Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №300/6405/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. справа № 300/6405/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про: визнання протиправною бездіяльність щодо зняття арешту з грошових коштів, що становлять заробітну плату (грошове забезпечення), на банківському рахунку у межах виконавчого провадження №81354649; зобов?язання зняти арешт з грошових коштів, що належать та знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро», в частині надходжень заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі №300/701/26 стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг у сумі 23408,97 грн. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.04.2026 №362 його призвано на військову службу за призовом під час мобілізації. Державним виконавцем 26.06.2026 відкрито виконавче провадження №81354649. Цією ж постановою стягнуто виконавчий збір у розмірі 2340,89 грн. та постановою від 26.06.2026 визначено мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 346,79 грн. (загальна сума до стягнення становить 26096,65 грн). Надалі, постановами державного виконавця від 01.07.2026 та від 23.07.2026 в межах ВП №81354649 накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках у банках, у межах суми 26096,65 грн. У результаті винесення вказаних постанов було накладено арешт та заблоковано картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Зазначив, що на вказаний рахунок ним отримується заробітна плата військовослужбовця Збройних сил України. Звернув увагу, що 05.08.2026 у межах ВП №81354649 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою передбачено відрахування із суми доходів боржника у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 26096,65 грн. У зв`язку з цим вважав, що накладений арешт має бути знятий, оскільки на вказаний рахунок зараховується виключно грошове забезпечення військовослужбовця, з якого вже за постановою виконавця від 05.08.2026 здійснюється відрахування 20%. Однак, на його заяву відповідач листом від 02.09.2026 відмовив у знятті арешту з рахунку № НОМЕР_1 , оскільки такий рахунок не підпадає під статус рахунків спеціального режиму використання (як це передбачено законодавством про електроенергетику, теплопостачання та питну воду). Як наслідок, бездіяльність відповідача щодо зняття арешту з грошових коштів, що становлять заробітну плату (грошове забезпечення), на банківському рахунку у межах виконавчого провадження №81354649, є протиправною.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Пояснення щодо позову від третьої особи не надходили.

Згідно з частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належно. Причини неявки суду невідомі.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на приписи ст.ст. 4, 194, 205, 268 Кодексу адміністративного судочинства України дану адміністративну справу суд вважає можливим розглянути в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.04.2026 №362, ОСОБА_1 з 27.04.2026 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації (а.с.8).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі №300/701/26, яке набрало законної сили 16.04.2026, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у дохід бюджету податковий борг у сумі 23408, 97 грн.

На виконання вищевказаного судового рішення Івано-Франківський окружний адміністративний суд 29.05.2026 видав виконавчий лист №300/701/26 (а.с.6).

Головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гвоздецькою Р.В. 26.06.2026 відкрито виконавче провадження №81354649 з виконання виконавчого листа №300/701/26, виданого 29.05.2026 Івано-Франківським окружним адміністративним судом (а.с.14).

Надалі, постановами від 01.07.2026 та від 23.07.2026 у ВП №81354649 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 (а.с.17-18).

Як вбачається з матеріалів справи, на банківський рахунок ОСОБА_1 , який відкритий в Акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро» № НОМЕР_1 , накладено арешт (а.с.7).

Крім цього, згідно з постановою від 05.08.2026 ВП №81354649 позивач отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 , тому звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , шляхом здійснення відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 26096,65 грн., в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов?язані з організацією та проведенням виконавчих дій (а.с.21).

Позивач 10.08.2026 звернувся до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив визначити у виконавчому провадженні №81354649 поточний рахунок № НОМЕР_1 відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро» для здійснення видаткових операцій (а.с.22).

Постановою головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гвоздецької Р.В. від 10.08.2026 ВП №81354649 визначено для позивача поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (а.с.22 на звороті - 23).

Надалі, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою в якій просив, зокрема винести постанову про зняття арешту з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Банк Кредит Дніпро», оскільки даний рахунок використовується для зарахування заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця), та з якого вже здійснюється стягнення 20% за місцем служби (а.с.23 на звороті - 25).

На вказану заяву відповідач у листі від 02.09.2026 №В-19/150046 повідомив, що для підтвердження спеціального режиму використання рахунку необхідно надати довідку з банку, в якій буде зазначено, що рахунок відкрито із спеціальним режимом використання. Зокрема, законодавство забороняє арештовувати кошти на рахунках зі спеціальним режимом використання, але йдеться про рахунки, відкриті згідно зі статтями 15-1 Закону України «Про електроенергетику», статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов?язаних із забезпеченням ядерної безпеки». В постанові про арешт коштів боржника державним виконавцем чітко зазначено: накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Однак, АТ «Банк Кредит Дніпро» не вважає рахунок № НОМЕР_1 таким, що має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на нього заборонено законом, оскільки арешт на такий рахунок було накладено (а.с.9-10).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо зняття арешту з грошових коштів, що становлять заробітну плату (грошове забезпечення), на вказаному банківському рахунку, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 зі змінами (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

В частині 1 статті 48 Закону №1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини 3 та 4 статті 56 Закону №1404-VIII).

При цьому, частина 1 та 2 стаття 48 Закону №1404-VIII визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другої статті 48 Закону №1404-VIII).

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина 8 статті 48 Закону №1404-VIII).

При цьому, пунктами 3, 14, 21 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий дайм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону №1404-VIII.

З системного аналізу наведених норм слідує, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту.

При цьому, законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти па електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатні 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац 2 частини 2 статті 48 Закону №1404-VIII).

Відтак, частиною 2 статті 48 Закону №1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі № 905/361/19.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 68 Закону №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувана або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Згідно з частиною 3 статті 68 Закону №1404-VIII про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першої статті 70 Закону №1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В частинах 2 та 3 статті 70 Закону №1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

З наведених норм права слідує, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Як уже встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Банк Кредит Дніпро», оскільки даний рахунок використовується для зарахування заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця).

Суд зазначає, що з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 чітко видно, що на даний картковий банківський рахунок позивач отримує від військової частини НОМЕР_2 заробітну плату як військовослужбовець (грошове забезпечення) (а.с.7).

З урахуванням наведеного, зазначений вище рахунок, відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро» на ім`я позивача, є рахунком, який призначений для виплати заробітної плати (грошового забезпечення).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VІІІ підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

За приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону (абзац 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону №1404-VIII).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі № 905/361/19, а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року по справі № 756/8815/20.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року по справі №756/8815/20 викладено висновки про те, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак, це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року по справі №444/2503/17, зроблено висновок про те, що звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII, зокрема й на підставі повідомлення боржника. Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що бездіяльність відповідача щодо зняття арешту коштів на картковому банківському рахунку для зарахування заробітної плати боржника є протиправною, оскільки рахунок, на який накладений арешт постановою державного виконавця використовується для зарахування заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 .

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії або відсутність протиправної бездіяльності.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б засвідчили про відсутність в бездіяльності державного виконавця щодо зняття арешту з грошового забезпечення позивача, протиправвності. Натомість, позивачем доведено наявність підстав для зняття арешту з грошових коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення), а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 1064,96 грн. сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо зняття арешту у виконавчому провадженні №81354649, накладеного на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро», який належить ОСОБА_1 , та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення).

Зобов`язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35021710, вул.Галицька, 45, м.Івано-Франківськ) зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро», який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35021710, вул.Галицька, 45, м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.