Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №280/6609/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 280/6609/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 1), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач 2), в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

визнати протиправними дії відповідача 2 про відмову у призначені та виплаті позивачу грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» під час виплати першої пенсії;

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 20.04.2026 №083950027923 про відмову у призначені та виплаті позивачу грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 24.07.2026 №083950027923 в доповнення рішення від 20.04.2026 № 083950027923 про відмову у призначені та виплаті позивачу грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача 1 зарахувати позивачу період роботи з 03.09.2012 по 01.04.2019 на посаді завідуючого ендоскопічним віддаленням та лікарем ендоскопітом ендоскопічного відділення товариства з обмеженою відповідальністю «Вітацентр» до спеціального стажу позивача у сфері охорони здоров`я відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909;

зобов`язати відповідача 1 призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої п. 7-1 розділу 15 Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що відповідно до п. 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, однак відповідна грошова допомога відповідачем 2 при призначенні пенсії позивачу не виплачувалася. Не погоджується з твердженням відповідачів щодо не достатності стажу роботи, в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, для призначення грошової допомоги та вказує, що з норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11. 1993 № 909, слідує, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, зокрема, лікарі та середній медичний персонал, які працювали, зокрема, у лікарняних закладах, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Також треба зауважує, що Закон України від 19.11.1992 № 2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» не ставить віднесення медичних закладів до закладів охорони здоров`я у залежність від визначення форми їх власності. Вважає, що усі періоди роботи, зазначені в його трудовій книжці повинні бути зараховані при вирішенні права на отримання грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, у зв`язку із чим змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 15.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач 1 позов не визнав, 27.07.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх.№42345) на позовну заяву, у якому наголошує, що грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій виплачується особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" "ж" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Вказує, що страховий стаж позивача становить 43 роки 8 днів; у тому числі спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 пенсій 30 років 6 місяців. Звертає увагу суду, що до спеціального страхового стажу не зараховано період з 03.09.2012 по 01.04.2019, згідно довідки від 17.03.2026 №17 наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітацентр», оскільки вищезазначений заклад не відноситься до комунальної або державної форми власності. Враховуючи вищезазначене, вважає, що у позивача не достатньо стажу роботи, в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 позов не визнав, на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзиви (вх.№43498 від 31.07.2026, №44127 від 04.08.2026) на позовну заяву, у яких наголошує, що органом, що здійснив розгляд заяви про призначення пенсії, в даному випадку є ГУ ПФУ в Одеській області, а органом, у якому позивач повинен перебувати на обліку, та який буде здійснювати виплату пенсії у випадку її призначення – ГУ ПФУ в Запорізькій області. Вказує, що саме ГУ ПФУ в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та приймав рішення про відмову в призначенні такої допомоги позивачу, є належним відповідачем у даній справі. Зауважує, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не здійснювало розгляд вказаної заяви, отже, не порушило права та законні інтереси позивача у сфері пенсійного забезпечення, тому підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Ухвалою суду від 07.08.2026 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви (уточненої) у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 13.08.2026 вирішено прийняти до розгляду уточнену позовну заяву (вх. №43899 від 03.08.2026) та продовжити розгляд адміністративної справи.

Ухвалою суду від 27.08.2026 витребувано від ГУ ПФУ в Одеській області копію рішення від 20.04.2026 №083950027923 про відмову у призначені та виплаті ОСОБА_1 у грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідні докази відповідачем 1 направлено до суду через систему «Електронний суд» разом із клопотанням від 02.09.2026 (вх. 50271) про долучення доказів.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.10.2025 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області у зв`язку з призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі особистої заяви позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області з 16.08.2025 позивачу призначено пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

14.04.2026 позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Одеській області та винесено рішення від 14.04.2026 № 083950027923 про відмову в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки у заявника на день досягнення пенсійного віку відсутній необхідний страховий стаж (35 років). Страховий стаж позивача становить 43 роки 8 днів; у тому числі спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 пенсій - 30 років 6 місяців.

Листом від 29.05.2026 № 25492-28006/К-02/8-0800/26 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомлено про відсутність підстав для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки у позивача не достатньо стажу, в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, для призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи дії та рішення відповідачів щодо відмови у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

В подальшому, в доповнення рішення від 20.04.2026 № 083950027923ГУ ПФУ в Одеській області винесено рішення від 24.07.2026 № 083950027923 про відмову у перерахунку. На обґрунтування вказаного рішення зазначено, що до спеціального страхового стажу не зараховано період з 03.09.2012 по 01.04.2019, згідно з довідкою від 17.03.2026 №17, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітацентр», оскільки вищезазначений заклад не відноситься до комунальної або державної форми власності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).

Згідно з п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пункт 5 Порядку № 1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" - і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами п. 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону № 1058-IV, станом на день її призначення.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад у закладах та установах державної і комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Судом встановлено, що ГУ ПФУ в Одеській області не враховує до стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період його роботи з 03.09.2012 по 01.04.2019 на посаді завідуючого ендоскопічним віддаленням та лікарем ендоскопітом ендоскопічного відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітацентр», внаслідок чого у позивача недостатньо стажу для виплати грошової допомоги.

На думку відповідача 1, право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII дає тільки робота на відповідних посадах у закладах та установах державної або комунальної форми власності.

З цього приводу суддів зазначає, що до Переліку закладів охорони здоров`я і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), зокрема, включені посади: лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад), у закладах охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

У примітці № 2 до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" наведено в ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801 -XII, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком, зараховується, зокрема, робота у закладах та на посадах, визначених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Крім того, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» не містить поняття "лікарняний заклад", а надає визначення "закладу охорони здоров`я", що у розумінні вказаного нормативно-правового акту є загальним визначенням всіх закладів, які надають медичні послуги, наведених у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Отже, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» не ставить віднесення закладів до закладів охорони здоров`я у залежність від визначення форми їх власності, як і Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, не ставить право на зарахування стажу, який дає право на пенсію за вислугою років, у залежність від форми власності закладу охорони здоров`я, визначеного цим вказаним Переліком.

Тобто, відсутність у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, не нівелює характер виконуваної позивачем таких робіт, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу відповідного відпрацьованого часу, що надає право на пенсію за вислугу років.

Водночас право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пов`язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку 60 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) працював на посаді лікаря-ендоскопіста в ендоскопічному кабінеті допоміжного та лікувального підрозділу (лікувальний підрозділ вул. Сталеварів, 34) КНП МЛЕ та ШМД ЗМР, в порядку переводу з КНП «Міська лікарня №10» ЗМР (наказ від 02.06.2025 № 1065 к/тр) та мав стаж роботи більше 35 років у закладах охорони здоров`я (з урахуванням стажу роботи в медичних закладах приватної форми власності) на посадах, які відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку, дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійних виплат не одержував, що відповідачами не спростовано.

Записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 01.08.1988, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджено, що позивач працював на посадах завідуючого ендоскопічним віддаленням та лікарем-ендоскопітом з 03.09.2012 по 01.04.2019 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вітацентр», а з 02.12.2024 у КНП «Міська лікарня №10» ЗМР та продовжував працювати на час подання заяви про призначення пенсії в ендоскопічному кабінеті допоміжного та лікувального підрозділу.

Факт роботи, а також період зайнятості на таких роботах, відповідачами не заперечується. На користь таких тверджень суду свідчить й розрахунок стажу позивача для визначення його права на призначення пенсії, згідно з яким до страхового стажу позивача зарахований весь період її роботи, підтверджений записами у трудовій книжці.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що позивач у повній мірі відповідає всім умовам, за яких відповідач 1 мав виплатити позивачу грошову допомогу відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закон № 1058-IV одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена позивачу з 25.10. 2025.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області щодо обчислення спеціального стажу та відмови позивачу в нарахуванні та виплаті грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом із цим, щодо вимог в частині визнання протиправними дій відповідача 2 про відмову у призначені та виплаті позивачу грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV під час виплати першої пенсії, суд зазначає, що відповідно до абз. 13 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За приписами п. 4.3, 4.10 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Суд зазначає, що ГУ ПФУ в Одеській області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача від 14.04.2026 про призначення грошової допомоги, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржила позивач.

Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Запорізькій області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно зарахування певного стажу до спеціального та призначення позивачу грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

При цьому, при ухваленні рішення судом враховано, що жодних доказів подання позивачем заяви про призначення йому грошової допомоги разом із заявою про призначення пенсії за віком матеріали справи не містять та судом не встановлені.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2129,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області, яким прийняті протиправні рішення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №083950027923 від 24.07.2026 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку від 24.07.2026 № 083950027923 в доповнення рішення від 20.04.2026 № 083950027923 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період його роботи з 03.09.2012 по 01.04.2019 на посаді завідуючого ендоскопічним віддаленням та лікарем ендоскопітом ендоскопічного відділення товариства з обмеженою відповідальністю «Вітацентр», у зв`язку із чим зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2129,92 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак