Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №280/7136/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7136/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за віком позивача, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.06.2007 по 07.12.2022 у подвійному розмірі;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.06.2007 по 07.12.2022 у подвійному розмірі, починаючи з 01.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області. Позивач зазначає, що працювала в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР, однак період роботи з 01.06.2007 по 07.12.2022 було зараховано до страхового стажу та враховано при обчисленні розміру пенсії в одинарному розмірі. На звернення позивача, відповідач листом від 22.06.2026 повідомив, що підстав для зарахування стажу роботи в подвійному розмірі з 01.06.2007 по 07.12.2022 немає, оскільки це не передбачено Законом №1058. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає відмову протиправною та такою, що порушує її гарантоване Конституцією та Законами України право на отримання пенсії. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив, в якому вказує, що із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка згідно з вимогами Порядку 22-1 (додаток 1) та необхідними документами після призначення пенсії позивач не звертався. Лист відповідача 32475-31723/Р-02/8-0800/26 від 21.07.2026 є відповіддю роз`ясненням щодо перерахунку пенсії та не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Зазначений лист не породжує прав та обов`язків для позивача, сам по собі не є управлінським рішенням, а лише містить відповідь на поставлені питання позивачем та правову позицію Фонду. Отже, порушені у зверненні питання правомірно розглянуті як звернення громадян за вимогами Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР. Таким чином, рішення за вищезгаданою заявою позивача не виносилось, оскільки таке звернення не відповідало Порядку № 22-1, а лист-відповідь відповідача не містить фактичної відмови у перерахунку пенсії. Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Зазначена норма діяла по 31.12.2003. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні з 2019 року та отримує пільгову пенсію за віком за Списком №2, обчислену відповідно до Закону № 1058. Враховуючи вищезазначене відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 01.06.2007 по 07.12.2022 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788. Про зазначені обставини повідомлено листом Головного управління 28787-27796/ Н-02/8-0800/26 від 22.06.2026 у відповідь на звернення позивача від 25.05.2026. З 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг тощо. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Отже, відповідно до приписів законодавства, обчислення стажу при розрахунку розміру пенсії здійснюється наступним чином: за період до 01.01.2004 - на підставі записів трудової книжки (ст.ст. 56, 60, 62 Закону № 1788); починаючи з 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (ст. 24 Закону № 1058). Таким чином, після набрання чинності Законом № 1058, тобто з 01.01.2004, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи тільки для визначення права на пенсію . Періоди роботи після 01.01.2004 зараховуються у розмірі, встановленому приписами ст. 24 Закону № 1058. На підставі зазначеного спірний період роботи з 01.06.2007 по 07.12.2022 до страхового стажу зараховано в одинарному розмірі. Звертаємо увагу суду, що положення ст. 24 Закону № 1058, виключно відповідно до яких, починаючи з 01.01.2004 здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі, зокрема і стажу роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги. Позивач не отримує пенсію за вислугу років як працівник сфери охорони здоров`я, тому не підлягають застосуванню положення ст. 60 Закону № 1788 при здійсненні розрахунку стажу та обчисленні періоду роботи після 01.01.2004 в подвійному розмірі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує з 2019 року пенсію за віком на пільгових умовах (робота за Списком №2) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих потреб» ЗОР від 20.05.2026 №253, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно працювала в КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер»:

з 01.06.2007 прийнята на посаду молодщої сестри з догляду за хворими анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії (наказ від 01.06.2007 №123/л);

16.08.2012 звільнена за власним бажанням згідно ст38 КЗпП України (наказ від 21.08.2012 №258/л).

За період роботи з 01.06.2007 по 16.08.2012 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років та у відпустках без збереження заробітної плати не перебувала.

Відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих потреб» ЗОР від 20.05.2026 №254, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно працювала в КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» ЗОР:

з 14.12.2012 прийнята на посаду молодшої сестри-прибиральниці палатної у відділення легеневого туберкульозу №3 (наказ від 14.11.2012 №348/л);

з 01.12.2017 переведена з посади молодшої медичної сестри-прибиральниці палатної відділення легеневого туберкульозу №3 на посаду молодшої медичної сестри-буфетниці того ж відділення (наказ від 17.11.2017 №345/л).

З 01.04.2020 відділення легеневого туберкульозу №3 реорганізовано у відділення легеневого туберкульозу №2 (наказ №13 від 13.01.2020).

07.12.2022 звільнена за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (наказ від 28.11.2022 №316/о).

За період роботи з 14.12.2012 по 07.12.2022 у відпустці по догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років не перебувала.

За період роботи з 14.12.2012 по 07.12.2022 перебувала у відпустках без збереження заробітної плати: з 24.10.2022 по 07.11.2022 (наказ від 06.10.2022 №137/к).

При призначенні пенсії, відповідачем не зараховано позивачу до стажу роботи період її роботи з 01.01.2004 у подвійному розмірі у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На відповідне звернення позивача, ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 22.06.2026 повідомило позивача про те, що відповідно до ст. 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Повідомлено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. За матеріалами пенсійної справи з 2019 року призначено пільгову пенсію за віком за Списком №2, обчислену відповідно до Закону №1058. Періоди роботи з 01.01.2004 обчислено за даними Реєстру застрахованих осіб в одинарному розмірі згідно із Законом №1058.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.06.2007 по 07.12.2022 у подвійному розмірі, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до частин першої-другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII).

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Судом установлено, що відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.09.2024 позивачка працювала в КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» ЗОР з 01.06.2007 прийнята на посаду молодщої сестри з догляду за хворими анестезіологічного відділення з ліжками для інтенсивної терапії (наказ від 01.06.2007 №123/л); 16.08.2012 звільнена за власним бажанням згідно ст38 КЗпП України (наказ від 21.08.2012 №258/л); з 14.11.2012 прийнята на посаду молодшої сестри-прибиральниці палатної у відділення легеневого туберкульозу №3 (наказ від 14.11.2012 №348/л); з 01.12.2017 переведена з посади молодшої медичної сестри-прибиральниці палатної відділення легеневого туберкульозу №3 на посаду молодшої медичної сестри-буфетниці того ж відділення (наказ від 17.11.2017 №345/л); з 01.04.2020 відділення легеневого туберкульозу №3 реорганізовано у відділення легеневого туберкульозу №2 (наказ №13 від 13.01.2020); 07.12.2022 звільнена за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України (наказ від 28.11.2022 №316/о).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про подолання туберкульозу в Україні» регіональний фтизіопульмонологічний центр - єдиний на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, місто Київ або Севастополь) заклад охорони здоров`я спроможної мережі госпітального округу, що функціонує в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства, який координує надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню відповідного регіону та забезпечує надання медичних послуг з діагностики та лікування дорослих і дітей із туберкульозом в амбулаторних та стаціонарних умовах за договором про медичне обслуговування населення.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» протитуберкульозні заклади - це спеціалізовані заклади охорони здоров`я, що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари тощо).

Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, який містить, зокрема, протитуберкульозний диспансер.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що протитуберкульозні заклади є інфекційними закладами охорони здоров`я, оскільки здійснюють лікування інфекційного захворювання.

В свою чергу, за правилами статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” період роботи в інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, у яких зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-XII, то він мав би виключити із Закону №1788-XII усі інші положення, чого зроблено не було.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується трудова діяльність позивача у вказані періоди на відповідних посадах, у своєму листі від 22.06.2026 та у відзиві на позов зазначено, що період роботи позивача зараховано в одинарному розмірі, заперечення висловлено лише щодо зарахування відповідного стажу в подвійному розмірі.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача до страхового стажу позивача у подвійному розмірі.

Суд зазначає, що довідка від 20.05.2026 №254, видана КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих потреб» ЗОР, містить відомості про періоди перебування позивачки у відпустці без збереження заробітної плати, а саме з 24.10.2022 по 07.11.2022 (наказ №137/к від 06.10.2022).

Відповідно до положень статті 181 Кодексу Законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Отже, Кодекс Законів про працю України передбачає зарахування відпустки без збереження заробітної плати до загального, безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Разом з тим, жодних посилань на можливість зарахування такого періоду у подвійному розмірі до стажу не йдеться.

Суд зазначає, що встановлена статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пільга стосовно обчислення у подвійному розмірі стажу роботи пов`язана саме з тим, що робота особи пов`язана з особливо важкими та шкідливими умовами праці.

Позивач протягом періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати не виконувала посадові обов`язки та не працювала, а відповідно підстави для зарахування такого періоду у подвійному розмірі відсутні.

Таким чином не підлягають зарахуванню у подвійному розмірі періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, а саме 24.10.2022 по 07.11.2022, оскільки в ці періоди позивач фактично не виконувала роботу в умовах, з якими стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пов`язує право на пільгове обчислення стажу.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивачка не зверталася із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка згідно з вимогами Порядку 22-1, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідач був ознайомлений з довідками КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих потреб» ЗОР від 20.05.2026 №253, 254.

На думку суду, оформлення звернення до органу Пенсійного фонду України не за встановленою формою та, водночас, при зазначенні необхідних реквізитів і зі змісту якого є зрозумілим волевиявлення громадянинане може бути підставою для не розгляду такого звернення по суті та позбавлення громадянина права на соціальний захист у старості.

З матеріалів справи не вбачається, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не було зрозумілим волевиявлення позивачки з її звернення.

Суд вважає, що у відповідача були у наявності всі необхідні документи для зарахування роботи позивача відповідно до приписів ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів, які б виключали можливість розгляду заяви позивачки та перерахунку її пенсії.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів роботи позивача з 01.06.2007 по 16.08.2012 та з 14.11.2012 по 07.12.2022 за винятком періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати з 24.10.2022 по 07.11.2022 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є протиправними.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням спірного періоду роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої ст.245 КАС України з метою відновлення прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.06.2007 по 16.08.2012 та з 14.11.2012 по 07.12.2022 у подвійному розмірі, за винятком періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати (з 24.10.2022 по 07.11.2022), починаючи з 01.01.2026.

Стосовно доводів відповідача про застосування шестимісячного строку звернення до суду судом встановлено, що позовну заяву подано засобами поштового зв`язку 08.07.2026 (перевірка за трекінгом №L6 9061 0004 195). Позивачка просить здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.01.2026. Отже, заявлений позивачкою період переважно охоплюється шестимісячним строком. Суд також враховує, що позивачка отримала відповідь від 22.06.2026, після чого 08.07.2026 направила позовну заяву до суду, встановлені обставини не свідчать про тривале зволікання із судовим захистом.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів її роботи з 01.06.2007 по 16.08.2012 та з 14.11.2012 по 07.12.2022 за винятком періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати (а саме з 24.10.2022 по 07.11.2022), відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до її страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру її пенсії періоду роботи з 01.06.2007 по 16.08.2012 та з 14.11.2012 по 07.12.2022 у подвійному розмірі, за винятком періодів перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати (а саме 24.10.2022 по 07.11.2022).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова