Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №280/8127/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8127/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), до Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про скасування наказу та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_4 (далі – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 319 від 30.06.2026 про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

стягнути з військової частини НОМЕР_4 грошові кошти в розмірі 1202,46 грн. (одна тисяча двісті дві гривні 46 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що старший лейтенант військової служби по мобілізації ОСОБА_1 в період з 18.12.2025 по 21.06.2026 проходив військову служби у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника продовольчої служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 21.06.2026 року виключений зі списків військової частини НОМЕР_2 та знятий з усіх видів забезпечення, у зв`язку з переведенням до іншої військової частини. При звільненні з військової частини НОМЕР_2 отримав грошовий атестат вих. № 382 від 22.06.2026 року, в якому детально перераховано всі виплати, що належні йому при звільненні. Остаточний розрахунок здійснено 10.07.2026 року та виплачено грошове забезпечення в розмірі 18 279,06 грн. 11.07.2026 року мені зателефонував начальник фінансової служби військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_2 та запропонував отримати інший грошовий атестат з обґрунтуванням зменшеного, у зв`язку з накладенням на мене дисциплінарного стягнення, розміру грошового забезпечення. Того ж дня від нього позивач отримав інший грошовий атестат за вих. № 422 від 21.06.2026 року. Зазначає, що йому про будь-яке дисциплінарне стягнення особисто не оголошувалось, ні безпосереднім командиром, ні командиром військової частини НОМЕР_2 . Також не оголошувалось на будь-якій нараді та перед строєм. Наказ про оголошення догани видано вже після переведення до іншої частини і тому він не міг знати про його існування, також у зв`язку з цим не міг також ознайомитись із дисциплінарним стягненням в службовій картці. Таким чином, станом на дату подання позовної заяви позивачу не доведено в порядок і спосіб передбачений Дисциплінарним статутом в чому саме полягає його порушення військової дисципліни. Жодних пояснень від як від військовослужбовця, який потенційно вчинив дисциплінарне правопорушення, не було відібрано. У зв`язку з вищевикладеним вважає, що військовою частиною НОМЕР_2 , а саме діями її командира, що виніс наказ № 319 від 30.06.2026 (в частині що його стосується) про притягнення до дисциплінарної відповідальності порушено його права як військовослужбовця щодо поваги до гідності та право на належне грошове забезпечення. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов`язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Так, згідно рапорту заступника командиру військової частини з тилу начальника тилу військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 адресованого на ім`я командира військової частини ним за невиконання службових обов`язків, порушення військової дисципліни та субординації по відношенню до командирів, порушення правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності підпорядкування притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення “догана” начальнику продовольчої служби військової частини старшому лейтенанту ОСОБА_1 . Згідно резолюції командира військової частини вказаного заступнику командира військової частини з психологічної підтримки персоналу внести зазначене дисциплінарне стягнення до наказу. Окрім того, зазначає, що зменшення розміру щомісячної премії не може розглядатися окремо від правової оцінки законності самого дисциплінарного стягнення, яке стало підставою для такого зменшення. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідачем 2 до суду подано відзив на позовну заяву, де вказано, що Військова частина НОМЕР_4 не приймала рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та не визначала наявність у його діях складу дисциплінарного проступку. Таким чином, покладення на військову частину НОМЕР_4 обов`язку сплатити 1202,46 грн лише на тій підставі, що саме з її рахунку було здійснено виплату грошового забезпечення, не свідчить про наявність протиправної поведінки саме військової частини НОМЕР_4 . Сам по собі факт здійснення військовою частиною НОМЕР_4 фінансування та фактичної виплати коштів не означає, що саме НОМЕР_4 приймала рішення щодо виникнення права позивача на відповідну виплату або визначала підстави для її зменшення. При цьому перебування військової частини на фінансовому забезпеченні іншої військової частини не означає автоматичного переходу до розпорядника коштів повноважень командира військової частини щодо проходження військової служби особовим складом. Тобто перебування військової частини на фінансовому забезпеченні іншої військової частини обов`язок щодо організації оформлення та подання документів для нарахування грошового забезпечення покладається на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває. Військова частина-розпорядник коштів здійснює фінансування та фактичну виплату на підставі належно оформлених документів. Таким чином, здійснення НОМЕР_4 фактичної виплати грошового забезпечення не є тотожним прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення або визначення вини позивача. Сам факт того, що кошти були перераховані позивачу саме військовою частиною НОМЕР_4 , не створює самостійної правової підстави для покладення на неї відповідальності за законність наказу командира військової частини НОМЕР_2 . Просить у задоволенні позову відмовити.

28.08.2026 позивачем до суду було подано відповідь на відзив відповідача 1 та зазначено, що відповідачем не вказано які конкретно службові обов`язки не було виконано, в чому полягало порушення військової дисципліни та які правила взаємодії між військовослужбовцями за відсутності підпорядкування порушено, а також у рапорті не зазначено коли це відбулось. Окрім того відповідачем сам рапорт до матеріалів справи не додано. Просить позов задовольнити.

31.08.2026 до суду подано відповідь на відзив відповідача 2, де вказано, що позовна вимога про стягнення грошових коштів в розмірі 1202,46 грн. заявлена до відповідача - військової частини НОМЕР_4 у зв`язку з тим, що інший відповідач – військова частина НОМЕР_2 , не є фінансово самостійною частиною і перебуває на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 про що військова частина НОМЕР_4 прямо вказує у своєму відзиві. Інших вимог до військової частини НОМЕР_4 не заявлено. Просить позов задовольнити.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що старший лейтенант військової служби по мобілізації ОСОБА_1 в період з 18.12.2025 по 21.06.2026 проходив військову служби у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника продовольчої служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 174 від 21.06.2026 року виключений зі списків військової частини НОМЕР_2 та знятий з усіх видів забезпечення з 21.06.2026, у зв`язку з переведенням до військової частини НОМЕР_6 .

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2026 № 319 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відповідно до розділу 3 частини 1 статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та розділу 16 пункту 4 наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, за порушення Дисциплінарного статуту Збройних Сил України розділу 3 ст. 45 (порушення військової дисципліни) накладено дисциплінарне стягнення «ДОГАНА» на начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 . Окрім того, п. 1.2 вищезгаданого наказу начальнику фінансово-економічної служби наказано виплатити премії у розмірі 90% встановленого розміру щомісячної премії за червень 2026 року.

Вважаючи такий наказ відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).

Преамбулою Дисциплінарного статуту визначено, що цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Згідно з частиною першою статі 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (далі - Порядок №608).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з пунктами 1-3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Службове розслідування не призначається:

у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг;

якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 визначено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

За приписами пункту 3 розділу ІV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

- знати підстави проведення службового розслідування;

- бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

- відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

- давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

- з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;

- порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

- висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

- ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (пункт 1 розділу V Порядку №608).

У пунктах 2-6 розділу V Порядку встановлено, що у вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункт 1 розділу VІ Порядку №608).

Виходячи з аналізу зазначених вище норм Дисциплінарного статуту та Порядку №608, підставою для дисциплінарної відповідальності військовослужбовця є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №817/1318/17.

Дослідивши зміст оскаржуваного наказу №319 від 30.06.2026 року, судом встановлено, що він не містить відомостей про: конкретні обставини дисциплінарного проступку; ступеня вини; наявності у його діях певного умислу; попередньої поведінки порушника дисципліни; шкідливих наслідків і причинного зв`язку між дисциплінарним проступком і діями порушника дисципліни.

Наказ №319 від 30.06.2026 року містить загальну інформацію щодо порушення вчиненого позивачем.

Проте, за фактом притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності службове розслідування не проводилось.

Зі змісту відзиву на позовну заяву відповідача 1 вбачається, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді «ДОГАНА» став рапорт заступника командира військової частини з тилу – начальника тилу військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , відповідно до якого повідомлено, що за невиконання службових обов`язків, порушення військової дисципліни та субординації по відношенню до командирів, порушення правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності підпорядкування ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, обставини невиконання яких обов`язків, суті порушення військової дисципліни та в чому саме полягало недотримання субординації по відношенню до командирів матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи і самого зазначеного у відзиві на позовну заяву рапорту.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення осію, які були чи могли бути присутніми при вчиненні дисциплінарного проступку позивачем.

З долучених до матеріалів справи доказів, неможливо встановити які саме безпосередньо обов`язки покладені на позивача у взаємозв`язку з виявленими порушеннями дисципліни.

Обставини подій, що стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки у спірному випадку належно не встановлювались обставини скоєння правопорушення, його наслідки, ступінь вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, викладений у наказі №319 від 30.06.2026 року, не відповідає критерію обґрунтованості, повноти та всебічного вирішення і встановлення обставин, що підлягали дослідженню.

Вищевказане свідчить про те, що наказ №319 від 30.06.2026 року винесено без урахування всіх обставин події, зокрема, письмових пояснень посадових осіб та самого позивача по факту вчинення порушення.

Натомість притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності військова частина обмежилась лише констатацією факту без перевірки зазначених фактичних обставин з метою їх підтвердження чи спростування.

Суд також зазначає, що статтею 97 Дисциплінарного статуту визначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Відповідно до ст. 98 Дисциплінарного статуту, під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Відтак, за порушення військової дисципліни, неналежне виконання обов`язків або вчинення правопорушень, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України підлеглі військовослужбовці можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності за цим статутом.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем не надано жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів доведення до відома позивача наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2026 № 319, як і не надано будь-яких пояснень з приводу цього.

Як було вже зазначено вище, що 21.06.2024 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.06.2026 № 174 (по стройовій частині) позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та вибув до військової частини НОМЕР_6 .

Таким чином, дата виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини (21.06.2026) вказує на завершення проходження військової служби позивачем, а тому з цієї дати позивач втрачає статус військовослужбовця, який проходить військову службу саме у Військовій частині НОМЕР_2 .

Поряд з цим, як встановлено з матеріалів справи, після виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , командир останньої видав наказ від 30.06.2026 № 319 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «догани».

Тобто, 30.06.2026 командир Військової частини НОМЕР_2 прийняв рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, який станом на 22.06.2022 вже був виключений зі списків особового складу цієї військової частини.

Згідно з абзацом 4 статті 45 Дисциплінарного статуту, усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження на посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Таким чином, суд зазначає, що відповідач міг притягнути до дисциплінарної відповідальності позивача до дня виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , тобто до 21.06.2026.

Однак, відповідач після виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 видав наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що суперечить визначеному Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Після виключення з військової частини, військовослужбовець більше не перебуває у відносинах підпорядкування, тому командування не має повноважень застосовувати до нього дисциплінарні стягнення.

Щодо питання виплати позивачу премії, суд виходить з наступного.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 1 розділу XVI «Преміювання» Порядку № 260 установлено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків (пункт 3 розділу XVI «Преміювання» Порядку № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу XVI «Преміювання» Порядку № 260 при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах, зокрема:

у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше одного до чотирьох прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше чотирьох до восьми прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше восьми до дванадцяти прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше дванадцяти до п`ятнадцяти прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Командир військової частини здійснює преміювання в зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення (за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято в установленому законодавством порядку у цьому самому місяці)) або за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.

З аналізу наведених правових норм слідує, що позбавлення військовослужбовців премій/винагород ставиться у залежність від скоєння ними дисциплінарних правопорушень та/або накладення дисциплінарних стягнень.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2026 № 319 позивач отримав дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Згідно з грошовим атестатом від 22.06.2026 №382 грошове забезпечення заявника складалось з окладу за військовим званням – 1200,00 грн (виплачено – 840 грн окладу за посадою (17 тарифний розряд) – 4090,00 грн (виплачено – 2863,00 грн), надбавка за вислугу років (25%) (виплачено – 925,75 грн), надбавка за особливості проходження служби (65%) (виплачено – 3008,69 грн), премія 420% (виплачено – 12024,60 грн).

При цьому згідно грошовим атестатом від 21.06.2026 №422 грошове забезпечення заявника складалось з окладу за військовим званням – 1200,00 грн (виплачено – 840 грн окладу за посадою (17 тарифний розряд) – 4090,00 грн (виплачено – 2863,00 грн), надбавка за вислугу років (25%) (виплачено – 925,75 грн), надбавка за особливості проходження служби (65%) (виплачено – 3008,69 грн), премія 420% (виплачено – 1082,14 грн). В пункті 13 «Інші примітки» грошового атестату зазначено – оголошена догана (10%) наказ № 319 від 30.06.2026.

Отже, в межах спірних правовідносин встановлена неповна виплата позивачу розміру премії відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2026 № 319 у розмірі 1202,46 грн..

Відтак, оскільки позбавлення позивача премії за вказаний період є прямим наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а тому з огляду на визнання наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2026 № 319 протиправним та його скасування, позивач має право на отримання невиплаченої йому у червні 2026 року премії у розмірі 1202,46 грн.

Таким чином, з метою захисту прав позивача належним способом захисту прав та інтересів позивача буде зобов`язати саме відповідача 1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за червень 2026 року у повному обсязі, без урахування факту його притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2026 № 319 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), до Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про скасування наказу та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2026 № 319 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за червень 2026 року у повному обсязі, без урахування факту його притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2026 № 319 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 08.10.2026.

Суддя А.В. Сіпака