Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №300/3359/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. справа №300/3359/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району, Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Томин Сергій Володимирович (далі – представник позивача, адвокат Томин С.В.), який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, Житлова комісія ВЧ НОМЕР_1 , Житлова комісія), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району (далі також – третя особа 1), Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі також – третя особа 2, МОУ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), оформлене протоколом №2 від 06.02.2026 р., яка полягала у залишенні без розгляду питання про виключення з числа службової квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

- зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ., РНОКПП НОМЕР_3 ) від 30.01.2026 р. №1230 щодо виключення двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 із числа службової відповідно до наданих повноважень з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння логістики ВЧ НОМЕР_1 , календарна вислуга позивача становить - 29 років, житловою площею для постійного проживання від Міністерства оборони України не забезпечувався, однак, з 15.07.2000 перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при ВЧ НОМЕР_1 .

За доводами адвоката Томина С.В., під час проходження військової служби позивач отримав службове житло за адресою: АДРЕСА_2 , де наразі має зареєстроване місце проживання. Представник позивача вказує, що 30.01.2026 позивач звернувся до Житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 з рапортом №1230 щодо виключення зазначеної вище квартири із числа службової, однак, рішенням відповідача, оформленим протоколом №2 від 06.02.2026 (далі – оскаржуване рішення) питання щодо виключення зазначеної вище квартири із числа службової залишено без розгляду.

Адвокат Томин С.В. звертає увагу, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач керувався рішенням Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2, яким визначено обмежене коло осіб, щодо яких допускається виключення житла з числа службового. При цьому, представник позивача вважає безпідставним посилання відповідача на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2, оскільки зазначене рішення є внутрішнім управлінським актом та не є нормативно-правовим актом, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, а відтак не може звужувати зміст прав, визначених статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII), частиною 1 якої передбачено, що військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Представник позивача наголошує, що на момент виникнення спірних правовідносин відсутні чинні нормативно-правові акти, які б встановлювали обмеження щодо реалізації права військовослужбовців, які мають вислугу понад 20 років та перебувають на квартирному обліку, на забезпечення житлом шляхом виключення займаного житла з числа службового.

Таким чином, вважаючи протиправною бездіяльність житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлену протоколом №2 від 06.02.2026 р., яка полягала у залишенні без розгляду питання про виключення з числа службової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , позивач, через уповноваженого представника, звернувся до суду з цією позовною заявою.

Одночасно, у позовній заяві представник позивача клопотав перед судом залучити до розгляду справи в якості третіх осіб Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину району ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ 08494013) та Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (місто Київ, проспект Повітряних Сил (Півітрянофлотський), 6, ЄДРПОУ 00034022).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.16-18).

Пунктом 3 резолютивної частини коментованої ухвали суду клопотання представника позивача про залучення третіх осіб – задоволено. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину району (адреса: вул. Національної Гвардії, 14-Г, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ – 08494013). Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (адреса: просп. Повітряних Сил (Повітрянофлотський), 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ – 00034022).

Пунктом 7 резолютивної частини вищезазначеної ухвали суду витребувано в Житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію протоколу №2 від 06.02.2026 про залишення без розгляду питання про виключення з числа службової, квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 8 резолютивної частини вищезазначеної ухвали суду витребувано у Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями належним чином засвідчену копію рішення Міністерства оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який сформував у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 02.06.2026 (а.с.26-34). Житлова комісія ВЧ НОМЕР_1 вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Мотивуючи свою позицію відповідач зазначив, що оскільки Міністр оборони України здійснює адміністративне керівництво ЗСУ його розпорядження є обов`язкові до виконання, тому Житлова комісія ВЧ НОМЕР_1 розгляд питань щодо забезпечення постійним житлом шляхом його виключення із числа службового здійснює виключно стосовно осіб з інвалідністю І чи II групи, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, таке рішення відповідає принципу соціальної держави та справедливості, оскільки житловий фонд Міністерства оборони України є обмеженим, забезпечення житлом в період воєнного стану здійснюється першочергово вразливим групам населення (особи з інвалідністю І чи II групи, а також члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби).

Окрім цього, відповідач звернув увагу, що позивачем, у позовній заяві, визначено відповідачем житлову комісію військової частини НОМЕР_1 , разом з тим житлова комісія військової частини не є окремою юридичною особою, не має статусу суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України та не може самостійно виступати стороною у справі. За доводами відповідача житлова комісія військової частини НОМЕР_1 є лише внутрішнім робочим органом військової частини та не може бути самостійним відповідачем у даній адміністративній справі. У зв`язку із викладеним, на переконання відповідача, позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, Житлова комісія ВЧ НОМЕР_1 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Міністерство оборони України 03.06.2026 сформувало у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (а.с.35-51). МОУ вказало, що відповідно до статті 43 Житлового кодексу України (далі – ЖК України) громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості, проте позивачем не долучено та не надано доказів того, що позивач перебуває першим у черзі на жиле приміщення у Івано-Франківському гарнізоні в будь-якій з черг (загальній, першочерговій або позачерговій).

Також, МОУ клопотало суд витребувати із Івано-Франківської КЕЧ району документи щодо відсутності потреби службової квартири у АДРЕСА_2 та наявність підстав виключення її зі службового фонду.

Мотивуючи таке клопотання, третя особа 2 вказала, що у даному випадку спір виник щодо службової квартири у місті Івано-Франківськ, яка була отримана позивачем як службова. Відповідно до пункту 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 (далі – Порядок №1081), житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира експлуатаційного органу. Однак, третя особа 2 наголосила, що позивачем не долучено документів з Івано-Франківської КЕЧ району про те, що необхідність у статусі службової квартири відпала.

Представник позивача, 05.06.2026, сформував у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи додаткові пояснення у справі (а.с.52-56). Адвокат Томин С.В. вказує, що серед доводів, викладених у поясненнях МОУ, зазначено, що позивачем не долучено та не надано доказів того, що позивач перебуває першим у черзі на жиле приміщення у Івано-Франківському гарнізоні в будь-якій з черг (загальній, першочерговій або позачерговій). При цьому, МОУ посилається на положення пунктів 1, 2-7 Розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 №380 (далі – Інструкція №380). На переконання представника позивача, вказані положення стосуються надання житлових приміщень особам, які не забезпечені службовим житлом та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Натомість правовою підставою заявленого позивачем позову є вимоги пункту 10 Розділу VII Інструкції №380, які стосуються права позивача як військовослужбовця, який забезпечений службовим житловим приміщенням, на виключення цього житла з числа службового.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 клопотання Міністерства оборони України про витребування доказів задоволено, витребувано у Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району документи щодо відсутності потреби у використанні службової квартири у АДРЕСА_2 та наявність підстав виключення її зі службового фонду (а.с.57-59).

Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району 23.06.2026 сформувала у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи додаткові пояснення у справі (а.с.64-68). Третя особа 1 вказала, що згідно з акту від 02.09.2025 особова справа позивача передана голові житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , з огляду на що третя особа 1 не може надати витребувану інформацію.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзиви на позов, пояснення у справі та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Як зазначає представник позивача у позовній заяві та не заперечують інші учасники справи, ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 (зворотній бік а.с.1).

Під час проходження військової служби позивач отримав службове житло за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстрований та проживає (зворотній бік а.с.1).

ОСОБА_1 30.01.2026 звернувся до Житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 із рапортом №1230 щодо виключення квартири АДРЕСА_4 , із числа службової (зворотній бік а.с.1).

Однак, листом від 09.02.2026 №816/484/2/527/пс відповідач повідомив позивачу, що за результатами розгляду рапорту позивача, членами Житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 одноголосно прийнято рішення залишити без розгляду прохання позивач (а.с.6-7).

Відповідач в коментованому листі зазначив, що після обговорення виступу голови житлової комісії, житлова комісія військової частини на підставі нормативно-правових актів дійшла висновку, що повноваження щодо прийняття рішення про зміну статусу житла (виключення з числа службового) належить виключно Міністру оборони України або уповноваженій ним особі, а також беручи до уваги наявні обмеження, заборони щодо зміни статусу службового житла, житлова комісія немає законних підстав для самостійного прийняття позитивного рішення за даним питанням без відповідного розпорядчого акту вищого органу управління Міністерства оборони України. Крім того суб`єктом права власності вищезазначених службових квартир є держава в особі Міністерства оборони України. Також вивчивши квартирні облікові справи та на підставі поданих документів було встановлено, позивач не відповідає критеріям осіб, які зазначені у дану рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2. Таким чином, Житлова комісія ВЧ НОМЕР_1 керуючись рішенням Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2, доведеного Івано-Франківською КЕЧ району від 07.01.2026 за вхідним №183, постановила залишити без розгляду питання, щодо виключенні з числа "службових" квартир та надання їх для постійного проживання військовослужбовцям, зокрема ОСОБА_1 , як такому, що не відповідає критеріям даного рішення (а.с.6-7).

Вважаючи протиправною бездіяльність Житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , оформлену протоколом №2 від 06.02.2026, яка полягала у залишенні без розгляду питання про виключення з числа службової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено положеннями Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно із статтями 1 та 2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За змістом частини 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відтак, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку встановлено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), визначено в Інструкції № 380.

Розділом 7 Інструкції №380 передбачено порядок та умови виключення квартир з числа службових.

Так, відповідно до пункту 10 розділу 7 Інструкції №380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

З аналізу наведених вище положень вбачається чітка процедура, дотримання якої є обов`язковим, зокрема, надсиланню клопотання квартирно-експлуатаційним органом передує розгляд спеціальною житловою Комісією військової частини, в якій несе службу військовослужбовець, питання щодо погодження зняття статусу службової з житлового приміщення, яке займає позивач.

Із урахуванням вищевикладених норм, суд зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та статус учасника бойових дій, надає право на забезпечення постійним житлом, у тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19.

Як зазначає представник позивача у позовній заяві та не заперечують інші учасники справи, позивач є військовослужбовцем та його календарна вислуга складає 29 років, має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 від 25.11.2016), та перебуває на квартирному обліку.

Відтак, надаючи оцінку викладеному, суд погоджується з позивачем, що ним дотримано необхідні умови для визнання права на виключення житла з числа службового.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 10 розділу VII Інструкції №380, військовослужбовці, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу VII Інструкції № 380.

Так, відповідно до пункту 3 розділу VII Інструкції №380, для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Згідно із пунктом 4 розділу VII Інструкції №380, на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Згідно із пунктом 5 розділу VII Інструкції №380 для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

Згідно із пунктом 6 розділу VII Інструкції №380, ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готується Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Відповідно до пункту 7 розділу VII Інструкції №380, затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Отже, положення Інструкції №380 чітко регламентують порядок та процедуру виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, який включає в себе зокрема розгляд документів облікової справи військовослужбовця житловою комісію військової частини (об`єднаною житловою комісією) та прийняття останньою рішення, у формі протоколу засідання про надання житлового приміщення для постійного проживання, яке в подальшому затверджується наказом командира військової частини.

Організація роботи житлових комісій військових частин передбачена розділом ІІ Інструкції №380.

У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №380 для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини) (пункт 1 розділу ІІ Інструкції № 380).

За змістом пункту 5 розділу ІІ Інструкції №380 основними завданнями житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій) є:

перевірка житлових умов військовослужбовців та членів їх сімей;

прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань;

ведення обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею);

ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;

розгляд заяв, скарг та пропозицій, що виникли під час роботи житлових комісій військових частин, та прийом громадян з житлових питань;

видача документів, які створюються житловими комісіями військових частин під час виконання вимог цієї Інструкції;

ведення оперативного обліку службових житлових приміщень.

Приписами пункту 7 розділу ІІ Інструкції №380 встановлено, що житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо:

взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею);

взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;

надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;

зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;

внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;

перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.

З матеріалів справи суд встановив, що за результатами розгляду рапорту позивача, членами Житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 одноголосно прийнято рішення залишити без розгляду прохання позивач (а.с.6-7).

Водночас залишення без розгляду рапорту особи, вищезазначеними нормами не передбачено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Житлова комісія не прийняла жодного з рішень, що передбачені пунктом 7 розділу II Інструкції № 380, за наслідками розгляду рапорту позивача.

Суд вважає доводи відповідача, викладені у листі від 09.02.2026 №816/484/2/527/пс, а саме: "що житлова комісія військової частини на підставі нормативно-правових актів дійшла висновку, що повноваження щодо прийняття рішення про зміну статусу житла (виключення з числа службового) належить виключно Міністру оборони України або уповноваженій ним особі, а також беручи до уваги наявні обмеження, заборони щодо зміни статусу службового житла, житлова комісія немає законних підстав для самостійного прийняття позитивного рішення за даним питанням без відповідного розпорядчого акту вищого органу управління Міністерства оборони України" хибними та жодним чином необґрунтованими, оскільки зі змісту норм Інструкції №380 вбачається чітка процедура, дотримання якої є обов`язковим, зокрема, надсиланню клопотання квартирно-експлуатаційним органом передує розгляд спеціальною житловою Комісією військової частини, в якій несе службу військовослужбовець, питання щодо погодження зняття статусу службової з житлового приміщення, яке займає позивач, а зокрема пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №380 передбачено, що житлова комісія має право приймати рішення, щодо надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Посилання відповідача у протоколі №348 від 26.12.2025 на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2 суд вважає безпідставним, оскільки даний документ не є нормативно-правовим актом, який може змінювати або зупиняти дію чинного законодавства, містить пропозиції та роз`яснення та не є рішенням, яке підлягає обов`язковому виконанню, а відтак відповідач, в спірних правовідносинах, має керуватися не роз`ясненнями і пропозиціями рекомендаційного характеру, а нормами законодавства.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, що відповідачем у даній адміністративній справі визначено житлову комісію військової частини, яка не є самостійним суб`єктом владних повноважень та, відповідно, не може виступати самостійним відповідачем у справі, з огляду на таке.

Саме по собі зазначення позивачем у позовній заяві або в процесуальних документах житлової комісії військової частини як органу, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, не свідчить про визначення її окремим та самостійним відповідачем у справі.

Суд враховує, що житлова комісія військової частини є структурним підрозділом відповідної військової частини та не має статусу окремої юридичної особи, самостійного суб`єкта владних повноважень чи відокремленого суб`єкта, який може самостійно нести процесуальні права та обов`язки відповідача в адміністративній справі.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у даній адміністративній справі відповідачем у справі визначено Житлову комісію Військової частини НОМЕР_1 , в зазначеній ухвалі наведено адресу та код ЄДРПОУ Військової частини НОМЕР_1 , які ідентифікують відповідача як юридичну особу — суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням змісту ухвали про відкриття провадження у справі, суд вважає, що належним відповідачем у даній адміністративній справі є саме відповідна Житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 , а не житлова комісія, як самостійний (окремий) суб`єкт.

За таких обставин доводи відповідача про те, що визначення житлової комісії військової частини стороною у справі є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, є помилковими та не можуть бути прийняті судом до уваги.

Згідно з частинами першою, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

У спірному рішенні відсутні вищезазначені критерії, а тому його не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

З огляду на вищезазначене, спірне рішення прийнято без наведення належних мотивів та правових обґрунтувань, тому не може вважатися таким, що відповідає засадам належного урядування, визначеним, зокрема частиною другою статті 2 КАС України, а тому не може вважатися правомірним (постанова ВС від 11.09.2023 по справі №420/14943/21).

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленої протоколом №2 від 06.02.2026 р., яка полягала у залишенні без розгляду питання про виключення з числа службової квартири за адресою: АДРЕСА_2 та зобов`язання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 30.01.2026 р. №1230 щодо виключення двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 із числа службової відповідно до наданих повноважень, з урахуванням висновків суду.

Розподіляючи між сторонами судові витрати слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з цим позовом позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від такої сплати на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на не понесення позивач судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ), оформлене протоколом №2 від 06.02.2026 р., яка полягала у залишенні без розгляду питання про виключення з числа службової квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) від 30.01.2026 р. №1230 щодо виключення двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 із числа службової відповідно до наданих повноважень з урахуванням висновків суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ;

відповідач: Житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ;

третя особа 1: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району, адреса: вул. Національної Гвардії, 14-Г, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ – 08494013;

третя особа 2: Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, адреса: просп. Повітряних Сил (Повітрянофлотський), 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ – 00034022.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.