки ТОВ «МІЗОЛ».

Продовження строку цієї перевірки не супроводжувалося призначенням іншого заходу контролю або заміною зазначених у направленнях осіб.

При цьому рішення про продовження перевірки оформлено окремим наказом від 08.12.2023 №4463-ПС, копію якого отримав представник товариства 11.12.2023, тобто до повторного витребування документів та складення актів від 14.12.2023.

Отже, відомості про підставу, дату початку та тривалість продовження перевірки доведено до платника безпосередньо шляхом вручення відповідного рішення контролюючого органу.

За наведених обставин, зазначені документи дозволяли ідентифікувати перевіряючих, установити, яку саме перевірку вони продовжували, та визначити строк, на який контролюючий орган прийняв рішення про її продовження.

Отже, суд відхиляє твердження позивача про відсутність у зазначених посадових осіб повноважень лише з огляду на незаповнення відповідних полів в окремих копіях направлень.

Щодо правомірності витребування документів суд зазначає, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України після початку перевірки у платника податків виникає обов`язок надати посадовим особам контролюючого органу в повному обсязі документи, які належать або пов`язані з її предметом.

Обов`язок платника податків надати документи кореспондується з повноваженням контролюючого органу дослідити документальні підстави відображення відповідних показників у податковому обліку.

Витребування таких документів становить складову проведення документальної перевірки за умови дотримання встановлених законом підстав, строків та порядку її здійснення.

Як вбачається з встановлених обставин, запит щодо надання документів, пов`язаних із предметом перевірки, вручено товариству ще 28.01.2022.

Після поновлення перевірки, з 08.12.2023 представнику товариства 11.12.2023 вручено запит про надання пояснень та документів щодо реорганізації шляхом виділу ТОВ «ЗАХІДПОСТАЧЗБУТ», зокрема документів про прийняття відповідних рішень, розподільчого балансу з додатками та документів щодо передання активів.

Оцінюючи зауваження представника товариства щодо неправильного зазначення коду юридичної особи у запиті від 11.12.2023, суд встановив, що в реквізитах адресата наведено найменування ТОВ «МІЗОЛ» та його код ЄДРПОУ 33895476.

Водночас у першому абзаці основного тексту після найменування товариства зазначено код 32894712.

Документ адресовано директору та головному бухгалтеру ТОВ «МІЗОЛ», він містить посилання на наказ від 05.01.2022 №16-ПП, визначає перевірюваний період та стосується документів щодо реорганізації саме цього товариства шляхом виділу ТОВ «ЗАХІДПОСТАЧЗБУТ».

За таких обставин помилкове зазначення цифрового коду в одному з абзаців за наявності правильного найменування та коду в реквізитах адресата не перешкоджало визначенню платника податків, якому адресовано запит.

Суд оцінює зазначену розбіжність як технічну помилку, яка сама собою не свідчить про витребування документів в іншої юридичної особи.

Зазначення відповідних документів у запиті мало на меті отримання інформації про обставини діяльності товариства, які контролюючий орган перевіряв у межах визначеного наказом предмета перевірки.

Саме по собі звернення з таким запитом не означало призначення іншого виду перевірки чи виходу за межі наданих перевіряючим повноважень.

Щодо посилання позивача на розгляд одного із запитів від 14.12.2023 як звернення громадян у зв`язку з незазначенням посад його підписантів, суд вказує на таке.

Запит складено у зв`язку з проведенням документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МІЗОЛ», він містить найменування і код товариства, перелік витребуваних документів та строк їх надання. Особи, які його підписали, зазначені у направленнях на проведення цієї перевірки.

Сама відсутність зазначення посад поряд із підписами не надає такому документу характеру особистого звернення громадян.

Обраний товариством порядок його розгляду не змінює змісту запиту, правомірність якого підлягає оцінці відповідно до правил здійснення податкового контролю.

Суд також відхиляє доводи про те, що саме посилання в акті перевірки на відомості інформаційних систем ДПС свідчить про порушення порядку проведення документальної перевірки.

Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачає використання під час такої перевірки як документів платника податків, так і отриманої в установленому законом порядку податкової інформації.

Податкову інформацію також віднесено підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 цього Кодексу до матеріалів, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Отже, використання такого джерела інформації саме собою не змінює виду призначеної перевірки та не свідчить про її проведення поза межами встановленої процедури.

Водночас допустимість використання податкової інформації не означає встановленої достовірності всіх викладених у ній відомостей або достатності таких відомостей для кожного висновку контролюючого органу.

Посилання відповідача на підпункт 39.5.2.3 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України не є визначальним для вирішення цього питання, оскільки зазначена норма належить до спеціального регулювання перевірок дотримання принципу «витягнутої руки».

У спірних правовідносинах обов`язок надати документи для документальної планової перевірки підлягає оцінці насамперед відповідно до статті 85 цього Кодексу.

Окремо суд оцінює посилання позивача на порушення строку подання запиту від 22.02.2022 щодо документального підтвердження придбання товарів, робіт та послуг за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки».

Обґрунтовуючи ці доводи, товариство виходить із закінчення перевірки 24.02.2022 та посилається на передбачену пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України вимогу подати запит на отримання копій документів не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Однак, суд вказує, що перевірка не була завершена у лютому 2022 року та надалі поновлена у встановленому законом порядку.

При цьому Головне управління ДПС у м. Києві в листі від 14.02.2025 повідомило, що запит від 22.02.2022 після поновлення перевірки повторно надавався товариству 14.12.2023.

Суд не розглядає подальше поновлення перевірки як автоматичне усунення можливих недоліків первісного витребування документів.

Посилання виключно на дату первісного запиту без врахування повторного звернення після поновлення перевірки та залишку строку її проведення не є достатнім для висновку про позбавлення товариства можливості надати відповідні документи до завершення перевірки.

Суд також враховує, що запитом від 11.12.2023 визначено строк надання пояснень і документів до 14 години 13.12.2023.

Після цього, 14.12.2023 посадові особи контролюючого органу повторно звернулися за відповідними поясненнями та документами, а також оригіналами документів.

Обставини їх ненадання зафіксовано актами від 14.12.2023 №7476/Ж6/26-15-07-01-05, №7477/Ж6/26-15-07-01-05 та №7478/Ж6/26-15-07-01-05.

Зазначені акти містять письмові зауваження представника товариства адвоката Харіна О.М.

У зауваженнях до акта №7478 представник повідомив про направлення до Головного управління ДПС у Львівській області відповіді на запит листом від 12.12.2023.

У зауваженнях до акта №7477 зазначено про направлення відповіді рекомендованим поштовим відправленням та передання інспекторам її копії і відомостей щодо відправлення.

Акт №7476 містить відмітку про додання заперечень представника товариства на окремому аркуші.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України відмова платника податків або його законних представників надати копії документів фіксується актом.

Наведена норма регулює оформлення відмови від надання копій документів.

Сам факт його складення не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести правомірність прийнятих за результатами перевірки рішень.

Наведені зауваження свідчать про незгоду представника товариства з викладеними перевіряючими обставинами та про здійснення товариством листування з контролюючим органом.

У той же час, факт направлення відповіді на запит і факт надання всіх витребуваних документів не є тотожними обставинами, а тому зазначені відмітки не підтверджують ані повного виконання запитів, ані відсутності документів у платника податків.

Незгода платника з вимогами перевіряючих не виключає можливості оформлення відповідного документа, проте не надає зафіксованим у ньому відомостям наперед встановленої достовірності.

Відтак суд відхиляє доводи позивача про неправомірність самого складення актів виключно з тієї підстави, що товариство заперечувало повноваження перевіряючих та направляло відповіді на їхні запити.

Одночасно, складення таких актів саме собою не підтверджує правомірності витребування документів та не усуває необхідності встановити наявність у посадових осіб відповідних повноважень, а тому правове значення актів від 14.12.2023 суд визначає з урахуванням законності проведення перевірки у цей період та дотримання порядку витребування документів.

Разом із тим, фіксація ненадання документів станом на визначений у запиті час не є тотожною остаточному висновку про їх відсутність у платника податків.

Застосування пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачає врахування можливості подання документів до закінчення перевірки та у строки, визначені пунктом 44.7 цієї статті.

У постанові від 06.08.2019 у справі №160/8441/18 Верховний Суд звернув увагу на взаємозв`язок обов`язку платника податків надати документи та повноваження контролюючого органу здійснювати перевірку на їх підставі, а також на необхідність урахування документів, поданих після завершення перевірки у передбаченому законом порядку.

Зазначений висновок не дає підстав автоматично прирівнювати ненадання документів у строк окремого запиту до вичерпання всіх встановлених законом можливостей їх подання.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача в тій частині, у якій відсутність у посадових осіб контролюючого органу повноважень на витребування документів у грудні 2023 року обґрунтована виключно спливом первісно визначеної календарної дати закінчення перевірки та неврученням наказу від 21.02.2022 №522-ПС, без урахування спеціального порядку поновлення незавершених перевірок і вручення представнику товариства наказу від 08.12.2023 №4463-ПС.

Окремо суд надає оцінку доводам позивача щодо безпідставного залишення без розгляду заперечень на акт перевірки.

За змістом пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України платник податків у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті, має право подати заперечення, додаткові документи та пояснення протягом десяти робочих днів із дня, наступного за днем отримання акта.

Отже, дотримання товариством зазначеного строку залежить від установленої дати вручення йому акта перевірки.

Позивач зазначає про отримання акта 17.01.2024.

Водночас рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600076268433 містить дату вручення 11.01.2024 та відмітку про одержання відправлення за довіреністю. Адресатом у повідомленні зазначено ТОВ «МІЗОЛ», а адресою доставки - м. Київ, Кловський узвіз, буд. 13.

Зазначене повідомлення додано до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 08.02.2024 №5621/7/26-15-07-01-05-05, яким надано інформацію саме щодо вручення товариству акта документальної планової виїзної перевірки.

Відомості листа та доданого до нього поштового документа узгоджуються між собою щодо дати отримання акта - 11.01.2024.

Таким чином, суд встановив, що перебіг строку подання заперечень розпочався 12.01.2024, а останнім днем їх своєчасного подання було 25.01.2024.

Натомість заперечення товариства датовані 29.01.2024 та зареєстровані контролюючим органом 30.01.2024 за вхідним №6734/6.

Отже, як дата складення заперечень, так і дата їх надходження припадають на період після закінчення встановленого законом строку.

Про залишення заперечень без розгляду у зв`язку з пропуском строку їх подання відповідач повідомив товариство листом від 01.02.2024 №2253/6/13-01-07-06-15.

За таких обставин суд відхиляє доводи про порушення відповідачем порядку розгляду своєчасно поданих заперечень.

Твердження товариства про дотримання строку їх подання ґрунтується на даті отримання акта, яка не узгоджується з дослідженими письмовими доказами його вручення.

За правилами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення правомірності оскаржуваних рішень покладається на відповідача. Суд оцінює виконання цього обов`язку за сукупністю документів про призначення, повідомлення, поновлення та продовження перевірки, витребування документів і вручення її результатів. Саме по собі заперечення позивачем висновків податкового органу не звільняє суд від дослідження доказів відповідача, так само як пояснення відповідача не мають наперед установленої сили.

Стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу та достатності й взаємного зв`язку доказів у сукупності. Застосувавши ці правила до заявлених підстав позову, суд дійшов висновку, що наведені товариством доводи не підтверджують процедурних порушень, які у встановлених обставинах зумовлюють скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки заявлені підстави позову стосуються порушень порядку призначення та проведення перевірки, оформлення її результатів і розгляду заперечень, а позивач у позові не наводить конкретних доводів та аргументів із посиланням на докази й відповідне нормативно-правове обґрунтування щодо помилковості висновків контролюючого органу про встановлені податкові правопорушення та визначені суми грошових зобов`язань, суд оцінює правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у межах зазначених процедурних підстав.

При цьому, твердження позивача про безпідставність донарахувань мають похідний характер, оскільки їх протиправність товариство пов`язує саме з порушеннями процедури перевірки та, як наслідок, неможливістю використання її результатів для прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, за змістом позовної заяви позивач обґрунтовує вимоги причинно-наслідковим зв`язком між стверджуваними процедурними порушеннями та неправомірністю прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, не висуваючи самостійних заперечень щодо суті встановлених податкових правопорушень.

Самостійних підстав позову щодо помилковості визначення податкових зобов`язань за конкретними господарськими операціями товариство у позовній заяві не навело.

Висновки суду стосуються тих порушень процедури податкової перевірки, якими товариство обґрунтовує вимоги про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено.

З огляду на відмову у задоволенні позову підстави для стягнення на користь позивача сплаченого судового збору та інших судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 жовтня 2026 р.