Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/27016/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року № 320/27016/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії -,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у закритті постанови № 52663125 від 29.03.2021 та закінченні виконавчого провадження № 64985939 по стягненню з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 242 780,37 грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову № 52663125 від 29.03.2021 та припинити виконавче провадження № 64985939 по стягненню з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 242 780,37 грн відкриті відповідачем;

- зобов`язати відповідача закрити постанову № 52663125 від 29.03.2021 та припинити виконавче провадження № 64985939 по стягненню з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 242 780,37 грн;

- зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 стягнуті кошти в розмірі 242 780,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент звернення до суду у державного та приватного виконавця перебувають на виконанні постанови про стягнення з позивача одних і тих же сум в рахунок погашення виконавчого збору та основної винагороди за виконання одного і того виконавчого документа (виконавчого листа № 2-52/12, виданого Києво-Святошинським районним судом 08.05.2015 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Кей-колект» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 112795050000 від 27.12.2007 у розмірі 2 425 983,75 грн) та здійснюється відрахування грошового забезпечення в розмірі 40%, що свідчить про подвійне стягнення.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору у відповідності до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та виконувати її в порядку, визначеному Законом. Зазначає, що виконавче провадження № 64985939 щодо стягнення виконавчого збору за постанову № 52663125 станом на 18.11.2024 виконано в повному обсязі.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 24.09.2026 судом прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, встановлено відповідачу 10-денний строк для надання відзиву по справі № 320/27016/24 на подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог з дня отримання вказаної заяви.

Правом на подання відзиву в цій частині відповідач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.05.2015 Києво-Святошинським районним судом було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 27.12.2007 № 112795050000 в розмірі 2 425 983,75 грн, та 1 820,00 грн судових витрат та видано виконавчий лист від 08.05.2015 № 2-52/12.

04.10.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52663125.

29.03.2021 на підставі заяви представника стягувача про повернення виконавчого документу без виконання, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Цього ж дня - 29.03.2021, державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

29.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64985939 з примусового виконання постанови Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.03.2021 ВП № 52663125 про стягнення виконавчого збору у сумі 242780,37 грн.

03.08.2023 державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено для виконання до Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України.

Також, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження ВП № 72215306 з примусового виконання виконавчого листа № 2-52/12 (повторно), виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 08.05.2015 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» заборгованості в розмірі – 2 427 803,75 грн.

18.07.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72215306.

07.12.2023 на підставі заяви представника стягувача про повернення виконавчого документу без виконання, у відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

07.02.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 74084860 про стягнення з позивача на користь ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» заборгованості в розмірі 2 427 803,75 грн, та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн згідно виконавчого листа від 08.05.2015 № 2-52/12.

Цього ж дня, 07.02.2024 приватним виконавцем у ВП № 74084860 винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди у вигляді 10% від суми, що підлягає стягненню, а саме 242 780,38 грн.

09.02.2024 у межах виконавчого провадження № 74084860 винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

09.02.2024 позивач подав до відповідача заяву про закриття постанови від 29.03.2021 № 52663125 по ВП № 64895939 та припинення стягнення виконавчого збору в сумі 242 780,37 грн, оскільки приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. винесено постанову ВП № 74084860 про стягнення основної винагороди по тому ж виконавчому документу (виконавчий лист від 08.05.2015 № 2-52/12), по якому державним виконавцем було винесено постанову № 52663125 про стягнення виконавчого збору та відповідно до якої відкрито виконавче провадження № 6485939.

Листом від 21.02.2024 Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області зазначив, що діє в межах та спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

На заяву позивача листом від 28.02.2024 Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області повідомив, що згідно виконавчого провадження № 64985939 з 29.03.2021 по 28.02.2024 було стягнуто 115 625,70 грн, а залишок заборгованості 127 127,67 грн. В рамках зведеного виконавчого провадження № 73027966 та виконавчого провадження № 7232156306 відрахування не проводились, а виконавчі провадження - завершені.

Постановою від 15.11.2024 державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) закінчено виконавче провадження № 64985939 у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанов та відмови у закінченні виконавчого провадження, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо здійснення виконавчих дій до 05.10.2016 регулювались Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження далі – Закон № 606-XIV). З 05.10.2016 вступив у силу Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII).

Як було встановлено судом, у виконавчому провадженні № 52663125 державним виконавцем здійснювалось примусове виконання виконавчого листа від 08.05.2015 № 2-52/12 Києво-Святошинського районного суду Київської області. Виконавче провадження відкрито 04.10.2016, а постанова про стягнення виконавчого збору датована 29.03.2021.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, аналіз наведеної норми свідчить про те, що виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону № 606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 52663125, а під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору та відкриття відповідного виконавчого провадження № 64985939 діяв Закон № 1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень статті 1 Законів № 606-XIV, № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII).

Частиною восьмою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Водночас якщо примусове виконання рішення здійснює приватний виконавець, то згідно з частинами першою-третьою статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон №1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 31 Закону № 1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону № 1403-VIII).

Відповідно до абзацу 1 частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (частина третя статті 45 Закону № 1404-VIII).

Як встановлено судом з матеріалів справи, державним виконавцем винесена постанова від 29.03.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64985939 з примусового виконання постанови № 52663125 від 29.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 242 780,37 грн.

Виконавчим документом у виконавчому провадженні № 64985939 є постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 242 780,37 грн від 29.03.2021, винесена у виконавчому провадженні № 52663125 з примусового виконання виконавчого листа № 2-52/12, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області від 08.05.2015.

Дане виконавче провадження закінчено 15.11.2024 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1403-VIII, про що винесена відповідна постанова.

У той же час судом встановлено, що згідно з заявою стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 2-52/12, виданого 08.05.2015, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2024 № 74084860 про стягнення з позивача на користь ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» заборгованості в розмірі 2 427 803,75 грн, та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. 07.02.2024 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 242 780,38 грн.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що виникла ситуація щодо подвійного стягнення із позивача виконавчого збору і винагороди приватному виконавцю за виконання одного виконавчого документа.

Як наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 160/695/22, Закон № 1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

З одного боку, Закон № 1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість (пункт 5 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII).

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Верховний Суд у вищевказаній постанові від 13.04.2023 у справі № 160/695/22 зазначив, що з-поміж учасників виконавчого провадження в рамках спірних правовідносин у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання саме боржник перебуває у найбільш уразливому становищі, якого зобов`язано сплатити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

При цьому, Верховний Суд наголосив, що питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим. Тобто у контексті вирішення адміністративного спору Верховний Суд дійшов висновку, що з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема пунктом 5 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII, справедливим може бути лише стягнення однієї з указаних сум.

Розв`язуючи це питання, Верховний Суд повторно зазначив, що законодавство про виконавче провадження не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Водночас, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Отже, Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі № 160/695/22 дійшов висновку, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України), до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону № 1404-VIII.

Застосування частини восьмої статті 27 Закону № 1404-VIII до спірних правовідносин дає підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Також Верховний Суд наголосив, що належним та ефективним способом захисту, який здатний відновити й захистити права боржника в такому випадку, є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору в подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII, так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19.

Враховуючи, що виконавчий лист № 2-52/12, виданий 08.05.2015 Києво-Святошинським районним судом Київської області за заявою стягувача переданий на виконання до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П., який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 242 780,38 грн, то надалі виконавчий збір не стягується.

Звертаючись до суду з позовом позивач по суті просив визнати протиправною та скасувати відмову відповідача щодо скасування постанови № 52663125 від 29.03.2021 та закінчення виконавчого провадження № 64985939, визнати протиправною та скасувати постанову № 52663125 від 29.03.2021 та закінчити виконавче провадження № 64985939, а також зобов`язати відповідача скасувати постанову № 52663125 від 29.03.2021 та закінчити виконавче провадження № 64985939.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обираючи належний та достатній спосіб захисту прав позивача, суд зазначає, що закінчення виконавчого провадження не входить до повноважень адміністративного суду, а визнання протиправною відмови відповідача щодо скасування постанови № 52663125 від 29.03.2021 та закінчення виконавчого провадження № 64985939 не забезпечить належного захисту та відновлення порушеного права позивача.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірною та скасування постанови № 52663125 від 29.03.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 242 780,37 грн, зобов`язання відповідача скасувати постанову № 52663125 від 29.03.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 242780,37 грн, суд зазначає, що приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ 07.02.2024, а постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору винесено державним виконавцем 29.03.2021, тобто ще до відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем.

Отже, повертаючи виконавчий документ, у державного виконавця виник обов`язок відкрити виконавче провадження щодо стягнення з боржника виконавчого збору.

Приписами Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 чітко визначений обов`язок державного виконавця, у разі якщо виконавчий збір не стягнуто, виносити постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня повернення виконавчого документа. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

При цьому підстав, визначених законом, для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 52663125 від 29.03.2021 у відповідача не було.

Характер і зміст спірних правовідносин свідчать про те, що звернувшись до суду з позовною вимогою про визнання протиправною і скасування постанови від 29.03.2021 №52663125 про стягнення виконавчого збору, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права. Оскаржувана постанова є правомірною і не може бути скасована, тож захистити відповідне право в обраний позивачем спосіб не можливо.

Отже, у цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про закінчення виконавчого провадження № 64985939 по стягненню з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 242780,37 грн, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що постановою державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області від 15.11.2024 ВП № 64985939 виконавче провадження з примусового виконання постанови від 29.03.2021 № 52663125 про стягнення виконавчого збору у сумі 242 780,37 грн закінчено.

Статтею 13 Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод. (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оскільки виконавче провадження уже закінчено, підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги у суду відсутні.

Як було зазначено вище, у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Суд звертає увагу, що на момент повернення стягувачу виконавчого документа від 08.05.2015 № 2-52/12 державним виконавцем до 07.02.2024, виконавчий збір у загальному розмірі 242 780,37 грн не був стягнутий повністю.

Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19, застосування аналогії закону дозволяє Суду зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Зважаючи на вжиті у частині восьмій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» часові маркери для її застосування: <… під час передачі виконавчого документа… >, <… на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю…>, то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє виснувати, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.

Отже, отримавши 09.02.2024 від позивача заяву про припинення стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 242780,37 грн, відповідач мав закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору з позивача та припинити стягнення з позивача таких коштів з 07.02.2024. Проте в період з 07.02.2024 по 15.11.2024 державний виконавець продовжував вживати заходи щодо стягнення з позивача виконавчого збору.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області від 28.02.2024 № 15671, а також згідно наявних в матеріалах АСВП платіжних інструкцій, до 07.02.2024 у виконавчому провадженні № 64985939 стягнуто 115652,70 грн, залишок боргу складав 127127,67 грн.

На момент відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем 07.02.2024, по виконавчому провадженню № 64985939 було стягнуто частину виконавчого збору, а не весь виконавчий збір у розмірі 242780,37 грн, з урахуванням чого поверненню має підлягати лише та сума коштів, яка стягнута державним виконавцем після передачі виконавчого документа приватному виконавцю, тобто після 07.02.2024.

Отже, суд, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5 та ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незакінчення виконавчого провадження після 07.02.2024 та зобов`язати повернути ОСОБА_1 виконавчий збір у виконавчому провадженні № 64985939, стягнутий після 07.02.2024.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 1211,2 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незакінчення виконавчого провадження після 07.02.2024.

Зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути ОСОБА_1 виконавчий збір у виконавчому провадженні № 64985939, стягнутий після 07.02.2024.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,2 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 86, код ЄДРПОУ 34903037).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.