Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №300/7766/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2026 р. справа № 300/7766/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та рішень протиправними, скасування рішень суб`єктів владних повноважень, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, заявник, скаржник, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник адвокат Жиляк Михайло Дмитрович (далі – представник позивача, адвокат Жиляк М.Д.), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 , центр комплектування), Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ), згідно якого просить суд:

- визнати дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають, у порушенні прав людини на свободу та особисту недоторканість шляхом затримання та утримання з 08.10.2025 по 14.08.2025 у службовому приміщенні, проти волі та всупереч правам ОСОБА_1 , направленні на військову службу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , проти його бажання та волі в супереч його стану на підставі статті 31а графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку визначеного медичним оглядом військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (довідка №72/16/1427 від 08.06.2023) - протиправними;

- визнати протиправним та скасувати (рішення) наказ від 14.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов (відправку) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати (рішення) наказ від 14.10.2025 командування Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити (відрахувати) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 зі списків особового складу Військової частин НОМЕР_1 ;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 грошові кошти у розмірі 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень за завдану моральну шкоду, внаслідок протиправних дій.

Підставою звернення із вказаним позовом є протиправний на переконання позивача наказ від 14.10.2025 про призов на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно затримано та утримувано ОСОБА_1 , а також без належних правових підстав здійснено його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, медичного закладу та військових частин, а надалі призвано на військову службу під час мобілізації та зараховано до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , незважаючи на його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 08.06.2023 №72/16/1427 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що у військовому квитку зроблено відповідний запис, у зв`язку з чим позивач вважає себе невійськовозобов`язаним. Попри це, 08.10.2025 поліцією та працівниками ТЦК та СП позивача затримано, доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 та проти його волі направлено для проходження ВЛК, а також доставлено до військових частин, які відмовилися приймати його на військову службу за станом здоров`я.

Крім того, позивач посилається на те, що у період з 08.10.2025 по 14.10.2025 його проти волі утримували у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , після чого 14.10.2025 доставили до Військової частини НОМЕР_1 , де його було зараховано до особового складу як військовослужбовця. При цьому, за твердженням ОСОБА_1 , останній не підписував жодних документів, не проходив ВЛК та не надавав згоди на призов, а наказу про призов та військового квитка йому не повернули.

Позивач також вказує на порушення відповідачами вимог законодавства щодо порядку здійснення адміністративного затримання та доставлення, зазначаючи, що таке затримання було здійснено без складання відповідних документів, а передбачених законом підстав для застосування до нього відповідних заходів не було. На переконання ОСОБА_1 , положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок №560), передбачають можливість вимагати пред`явлення військово-облікового документа, пропонувати військовозобов`язаному прослідувати до ТЦК та СП а, у разі відмови, здійснювати адміністративне затримання і доставлення, однак ОСОБА_1 вважає, що такі положення до нього не застосовуються, оскільки він є невійськовозобов`язаним.

Також позивач зазначає, що відповідачем 1 протиправно видано наказ про його призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з подальшим направленням до Військової частини НОМЕР_1 , що, на переконання ОСОБА_1 , спричинило подальше протиправне оформлення та зарахування до особового складу військової частини. Окремо позивач покликається на порушення права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на порушення принципу діяльності органів державної влади виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що протиправними діями та рішеннями відповідачів йому завдано моральної шкоди, яка, за його твердженням, полягає у душевних стражданнях, страху перед державними органами, втраті впевненості у завтрашньому дні, порушенні сну, невпевненості та недовірі до органів державної влади. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює у 450 000 гривень. З наведених підстав просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.11.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для повного та всебічного розгляду справи (том 1, а.с.54-55).

06.11.2025 на адресу суду від представника позивача, надійшло клопотання від 06.11.2025, згідно якого останній просить суд здійснити розгляд справи № 300/7766/25 в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання зважаючи на ту обставину, що вказана справа не є справою незначної складності та не підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, так як позивачем заявлено вимоги , що перевищують сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (том 1, а.с.61-62).

На виконання вимог ухвали суду від 03.11.2025, представник позивача 06.11.2025 скерував до суду клопотання про долучення до матеріалів справи докази надсилання адвокатських запитів (том 1, а.с.65-87).

Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, ІНФОРМАЦІЯ_6 засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи скерував до суду відзив від 13.11.2025 на позовну заяву (том 1, а.с.89-103), в якому заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених в адміністративному позові, зважаючи на таке.

Так, надана ОСОБА_1 довідка військово-лікарської комісії від 08.06.2023 №72/16/1427 не затверджена регіональною військово-лікарською комісією, а доказів такого затвердження матеріали справи не містять. Відтак, на думку відповідача 1, сама наявність зазначеної довідки не підтверджує факту виключення позивача з військового обліку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає, що у матеріалах справи відсутній військово-обліковий документ позивача з відміткою про його виключення з військового обліку, а доказів наявності відповідного запису у військовому квитку ОСОБА_1 не надано. Водночас відповідач 1 посилається на те, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний. На підтвердження цього зазначено, що 08.10.2025 ОСОБА_1 було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 як особу, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В обґрунтування правомірності призову відповідач 1 посилається на те, що 08.10.2025 позивача зупинено на блокпості з метою перевірки військово-облікових документів та добровільно супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_8 , де останнього взято на військовий облік та направлено для проходження військово-лікарської експертизи. За результатами проходження військово-лікарської комісії, складено довідку від 08.10.2025 №2025-1008-1450-1196-0 згідно якої ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.10.2025 №2403 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, відповідач 1 вважає правомірним зупинення позивача для перевірки військово-облікових документів, посилаючись на пункт 49 Порядку №560. Зазначає, що під час перевірки документів було встановлено належність позивача до військовозобов`язаних, у зв`язку з чим його було взято на військовий облік та направлено на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Також відповідач заперечує доводи позивача щодо протиправного затримання, примусового доставлення та інших неправомірних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_8 , зазначаючи, що такі твердження не підтверджені жодними доказами. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 скористався правом на подання відповіді від 19.11.2025 на відзив (том 1, а.с.104-107), в якій зазначив, що відповідач 1, як територіальний центр комплектування, був обізнаний із тим, що у військово-обліковому документі позивача - військовому квитку серії НОМЕР_2 від 23.11.1989 наявні відмітки про виключення ОСОБА_1 із військового обліку, а саме на сторінці 32 військового квитка у розділі "IX. Відмітки про звільнення від військового обов`язку" у графі 29 здійснено наступний запис "08.06.2023 року призивною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 признаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку по гр. ІІ ст. 31а Розкладу хвороб №402 від 2008 року", підпис начальника центру комплектування та печатка ІНФОРМАЦІЯ_10 . За результатами проходження позивачем 08 червня 2023 року медичного огляду військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 йому оформлено постанову ВЛК про непридатність до військової служби із виключенням із військового обліку, яку оформлено довідкою ВЛК, яка не потребує затвердження у штатній ВЛК, оскільки така видана ОСОБА_1 .

За доводами позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано доказів фото-/відеофіксації процесу вжиття до ОСОБА_1 заходів із призову на військову службу під час мобілізації, згідно вимог Порядку № 560. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду заперечення від 20.11.2025 на відповідь на відзив позивача (том 1, а.с.108-115), в яких вказав на розбіжність внесених до військового квитка ОСОБА_1 відомостей. Так, "08.06.2023 лікарською комісією при Івано-Франківському рай (міськ) військкоматі Івано-Франківської області (краю, республіки) визнаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку за гр. ІІ ст. 31а розкладу хвороб оголошеного наказом МО СРСР № 402 від 2008 та виключений з військового обліку". Однак, ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби встановлюється відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджене Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402. За аргументами відповідача 1 "Наказ МО СРСР № 402 від 2008" не може регулювати питання визначення ступеня придатності військовозобов`язаного громадянина України у 2023 році.

Відповідач 1 зазначив, що зняття з військового обліку та виключення з військового обліку не є тотожними поняттями. Відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" зняття з військового обліку регулюється частиною 5 статті 37 цього Закону, та не є безповоротною процедурою, що виключає повторне взяття на облік. Зняття з військового обліку є тимчасовим заходом, особа, знята з військового обліку залишається військовозобов`язаною, повинна дотримуватись правил військового обліку, законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Військова частина НОМЕР_1 скористалась правом на подання відзиву від 20.11.2025 на позовну заяву (том 1, а.с.116-124), у якому зазначила, що ОСОБА_1 був зарахований до особового складу військової частини на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про мобілізацію. Перевірка законності мобілізації позивача, підтвердження чинності, правильності, достовірності чи повноти вказаних відомостей зазначених в довідці військово-лікарської комісії про стан здоров`я ОСОБА_1 не належить до компетенції посадових осіб військової частини. Відповідач 2 не уповноважений визнавати чи спростовувати документи, що були надані представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки при направленні позивача до пункту прийому особового складу військової частини. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також ОСОБА_1 скористався правом на подання відповіді від 19.11.2025 на відзив (том 1, а.с.125-130). У поданій відповіді на відзив позивач вказав, що ОСОБА_1 повідомляв представникам Військової частини НОМЕР_1 , що у період часу з 08.10.2025 по 15.10.2025 позивача неодноразово відмовлялись приймати до особового складу військові частини Національної гвардії України, Держприкордонслужби, інші військові формування, з мотивів невідповідності довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 від 08.10.2025 реальному стану його здоров`я.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 клопотання представника позивача від 06.11.2025 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - задоволено. Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та рішень протиправними, скасування рішень суб`єктів владних повноважень, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження (том 1, а.с.176-177).

ІНФОРМАЦІЯ_2 04.12.2025 подав до суду заяву про проведення засідання без участі представника відповідача 1, взявши до уваги аргументи, викладені у відзиві та запереченні (том 1, а.с.187-190).

В межах проведеного 23.12.2025 підготовчого судового засідання, протокольною ухвалою суду клопотання про витребування доказів задоволено частково. Оголошено перерву в судовому засіданні до 07.01.2026.

Ухвалою суду від 23.12.2025 витребувано у відповідачів додаткові письмові докази та пояснення, необхідні для повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи (том 1, а.с.196-199).

На виконання вимог ухвали суду від 23.12.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду заяву від 26.12.2025, до якої долучено витребувані судом докази (том 1, а.с.204-210).

Також в ході виконання вимог ухвали суду від 23.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду заяву від 29.12.2025 про виконання ухвали суду, долучивши витребувані на вимогу суду документи (том 1, а.с.211-226).

Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, засобами електронної комунікації, 30.12.2025 скерувало до суду матеріали, витребувані ухвалою від 23.12.2025 (том 1, а.с.228-235).

06.01.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (том 1, а.с.236-242), в якій останній просить суд прийняти заяву про збільшення позовних вимог в наступній редакції та здійснювати їх розгляд разом із первісними вимогами позовної заяви: визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2025 року № 313 яким прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 01.11.2025 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

Також 06.01.2026 представник позивача скерував до суду заяву про уточнення позовних вимог (том 1, а.с.243-247).

У ході проведеного підготовчого засідання 07.01.2026 судом оголошено перерву у зв`язку з наданням представнику позивача можливості ознайомлення з поданими додатковими доказами.

Суд ухвалою від 07.01.2026 відмовив у прийнятті заяви представника позивача про збільшення розміру позовних вимог від 06.01.2026 (том 2, а.с.2).

ОСОБА_1 19.01.2026 подав до суду заяву про виклик свідка - старшого офіцера п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2, а.с.15-19).

20.01.2026 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання (том 2, а.с.20-28), згідно якого останній просив суд витребувати у Чортківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області: копію листа від п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо адміністративного затримання та доставляння ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку з порушенням правил військового обліку та результати його розгляду. Документи/інформацію (рапорти, пояснення, протоколи затримання тощо) про доставляння 08.10.2025 ОСОБА_1 , поліцейськими ІНФОРМАЦІЯ_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 , або вказати що такі дії не здійснювались, витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 /інформацію (витяги з реєстрів тощо) з АІТС "ОБЕРІГ" про перебування з 01.09.2025 ОСОБА_1 в базі розшуку ІНФОРМАЦІЯ_5 з 01.09.2025 при цьому обов`язково зазначити прізвище ім`я по батькові, посаду та звання посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_5 , якою 01.09.2025 (інша дата) внесено відомості до АІТС "ОБЕРІГ" про порушення ОСОБА_1 , правил військового обліку, з обов`язковим зазначенням підстав занесення таких відомостей до реєстрів.

У підготовчому судовому засіданні 20.01.2026 протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволення клопотання про виклик свідка та задоволено клопотання про витребування доказів.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.01.2026 витребував у ІНФОРМАЦІЯ_5 та Головного управління національної поліції в Тернопільській області копії письмових доказів, необхідні для розгляду справи (том 2, а.с.31-32).

На виконання вимог ухвали суду від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла заява від 26.01.2026 (том 2, а.с.44-47), в якій зазначено про неможливість надання запитуваних документів, а також про те, що під час перевірки встановлено, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості щодо порушення правил військового обліку, що полягає в не уточненні облікових даних ОСОБА_1 з 01.09.2025. Під час складання протоколу та проєкту постанови уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_8 , внаслідок неуважності допустила технічну помилку, що полягала в копіюванні описової частини протоколу та мотивувальної частини постанови з іншого шаблону та використанні скопійованого тексту без редагування. В той час, як адміністративне правопорушення, вчинення якого інкримінувалося ОСОБА_1 полягало у порушенні підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.

29.01.2026 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (том 2, а.с.48-49).

Головне управління Національної поліції в Тернопільській області 29.01.2026 скерувало до суду пояснення (том 2, а.с.51), де зазначило про те, що до Національної поліції України не надходило матеріалів щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Представник позивача 09.02.2026 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи (том 2, а.с.59-63).

Також 09.02.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів (том 2, а.с.64-68).

19.02.2026 до суду від адвоката Жиляка М.Д. надійшла заява про виклик свідка капітана поліції - офіцера поліції ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області та лейтенанта поліції - офіцера поліції ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області (том 2, а.с.76-80).

Представника позивача скерував до суду заяву від 19.02.2026 про долучення доказів (том 2, а.с.81-87).

26.02.2026 від адвоката Жиляка М.Д. до суду надійшла заява про долучення доказів (том 2, а.с.88-99).

26.02.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про об`єднання справ в одне провадження (том 2, а.с.100-111), згідно якої останній просить суд об`єднати адміністративні справи №300/7766/25 та 300/453/26 в одне провадження. Вказана заява мотивована тим, що підставами для задоволення позовних вимог справі 300/7766/25 є, як і у справі № 300/453/26, протиправність дій та рішень ІНФОРМАЦІЯ_5 та Військової частини НОМЕР_1 .

Судом ухвалою від 26.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про об`єднання справ №300/7766/25 та 300/453/26 в одне провадження (том 2, а.с.114-116).

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 26.02.2026 витребував у сторін докази, необхідні для повного та всебічного розгляду справи (том 2, а.с.117-118).

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду заяву від 04.03.2026, в якій зазначила про неможливість надання витребуваних судом документів у зв`язку з їх втратою (том 2, а.с.131-137).

Представник позивача скерував до суду клопотання від 16.03.2026 про застосування заходів процесуального примусу (том 2, а.с.138-144), обґрунтувавши необхідність заявлення такого невиконанням ІНФОРМАЦІЯ_2 вимог ухвали суду від 26.02.2026.

На виконання вимог ухвали суду від 26.02.2026 Головне управління Національної поліції в Тернопільській області 27.03.2026 скерувало до суду пояснення (том 2, а.с.152-157), в яких зазначило, що до ОСОБА_1 адміністративне затримання не застосовувалось, можливість надання інших доказів відсутня.

31.03.2026 представником позивача подано до суду клопотання про залучення співвідповідача (том 2, а.с.158-164), відповідно до якого останній просить суд залучити до участі у справі 300/7766/25 співвідповідача Головне управління Національної поліції в Тернопільській області. Вказане клопотання мотивоване тим, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення 08.10.2025 працівниками поліції Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області прав ОСОБА_1 передбачених частиною 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини, ст. 29 Конституції України, та вимог статей 22, 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Також від адвоката Жиляка М.Д. до суду надійшла заява від 31.03.2026 про виклик свідка капітана поліції - офіцера поліції ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_2 , лейтенанта поліції - офіцера поліції ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 (том 2, а.с.165-169).

Протокольною ухвалою суду, в ході проведеного підготовчого судового засідання, 31.03.2026 клопотання про виклик свідків задоволено, а також задоволено клопотання про залучення співвідповідача.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 31.03.2026 залучив до участі у справі №300/7766/25 як співвідповідача Головне управління Національної поліції в Тернопільській області. Розгляд справи вирішив розпочати спочатку.

Головне управління Національної поліції в Тернопільській області подало до суду відзив від 08.04.2026 на позовну заяву (том 2, а.с.190-203), в якому орган національної поліції заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.

Згідно листа СПД № 1 (м. Монастириська) ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області № 149057-2026 від 22.10.2025, на мобільному блокпосту автодороги НОМЕР_3 (Бучач- Монастириська) 08.10.2025 затримання та подальше доставлення до відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Монастириська поліцейськими ОСОБА_1 не здійснювалось. Працівниками поліції ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області добровільно супроводжено позивача до ІНФОРМАЦІЯ_8 , як особу яка підлягає під мобілізацію, і яка не мала при собі підтверджуючих документів (відстрочки або броні підприємства) від мобілізації. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Співвідповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 скористався правом на подання відповіді від 18.04.2026 на відзив відповідача (том 1, а.с.204-214), заперечивши мотиви та аргументи ГУ НП в Тернопільській області, зважаючи на їх безпідставність.

Так, за аргументами позивача, до ОСОБА_1 , застосовувались заходи з позбавлення та обмеження особистої свободи та недоторканості без достатніх на те причин, підстав та без дотримання належної процедури, а для приховання протиправності вказаних дій та рішень, посадовими особами органу національної поліції створювались документи про добровільний супровід.

21.04.2026 Головне управління Національної поліції в Тернопільській області подало до суду заперечення на відповідь на відзив (том 2, а.с.215-226). Співвідповідач зазначив, що у відповіді на відзив представник позивача не заперечує, що у позовній заяві не було заявлено жодних вимог безпосередньо до ГУ НП в Тернопільській області, а оскільки вимоги про визнання дій протиправними чи скасування рішень щодо ГУ НП в Тернопільській відсутні, то не можна задовольнити похідну вимогу про стягнення моральної шкоди, не заявивши основну вимогу про визнання дій службових осіб ГУ НП в Тернопільській області протиправними. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.04.2026 підготовче провадження в адміністративній справі №300/7766/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій та рішень протиправними, скасування рішень суб`єктів владних повноважень, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди закрито, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Пунктами 3-4 ухвали суду від 29.04.2026 викликано для дачі показів як свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (місце роботи - Чортківське РУП ГУНП в Тернопільській області), ОСОБА_3 (місце роботи - Чортківське РУП ГУНП в Тернопільській області) (том 2, а.с.235-236).

01.05.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції (том 3, а.с.1-17) з метою забезпечення права відповідача на участь в розгляді цієї справи. Також, заявником визначено суди в яких можливе проведення відеоконференції.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.05.2026 задовольнив клопотання представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (том 3, а.с.18-19).

У межах проведеного 20.05.2026 судового засідання, судом допитано як свідка ОСОБА_1 (прийнято присягу свідка 20.05.2026) (том 3, а.с.30), оголошено перерву в судовому засіданні до 11.06.2026 у зв`язку з необхідністю повторного виклику, як свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В якості свідчень ОСОБА_1 повідомив, що останнього не прийняли в Національній гвардії України, Державній прикордонній службі України. Зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , там і видали військовий квиток. Працівників органу національної поліції не бачив, останніми здійснювалась тільки зупинка транспортного засобу. На час зупинки транспортного засобу мобільного застосунку "Резерв +" не мав.

ГУ НП в Тернопільській області заявою від 02.06.2026 (том 3, а.с.39-47) повідомило суд про вжиті заходи щодо інформування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виклик до суду, як свідків.

В судовому засіданні 11.08.2026 судом допитано як свідків ОСОБА_2 (прийнято присягу свідка 11.08.2026) (том 3, а.с.63), ОСОБА_3 (прийнято присягу свідка 11.08.2026) (том 3, а.с.64).

Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якості свідчень зазначили, що ними здійснювалось добровільне супроводження ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Заходи щодо затримання відносно позивача не здійснювались.

Суд ухвалою від 02.10.2026 закрив провадження у справі № 300/7766/25 в частині позовних вимог заявлених ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій, які полягають, у порушенні прав ОСОБА_1 на свободу та особисту недоторканість шляхом затримання позивача 08.10.2025 посадовими особами поліції та доставляння його до приміщень ІНФОРМАЦІЯ_5 , протиправними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позов, відповіді на відзиви, заперечення на відповіді на відзиви, додаткові пояснення, клопотання, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, заслухавши свідків, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.06.2023 №72/16/1427, ОСОБА_1 на підставі статті 31а графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ визнано не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку (том 1, а.с.38).

В розділі VIII "Прийом на облік та зняття" військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 23.10.1989 міститься відтиск штампу (печатки) №5 наступного змісту: "ЗНЯТО з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_10 "08" 06 2023р…стр 32 [підпис]" (том 1, а.с.154).

Згідно розділу IX "Відмітки про звільнення від військового обов`язку" в рядку НОМЕР_4 військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 23.10.1989 наявна інформація: "08.06.2023 лікарською комісією при Івано-Франківському рай (міськ) військкоматі Івано-Франківської області) визнаний непридатним до військової служби із виключенням з обліку по гр. ІІ ст. 31а розкладу хвороб, оголошеного наказом МО СССР №402" (том 1, а.с.157).

08.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 видано направлення №5130222 ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії при КНП "Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги" для визначення придатності до військової служби (том 1, а.с.162).

За наслідками проведеного медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби про що складено Довідку військово-лікарської комісії від 08.10.2025 за №2025-1008-1450-1196-0 (том 1, а.с.99, 163).

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 15.10.2025 видано наказ №2403 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період", яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 (том 1, а.с.100, 164).

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2025 за №295 позивача з 14.10.2025 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 (том 1, а.с.209).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2025 за №313 солдата ОСОБА_1 з 01.11.2025 вважати таким, що самовільно залишив частину (том 1, а.с.208).

Вважаючи протиправними дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають, у порушенні прав людини на свободу та особисту недоторканість шляхом затримання та утримання з 08.10.2025 по 14.08.2025 у службовому приміщенні, направленні на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 , проти бажання та волі всупереч непридатності до проходження військової служби, а також протиправними та такими, що підлягають скасуванню наказ від 14.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації та наказ від 14.10.2025 командування Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Згідно із частиною 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

За змістом частини 14 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.

Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII визначені категорії громадян України щодо військового обов`язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно частини 1 статті 27 Закону №2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.

За змістом частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву.

Частиною 2 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (далі – Закон №3543-XII)

Абзацом 4 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (далі – Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Відповідно до вимог статей 20, 22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Згідно приписів частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону №3543-XII).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року за №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Завданнями районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених обов`язків, є виконання законодавства з питань військового обов`язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (РТЦК та СП), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального, а також правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У відповідності до частини 8 статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2016 за №1951-VІІІ (далі – Закон №1951-VІІІ) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Частиною 1 статті 14 Закону №1951-VІІІ встановлено, наступне: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону №1951-VІІІ).

За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення (частина 1 статті 14 Закону 1951-VIII).

Отже, за змістом вказаних норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року за № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок №559) та форму військово-облікового документа.

Відповідно до пункту 1 Порядку №559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року за № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Пунктом 7 Порядку №559 визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (надалі по тексту - QR-код військово-облікового документа).

Строк дії військово-облікового документа в електронній формі становить не більше одного року з дати його формування та не може перевищувати строк дії відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Відповідно до пункту 8 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності):

1) прізвище;

2) власне ім`я (усі власні імена);

3) по батькові (за наявності);

4) дата народження;

5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку;

8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів;

9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів);

10) військово-облікова спеціальність;

11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку);

12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку);

13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;

14) адреса місця проживання;

15) номери засобів зв`язку;

16) адреси електронної пошти (за наявності);

17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом;

18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

В свою чергу, як зазначалось ОСОБА_1 під час допиту як свідка, в межах проведення 08.10.2025 заходів мобілізації, в останнього не було мобільного застосунку "Резерв +".

Водночас, як зазначив відповідач 1, відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний, що суперечить відомостям військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 23.10.1989.

Матеріали адміністративної справи позбавлені доказів звернення позивача, згідно вимог пункту 4 Порядку №559, до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою усунення розбіжностей, а саме внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку.

В частині доводів позивача про виключення його з військового обліку згідно відомостей військового квитка, суд зазначає наступне.

Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.06.2023 №72/16/1427, ОСОБА_1 на підставі статті 31а графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ визнано не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку (том 1, а.с.38).

В розділі VIII "Прийом на облік та зняття" військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 23.10.1989 міститься відтиск штампу (печатки) №5 наступного змісту: "ЗНЯТО з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_10 "08" 06 2023р…стр 32 [підпис]" (том 1, а.с.154).

Згідно розділу IX "Відмітки про звільнення від військового обов`язку" в рядку 29 військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 23.10.1989 наявна інформація: "08.06.2023 лікарською комісією при Івано-Франківському рай (міськ) військкоматі Івано-Франківської області) визнаний непридатним до військової служби із виключенням з обліку по гр. ІІ ст. 31а розкладу хвороб, оголошеного наказом МО СССР №402" (том 1, а.с.157).

Так, відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 за №402 (далі – Положення №402) Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

"Придатний до військової служби";

"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";

"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Відповідно до пункту 22.1 Положення №402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються, зокрема, на військовозобов`язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку.

Так, у розділ IX "Відмітки про звільнення від військового обов`язку" в рядку 29 військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 23.10.1989 внесено відомості про ВЛК згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.06.2023 №72/16/1427, якою ОСОБА_1 на підставі статті 31а графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ визнано не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

В свою чергу, у розділі VIII "Прийом на облік та зняття" військового квитка серії НОМЕР_2 від 23.10.1989 внесено відомості про зняття з військового обліку.

Статтею 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" врегульовано порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 37 Закону №2232-XII зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов`язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України;

Згідно частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 дійшов висновку, що законодавець виокремлює поняття "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку", при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

При цьому посилання позивача на запис у розділі IX "Відмітки про звільнення від військового обов`язку" в рядку 29 військового квитка серії НОМЕР_2 від 23.10.1989 про те, що 08.06.2023 його визнано непридатним до військової служби із виключенням з обліку, саме по собі не може ототожнюватися з фактом здійснення відповідної облікової дії щодо виключення особи з військового обліку.

Такий запис відповідно до пункту 22.1 Положення №402 відображає зміст постанови військово-лікарської комісії та є інформацією про результати проведеного медичного огляду. Водночас фактичний стан військового обліку позивача підтверджується, зокрема, відповідними обліковими даними, які ведуться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також зазначені у розділі VIII "Прийом на облік та зняття" військового квитка серії НОМЕР_2 від 23.10.1989.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 довідка військово-лікарської комісії військових комісаріатів, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК, є дійсною протягом шести місяців з дня медичного огляду. Отже, постанова ВЛК від 08.06.2023, на яку посилається ОСОБА_1 , станом на жовтень 2025 року вже не була чинною як актуальний висновок про стан його придатності до військової служби.

Натомість 08.10.2025 позивач пройшов новий медичний огляд, за результатами якого ВЛК визнала його придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 08.10.2025 №2025-1008-1450-1196-0. При цьому, матеріали адміністративної справи позбавлені доказів оскарження рішення, дій чи бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 в адміністративному або судовому порядку.

Матеріали адміністративної справи позбавлені доказів, що підтверджують наявність у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов`язаних станом на дату взяття позивача на військовий облік та проведення призову на військову службу під час мобілізації.

Суд також враховує, що як під час проведення мобілізаційних дій, так і під час розгляду справи, ОСОБА_1 , не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього бронювання чи підстав для відстрочки від військової служби під час мобілізації, або ж документів, які підтверджують непридатність до військової служби за станом здоров`я.

З огляду на встановлені обставини справи суд висновує про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2025 "№2403 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період".

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (надалі по тексту також – Положення №1153/2008) визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (надалі по тексту також - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (надалі по тексту також - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За змістом частини 3 статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція 280).

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

В контексті вказаного, суд також вважає за необхідне врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові КАС ВС від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 такого змісту:

"49. Як було встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях і сторонами не оскаржується, під час призову позивача на військову службу за мобілізацією не було встановлено придатності ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби, чим порушено процедуру призову позивача на військову службу під час мобілізації.

50. Отже, у спірних правовідносинах порушеним є право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації.

51. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який в подальшому застосовано судами обох інстанцій за наслідками розгляду справи, - звільнення з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.

52. Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_5 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

52.1. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

53. До того ж, факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка визначає виключний перелік таких підстав.

54. Принагідно зазначити, що в позовній заяві позивач не згадав про стан свого здоров`я, натомість у судовому засіданні від 06.05.2024 зазначив про відсутність хвороб, які б свідчили про його ймовірно можливу непридатність до військової служби.

55. Таким чином, позовна вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому висновки судів обох інстанцій про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими.

56. У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу."

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що останній, за наявності підстав передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", не позбавлений права звернутись до військової частини із рапортом про звільнення з військової служби.

Враховуючи вище наведене, підстави для задоволення взаємопов`язаних позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2025 за №295 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини та приступлення до виконання обов`язків і зобов`язання виключити (відрахувати) ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частин НОМЕР_1 , відсутні.

Щодо доводів позивача про порушення його прав на свободу та особисту недоторканість шляхом затримання та утримання у службовому приміщенні, а також щодо направлення його до військової частини, суд зазначає, що наведені обставини самі по собі не є предметом розгляду у цій адміністративній справі.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Предметом судового контролю у межах заявлених позовних вимог є правомірність рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, пов`язаних із призовом на військову службу під час мобілізації та направленням до військової частини, у межах наданих відповідачам законом повноважень.

Натомість твердження ОСОБА_1 про його незаконне затримання, утримання у службовому приміщенні та примусове переміщення стосуються іншого предмета правового регулювання та не можуть самі по собі бути підставою для встановлення протиправності наказу про призов за відсутності встановлення незаконності саме рішення про призов.

При цьому оцінка обставин щодо можливого незаконного позбавлення особи свободи, перевищення службових повноважень, застосування примусу чи вчинення інших діянь, яким законом може бути надана кримінально-правова або інша правова кваліфікація, здійснюється у відповідному передбаченому законом порядку компетентними органами. Адміністративний суд у цій справі не наділений повноваженнями підміняти собою органи досудового розслідування чи надавати кримінально-правову кваліфікацію відповідним діям.

Відтак самі по собі твердження ОСОБА_1 про його затримання та утримання у службовому приміщенні не спростовують встановлених судом обставин щодо наявності у нього статусу військовозобов`язаного, проходження ним 08.10.2025 повторного медичного огляду, за результатами якого його визнано придатним до військової служби, та прийняття 15.10.2025 рішення про його призов під час мобілізації.

Таким чином, наведені позивачем обставини щодо можливого порушення його права на свободу та особисту недоторканість не є належними та достатніми доказами протиправності оскаржуваного наказу про призов і не спростовують висновків суду щодо правомірності призову позивача на військову службу під час мобілізації.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності/дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову під час мобілізації ОСОБА_1 , видання наказу про призов військовозобов`язаних на військову службу під час проведення мобілізації в частині призову позивача та направлення його для проходження військової служби за призовом під час проведення мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 .

В частині позовних вимог про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень за завдану моральну шкоду, внаслідок протиправних дій, суд зазначає наступне.

Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується, обов`язковому з`ясуванню підлягає наявність такої шкоди.

Під час розгляду справи позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди.

Судом не встановлено підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди, її розміру.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідачі діяли на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідачів суб`єктів владних повноважень судовий збір, сплачений позивачем.

Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ),

відповідач 1 - ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ),

відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 )

Суддя Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 08 жовтня 2026 р.