Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/27103/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Київ № 320/27103/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить суд:

- визнати протиправною постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби в частинах забезпечення;

- зобов`язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно обстежити ОСОБА_1 з урахуванням його медичних документів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що постанова військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 травня 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що під час проведення медичного огляду членами військово-лікарської комісії не було належним чином враховано надану ним медичну документацію щодо стану його здоров`я. Зокрема, позивач зазначає, що має ряд захворювань, підтверджених медичними висновками лікарів та результатами медичних обстежень, які, на його переконання, можуть впливати на визначення ступеня його придатності до військової служби. При цьому, як зазначає позивач, під час проходження військово-лікарської комісії надані ним медичні документи не були належним чином досліджені та оцінені членами комісії. Крім того, позивач посилається на те, що проходження військово-лікарської комісії відбувалося з порушенням вимог законодавства, зокрема без належного врахування стану його здоров`я та необхідності проведення повного медичного обстеження. На переконання позивача, такі дії військово-лікарської комісії свідчать про порушення принципів об`єктивності та повноти проведення військово-лікарської експертизи. У зв`язку із викладеним позивач просить суд визнати протиправною постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 травня 2025 року та зобов`язати відповідача повторно провести медичний огляд з урахуванням наданих медичних документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали суду була направлена відповідачу до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 витребувано від Дніпровського районного у місті Києві ТЦК: копію карти медичного обстеження та довідки військово-лікарської комісії від 08 травня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , 24 серпня 1990 року; копію постанови (довідки) військово-лікарської комісії щодо проходження військової служби ОСОБА_1 .

Відповідач, витребуваних копій карти медичного обстеження та довідки військово-лікарської комісії від 08 травня 2025 року та постанови (довідки) військово-лікарської комісії щодо проходження військової служби позивача до суду не надав.

Від представника позивача до суду надійшла заява про долучення матеріалів справи ухвали Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 761/26824/25 від 04 червня 2025 року та витяг з ЄРДР № 62025100130004899 від 14.08.2025. При цьому, суд звертає увагу, що у поданій заяві представник позивача не зазначив, які саме обставини у цій справі підтверджуються або спростовуються вказаними документами, а також не пояснив, яким чином зміст поданих документів пов`язаний із предметом та підставами позову. Крім того, у заяві відсутні будь-які доводи та мотивація щодо значення цих документів для правильного вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на військовому обліку у відповідача як військовозобов`язаний, що підтверджується витягом з військово-облікового документа, сформованого у застосунку “Резерв+”.

Згідно із зазначеним витягом позивач визнаний придатним до проходження військової служби відповідно до постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 травня 2025 року.

Позивач вказує, що проходив медичний огляд військово-лікарською комісією, однак із результатами такого огляду не погоджується.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до органів територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявами щодо стану свого здоров`я та проходження медичного огляду.

Крім того, позивачем надано значну кількість медичних документів, зокрема консультативні висновки лікарів, результати лабораторних досліджень та інші медичні довідки, які, на його думку, свідчать про наявність у нього захворювань, що можуть впливати на визначення ступеня придатності до військової служби.

Не погоджуючись із висновком військово-лікарської комісії щодо придатності до військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон № 3543-ХІІ.

Частиною другою статті 4 Закону № 3543-ХІІ установлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною п`ятою статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи. Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв ; осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Таким чином, військово-лікарські комісії є спеціально уповноваженими органами, до компетенції яких віднесено проведення військово-лікарської експертизи та вирішення питання щодо ступеня придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я.

Предметом спору у цій справі є правомірність постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби в частинах забезпечення.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач посилається як на неналежне врахування військово-лікарською комісією наявних у нього захворювань та поданої медичної документації, так і на неповноту проведеного медичного огляду, що, на його переконання, призвело до неправильного визначення ступеня придатності до військової служби.

З цього приводу суд насамперед звертає увагу на межі судового контролю за рішеннями військово-лікарських комісій.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Отже, рішення військово-лікарської комісії може бути предметом судового контролю. Водночас такий контроль має здійснюватися з урахуванням компетенції адміністративного суду та спеціального характеру військово-лікарської експертизи. Суд вправі перевірити дотримання ВЛК установленої законодавством процедури проведення медичного огляду та прийняття відповідної постанови, наявність у комісії необхідних повноважень, дотримання вимог до форми рішення та інших юридично значимих процедурних вимог. Разом з тим суд не вправі підміняти військово-лікарську комісію при вирішенні питань, які потребують спеціальних медичних знань.

Водночас межі такого контролю не охоплюють здійснення судом самостійної медичної оцінки стану здоров`я особи.

Адміністративний суд не є спеціалізованою медичною установою та не наділений повноваженнями замість військово-лікарської комісії встановлювати діагноз, визначати ступінь порушення функцій організму, вирішувати питання щодо необхідності проведення конкретного медичного дослідження у певному клінічному випадку, визначати відповідність встановленого захворювання певній статті чи пункту Розкладу хвороб або встановлювати інший ступінь придатності особи до військової служби.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 13 червня 2018 року у справі № 806/526/16 Верховний Суд зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів – членів ВЛК при застосуванні ними методів огляду, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та їх відповідності конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Послідовний підхід викладено Верховним Судом і у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18, відповідно до якого надання судом оцінки діагнозу особи на предмет того, чи підпадає такий діагноз під дію відповідних статей Розкладу хвороб, які визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Отже, при вирішенні цієї справи суд має розмежовувати, з одного боку, перевірку дотримання військово-лікарською комісією юридично визначеної процедури проведення медичного огляду, а з іншого – переоцінку медичних висновків лікарів, здійснення якої до повноважень суду не належить.

Надаючи оцінку доводам позивача про неврахування ВЛК медичної документації, суд зазначає наступне.

Матеріали справи дійсно містять медичні документи, надані позивачем на підтвердження наявності у нього певних захворювань та особливостей стану здоров`я.

Разом з тим предметом доказування у цій справі є не сам факт наявності у позивача відповідних захворювань, а правомірність постанови ВЛК від 08 травня 2025 року.

Водночас сам факт наявності в особи певного захворювання, встановленого лікарем закладу охорони здоров`я, не є тотожним установленню непридатності такої особи до військової служби або іншого ступеня її придатності.

Положення № 402 передбачає диференційований підхід до визначення придатності до військової служби, який залежить не лише від формальної назви захворювання, а й від характеру його перебігу, ступеня вираженості, наявності та ступеня порушення функцій органів і систем організму та інших медичних критеріїв, оцінка яких належить до професійної компетенції військово-лікарської комісії.

Відтак наявні у матеріалах справи медичні висновки можуть підтверджувати факт звернення позивача за медичною допомогою, проведення відповідних обстежень та встановлення лікарями зазначених у таких документах діагнозів.

Однак самі по собі такі документи не надають суду правових підстав самостійно встановити, якою саме мала бути постанова військово-лікарської комісії від 08 травня 2025 року, та не дозволяють суду підмінити собою ВЛК при визначенні ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби.

Так само вирішення питання про те, чи потребував конкретний встановлений у позивача діагноз проведення додаткового обстеження, які саме дослідження мали бути проведені, який ступінь функціональних порушень мав місце та яким чином отримані результати повинні впливати на ступінь придатності до військової служби, належить до сфери спеціальних медичних знань.

Навіть за умови наявності відповідного медичного висновку вирішення питання про те, чи потребував установлений у ньому діагноз додаткового обстеження, які саме дослідження мали бути проведені та яким чином отримані результати впливають на ступінь придатності до військової служби, належить до медичної компетенції ВЛК, а не адміністративного суду і є втручання у дискреційні повноваження цього органу.

Тому доводи позивача в тій частині, в якій вони фактично спрямовані на те, щоб суд самостійно зіставив надані медичні документи з відповідними статтями Розкладу хвороб та на цій підставі дійшов іншого, ніж ВЛК, висновку щодо придатності позивача до військової служби, виходять за встановлені законом межі адміністративного судочинства.

Зокрема, наявні у справі матеріали підтверджують сам факт проходження позивачем медичного огляду, прийняття за його результатами постанови ВЛК від 08 травня 2025 року та визначення ступеня його придатності до військової служби. Сам позивач факту проходження ним відповідного медичного огляду не заперечує, а оспорює повноту такого огляду та правильність зроблених за його результатами медичних висновків.

При цьому надані позивачем медичні документи підтверджують наявність відповідної медичної інформації про стан його здоров`я, однак самі по собі не підтверджують факту відмови членів ВЛК прийняти конкретні медичні документи, їх фактичного неврахування чи недослідження, а також не дають суду можливості встановити, що наведені у цих документах медичні відомості зумовлювали необхідність прийняття ВЛК іншої постанови.

Суд також звертає увагу, що відповідно до Положення № 402 законодавством передбачений спеціальний механізм перегляду постанов військово-лікарських комісій відповідними ВЛК вищого рівня.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 600/3273/22-а звернув увагу на те, що перевірка рішення ВЛК щодо дотримання медичних умов та критеріїв, установлених Положенням № 402, належить до функцій відповідних вищих військово-лікарських комісій.

Зазначений механізм має принципове значення саме у випадку, коли незгода особи стосується не формальної компетенції органу чи юридичної процедури прийняття рішення, а повноти медичного огляду, правильності оцінки стану здоров`я, необхідності додаткових обстежень або відповідності встановлених захворювань критеріям Розкладу хвороб.

Це обумовлено тим, що ВЛК вищого рівня, на відміну від адміністративного суду, наділена необхідною спеціальною компетенцією для перевірки медичних висновків нижчої ВЛК та вирішення питання про необхідність повторного або контрольного медичного огляду.

Відтак право особи на судовий захист не заперечується, однак судовий контроль за постановою ВЛК не може перетворюватися на повторну військово-лікарську експертизу в межах адміністративного процесу.

Щодо вимоги позивача зобов`язати військово-лікарську комісію повторно обстежити його з урахуванням медичних документів суд зазначає таке.

Зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання протиправною постанови ВЛК від 08 травня 2025 року та ґрунтується на твердженні про неправильність проведеного медичного огляду.

Водночас судом у межах цієї справи не встановлено достатньої сукупності обставин, які б свідчили про протиправність оскаржуваної постанови ВЛК саме з наведених позивачем підстав.

Відтак за відсутності підстав для задоволення основної позовної вимоги про визнання протиправною постанови ВЛК відсутні й правові підстави для задоволення похідної вимоги про зобов`язання провести повторний медичний огляд позивача.

Отже, з урахуванням установлених обставин справи, характеру спірних правовідносин, вимог Положення № 402 та наведених висновків Верховного Суду суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.