Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №260/5321/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/5321/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, яким просить суд:

- Визнати противними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

- Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби за мобілізацією.

- Зобов`язати військову частину в якій буде проходити військову службу ОСОБА_1 , прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 зі списків особового складу військової частини.

- Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №55 від 24.07.2026 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, шо позивач, є студентом денної форми навчання Відокремленого структурного підрозділу «Свалявський технічний фаховий коледж Національного університету харчових технологій», Закарпатської області, денної форми навчання за спеціальністю, за спеціальністю « 242» Туризм і рекреація.

18 липня 2026 року, у місці Мукачеві Закарпатської області позивач був зупинений працівниками поліції Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, без пояснення причини зупинки. Після зупинки працівники поліції всупереч волі позивача помістили останнього до свого службового автомобіля та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_4 . На момент вищезазначених подій позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка діяла до 01 серпня 2026 року.

Незважаючи на наявність чинної відстрочки та відсутність законних підстав для призову на військову службу під час мобілізації, службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 було прийнято рішення про анулювання відстрочки та призов позивача на військову службу під час мобілізації. При цьому позивачу не було надано належного обґрунтування причин доставлення саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки він перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та був зупинений на території міста Мукачево.

ІНФОРМАЦІЯ_6 не переконавшись в тому, що позивач, як студент денної форми навчання підпадає під вимоги статті 23 частини 3 абзацу 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", видав мобілізаційне розпорядження, на підставі якого командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ про призначення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, обов`язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу і самої відстрочки покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_7 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача діючої відстрочки, права на відстрочку від призову за мобілізацією та наявність самої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Більше того, необізнаність відповідача про наявність у позивача права на відстрочку від призову, не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації згідно ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, на момент винесення спірного наказу ІНФОРМАЦІЯ_7 у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 01.08.2026 року включно (до завершення мобілізації), а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідачем-1 не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин, що підтверджується витягом із «Резерв+» від 18.07.2026 року.

Оскільки на момент мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_7 у позивача була діюча відстрочка, тобто ним реалізовано право на відстрочку до моменту мобілізації (набуття ним статусу військовослужбовця), то дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову під час мобілізації позивача є протиправними, та відповідно до наказу «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову під час мобілізації наказ відносно ОСОБА_1 , який призваний та призначений до військової частини НОМЕР_1 слід визнати протиправними та скасувати.

28 липня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні.

ІНФОРМАЦІЯ_8 10 серпня 2026 року до суду подано відзив на позовну заяву. На виконання Ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 року у справі №260/5321/26 повідомляє, що ІНФОРМАЦІЯ_8 не володіє інформацією/документами про обліково-послужні документи щодо позивача, в т.ч. наказом про мобілізацію; щодо підстав прибуття позивача до ТЦК та СП; повістки; інформації з реєстру «Оберіг»; інформацію в якій військовій частині наразі перебуває позивач, оскільки позивача було взято на військовий облік та призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 , а відтак у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутній доступ в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» до інформації про ОСОБА_3 .

Щодо суті позову, представник відповідача зазначає, що позивач ніяким чином не доводить наявність у нього чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка діяла до 01 серпня 2026 року. Зокрема не додано до позовної заяви військово-обліковий документ (копію документа) з відмітками про наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та який відповідав би вимогам до нього, передбачені пунктами 7, 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №559. А відтак, додані до позовної заяви як доказ «Відомості з Резерв» - не є належним та достовірним доказом, оскільки не відповідають вимогам пунктів 7, 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №559.

Крім того, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII є: для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів - довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

Позивачем не надано суду довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

У зв`язку з вищевикладеним, просить суд відмовити у задоволенні позову.

12 серпня 2026 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначає, що позивач дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.07.2026, що підтверджується відповідним наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №55 від 24.07.2026, згідно з яким: зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено старшого сержанта запасу ОСОБА_1 – стрільцем- зенітником 1 відділення зенітного ракетного взводу 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Вказує, що за результатами медичного обстеження придатності до військової служби військовозобов`язаний позивач, був визнаний «здоровим» на підставі графи II Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог: «Придатний до військової служби», що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №2026-0718- 1606-3815-7 від 18.07.2026 й зазначено у Картці обстеження та медичного огляду від 18.07.2026 р. Контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов`язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пункт 78 Порядку № 560). Наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи) (абзац 1 пункту 82 Порядку №560).

Отже, на підставі поіменного списку № 12/1/6644 від 18.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 військовозобов`язаний ОСОБА_1 , визнаний «придатним до військової служби» за висновком ВЛК, правомірно рекомендований до проходження військової служби та направлений у складі команди в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Представник відповідача вважає, що старший сержант ОСОБА_1 з моменту його призову на військову службу не вчиняв жодних дій, які би свідчили про його незгоду з призовом та проходженням військової служби.

Військова частина НОМЕР_1 , видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_6 та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов`язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки. Перевірка таких підстав та надання відстрочок не належать до компетенції військової частини. Згідно з пунктом 14 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міноборони, затвердженої наказом МО України № 280 від 15.09.2022, зарахування військовозобов`язаного до списків особового складу здійснюється в день прибуття на підставі іменних списків команд, приписів та документів, що посвідчують особу.

У зв`язку з вищевикладеним, просить суд відмовити у задоволенні позову.

18 серпня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Представник позивача вважає, станом на 18 липня 2026 року у позивача була чинна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка була автоматично продовжена та відображалась у військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_9 +» до 01 серпня 2026 року. У відзиві на позов відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 зазначає, що Позивач ніяким чином не доводить наявність у нього чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка діяла до 01 серпня 2026 року, адже у відповідності до п.7 та 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 559 від 16.05.2024 року додані до позовної заяви як доказ «Відомості з Резерв» - не є належним та достовірним доказом. Дане твердження не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того відповідно до п.9 Постанови Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 року електронний військово-обліковий документ має однакову юридичну силу з військово-обліковим документом у паперовій формі.

Відомості щодо наявності у позивача чинної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які містились у військово-обліковому документі «Резерв +», були офіційними відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозабов`язаних та резервістів та підлягали обов`язковому врахуванню посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 під час вирішення питання щодо можливості призову позивача на військову службу. Отже, Відповідач не може посилатись на відсутність інформації про наявність у Позивача чинної відстрочки, оскільки така інформація містилась у електронному військово-обліковому документі, мала однакову юридичну силу з паперовим військово-обліковим документом та могла бути перевірена уповноваженими особами безпосередньо під час проведення мобілізаційних заходів.

Таким чином, саме на ІНФОРМАЦІЯ_6 покладено обов`язок щодо перевірки наявності у Позивача права на відстрочку та належного ведення обліку осіб, які користуються таким правом.

Представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано жодного доказу, який б підтверджував втрату ОСОБА_1 права на відстрочку або припинення її дій станом на день призову. Навпаки, наявні у матеріалах справи докази підтверджують що, позивач продовжував навчатись за денною формою здобуття освіти та користувався правом на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому відомості про наявність відстрочки містились у військово-обліковому документі ОСОБА_1 та відображались у за стосунку «Резерв +». Зазначені відомості були доступні для перевірки уповноваженими особами під час проведення мобілізаційних заходів.

На переконання Позивача, можливі недоліки в роботі інформаційних систем або неналежна перевірка відомостей посадовими особами не можуть покладатись на особу, яка належним чином реалізувала своє право на відстрочку та виконала всі вимоги законодавства. Крім того, у відзиві фактично не спростовано ані факт навчання ОСОБА_1 за денною формою, ані наявності у нього чинної відстрочки на момент призову. Відповідач обмежився лише загальними посиланнями на законодавство, не надавши належних доказів правомірності прийнятого рішення про мобілізацію.

18 серпня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла Заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд з врахуванням доданого Військовою частиною НОМЕР_1 до відзиву наказу :

- збільшити позовні вимоги та визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №55 від 24.07.2026 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

20 серпня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

ІНФОРМАЦІЯ_6 26 серпня 2026 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача вказує, що станом на момент уточнення військово-облікових даних згідно єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивач мав статус - “користується правом на відстрочку”. Підстава – п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: «здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.».

В результаті перевірки підстав користуванням правом на відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації за п.1 ч.3 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” виникли підозри стосовно її законності, оскільки під час опитування щодо умов та процесу навчання позивач не зміг надати базових відповідей стосовно освітньої програми: не орієнтувався у навчальному плані, не зміг назвати основні спеціальні дисципліни, порядок проходження освітнього процесу, складання сесій та інші базові відомості, які за звичайних умов відомі особі, що дійсно здобуває освіту за денною формою.

Посилання позивача на нібито порушення процедури є оціночними та не підтверджені належними доказами. Вищезазначені обставини свідчать про дії, які об`єктивно суперечать меті надання відстрочки, оскільки статус студента передбачає належне виконання індивідуального навчального плану і відвідуванню навчального закладу. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що станом на момент призову ним фактично виконувалися умови навчання, які є підставою для користування відстрочкою.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації Позивача було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини до особового складу якої він був зарахований. Відповідно до пункту 82 Постанови КМУ №560 наказ про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації видається керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправлення військової команди до військової частини.

Таким чином, відповідач діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Крім того, наказ про призов є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію після його виконання та направлення позивача до військової частини.

Після реалізації наказу про призов виникли нові правовідносини щодо проходження військової служби, які регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. При цьому чинним законодавством не передбачено такої підстави звільнення з військової служби як «скасування мобілізації» або «незаконна мобілізація». Крім того, позовна вимога про зобов`язання військової частини звільнити Позивача з військової служби заявлена до неналежного відповідача, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_7 не наділений повноваженнями щодо виключення військовослужбовців зі списків особового складу військових частин.

У зв`язку з вищевикладеним, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Обставини встановлені судом.

Відповідно до довідки від 01.07.2023 року №193 Відокремленого структурного підрозділу «Свалявський технічний фаховий коледж Національного університету харчових технологій», вбачається, що ОСОБА_1 є студентом другого курсу денної форми навчання за спеціальністю « 242» Туризм і рекреація». Станом на дату видачі довідки, ОСОБА_1 академічної заборгованості немає і виконує індивідуальний навчальний план. Заборгованість з оплати за навчання відсутня, умови договору по надання освітніх послуг не порушується. Даний студент завершив поточний курс та буле переведений на наступний курс.

Відповідно до скріншоту (долученого до матеріалів справи) із застосунку «Резерв+», який сформований 18.07.2026 року, ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 . Також відповідно до даного скріншоту, вбачається, що у ОСОБА_1 наявна відстрочка до 01.08.2026; тип відстрочки - п.1 ч.3 ст.23.

Відповідно до витягу із наказу від 18.07.2026 року №М382 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 « Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації на особливий період» солдат ОСОБА_1 , 1976 р.н.; спеціальність - 100975, був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 18.07.2026 року.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №55 від 24.07.2026 року старшого сержанта ОСОБА_1 , стрільця-зенітника 1 відділення зенітного ракетного взводу 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини.

Позивач, вважаючи оскаржувані накази протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, якій діє до теперішнього часу.

Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. (далі -Порядок №560).

Цей Порядок визначає, зокрема:

-процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

-організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

-процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону № 3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають :

також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту",

а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

- ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

-здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; - надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого:

- розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями;

- організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом;

- беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій,

- готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві;

- оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Сукупний аналіз наведених норм права доводить, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку, а отже призов на військову службу за мобілізацією є військовим обов`язком.

У разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Відповідно до п. 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які :

придатні до військової служби за станом здоров`я

та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Про військовий обов`язок і військову службу та цим Порядком.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (п. 3 Порядку №560).

Відповідно до п.6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема:

- проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

- документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; -відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Згідно з п.16 Порядку №560, керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації):

організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. (п. 59 Порядку № 560).

Таким чином сукупний аналіз наведених норм права, повноважень ІНФОРМАЦІЯ_12 , суд доходить висновку, що належним чином оформлена на законних підставах відстрочка відстрочує мобілізацію військовозобов`язаного на строк наданої відстрочки та позбавляє права РТЦ та СП на документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.

Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22.

Судом встановлено, що згідно витягу з мобільного застосунку Резерв + станом на 18 липня 2026 року у позивача наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 частини 3 пункту 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Таким чином, судом встановлено, що у позивача наявна відстрочка від військової служби під час мобілізації на підставі статті 23 частити 3 пункту 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», при цьому він не виявив бажання у добровільному порядку проходити військову службу.

Відповідно до довідки від 01.07.2023 року №193 Відокремленого структурного підрозділу «Свалявський технічний фаховий коледж Національного університету харчових технологій», вбачається, що ОСОБА_1 є студентом другого курсу денної форми навчання за спеціальністю « 242» Туризм і рекреація». Даний студент завершив поточний курс та буле переведений на наступний курс.

При цьому, відповідач у відзиві на позов не заперечує наявність у позивача відстрочки від військової служби під час мобілізації на підставі статті 23 частити 3 пункту 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», однак у відповідача виникли підозри стосовно її законності.

При цьому, жодного доказу, який би підтверджував позицію ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не відвідування навчального закладу та порушенням графіку навчального процесу Відокремленого структурного підрозділу «Свалявський технічний фаховий коледж Національного університету харчових технологій» не надано. Окрім того, не відвідування навчального закладу та порушення графіку навчального процесу стосується виключно здобувача освіти та навчального закладу, який, в свою чергу, у випадку порушення здобувачем освіти відповідних обов`язків можу ухвалити рішення щодо такого здобувача. Жодного доказу, який би свідчив про те, що позивач не є здобувачем освіти за денною або дуальною формою відповідачем не надано.

Позивач не втратив, не змінив підстав щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, він продовжував навчання і не був відрахований з навчального закладу, що підтверджується довідкою від 01.07.2023 року №193.

У відповідності до пункту 60 Постанови №560 у разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.

Відповідно до пункту 59 абзацу 2 Постанови №560 у разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Судом встановлено, що право позивача на відстрочку та реалізацію такого права, що підтверджується наявною відстрочкою у військово-обліковому документі, відсутність змін підстав, чи втрату права на відстрочку.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не втратив, не змінив підстав щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки продовжує навчання за денною формою навчання. При цьому відповідачем доказів щодо відрахування позивача зі складу студентів до суду не подано і такі відсутні були на час вчинення дій щодо призову позивача на військову службу.

Рішення про скасування відстрочки позивачу суду не надано.

Повноважень анулювання відстрочки без мотивованого та обгрунтованого рішення відповідної комісії відповідачу законодавством не надано, що свідчить про перевищення повноважень посадовими особами тцк.

В зв`язку з наведеним, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2026 року №М382 в частині призову на військову службу позивача під час мобілізації не відповідає вимогам статті 2 частини 2 КАС України, оскільки винесений відповідачем не на підставі, не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 1, пункту 3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №55 від 24 липня 2026 позивача з 24 липня 2026 року зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Суд зазначає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу про призов на військову службу під час мобілізації від 18 липня 2026 року №М382.

Протиправна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

Підсумовуючи вищевказане необхідно вказати.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 19 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що працівниками відповідача 1 під час мобілізаційних дій стосовно позивача по справі, не було проведено повної перевірки щодо наявності у позивача відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу на підставі статті 23 частини 3 пункту 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відбулася ціла низка порушень чинного законодавства.

При виданні наказу військової частини від №55 від 24 липня 2026, військова частина не мала підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

Враховуючи наведене, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №55 від 24 липня 2026.

Відповідно до статті 17 частини 1 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На думку суду, питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину плодів отруйного дерева (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справахаfgen v. Germany,de Castro v. Portugal, Шабельник проти України (№2), Балицький проти України, Нечипорук і Йонкало проти України, Яременко проти України.

Суть доктрини плодів отруйного дерева полягає у тому, що, якщо доказове дерево є отруйним, то те ж саме стосується і його плода. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії відповідача 1 стали наслідком мобілізації позивача, винесення наказу щодо призову позивача на військову службу та включення його до наказу командира військової частини щодо зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Протиправна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

Хоч, Законом України « Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

Також необхідно зазначити, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини.

Поряд з цим, оскільки в судовому порядку встановлено, що позивача було протиправно мобілізовано на військову службу, то суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), військової частини НОМЕР_1 (КОД ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати противними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2026 року №М382 в частині призову та направлення ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ №55 від 24.07.2026 командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу частини ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (КОД ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом 30 днів з дня виготовлення в повному обсязі.

СуддяЗ.Б.Плеханова